Море хвилюється три…

«Море хвилюється раз, море хвилюється два» було в «ДТ» рівно два роки тому. І розпочинався матеріал словами: «Такого початку курортного сезону Крим ще не знав». Далі - розповідь про події, які тут-таки почали називати «пляжною революцією». Про те, як місцеві жителі Алупки, а за нею - і Гурзуфа, Сімеїза, Фороса, Массандри, ламали паркани, побудовані орендарями та власниками оздоровниць і дач, звільняючи дос­туп до загальнонародного надбання - моря. Суди за цивільними позовами за заподіяння матеріальної шкоди (зняті хвіртки та шлагбауми оцінені в десятки тисяч) і в порушених стосовно активістів кримінальних справах тривають досі. Здавалося б, після набрання чинності змінами до Водного й Земельного кодексів будь-яка перешкода до морського берега має бути усунена разом із незаконно побудованими «зручностями» для обраних. І не місцевими жителями та курортниками, які приєдналися до них, а владою під пильним поглядом наглядового відомства. Однак реальність підтвердила найгірші очікування: цей закон застосовується не просто вибірково - з його допомогою можна узаконити неправедно раніше відведені й забудовані ділянки у пляжній зоні.

Отож: такого початку курортного сезону Крим ще не знав. Минулого вівторка власник елінгів, побудованих на морському березі в Алупці, поруч із пляжем «Лягушка», взяв у полон на своє­му новобуді дев’ять членів комісії, яка прийшла перевірити законність чергової забудови, - прямо на буні. У полоні опинили­ся три співробітники Азово-Чор­номорської екологічної інс­пекції, депутат Алупкінської міськ­ради, віце-мер Алупки та громадські працівники. «Ми прийшли на цей об’єкт на вимогу Ял­тинської прокуратури, - розповів «Центру журналістських розслідувань» екоінспектор Микола Рєзников. - Нам сказали: проходьте, зараз прий­де господар. Ми зайшли у двір, ролет закрився, з’явився хазяїн, став жбурляти столами, погрожувати фізичною розправою, після цього зник. Ми залишилися там і були на сонці 3,5 години, відразу ж зателефонували в міліцію. Через три години мені стало зле, вик­ликали «швидку», потім працівники МНС піднялися і мене в непритомному стані спустили вниз, де мені було надано медичну допомогу».

Наступного дня Ялтинський міськ­відділ МВС виніс постанову про порушення кримінальної справи щодо власника елінгів за ст. 146 КК України - незаконне позбавлення волі або вик­радення людини. До речі, доки комісія знемагала під палючим сонцем, а потім евакуювалася з допомогою рятувальників, власник елінгів знімав їх на фото й відео. «500 фото зробив», - повідомив він потім журналістам «Центру» і поділився найбільш вдалими знімками. Затримувати його, як ви, напевно, вже здогадалися, ніхто не став навіть після порушення кримінальної справи за такою цікавою статтею. Втім, тутешні курортники

кажуть, що перевіряльники легко відбулися. Тут взагалі-то норови круті. По будівельниках з автомата інколи стріляють - з виховною метою, так би мовити.

Власником новобудов і фігурантом кримінальної справи виявилася людина непроста у всіх сенсах - це Володимир Левицький, співзасновник і керівник Старобельського вино-горілчаного заводу (Луганська область). Місце неймовірної події читачам DT.UA також відоме. Про посягання на майно і землі багатостраждального дитячого протитуберкульозного санаторію імені Боброва ми писали неод­норазово. І дійство, про яке йдеться, відбувалося саме на території елінгів товариства риболовів-любителів «Чайка», побудованих на землях санаторію, внаслідок чого хворі на кістковий туберкульоз діти втратили невеликий, але свій пляж.

Щоб задовольнити апетити шанованих людей (серед яких і горілчаний король, і генерал, і судді), котрим кортіло отримати тут клаптик землі, алупкінські депутати на чолі з мером Андрієм Харитоновим, що сів недавно на лаву підсудних, прийняли чимало рішень про виділення санаторської землі. А насамкінець взагалі скасували держакт санаторію й закріпили за ним територію вдвічі меншу. Різниця пішла вроздріб. І що примітно: прокуратура Криму все-таки домоглася через суд скасування цього та інших рішень щодо земель «Бобровки», Харитонов із товаришами вже півроку як під слідством, а незаконно видані ділянки продовжують забудовуватися!

Поруч зі «старими» елінгами - зовсім свіжий котлован і зрізаний схил в оливковому гаю санаторію. Як стверджує місцева спільнота, будівництво веде цікава родина - всі судді. Тато - одного з вищих спеціалізованих судів, мама - одного з апеляційних у столиці, а син - одного з адміністративних у Криму. Прізвище іншого - ялтинського служителя Феміди - журналістам назвав і сам Володимир Левицький: вони сусіди по елінгу. Правда, Володимиру Юрійовичу тут належать аж сім секцій, і з верхнього поверху однієї з них ведуть сходи на той самий новобуд. Величезний будинок, на даху якого ще торік поселився красень-катер господаря, зведений прямо на буні. Тобто на берегоукріп­лювальній споруді, на якій законом суворо заборонено будь-яке негідрографічне чи негідротехнічне будів­ницт­во. Такі об’єкти не дозволено ні здавати в оренду, ні відчужувати. Але у Володимира Левицького є всі докумен­ти, які робити це дозволяють! Від рішення третейського суду, що визнає за ним право власності на «майданчик» на буні, - до дозволів на будівництво «майданчика для відпочинку». (Серед погоджень, до речі, є й до­кумент із Азово-Чорноморської екологічної інспекції, підписаний у 2006 році Олександром Чабановим, який нині очолює Рескомітет із земельних ресурсів Криму.) І фінальний паперовий акорд - відкликання позову Кримського протизсувного управління, яке спочатку звернулося в Ялтинський міськсуд з вимогою знес­ти незаконні будівлі на буні, а потім передумало.

На іншому краю узбережжя Алупки минулого тижня теж вирували серйозні пристрасті. У місто навідався міністр курортів і туризму віце-прем’єр АРК Георгій Псарьов. Місцеві активісти провели його до парканів, які перегороджують шлях на пляж, показали незаконне будівництво за 30 метрів від води, разом подолали калюжі на розбитій вантажівками дорозі (найбільша - поруч із гарним парканом дачі екс-заступник голови СБУ Сацюка) і показали визначну пам’ятку. Її останніми роками телевізійники не рідше, ніж Воронцовський палац, показують. Це круті довгі сходи - єдиний шлях, яким прості смертні можуть потрапити на єдиний у цьому районі безплатний пляж. Віце-прем’єра та чиновників мерії настійно просили спробувати спуститися цими сходами до моря, але вони категорично відмовилися. І правильно - навіщо ризикувати. Тільки напередодні на цих сходах травмувалася відпочивальниця з Києва.

Заступник прокурора Криму Ігор Шапкін у вівторок на прес-конференції дав зрозуміти, що прокуратура небайдужа до ситуації в Алупці. «Встанов­лено факти незаконного обгородження пляжної території та факт нецільового використання земельної ділянки під розміщення котеджних будиночків. Природоохоронним прокурором пред’явлено позов про розірвання договору оренди», - повідомив прокурор, уточнивши також, що внесено десять приписів і подань в органи конт­ро­лю про вжиття дійових заходів із усунення порушень закону.

І все це так, але будівництво триває. Як повідомив DT.UA Кирило Копитчук, лікар Алупкінської лікарні, напередодні близько 30 місцевих активістів з вечора й до третьої години ранку утримували оборону в пляжній зоні - не пропускали машини з бетоном на прибережне будівництво. Те саме, про незаконність якого говорять у прокуратурі і яке місцеві жителі пов’язують із господарем кількох будівельних компаній Олегом Геншафтом. Між водіями КАМазів і активістами виник конфлікт: одна з машин, прориваючись, зачепила учасників. Алупкінці викликали міліцію, але місцева не приїхала, довелося телефонувати і в Сімферополь, і в Київ. Через кілька годин правоохоронці таки прибули і склали протокол. Активісти налаштовані рішуче, каже К.Копитчук, тому, якщо будівництво в прибережній зоні не припиниться, а входу на пляжі не відкриють, будуть акції протесту з перекриттям шляхів і траси.

Тобто на узбережжі Криму нічого не змінилося, попри прихід нової влади в країні та регіоні, влади, яка обіцяла рішуче навести порядок, особливо в прибережній зоні, особливо - у сфері земельній. І не хотілося вже згадувати про «Крим - перлину Украї­ни», але не можу: президент у ці ж дні високому гостю з Піднебесної все розповідав, причому в цій же Алупці побували - Воронцовський палац відвідували. Правда, не повідомлялося, дійшли до Чайного будиночка чи ні. А там теж шматочок берега товарист­во рибалок займає, а за ними, як стверджують музейники, якісь чини у великих погонах.

Але зміни є - у законодавстві, як уже згадувалося. З початку року наб­рали чинності чудові й довгоочікувані зміни до Земельного і Водного кодексів, які визначили обов’язковість відведення прибережних захисних смуг і пляжних зон. Для моря, відповідно, це два кілометри й не менше ста метрів. І будувати в пляжній зоні нічого не можна, крім уже знайомих вам гідротехнічних споруд тощо. А в прибережній смузі можна зводити тільки лікувально-оздоровчі заклади, санаторії та дитячі табори. Крапка. І запитання: а що робити з тим, що вже побудоване - незаконно, але з усіма дозвільними
документами? Куди вони потраплять після встановлення меж пляжів? Дивимося на перший у країні прик­лад. Ялта першою з усіх населених пунктів уже такі межі встановила. Депутати були вражені: замість тисячі гектарів, на які вони розраховували, пляжні зони становили всього 9,5 гектара! Усе правильно, каже Іван Шевчук, директор землевпорядного приватного інституту, який здійснював містобудівне обґрунтування, і за сумісництвом - заступник голови земельної комісії міськради: саме стільки пляжної землі залишилося в міста, а решта вже виділена під забудову.

Тобто тепер місцева прибережна влада, встановлюючи пляжні зони тільки у вільних від забудови клаптиках, має унікальний шанс одним махом узаконити все, що раніше було відведене й забудоване, вивівши за межі пляжу. І тоді - з чистого аркуша. І з чистою совістю?