ЛІДЕР ВІД НАРОДЖЕННЯ

Поява на політичному небосхилі України Президента «Нової Генерації України» Юрія Мірошниченка є справжньою подією. Молодий і енергійний політик зумів лише за три роки створити професійну політичну партію, що має грамотну програму виведення країни з кризи, втілила в життя низку безпрецедентних проектів і серйозно готується до майбутніх парламентських виборів...

Наш кореспондент зустрівся з Юрієм Мірошниченком, щоб дізнатися, якими якостями володіє людина, котрій удалося домогтися так багато за такий короткий час.

Єдиний чоловік у родині

— Мені здається, основні риси характеру людини формуються протягом перших років її життя. До п’яти років я жив разом із бабусею Феодосією в селищі Казенно-Кужерському на Кубані, — розповідає Юрій Мірошниченко.
— Бабуся завжди казала мені: «Юро! Ми всі на тебе сподіваємося!» У нашій родині я був єдиним чоловіком і вже в дитинстві взяв на себе відповідальність за маму, бабусю й молодшу сестру.

Коли Юрко був у третьому класі, його сім’я переїхала до селища Узруй Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Найближча школа знаходилася за дев’ять кілометрів, і Юру віддали в школу-інтернат.

— Завоювати довіру хлопців було непросто. Але згодом я став неформальним лідером свого класу, мене обрали головою шкільної учнівської ради.

До церкви на Великдень

Отримавши «портфель» керівника, Юра відразу почав втілювати в життя свої ідеї з поліпшення інтернатського життя. Домігся, аби хлопців годували не три, а чотири рази. Переконав керівництво витрачати зароблені учнями гроші (школярі працювали в підсобному господарстві й шили мішки) на проведення вечорів відпочинку, придбання магнітофонів і одягу...

— А в десятому класі під час святкування Великодня я повів хлопців до церкви, — розповідає Юрій. — Після півночі ми вилізли через вікно й попрямували до храму. На порозі церкви нас перехопили вчителі....

Ой, і скандал був того дня в інтернаті. Утім, юного бунтівника серйозно так і не покарали. Зате яка оцінка з поведінки стоятиме в нього в атестаті, він не знав аж до випуску. Спочатку хотіли поставити «незадовільно». Позаяк Юра «йшов на золоту медаль», зрештою не поставили нічого.

Юра й армія

Відразу після закінчення школи 1989 року Юрія призвали до армії. Служив у навчальному полку академії Ракетних військ стратегічного призначення.

— Напередодні виборів до Верховної Ради СРСР до мене підійшов застполіт і сказав, що потрібно виступити на виборчих зборах і підтримати кандидатуру начальника Генштабу, — розповідає Юрій. — Я, природно, відмовився! У країні перебудова йде повним ходом, а тут вибори фальсифікують! Утім, на збори я все-таки прийшов. Близько години слухав хвалебні промови, а потім не витримав! Підвівся й заявив: «Начальник Генштабу нам обіцяє, що коли стане депутатом, буде нашому полку допомагати. А що йому, генералові, начальнику Генштабу, заважає це робити зараз? Особисто я хочу висунути кандидатуру начальника штабу нашого полку. Ось ця людина не обіцяє, а робить!»

У результаті начальник Генштабу депутатом так і не став...

Головне вірити в себе та сміливо йти до своєї мети

Повернувшись з армії, Юрій вступив до Київського університету. У вільний від навчання час разом з однокурсниками організував приватне студентське підприємство.

— Ми відкрили два магазини, перукарню, центр відпочинку.... Було неймовірно важко, але ми з цим справилися! Вийшовши зі стін університету, ми вже чудово знали, як заробляти гроші. Були самостійними, впевненими в собі...

Утім, певний час згодом він зрозумів, що, незважаючи на зміни, які відбуваються у вітчизняному законодавстві, на практиці нічого на краще не змінюється. Як у центральному апараті, так і на місцях продовжують працювати люди старої радянської формації. Свідомо чи несвідомо вони заважають різним корисним починанням і не дають розвиватися підприємництву й усій українській економіці.

— Спочатку було створено суспільне об’єднання «Нова Генерація», першочерговим завданням якого було відновлення влади, — розповідає Юрій Мірошниченко, — прихід до влади нових сучасних керівників. Без цього нам не побудувати цивілізовані ринкові відносини. Не створити робочі місця й не забезпечити народ України нормальними зарплатами. Не вирішити питання піднесення рівня життя вчителів і лікарів. Не домогтися високої продуктивності підприємств і сільського господарства.

Але в процесі роботи Юрій Мірошниченко та його соратники дійшли висновку, що таке серйозне завдання під силу лише професійній політичній партії.

— Три року тому ми зареєстрували партію «Нова Генерація», яка сьогодні налічує 3 тисячі членів і має десятки тисяч прибічників. Партія, що лише за останній рік втілила в життя такі масштабні проекти, як єдина комплексна програма державного будівництва «Держава» і «Школа політика Нової Генерації». Немає нічого неможливого. Головне — сміливо йти до мети й вірити в свої сили. Тоді все обов’язково вийде! — вважає Юрій Мірошниченко.

Довідка

Юрій Мірошниченко народився 3 лютого 1970 року. Закінчив Новгород-Сіверську школу-інтернат, Київський університет — факультет іноземної філології, Академію праці та соціальних відносин — юридичний факультет. Тепер пише кандидатську дисертацію при столичному Інституті держави і права.