Мовчання ягнят

«Найдраматичнішим був випадок з міністром національного розвитку Те Чін Ваном. Один з його старих партнерів на допиті в Бюро з розслідування корупції визнав, що дав Те Чін Вану дві суми готівкою по 400 тисяч сінгапурських доларів кожна.

Секретар уряду сказав, що Те Чін Ван попросив про зустріч зі мною. Я відповів, що не зможу зустрітися з ним доти, доки розслідування не буде закінчено. Через тиждень офіцер безпеки повідомив мені, що Те Чін Ван помер і залишив мені лист: «…Я відчуваю свою відповідальність за цей неприємний інцидент і вважаю, що повинен відповісти за це повною мірою. Як благородний східний джентльмен я думаю, буде справедливо, якщо я заплачу за свою помилку найвищу ціну».

Розтин показав, що він заподіяв собі смерть в результаті отруєння аміталом натрію. Я негайно погодився. Розголос був настільки болісним для його дружини і дочки, що вони залишили Сінгапур і вже ніколи не повернулися до міста. Вони втратили обличчя.

Нам вдалося домогтися того, що громадська думка розглядала корупцію в уряді як загрозу суспільству. Те Чін Ван вважав за краще накласти на себе руки, ніж зазнати ганьби й остракізму».

Лі Куан Ю, прем’єр-міністр Сінгапуру,
держави з найменшим рівнем корупції у світі

Коли пишеш про корупцію в Україні, приголомшує не стільки безсоромність і захланність вітчизняних держслужбовців, скільки покірна смиренність простих людей, які не тільки дозволяють себе грабувати, а й вважають це єдино можливою формою порядку. У суспільстві, де почуття власної гідності і необхідність відстоювати свої права не важливі для більшості громадян, захист законів і свобод є лише фігурою мови.

Наприклад, ми хотіли розповісти про корупцію на одному зі столичних залізничних вокзалів. Всі торгові місця там, звісно, обкладені не лише податками, а й стягуваною місцевою адміністрацією та правоохоронними органами багатомільйонною даниною, яка на порядок перевершує суму податків. Це нормально, всі так працюють. Але два місяці тому серед торговців виникла революційна ситуація - керівництво вокзальної міліції замінили, прийшли якісь суворі дядьки з Луганська й підвищили суму щомісячних поборів утричі. Підприємці обурилися і звернулися до газети по допомогу. Ми взяли диктофон і вирішили зібрати голос народу. І тут сталося диво. При натисканні кнопки «запис» лайливі тиради на адресу ментів раптом змінилися дифірамбами. Їй-богу, якби вокзальні міліціонери здогадалися взяти камеру й записати ці єлейні вихваляння, почесні грамоти їм були б гарантовані. Виявилося, що на записі немає до міліції жодних претензій. Але якби ми в газеті знайшли спосіб самі, без диктофона, всіх викрити і бодай збити цим суму поборів, то нам би теж віддячили. Підприємницька спільнота на вокзалі не змогла висунути жодної людини, яка зважилася б виступити заявником. Навіть коли їх грабують, вони бояться подати голос протесту і чекають, що хтось зверху прийде і вирішить усі проблеми.

Ми хотіли написати про корупцію в СБУ. Про те, як, умовно кажучи, начальник одного главку генерал Р. з підлеглими і, не виключено, з відома свого керівництва організував систему поборів з імпортерів товарів широкого вжитку. Технологія проста: приходить з перевіркою працівник спецслужби і перевіряє будь-яку хуру чи контейнер. Наприклад контейнер із взуттям. Усе законно. Але працівник один, а взуття - 100 тисяч пар. Їх рахують один день, другий, третій, п’ятий, сьомий. За простій контейнера платить власник. Його контрагенти телефонують і вимагають поставки товару. Більше того, вже прибули два інші контейнери, до яких перевірка ще не дійшла. І вони теж стоять, чекають коштом фірми. Генерал Р. радий допомогти, але збільшити число перевіряючих не може - багато роботи. Бізнесмени чекати не можуть - ще тиждень простою, і бізнес лопне. І бізнесмени смиренно просять генерала зглянутися, домовитися з його підлеглими попрацювати наднормово, прийняти в дар красиву важкеньку валізу. Або закривають свою справу взагалі, змінюють напрям діяльності. Бізнесмени обурюються, лаються. Але, як і торговці на ринку, жодним чином не намагаються захистити себе й назвати офіційно грабунок - грабунком, а людей у погонах - грабіжниками.

Ще одна тема, про яку ми не зможемо написати, - це корупція при виробництві і збуті підакцизних товарів. Одна з основних галузей доходів бюджету зараз перейшла під контроль кримінальних структур. Як це можливо? Адже у вітчизняних горілчаних компаній такі потужні служби безпеки, величезні можливості лобістів. Ми хотіли написати про те, як це відбувалося за останній рік, що витворяли з людьми, як заарештовували, вилучали, знищували, в яку суму обходився викуп. Які суми щомісячно встановлено для нелегальних відрахувань в «общак». Але ми нічого не розповімо про цей бандитизм, бо самі потерпілі найбільше бояться, що хтось дізнається про те, що відбувається. Тому бандити в нас стали за півроку доларовими мультимільярдерами, а «терпили» здалися на милість переможця. Мовчки. На будь-якому оптовому ринку України можна без проблем купити хуру нелегальної горілки за ціною вдвічі нижчою за встановлену урядом мінімальну роздрібну ціну. Легальні виробники мовчать.

Так, кажуть жертви корупції та беззаконня влади, легко казати тому, хто не ризикує всією своєю справою і своїм життям. Адже не всі народжуються воїнами, і ми не зобов’язані в разі несправедливості кидати бізнес і воювати. Ми живемо в цивілізованому світі і не бажаємо боротися з бандитами бандитськими методами. Але виникає запитання, а чи всі інструменти цивілізованого світу використовують суспільство і бізнес для захисту від корупції та беззаконня?

Наскільки активно беруть участь підприємці в політичній діяльності? Чи підтримують вони грошима або особистою участю роботу опозиційних партій, громадських організацій, не підконтрольних владі засобів масової інформації? Як показує досвід Сінгапуру та інших цивілізованих країн, боротьба з корупцією починається з неприйняття корупції в суспільстві як явища.

Про біди держави всі люблять говорити, але, дивна річ, ми ніяк не навчимося сприймати проблему держави (будинку, вулиці, району) як свою особисту.

Факти свідчать про те, що українська влада зараз не зацікавлена в легалізації економіки. Тому що легальна економіка є самостійною і не залежною від влади. А зараз потрібна економіка керована. А сама керована економіка - тіньова, де кожен бізнесмен у чомусь винен і може бути в чомусь звинувачений у будь-який момент.

Боротися з корупцією зверху не буде ніхто. Навіть формальні підстави боротьби з корупцією держава демонстративно викорчовує. Вихолощено нові закони про боротьбу з корупцією. Минулого тижня Кабмін провів оптимізацію управлінської структури - в результаті ліквідовується антикорупційне бюро та інститут антикорупційного уповноваженого. А тим часом створення цієї структури було категоричною вимогою європейських організацій, Ради Європи, було складовою частиною плану дій «Україна-ЄС».

Наше суспільство і більшість з нас, пересічних громадян, не можуть затямити, що поки в боротьбу з корупцією не зробить особистого внеску кожен громадянин, ніхто цього котка не зупинить.

Держава Україна розвалюється на очах через те, що корупція є основою для ухвалення будь-яких рішень. Ніяка централізація влади цього процесу не зупинить. Чи може бути компетентною служба держбезпеки, яку, по суті, продали бізнесмену, котрий використовує спецслужбу лише як інструмент для реалізації своїх комерційних інтересів?

Держава будує криміналізовану економіку, переслідує опозицію. Але цю державу ми будували всі разом, а тому відповідальність за те, що відбувається, має бути поділена між обраними і виборцями. Свою частину провини зобов’язані визнати не лише хабароотримувачі, а й хабародавці. Не лише активні учасники з хитрими співучасниками, а й покірні жертви з мовчазними свідками. Держава майже повністю знищила громадянське суспільство, але це стало можливим ще й через те, що суспільство байдуже спостерігало за процесом нищення.

У подібній державі протест є неминучим явищем. Радикалізація протесту - закономірним сценарієм. Ніхто точно не може пояснити, що і хто стоїть за вибухами в Запоріжжі і Макіївці. Але, попри це, в суспільній свідомості дві не схожі між собою НП сприймаються ланками одного ланцюга. І якщо невдовзі десь щось, крий Боже, знову рвоне, це, швидше за все, вже нікого не здивує.

Корупція стала гігантською пухлиною в усіх сферах держави. Те, що вже набуває обрисів тероризму, це лише метастази. Смерті не уникнути, якщо пацієнт не почне боротися за життя. Пацієнти - це ми. І ліки відомі. Завжди краще говорити, ніж підривати.