Митниця стане клубом. Митний кодекс — абонемент?

Набрання чинності з 1 червня новим Митним кодексом стало не тільки новим етапом в імпортно-експортному бізнесі, а й безпрецедентним політичним шоу. 30 травня для презентації нового кодексу керівництво Державної митної служби зібрало понад 400 чоловік - великий бізнес, лобістські галузеві асоціації, торгових аташе посольств, керівників центрального апарату митниці й перших заступників керівників митниць усіх областей України.

Як відомо, в 2010-2011 роках розроблялися й обговорювалися два конкуруючі проекти МК. Один - плід творчості самої митниці І.Калєтніка, і другий - віце-прем’єр-міністра С.Тігіпка та його команди. Кодекси були діаметрально протилежні за своєю концепцією. Не один місяць велися палкі дискусії з залученням бізнесу й громадськості, експертів… Кодекс Калєтніка було проголосовано, але… заветовано президентом. І на голосування 13 березня в парламент було несподівано винесено і прийнято підготовлений десь у надрах АП і Міністерства фінансів третій варіант. Його ніхто не обговорював, але за нього смиренно натиснули кнопки. Привертає увагу не тільки швидкість прийняття величезного, на сотні статей, всеосяжного документа, а й швидкість його впровадження на практиці. Якщо зазвичай для набрання законом чинності законодавці залишають час на вивчення й ознайомлення - як правило, до кінця року, щоб річний цикл роботи відомства не порушувався зміною правової бази, не ламався встановлений порядок, то в цьому випадку минуло всього два з половиною місяці. Переважна більшість самих митників із новим кодексом ознайомлені, м’яко кажучи, поверхово. Бізнесмени просто в ступорі. Очевидно, у цьому кодексі прописане щось настільки важливе й цінне для влади, що вона домагається набрання ним чинності обов’язково до початку парламентських виборів у жовтні 2012-го. І, аналізуючи нововведення кодексу, справжні причини цього поспіху можна встановити.

Та спершу торкнемося того, як саме кодекс було презентовано. Якщо ти не можеш управляти процесом, то процес треба очолити. Набрання чинності кодексом Держмитниця перетворила на справжній свій тріумф. Варто було президентові Януковичу на Раді регіонів дати доручення всім органам влади припинити сваволю контролюючих органів, як митниця вже рапортує - прощавай, корупціє, даєш із 1 червня співробітництво та взаєморозуміння з бізнесом!

Процитуємо для наочності найяскравіші тези виступу керівництва ДМСУ, які гідні бути викарбуваними на чолі кожного інспектора. Перший заступник голови Олександр Дороховський: «Із першого червня митний контроль і митне оформлення отримають новий імпульс. Із повною відповідальністю заявляю: з першого червня починається «нова історія» взаємостосунків бізнесу й митниці».

«Ми створимо, скажімо так, клуб великих платників податків. Жодна волосина із голови великих платників податків не повинна упасти!»

«За кожним великим платником податків у кожній митниці має бути закріплений співробітник, який у будь-яку годину дня й ночі повинен відповідати на дзвінки».

«Керівники митниць, якщо є скарга з боку бізнесу, - значить, це ви недопрацьовуєте. За кожною скаргою проводитиметься перевірка голови ДМСУ».

«Від тотального контролю ми переходимо до контролю акцентованого. Це дозволяє здійснити систему постаудиту зовнішньоекономічної діяльності».

«Ми відходимо від ручного управління».

«Діалог із бізнесом має бути постійним. Нам потрібні не тільки скарги, а й пропозиції».

Цитованим був також і виступ Сергія Сьомки - директора департаменту організації митного контролю.

«Новий кодекс уводить поняття «письмового роз’яснення», яке має характер індивідуального правового акта, за який несе відповідальність виключно державний службовець, що видав його, а не підприємець».

«Керівники митниць! Відповідальність за неприйняття декларації й зрив строків оформлення передбачає відшкодування збитків з боку митниці. Попереджаю вас - це відшкодування здійснюватиметься не з бюджету! А із зарплат відповідальних співробітників і їхніх керівників!»

Директор департаменту митної вартості Віталій Зварич: «Кодекс передбачає всього чотири підстави для коригування митної вартості. 1. Неправильний розрахунок вартості.
2. Неподання відповідних документів. 3. Протиріччя наданих документів з вимогами Митного кодексу. 4. Надходження інформації від контролюючих служб».

У президії перебували також виконавчий директор Європейської бізнес-асоціації Ганна Дерев’янко й президент Американської торгової палати Хорхе Зукоскі, які також брали участь у розробці кодексу й підтримали його впровадження. Однак на правильні й прогресивні гасла митників зал реагував доволі стримано й без захвату на обличчях. Це зовсім не було схожим на День узяття Бастилії. Радше, на монолог Семена Альтова «Вовки й вівці». Довіру бізнесу до держави словами вже не повернути - цей кредит влада давно вичерпала. Пережили кампанію «достовірного декларування», пережили «прямі контракти», переживемо й «довірчі відносини з бізнесом»… Бізнес чекає на справу, і діалог можливий тільки після прийняття рішень. Головна надія бізнесу пов’язана не з тим, що держава вкотре вводить нові правила гри. Головна надія - що держава нарешті сама почне дотримуватися тих правил, які виписує. Якщо ручне управління нарешті перестане бути головним методом вирішення всіх питань на митниці - значить, за зобов’язаннями перед бізнесом стоїть реальна політична воля.

А тепер коротенько зазначимо основні стратегічні цілі й завдання влади щодо прийняття нового кодексу - політичні, технологічні й економічні.

Головне політичне завдання - продемонструвати напередодні виборів системні реформи, які зможуть показати, як мовиться в офіційних дорученнях, «довірчі відносини» з бізнесом. На Раді регіонів президент Янукович, за даними DT.UA, продемонстрував невтішну соціологію: 76% українців уважають, що влада - головний фактор, який ускладнює підприємницьку діяльність у країні. За п’ять місяців до дня голосування керівництво країни несподівано помітило, що електорат якось, м’яко кажучи, незадоволений. Що ж, сподіватимемося, що на хвилі любові, що неждано-негадано спалахнула в душах держчиновників, і довірчого їх ставлення до бізнесу підприємці таки зможуть отримати перепочинок від безмежної уваги українських силовиків усіх мастей і різновидів. Новий митний кодекс у юридичному плані справді можна розглядати як серйозний крок уперед назустріч бізнесу. Спрощення низки процедур імпорту допоможе Януковичу почати напередодні виборів важливу політичну кампанію, яку на минулих виборах здійснювала й Тимошенко - стимулювати імпорт продуктів харчування й збити ціни на ринку. Такі плани в коридорах влади вже підготовлені. Навряд чи це потішить вітчизняних виробників, наприклад, м’яса, які завдяки чинному протекціонізму за останні два роки зуміли серйозно наростити експорт. Але, мабуть, іншого стоп-крану, щоб зупинити різке зростання цін на продукти харчування, у влади нині немає.

Очевидно, що головне технологічне завдання нового кодексу для керівництва країни - формальне підпорядкування Держмитслужби міністерству фінансів. Усі накази нормативного характеру щодо митниці тепер підписуватиме міністр Юрій Колобов. Це означає, що політична група, прямо замкнена на Віктора Януковича, Олександра Януковича і голову Нацбанку Сергія Арбузова, зробила ще один крок для досягнення максимального контролю над усіма відомствами, які контролюють формування й розподіл основних фінансових потоків у державі. Новий кодекс - це й натяк на те, що після виборів у митниці може з’явитися новий начальник. Хоча вважати відхід Калєтніка справою вирішеною поки що передчасно. Не виключено, що після виборів у Партії регіонів потреба в політичних союзниках зросте настільки, що Компартія збереже свою цінність як учасник парламентської коаліції. Очевидно, що лідер КПУ Петро Симоненко, його начальник штабу і права рука в усіх фінансово-організаційних питаннях Ігор Алексєєв і все керівництво КПУ зобов’язані Калєтніку настільки, що швидше здадуть усі до єдиного пости в коаліційному уряді, ніж дозволять зняти Ігоря Григоровича з варти зовнішньоекономічних рубежів батьківщини. Важливо зазначити, що видання наказів підкоряє митницю Колобову тільки опосередковано. І від ухвалення кодексу глава митниці отримує все-таки значно більше переваг, ніж проблем. Для Калєтніка набагато важливішим є надання митниці права на ведення оперативно-розшукової діяльності. Можливості впливу на бізнес і рівень захисту своїх інтересів за наявності власного прослуховування, зовнішнього стеження і можливості відкривати оперативно-розшукові справи у керівництва ДМСУ та його союзників зростуть на порядок.

Головне економічне завдання кодексу - захист інтересів великого бізнесу. Клуб чомусь створюється тільки для великих платників податків. Ціна вхідного квитка чомусь не озвучується. Запроваджується інститут так званих уповноважених економічних операторів. Оператори матимуть можливість користуватися спеціальними спрощеннями, які дадуть серйозні переваги в логістиці - наприклад, зняття митного забезпечення без дозволу митниці, тимчасове зберігання товарів на своєму складі та випускання товарів зі свого складу без пред’явлення його митному органу, миттєве митне оформлення. Виглядає на словах дуже красиво. Більше того, відразу заявляється, що всі найбільші міжнародні корпорації до цього списку потрапляють. Можна порадіти за великий бізнес - напевно, правильно, що вони отримують додаткову увагу. Але очевидно, що вимоги, які висувають до касти уповноважених операторів, занадто високі, щоб на цей статус могла претендувати більшість учасників зовнішньоекономічної діяльності. Статус операторів було б логічніше надавати будь-якому підприємству із бездоганною митною історією впродовж тривалого періоду. Даремно, чи що, всі ці роки існують на митниці «білі» й «зелені» списки? Статус уповноваженого оператора може отримати підприємство, яке протягом трьох років є суб’єктом ЗЕД, має відповідну систему обліку, за відсутності заборгованостей і фактів порушення митних правил готове пройти ретельні перевірки митними органами та анкетування. Крім того, виявляється, платник податків повинен бути обов’язково «великим». Усі підприємці нібито рівні, але деякі - рівніші. Якщо в тебе багато грошей, каже митниця, за тобою наглядатиме особливий чиновник, і тобі працюватиметься простіше й дешевше. Великі платники податків, за якими стоять лобісти з іноземних посольств і фракцій парламенту, зможуть вступити до цього клубу для обраних, але більшості такий клуб навряд чи світить. У тому-то й сенс будь-якого привілею. Виходить та сама ситуація, як і з відшкодуванням ПДВ Податковою службою. Умови автоматичного відшкодування ПДВ прописано так, що вступити в цей елітний клуб зовсім непросто. Кодекс закріплює економічну стратегію влади з укрупнення та концентрації всіх фінансових потоків і видів бізнесу в країні. Управляти тисячами дрібних компаній неможливо. Але навряд чи ця стратегія викличе ентузіазм у бізнесу. Привілеї для великого бізнесу підривають саму логіку вільної ринкової економіки та рівної конкуренції. Крім того, бізнес бачить, як працюють останні два роки самозвані «уповноважені оператори». Щойно в лютому з Одеського порту вигнали «ботающих по фене» «операторів» Юри Єнакіївського, як сьогодні там розмитненням керують інші - називають, наприклад, якусь «вектру», яка отримала статус «модної» нібито завдяки авторитетній підтримці такого собі п. В.Альперіна...

Класові відмінності у відносинах із платниками податків дуже яскраво далися взнаки в найбільш популістському питанні, врегульованому кодексом. Ветований кодекс Калєтніка встановлював вартість безмитного завезення товарів громадянами на територію України в 1000 євро на одну людину. Нова редакція кодексу скоротила цю цифру до 500 євро. Але не для всіх. Джентльмени, які подорожують літаком, отримали право ввозити товари на 1000 євро, а от ті, хто перетинає морський або сухопутний кордон, можуть безмитно завозити товар тільки на 500 євро. Хоча важко зрозуміти, кому й навіщо спало на думку встановлювати такі безглузді відмінності між пасажирами в різних видах транспорту.

Втім, було б несправедливо звертати увагу тільки на підводні камені кодексу. За висновками авторитетних бізнес-асоціацій, кодекс справді прогресивний.

Важливе значення має обов’язок митних органів ухвалювати попередні рішення. Це рішення справді на порядок має прискорити час перебування товару на кордоні і здешевити логістику. Тепер класифікація товарів, визначення країни походження, розміщення товарів і деякі митні режими здійснюються заздалегідь. Товар іще в дорозі, а значну частину рішень щодо нього вже оформлено - важко переоцінити значення цієї норми прямої дії в умовах постійних стоп-сигналів і черг в українських портах. У тому разі, якщо митниця бачить якісь труднощі в оформленні, знову ж таки вона повинна заздалегідь видати в письмовій формі своє рішення - і його можна врахувати або заперечити.

Кодекс також гарантує право декларанта на митне оформлення в будь-якому митному органі. Це є важливим нововведенням, оскільки попередні два роки напрямки імпорту заводилися на спеціалізовані митниці в різних кінцях країни. Щоб розмитнити, наприклад, квіти в Чернівцях, треба було гнати машину з квітами до Києва, а потім назад!

При цьому кодекс гарантує, що митниця не має права затримувати товар більш як на чотири години з моменту подачі декларації. Too good to be truth. Тобто закон, по суті, визначає, що затримання товару без письмового обґрунтування є прямим порушенням.

Найголовніша і найтаємничіша частина Митного кодексу є і його найуразливішим місцем. Постаудит. Ключове слово, яке з радісними обличчями зараз на всі лади повторюють митники, не викликає ентузіазму в підприємців. Зрозуміло, що обов’язковою умовою прискореної перевірки та розмитнення товару є можливість подальшого контролю - протягом трьох років. Як це відбуватиметься? Ніхто не знає. Але відомо, що в нашій країні право на ОРД подібне до указу про опричнину Івана Грозного. Зрозуміло одне - закрити оперативно-розшукову справу коштує значно дорожче, ніж протокол про порушення митних правил, які раніше тисячами штампували відділи боротьби з контрабандою.

Найслабшим місцем широко розрекламованого кодексу стане правозастосовна практика. Відносини бізнесу та митниці можуть вийти на новий виток. Але чи вийде на нього більшість митників? Чи зможуть вони з 1 червня раптом перестати вимагати гроші за будь-які операції з митною документацією? Чи виконуватимуть вони часові нормативи оформлення за дві години, що їх вони постійно й повсюдно порушували всупереч наказам Держмитниці? Чи стануть вони раптом розумнішими, щоб швидко й коректно допомагати бізнесу в митному оформленні, а не тупо затягувати і зволікати - з натяком, що альтруїстів тут не тримають? Чи стане система прозорішою, чи просто черги хабародавців плавно перемістяться з відділів визначення митної вартості у відділи постаудиту?

Хабарів вимагати не перестануть, бо новий кодекс додає обов’язків, а от зарплати - ані копійки. Чи виконуватимуться часові нормативи - навряд чи, тому що існує безліч законних підстав, наприклад недостатній штат або відсутність технічних засобів. Митники не стануть розумнішими, і допомагати бізнесу вони не будуть - їх по-іншому виховували.

Закони є - але робота митниці, як і всього держапарату, не регламентована, електронного документообігу, як це зроблено в європейських країнах, не впроваджено. Сказати про прозорість і довіру легко - а виконати… В лютому 2012-го було врочисто й «довірчо» заявлено, що тепер інформація про середню розрахункову вартість імпорту регулярно розміщуватиметься на сайті Держмитниці, щоб усі бачили чинні тарифи. Сьомого лютого таблиця з’явилася на сайті ДМСУ. І відтоді не оновлювалася жодного разу!

Реформи в державі будуть ефективними, коли вони стосуватимуться не тільки законів, не тільки купівлі нових комп’ютерів, а й системи управління в комплексі - разом із ротацією та підготовкою нових кадрів. Спасибі за новий Митний кодекс, але порядок у країні - це не порядок для мільярдерів. Це порядок для всіх. Поки влада не почне реформи з кадрів, з ухвалення інтелектуальних рішень, з підготовки професійних людей під нові завдання - будь-які фоліанти будь-яких кодексів не змінять відносин суспільства і влади, політиків і виборців, бандитів з монакською пропискою і тих, хто хоче жити на цій землі…