Міністерка соціальної політики Марина Лазебна: «Українці за кордоном не можуть претендувати на допомогу ВПО, однак решту видів соцдопомоги та пенсії отримують»

Загострення ситуації на південному сході України спровокувало другу велику хвилю евакуації мирного населення. Як ми вже писали, питаннями, що стосуються обліку ВПО, житла, працевлаштування та адаптації, займаються різні міністерства. Від початку війни переселенців реєстрували ЦНАПи та місцева влада, вносячи дані до загальнодержавного реєстру. Буквально до дня початку роботи «Дії» — електронна реєстрація стартувала минулого тижня — люди стояли в багатотисячних чергах в очікуванні заповітної довідки. Тільки вона могла відчинити двері до належних виплат держави, а також у пункти гуманітарної допомоги тощо.

Що змінилося/зміниться із запуском «Дії»? Скільки людей уже залишили свої домівки і стали внутрішніми переселенцями? Скільки виїхало за кордон? Чи всі вони можуть претендувати на допомогу від держави? І кому її не платитимуть взагалі?

Про це у своєму бліц-інтерв'ю ZN.UA розповіла міністерка соціальної політики Марина Лазебна.

— Що відбувається з реєстрацією переселенців? Я розумію, що питання, куди їдуть усі ці люди, не до вас. Але й стосовно цифр кількості переселенців — внутрішніх і зовнішніх — відчуття хаосу. Причому навіть після запуску реєстрації в «Дії».

— У нас війна триває вісім років. Увесь цей час у нас діє закон про внутрішньо переміщених осіб (ВПО). До 24 лютого 1 мільйон 400 тисяч українців були зареєстровані як ВПО. Однак відразу після початку широкомасштабного вторгнення ми почали реєстрацію переселенців, скажемо так, нової хвилі. На старті, згідно з чинним законодавством, у нас був один механізм реєстрації. Процесом займалися районні та обласні відділення соціального захисту. Такого пропускного коридора на той момент було достатньо. Однак із початком «великої» війни — критично ні.

Ми оперативно почали розширювати коридор можливостей для офлайну, щоб дати людям більше точок, куди можна дійти ногами. Включно з ЦНАПами та громадами. Реєстрацію по суті ми розпочали з середини березня. Особливо серйозна ситуація була в транзитних областях — Вінницькій та Полтавській. Ми, звісно, чекали на «Дію», що мала запрацювати наприкінці березня, але вона запрацювала тільки 19 квітня.

— Скільки нових ВПО у вас зараз зареєстровано в державному реєстрі?

— Тих, хто був вимушений залишити свої домівки після 24 лютого, оскільки вони опинилися в зоні бойових дій (у постанові Кабміну № 204 йдеться про чотирнадцять регіонів — 13 областей плюс місто Київ), на сьогодні понад два мільйони. (Дані на 24 квітня. — І.В.) Із включенням електронної реєстрації, звісно, швидкість опрацювання заяв зросла.

— У чому принцип електронної реєстрації для ВПО?

— Людина вносить усі необхідні дані, а програма верифікує їх, зіставляючи з іншими реєстрами. А також із геолокацією, щоб точно розуміти, де перебуває людина, чи справді вона виїхала. На сьогодні через «Дію» успішно зареєструвалося вже близько 225 тисяч людей.

Електронна реєстрація стала, по суті, ще одним — найоперативнішим — фронтом, через який інформація потрапляє до загального реєстру ВПО. І всі цифри, про які ми з вами зараз говоримо, — це загальні дані, що потрапили до реєстру з різних джерел.

— Уточнімо щодо виплат. Нових і старих.

— Відразу зазначу: ми не припиняли виплат 177 тисячам сімей «старих» переселенців, оскільки вони могли бути повторними. Нагадаю, що під Києвом — саме в Бучі/Ірпені — проживало дуже багато переселенців із Донецької та Луганської областей. І це ще один пласт трагедії, яку переживають наші люди. Котрі вже втрачали і свої будинки, і близьких. Усім «старим» переселенцям ми вже виплатили допомогу за березень. На нових також отримали з бюджету 10 мільярдів гривень. І вже почали виплачувати. Причому зразу за два місяці — березень-квітень. Загалом же, з початку квітня профінансували понад 450 тисяч виплат на проживання ВПО.

Громадський простір

— Тобто завдання Мінсоцу — виключно облік ВПО. Але ми говоримо про державу, що воює, переведення економіки на військові рейки, максимальне залучення людей — чимало яких втратили роботу — в економіку. Вже очевидно, що в нас не спринт, а марафон. Фінансова й економічна система мають розподіляти дихання. Що тут? Чи є всередині Кабміну якийсь штаб, котрий переймався б цими питаннями? І як це може стосуватися вашого міністерства?

— Наше першочергове завдання — справді реєстрація. Кабмін, природно, комплексно враховує питання переміщення: і з погляду допомоги людям, їх працевлаштування, і з погляду запуску економіки, логістики та допомоги громадам, у яких виявилося набагато більше людей, ніж живе зазвичай. Над цими програмами працює більшість міністерств. Ось є випадки, коли люди реєструються, не подаючи заявки на виплати на проживання від держави. Навіщо вони реєструються? Тому що громади або господарі, які їм надали притулок, можуть отримати компенсацію на оплату комунальних послуг. Це ще одна державна програма. Тобто від головного — від реєстру ВПО — має йти все інше. Із уже зареєстрованих 80–90 відсотків підуть на виплати, і ми це розуміємо. Однак уже з травня будемо змінювати підхід і таргетувати ВПО. Оскільки саме з травня почнуть включатися інші програми. Зокрема працевлаштування переселенців, надання тимчасового та постійного житла для тих, хто втратив домівку в тій-таки Бучі й не захоче повертатися додому. Але всі програми, котрі зараз обговорюються в уряді, будуть прив'язані до банку даних, який наповнюємо ми. І це правильно. Щоб держава розуміла масштаби проблеми та обсяги необхідної допомоги.

— Уточніть, будь ласка, докладніше щодо таргетування. Що ви маєте на увазі?

— Одним людям усе ще нікуди повернутися — не припиняються бойові дії, а в містах мешкання інших хоч уже тихо, проте їхнє житло зруйноване. Ці люди однозначно залишаться у програмі держдопомоги на проживання. Зараз ми вийдемо на нормальні темпи реєстрації, щоб люди не стояли тижнями в чергах, а працівники у ЦНАПах не гарували цілодобово. Вже бачимо, що ситуація змінилася, ось-ось вирівняється. У живій черзі ЦНАП залишаться тільки ті, хто з різних причин (немає смартфона, закордонного паспорта тощо) не може зареєструватися в «Дії».

— До речі, пенсіонери не дуже задоволені цією обставиною. Виходить, що ті, кому найважче добратися ногами, і вимушені стояти в чергах.

— Тут усе-таки питання не до нас. Але поставлене воно правильно. Повертаючись до виплат. Наше завдання-мінімум — до кінця квітня закінчити виплати за березень-квітень. А ось коли настане травень, ми продовжимо реєстрацію вже без аврального режиму і розпочнемо верифікацію виплат. На них підуть не всі. Логічно, що ті, хто повернеться додому, не зможуть претендувати на допомогу від держави, мета якої — забезпечити людині дах над головою, доки вона не вдома.

З травня допомога на проживання залишиться тільки для двох категорій. Перша — люди, що перемістилися з територій, які Мінреінтеграції спільно з Міноборони та ОДА визначать як території, де тривають бойові дії або де високий ризик бойових дій. Цей список регулярно переглядатиметься залежно від фактичної ситуації. Друга категорія — люди, у яких зруйноване житло. Їм ми продовжимо виплачувати допомогу на проживання, навіть якщо вони повернуться у свій населений пункту. Для всіх інших — реєстрація ВПО може залишитися, але виплати на проживання — ні.

Ми відстежуємо «соціальний портрет» ВПО. І якщо знадобиться, запропонуємо інші програми підтримки, ще більш адресні, що важливо в умовах воєнного стану та обмежених ресурсів. Наприклад, сім'ям ВПО із дітьми або іншим найбільш уразливим групам, а не умовному працездатному громадянинові, який не хоче реєструватися в центрі зайнятості, шукати роботу.

POLIȚIA DE FRONTIERĂ A REPUBLICII MOLDOVA (Прикордонна служба Республіки Молдова)

Або, наприклад, людина виїхала за кордон. У статті 12 закону про ВПО чітко зазначено, що ця категорія громадян не може вважатися внутрішньо переміщеними особами. Ми проводимо величезну кількість міжнародних переговорів, аби наші люди, котрі виїхали до інших країн, отримували допомогу від урядів цих країн.

Тому наш основний меседж: бути чесними з державою та інформувати про свій статус і переміщення.

— Я, звісно, вірю в те, що ми всі — і влада, і суспільство — вийдемо з цієї війни іншими. Але все-таки як ви станете перевіряти чесність наших громадян?

— На першому етапі будемо виходити з довіри. Ми для цього, до речі, збільшили можливості для інформування. Можна просто зателефонувати соціальному працівникові, котрий вас реєстрував (телефон зазвичай дають), і повідомити, що ви переїхали в інше місце або повернулися додому. Або прийти у ЦНАП уже свого міста. У травні в нас буде інформація, в тому числі й щодо зруйнованого житла, — зараз у «Дії» теж триває активна реєстрація громадян, які втратили свої домівки. Потім ми ці реєстри зістикуємо і вийдемо на справедливу підтримку тільки тих, хто справді її потребує.

— У вас є інформація, скільки українців виїхало за кордон? Усі цифри, які лунають із різних джерел, не дуже корелюються між собою.

— Станом на 20.04.2022 року, за даними, наданими МЗС, 4 231 503 людини виїхали з території України. З них: 1 501 926 людей — віком до 18 років; 2 245 796 — від 18 до 60 років; 483 781 — за 60 років.

Повертаючись до питання допомоги людям, які виїхали за кордон. У переважній більшості країн вони можуть одержати підтримку від держав, що їх приймають. Включно із житлом, медичною страховкою, допомогою та правом працювати. Я вже торкнулася трохи цієї теми. І тут однозначно — вони не можуть претендувати на допомогу на проживання як внутрішньо переміщені особи. Але при цьому вони продовжують отримувати решту видів соціальної допомоги, яку отримували в Україні, пенсії. Цих виплат ми не припиняємо.

— А на статус ВПО вони можуть претендувати?

— Якщо вони повертаються в Україну, але не повертаються на своє постійне місце проживання, — то, звісно, вони можуть зареєструватися як внутрішньо переміщені особи й отримувати відповідну допомогу. Перебуваючи в іншій державі — вони реєструються там.

— Коли йдеться про переселенців, баланс не на користь України. Про що це вам каже? За кордон виїхало у два з половиною разу більше людей. Держава не справляється з тимчасовим житлом, чи суспільство зраджує своїх же, здаючи квартири за непомірними цінами?

— На мій погляд, не варто узагальнювати. Тут багато мотивів змішалося. Деяким людям страшно залишатися в будь-якій частині країни, на яку напали. Особливо з дітьми. Мабуть, це головний чинник. Частина людей не хоче жити в сільських громадах, а саме там є вдосталь вільних будинків. І людей, готових прийняти. Та й інші мотиви точно є.

— Тут руба постає питання роботи.

— Згодна. Жити тривалий час у спортзалах шкіл і будинках культури не кожен зможе, це все-таки транзитне житло. В іншому, я думаю, і суспільство проходить свій екзамен, і влада вчиться оперативно вирішуватипроблеми такого роду. І центральна, і місцева.