Ми кажемо — партія, розуміємо — бізнес?

Скандал із рекордним для досягнень правоохоронців хабарем у 5,2 мільйона доларів, за підозрою у вимаганні якого заарештований мер Партеніта Микола Конєв, взяття під варту міського голови Алушти Володимира Щербини, звісно ж, простий народ потішив. Гіпноти­зуюча телекартинка з акуратно викладеними пірамідками доларових пачок у свідомості народонаселення тепер навіки пов’яжеться з ім’ям міністра Юрія Луценка, який особисто пред’явив оперативний улов. Хоч би як склалася його міністерська доля, а справи мерів до нього не розслідувалися.

Далі історію накрив глухуватий, місцевого рівня гомін партійних заяв про політичні переслідування. Та щоразу при спробах аргументувати політичне замовлення в цих заявах вилазять бізнесові вуха. Аж до п’ят — із зазначенням прізвищ і структур регіоналів, яким алуштинський мер від партії «Союз» нібито заважає жити. А самооборонець Луценко за перших «підписався», чи що? — дивується народ, обізнаний зі складнощами міністра внутрішніх справ по службі. І відзначає злагоджену роботу в цих операціях ДПУ та МВС, а також спроби алуштинських депутатів-регіоналів негайно взяти владу в міськраді шляхом зміни секретаря. Тоді в яку логічну клітину вставити демарш кримських парламентаріїв, які через чотири дні після затримки Щербини відмовилися погоджувати призначення на посаду начальника кримського головкому МВС генерала Іллічова, який уже півроку перебуває у статусі в.о.? Ну хіба що ця клітина — в «шахматці» у впливового кримського депутата Олександра Мельника. А це трошки інша партія Партії регіонів.

До цих хитросплетінь ми ще повернемося. Спочатку нагадаємо факти й додамо маловідомі подробиці. 12 червня під час отримання найбільшого, як запевняє Ю.Луценко, не лише для України, а й Східної Європи хабара на суму 5,2 мільйона доларів були затримані мер Партеніта Микола Конєв і місцевий депутат Олег Бородай. Хабар передавав зі зрозумілих причин не названий київський бізнесмен, який погодився на співпрацю з МВС. Сам він звернувся чи правоохоронці проявили ініціативу — офіційно не уточнюється. Хоча є інформація, що така оперативна розробка мала місце. Хабар призначався за отримання дозволу селищної ради на передачу двох ділянок землі — 11 і 6 гектарів — у довгострокову оренду під будівництво та обслуговування готельних комплексів. Втім, правом на розробку проектів землевпорядження з відведення цих ділянок ще з літа минулого року вже володіли дві фірми. Як стверджують джерела в МВС, засновниками ПП «КЕТ-1» і «СКЕТ-1» є родичі заарештованих, і ділянки з самого початку призначалися для тіньової переуступки за схемою продажу фірм із землею на додачу. Оскільки відразу ж після отримання дозволу з’явилася інформація в Інтернеті про їх продаж. Ось із цієї хвилини убозівці й могли почати свою гру...

У міліцейській версії історії з мером Алушти Володимиром Щербиною та його заступником Вадимом Поповим ясності значно менше, і на цьому успішно сьогодні будують свою інформаційну кампанію соратники мера. Про те, що в приміщенні виконкому відбуваються обшуки і «20 хвилин тому» затримано міського голову, Юрій Луценко, ще не володіючи всією інформацією, ефектно повідомив прямо на прес-конференції, коли журналісти не встигли отямитися від партенітської сенсації. Міліцейська версія така: надійшла заява керівника компанії «Ігросервіс», якій міська влада не давала дозволу на розміщення гральних автоматів на алуштинській набережній, вимагаючи хабара на суму 50 тисяч доларів. Потім нібито в переговорах хабар знизили до 20 тисяч, і вже в рамках операції гроші було передано й відповідний дозвіл – отримано. Причому сталося це майже за місяць до затримання. Можливо, оперативники чекали, куди гроші потечуть далі. Однак підстьобнуло затримання партенітських товаришів. Проте сам Володимир Щербина на засіданні Печерського райсуду, який прийняв рішення про взяття мера під варту, категорично заперечив отримання хабара. І запевняв, що, навпаки, всіх зусиль докладав до того, аби очистити набережну від розважальних закладів. Соратники Щербини також заявляють: жодного дозволу «Ігросервісу», що нібито з’явився після хабара, місто не давало й такого документа не існує, правоохоронці запевняють — є відеозапис передачі хабара.

Тепер версії. Щодо партенітської справи існує лише міліцейсько-прокурорська. Альтернативних немає. Ніхто не виступає із заявами, ніхто публічно не виявляє заступництва. Хоча Микола Конєв, напевно, на це розраховує. Незважаючи на те, що в його управлінні перебувало невеличке селище, особа він, завдяки особливо російським ЗМІ, прямо легендарна. Партеніт порівнювали зі Сталінградом! А все з тієї причини, що в цьому селищі репатріантам — кримським татарам за всі роки незалежності України не було виділено жодної ділянки під будівництво житла, а, щоб запобігти акції протесту у вигляді самозахоплень землі, мер перекривав в’їзд до Партеніта вантажівками і з деякими кримськими депутатами та козаками тримав «оборону». Репатріанти ж на знак протесту тримали ялтинську трасу. І так кілька днів. Потім долю кримських татар відчули на собі американські військові будівельники-резервісти, яких із Феодосії везли до санаторію Міноборони в Партеніті. Ксенофобських висловлювань Конєва наводити не буду, та одна цитата гідна уваги: «Свій інтерес у Партеніті мають вісім народних депутатів України — в кого готель, у кого квартира, в кого щось іще... Принаймні на сьогодні ми від цих народних депутатів України маємо віддачу. Вони, як і ми, зацікавлені в тому, щоб селище розвивалося. Ви ж розумієте, хоч би який золотий готель хтось збудував, якщо він стоятиме в убитому селищі, або, наприклад, татари буянитимуть, – у нього все одно ніхто відпочивати не приїде».

Знаючи фактичних власників цього «дечого» в Партеніті, можна припустити, що допомога Конєву якщо й буде надана, то дуже негласно.

Оперативні розробки на ПБК убопівці ведуть, за даними джерел, іще з грудня минулого року. Кажуть, підполковників «писали» (обидва мери — відставні: Ко­нєв — армійський, Щербина служив у КДБ) багато й успішно. І не тільки їх. І жарти на кшталт «засідання щодо дерибану комунальної власності оголошую відкритим!» уже передаються як міс­цевий анекдот. «Такі відверті пацани, — весело казав на прес-кон­ференції Ю.Луценко. — На відеокадрах є і те, як вони отримують незаконні винагороди, власне хабарі, і як ховають їх у сейфи». Ті, хто бачив оперативне відео, стверджують, що один із чиновників, перш ніж покласти гроші в сейф, ще й цілував їх.

І все-таки майданівський азарт міністра доводиться пригасити. Затримання на гарячому з «готівкою»: і п’ятимільйонний хабар партенітському голові, і знайдені в кабінеті алуштинського мера та сейфі його заступника пачки доларів і гривень — докази, здавалося б, залізні. Од­нак наша історія знає багато прикладів, коли й такі «сипалися» в судах, а то й на далеких підступах до них. Адвокат В.Щербини вже нині заявляє, що ніяких доказів вини його клієнта немає. Прибічники мера слідом за ним розповідають зворушливу істо­рію про збирання коштів серед спів­робітників виконкому на поїздку дитячої футбольної команди на змагання. Чому дітям потрібно було збирати долари, чому не з бюджету, чому не через створення якогось фонду, чому цим узагалі займався особисто мер? Втім, судячи зі зйомки під час обшуку, варіантів версій наявності грошей у кабінетах мерії було багато. Від «тримаю особисті заощадження на роботі, так безпечніше» до аналогічних прохань друзів узяти на збереження їхні гроші. Проте незаконність усього цього треба буде доводити в суді. І не тільки це.

Слід сказати, що з відправкою затриманих за межі Криму — під арештом вони перебувають у СІЗО Києва, і відльотом міністра Луценка струмочок офіційної інформації пересох майже повністю. І в прокуратурі Криму, і в головкомі МВС відповідають однаково — справа розслідується ГПУ, вся інформація може надходити тільки звідти. Тому навіть заяви прибічників Щербини залишаються без відповіді. Третій день у ЗМІ множиться заява партії «Союз» про застосування фізичного впливу до радника мера Віталія Прібєга, котрого нібито затримали 13 червня і який через «систематичні побиття» потрапив до реанімації. У головкомі МВС «ДТ» підтвердили, що Прібєгу справді затримували — до з’ясування особи, оскільки той був без документів і, як виявилося, прописаний у Полтавській області. І в журналі записів приймальника-розпо­дільника при виході на волю Прібєга записав, що жодних претензій не має, насильства не було. Однак тепер він справді в лікарні. І каже журналістам, що з нього вибивали показання проти мера. А в п’ятницю на засіданні президії спікер ВР Криму А.Гриценко озвучив діагноз, що йому надали після консиліуму лікарів, підписаний міністром охорони здоров’я Криму. Закрита черепно-мозкова травма, струс мозку, забій нирок, синці в ділянці плечей, забій м’яких тканин у ділянці потилиці. Зі слів хворого, він був побитий 15—18 червня співробітниками правоохоронних органів, — повідомив А.Гриценко. І попросив вважати це повідомлення офіційним зверненням до Прокуратури АРК для проведення перевірки та ухвалення рішення.

На момент здачі матеріалу реакції на цю інформацію з боку МВС і ГПУ не було. Що ж до політичної версії — довго розповідати не варто. Вся політика починається і закінчується тим, що Володимир Щербина уособлює в Алушті партію «Союз» і є давнім — ще з часів президента Ю.Мєшкова — соратником відомого кримського політика-бізнесмена Льва Миримського. Колишня служба в органах, де колишніх не буває, породила чимало версій про якусь парасольку над структурами Миримського всі ці тяжкі роки.

До кінця 90-х років, коли генерал Москаль отримав мандат на війну з ОЗУ півострова, Південний берег ділився просто: Велика Ялта — за «Сейлемом», а Велика Алушта — за «Башмаками». Після «зачистки» місця, що звільнилися, заповнили прийшлі. З’явилися київські, московські, й масово — донецькі. Одні знайшли партнерство із місцевими і поміж собою, інші дотепер притираються. Ні, стрілялок більше немає, йдеться про конкуренцію щодо землі та бізнесу, за владу, одне слово.

Незадовго до описаних подій в Алуштинській міськраді відбулося чергове перегрупування. Було усунуто секретаря ради — регіонала, а його місце посіла колишня однопартійка, яка тепер перебуває в групі прибічників мера. Тому, відразу ж після затримання міського голови та його заступника, регіонали не тільки провели біля стін прокуратури мітинг із гаслами на
кшталт «Бандитам — тюрми!», вимагаючи з усією суворістю покарати хабарників, а й, як уже йшлося, спробували взяти реванш у міськраді та повернути в це крісло лідера алуштинської організації ПРУ Бориса Клінчука. За відсутності голови, як відомо, його обов’язки виконує секретар. Не вистачило кількох голосів.

І ще трохи політики. Серед комерційних версій називається торішній конфлікт В.Щербини з нардепом-регіоналом В.Заплатин­ським, якого називали власником розважального центру «Робін­зон», побудованого на набережній Алушти. У серпні 2007-го мер міста особисто керував знесенням самовільно побудованого комплексу. Три кримінальні справи, зокрема й стосовно В.Щербини, на сьогодні закрито за рішенням судів. Проте осад, як розумієте, залишився в усіх.

Головні висновки, котрі співгромадяни можуть зробити до закінчення слідства й безвідносно до затриманих персон, можуть бути такими. Землі на ПБК насправді ще багато. Та вона вже міряна. Хоча й відносно вільна.

Друге. Як здалося, якщо хтось захоче, то можна сміливо йти і ставити жучки (за наявності санкції, звісно) у кабінеті будь-якого мера прибережного населеного пункту, збирати докази та брати на гарячому. Вони настільки нічого не бояться, що, навіть будучи ОДРами, продовжують тримати на столах підписані пачки з грошима.

Третє. Ви ще пам’ятаєте 2004—2005 роки?