Люстрація: робота над помилками

"Змова" проти Закону "Про очищення влади" зріла з першого дня підписання його президентом. Два місяці тривали дискусії про те, чи варто чистити авгієві стайні влади законом-бульдозером. Зважаючи на все, спосіб чищення все-таки уточнять.

До Конституційного суду вже направлено два подання - Служби зовнішньої розвідки і Верховного суду України. СЗР скромно попросила КСУ розтлумачити норми закону, а ось судді ВСУ себе в оцінках особливо не стримували, відкрито назвавши окремі положення нормативного акта неконституційними.

За деякими даними, ініціатива СЗР могла бути погоджена з адміністрацією президента. Можна припустити, що Петро Порошенко зацікавлений у коригуванні закону, шукає для нього формальні підстави, але при цьому не бажає, аби формальний привід для перегляду документа асоціювався з його іменем.

За нашими даними, в АП вже готується законопроект про внесення змін до Закону "Про очищення влади".

Очікувалося, що цього тижня публічну оцінку закону дасть Венеціанська комісія. У DT.UA є проект відповідного рішення ВК (та українська версія документу), з повним текстом якого можна ознайомитися на сайті нашого видання. У рішенні "венеціанці", по суті, визнали порушення норм міжнародного права й висловили низку серйозних зауважень, які базуються на досвіді проведення люстрації у країнах Східної Європи після розпаду Союзу (про них - нижче). Комісія планувала настійно рекомендувати врахувати ці зауваження та змінити закон.

Однак заявлене на 12 грудня оголошення рішення комісії відклали. Цьому передував візит до "венеціанців" української делегації на чолі з міністром юстиції Павлом Петренком. ВК пообіцяла повернутися до розгляду зазначеного питання в березні
наступного року, висловивши сподівання, що на той час українська сторона приведе проблемний закон у відповідність до вітчизняної Конституції та європейських стандартів. Як заявив учора голова Венеціанської комісії Джанні Букіккіо, на той час має бути підготовлена нова версія закону. Планується також, що в січні посланці комісії відвідають Київ для більш предметного спілкування з представниками української влади.

Що розрекламований закон не став поштовхом для реального очищення влади, очевидно. Під люстрацію потрапили тисячі рядових чиновників, вичищених за принципом колективної відповідальності. Сотні професіоналів, серед яких, наприклад, Герой України, вчений зі світовим ім'ям, директор Національного космічного агентства України Юрій Алексєєв.

При цьому безліч очевидних корупціонерів залишилися на своїх місцях, окремі пішли на підвищення. Що тільки підігріває бажання незадоволеного населення продовжувати вуличну, "сміттєву" люстрацію, якщо вже влада не бажає самоочищатися.

Щира впевненість багатьох адептів люстрації у своїй правоті - слабкий аргумент. Вади закону можна було б спробувати виправдати, якби він завдав справді нищівного удару по системі корупції, пристосуванства, призначень на державні посади "своїх" і виштовхування "чужих". Якби його прийняття ознаменувало початок впровадження реформ, у необоротності яких не доводилося б сумніватися.

Але цього не сталося.

У нашій країні зміна політичних команд при владі майже завжди супроводжувалася руйнівною кадровою зачисткою. Останніми роками вона набула характеру майже стихійного лиха: державний апарат руйнувався, неугодним професіоналам показували на двері, улесливих непрофесіоналів і організаторів тіньових схем охоче вітали. ЗМІ вказували на необхідність збереження інституціональної пам'ять, негайного прийняття закону про держслужбу і запровадження посад держсекретарів. Але порочний механізм працював як заведений.

На жаль, жодна з владних команд не ставила за мету змінити правила гри. Система, що почала формуватися в часи Кравчука, загартувалася в часи Кучми, розквітла за президентства Ющенка й була доведена до абсолюту за Януковича, всі ці роки залишалася:

а) смислом приходу до влади;

б) способом збагачення;

в) принципом кругової поруки.

При цьому слід пам'ятати, що невід'ємною частиною зазначеної системи були і президент Порошенко, і прем'єр Яценюк, які обіймали різні важливі державні посади, і безліч інших впливових осіб, котрі сьогодні пообіцяли країні реформи.

Ця обставина дозволяє оцінити всю складність завдання, яке стояло перед громадськими активістами й журналістами, що прийшли нині в політику і щиро добивалися закону про очищення влади.

"Під першу редакцію закону підпадав і президент, - розповідає Єгор Соболєв. -
Але, на його настійну вимогу, парламент змінив цей пункт, і тепер начальники часів Януковича звільняються за умови, якщо вони пропрацювали на цій посаді рік. Депутати внесли таку поправку між першим і другим читаннями на прохання Порошенка. Саме з тієї причини, що він сам підпадав під дію закону. І в цьому є певний сенс. Бо якби закон стосувався всіх, хто працював начальниками в часи Януковича, то під нього підпали б, наприклад, усі міністри уряду Тимошенко разом із нею самою. Привнесена норма не така вже й несправедлива, оскільки вона обмежує коло людей тими, хто справді працював на Януковича довго, хто становив режим, хто його будував, проектував, як Сергій Льовочкін, Микола Азаров, Андрій Клюєв".

Однак головного свого завдання закон не виконав. Система поки що збереглася в первозданному вигляді, зате було завдано нищівного удару по професійних кадрах середньої ланки. Так, глава держслужби Костянтин Ващенко ще влітку в інтерв'ю DT.UA попереджав:

- Щоб виростити хорошого керівника, потрібні роки. Щоб його втратити, достатньо одного неправильного рішення. Чиновник як ядерний реактор: його можна використовувати як у мирних, так і в інших цілях. Усе залежить від заданих рамок, правил та принципів, а також здатності громадянського суспільства забезпечити ефективний контроль за діяльністю чиновника.

І тут ключове слово - рішення. По-перше, має бути проведена переатестація, люстрація - назва не важлива - тільки держслужбовців 1 - 3-ї категорії. Тобто тих, хто приймає рішення, а не забезпечує їх виконання. По-друге, під час цього процесу мають аналізуватися виключно рішення - з погляду їх відповідності чинному законодавству і з погляду досягнення кінцевого результату. І тільки за наявності неякісних і незаконних рішень перед чиновником може бути поставлене питання про неможливість обіймати ту чи іншу посаду, - сказав Ващенко.

У попередньому висновку Венеціанської комісії відзначалося: "У кожному разі,
люстрація має бути доповнена іншими засобами забезпечення правосуддя та зміцнення системи державного управління і верховенства права, наприклад карне переслідування осіб, відповідальних за серйозні злочини, включно зі злочинами проти людяності, - структурними реформами, спрямованими на зміцнення верховенства права, боротьбу з корупцією та викорінювання непотизму. Люстрація може бути доповненням до цих засобів, але вона ніколи не може замінити їх, оскільки її роль має бути конкретною й точною".

Ніхто з апологетів корупційної системи за злочини не відповів. Хто в Москві, хто в парламенті. Врешті-решт, караючий меч люстраторів опустився на середню ланку служителів режиму. А в керівництві, скажімо, ГПУ спокійно облаштувалися люди, чиї імена зі словосполученням "оновлення влади" аж ніяк не асоціюються.

Чи можна боротися з системою руками тих, хто її плоть від плоті? Чи замислювалися над цим молоді політики? Запитання.

Помиляються ті, хто бачить у люстраційному процесі таке собі щеплення від корупції. Микола Томенко місяць тому зробив недвозначну заяву про участь заступника міністра МВС Сергія Чеботаря у корупційних схемах. Було наведено конкретні факти. Які вже на публічному рівні підтвердили знання тих, хто сьогодні працює в системі, куди потекли постлюстраційні потоки нових призначенців.

Очевидно, що питання очищення влади - одна з ключових вимог Майдану. Це те, з чим погодилися і політичні сили, які прийшли до влади сьогодні. Однак люстрація має бути на боці, протилежному кампанійщині і такій собі політичній розправі будь-кого над будь-ким. Питання не в тому, щоб покарати "попередніх" (хоча з цим теж не дуже складається), а в тому, щоб уникнути повторення в майбутньому.

Поки що процес очищення переконливим не виглядає. Що маємо? Щирий революційний порив аматорів. Популізм влади, який підіграв настроям мас, але на систему жодним чином не впливає. Відсутність чітких кроків, спрямованих на ламання корупційної системи. Зачищення рядових виконавців. Прин-цип колективної відповідальності; фактичне знекровлення спецслужб, де виметено ледь не останніх професіоналів. Дублювання антикорупційних законів (їх помилок у тому числі - як і раніше, можна переписати активи на родичів дружини). Відсутність єдиного органу, відповідального за проведення люстрації.

У проекті рішення Венеціанської комісії зазначалося:

- люстрація повинна застосовуватися тільки до тих посад, які справді можуть становити значну загрозу для прав людини та демократії; перелік посад, які підлягають люстрації, має бути переглянутий;

- вина має бути доведена в кожному окремому випадку і не може базуватися тільки на підставі приналежності до категорії державних посад; критерії люстрації мають бути переглянуті;

- повноваження на проведення люстрації необхідно забрати в Міністерства юстиції та передати їх спеціально створеній незалежній комісії, з активним залученням громадянського суспільства;

- процедура люстрації має відбуватися з дотриманням гарантій справедливого судового розгляду (право на адвоката, рівність сторін, право бути заслуханим); адміністративне рішення з люстрації має бути припинене на час оскарження в суді та до остаточного рішення суду;

- люстрація суддів має здійснюватися тільки за дотримання конституційних положень, які гарантують їхню незалежність, і тільки Вища рада юстиції повинна відповідати за будь-яке звільнення судді. Венеціанська комісія не бачить жодних підстав для поширення Закону про люстрацію на суддів, оскільки вони стали об'єктом іншого спеціального закону, прийнятого всього кілька місяців тому;

- оприлюднення інформації про осіб, до яких застосовуються люстраційні заходи, має відбуватися тільки після винесення судом остаточного рішення.

Більше того, як і очікувалося, комісія поставила під сумнів застосування люстраційних заходів до періоду правління КПРС через багато років після падіння режиму та набрання чинності демократичною Конституцією в Україні.

Як розвиватиметься ситуація? Наскільки скрупульозно українська влада дотримуватиметься рекомендацій Венеціанської комісії?

Як ми вже казали, в адміністрації президента готується проект про внесення змін до Закону "Про очищення влади". За заявою Дж.Букіккіо, українська влада запевнила його, що вона вже працює над новою версією закону. До речі, про це вже заявляв нинішній віце-прем'єр Геннадій Зубко, який донедавна курирував в АП питання, що цікавить нас. Однак отримати докладнішу інформацію про суть підготовлених змін нам не вдалося.

З одного боку - система працює, потрібні люди - при посадах. З іншого - зовсім
не зважати на громадську думку не можна. Та й державний апарат гостро потребує професійних кадрів. А після серйозної критики з боку Венеціанської комісії стало ясно: Закон "Про очищення влади" зазнає змін.

Примітно, що міністр юстиції Павло Петренко ще до заяви глави Венеціанської комісії звернувся до ВСУ з проханням забрати подання з Конституційного суду, пообіцявши в робочому порядку розглянути позначені там питання.

Є необхідність сказати про ситуацію в КСУ. За інформацією наших джерел, одне подання (Служби зовнішньої розвідки) вже перебуває на розгляді колегії суддів, друге (ВСУ) - в експертному департаменті Конституційного суду. Жодних рішень з приводу їхньої подальшої долі поки що не прийнято. Однак слід пам'ятати про розклад сил у КСУ: "десятка" суддів, яка дозволяє зібрати кворум для прийняття рішень, залишилася ще з часів Януковича. Нова влада замінила тільки четверо суддів, ще двоє - утримувалися від гри у ворота Януковича. Ситуація, щонайменше, дивна, коли пам'ятати, що на КСУ лежить левова частка відповідальності за формування режиму Януковича - узурпації ним влади, що й лягло в основу закону люстрації. Тут і рішення стосовно "тушок", тут і зміна Конституції на користь "царських" повноважень Януковича, і рішення щодо системи управління Києвом, і багато іншого.

Обізнані люди розповідають, що питання оновлення складу КСУ порушувалося неодноразово, однак нинішні куратори судової системи від влади не дозволили внести питання навіть до порядку денного з'їзду суддів. "Десятка" ще може знадобитися?

Ще один розрекламований Закон - "Про поновлення довіри до судової системи" - практично не працює. Робота комісії при Раді юстиції фактично заблокована, сама ВРЮ не сформована, Вища кваліфікаційна комісія суддів розпочала роботу кілька днів тому...

Щирих прибічників очищення влади чекає складна робота, щоб перейти від "шапкозакидательства" й популізму до системності та компетентності. За великим рахунком, усі ми ратуємо за збалансований закон, який дозволив би:

- організувати процес очищення влади виключно у правовому та конституційному полі, щоб можна було вести рівноправний діалог із європейськими інституціями, а не ловити їхні косі погляди й не читати розгромні рішення;

- підірвати основи корупційної системи, вибивши з її бази носіїв системи, а не "пішаків" (у тому числі шляхом кримінальних процесів);

- забезпечити стабільну роботу державного апарату, залишивши там фахівців і професіоналів, попередньо оцінивши їхні минулі рішення та змінивши правила гри (можливо, навіть через публічне проходження детектора брехні, звернувшись до західних компаній, здатних забезпечити прозорість та неупередженість процесу);

Тобто для того, щоб досягти поставленої мети, новоспеченим реформаторам треба навчитися керуватися правом, а не політичною доцільністю, вчасно виправляти помилки й оперативно реагувати на повсюди розставлені пастки системи.