ЛЕОНІД ЧЕРНОВЕЦЬКИЙ: Я «ГРУДЬМИ ПРОТЯГНУВ» ЗАКОН ПРО МОРАЛЬ

У попередньому номері «ДТ» висловило свою думку стосовно прийняття в парламентську фракцію «Наша Україна» Леоніда Черновецького. З’ясувалося, що Леонід Михайлович із нашою точкою зору не згоден і має з цього приводу свою власну. Ми не можемо відмовити собі в задоволенні опублікувати його думку.

«Шановна редакціє газети «Дзеркало тижня»!

Шановна тому, що багато матеріалів, які ви друкуєте, дуже потрібні для становлення української демократії.

Я, народний депутат України, лідер Християнсько-ліберальної партії України, Леонід Черновецький, звертаюся до вас із відкритим листом, написати який мене спонукала стаття «Обмін із доплатою?».

Смію нагадати редакції, що я займаюся не вбивствами на дорогах, а активною законотворчою діяльністю. Серед найвидатніших законів, ініційованих мною, — закон про захист суспільної моралі, який забороняє порнографію, закон про заборону безакцептного списання коштів із рахунків підприємств і багато інших. Але головне — це те, що останніми роками я активно займаюся правозахисною діяльністю, зокрема тисячами безпритульних людей, на грунті чого у мене й розростається конфлікт із мером Києва. Я приймаю знедолених людей із усієї України і захищаю їхні інтереси абсолютно безплатно в сотнях судів.

На жаль, багато чиновників у містах та селах України перетворилися на злочинців, які розкрадають бюджетні кошти і «роблять бізнес» буквально на крові громадян, котрі голосували за цих людей. Я дуже жалкую, що мені доводиться говорити мовою нехристиянською, але, на жаль, це — факти. І якщо ви захочете отримати від мене ці факти — я готовий їх вам надати.

Я не є причиною смерті двох людей, і це просто неправда. До «першої» смерті я взагалі ніякого стосунку не маю. Таких автомашин у нас у концерні сотні — і як людина я не несу відповідальності за проступки водіїв.

«Другу» смерть я сприймаю дуже серйозно. Але не є, до вашого відома, винуватцем цієї події, оскільки людина, котра потрапила мені під колеса, перебувала в такому стані алкогольного сп’яніння, що могла померти і без зіткнення з моєю автомашиною, що підтверджують результати експертизи. Крім того, я ніколи протягом останнього року не мав з Омельченком О.О. ніяких зіткнень стосовно бізнесу, що його маю честь вести і яким дуже пишаюся. Я займаюся правозахисною діяльністю і як свідчення цього надсилаю вам матеріали про мої перемоги в боротьбі з міською владою за долі людей — сторонніх для вас, але не для мене, оскільки я прийшов, як ви називаєте, у «харизматичну» церкву і щодня читаю Біблію. Ці люди — а вони не мої виборці — потребують захисту, і захищати їх, за ідеєю, мав би мер. І я всього лише на прикладах київської влади (оскільки інших даних у мене не так багато) відпрацьовую приклади захисту цих людей. Свій робочий день я завжди починаю з дзвінків у правоохоронні органи, інколи суди, «буцегарні» й інші організації, де вирішуються долі громадян, котрі звернулися до мене. Але я не хочу про це поширюватися, оскільки це буде не за Біблією. Проте якщо ви подивитеся на те, чим я займаюся, у вас відпадуть усілякі сумніви, оскільки з цією, нехорошою для вас «харизматичною» церквою ми годуємо 1500 бомжів на день, без вихідних і свят, уже понад 4 роки. І за цей час нагодували й одягли понад 2 мільйони чоловік! Серед цих людей є й колишні ваші колеги, і мої (за прокурорською діяльністю), і колишні директори заводів, і хто хочете... Шляхи Господні несповідимі... І ви завдаєте мені великої душевної рани, коли говорите про такі речі, тенденційно повністю спотворюючи дійсність.

Що стосується переходу Омельченка в іншу фракцію, «дивлячись на мої моральні й інші нехороші риси», то смію вас запевнити, що ви маєте справу з переконаним моралістом і християнином, хоча я грішний і в мене є свої проблеми... Я — мораліст і людина, котра вірить у Бога. І нічого іншого ви про мене не дізнаєтеся ні в спецслужбах, ніде. А те, що я потрапив у біду, — так, я дуже жалкую з приводу смерті молодого чоловіка, котрий потрапив під колеса, і жалкуватиму з цього приводу решту всього свого життя. Не дай Боже вам відчути таке...

Але ні син Омельченка, ні Артеменко не є публічними політиками, до яких (без удаваної скромності) зараховую себе я. Я людина, котра «грудьми протягла» закон про мораль, і дуже пишаюся цим. Я людина, котра зуміла ліквідувати інститут безакцептного списання, попри вето Президента України і всупереч волі армії голодних чиновників. Я — людина, котра найбільше з-поміж усіх депутатів подала в парламенті законопроектів і пропозицій. Я — депутат, котрий давно в парламенті, і депутат, котрий обстоює християнсько-ліберальну ідею.

Я дуже розчарований, але не злий. У моєму серце живе любов, у тому числі й до людей, які займаються такими непорядними речами. Сподіваюся, що для вашої ж користі, і ви матимете рацію, якщо опублікуєте і мою думку, і думку Омельченка. Тоді це буде справедливо. Для полеміки вам буде досить поставити і мені, і йому одні й ті ж самі запитання. Я впевнений: Омельченко-старший (оскільки Омельченко-молодший нічого з себе як політик ще, на жаль, не являє, хоча цілком можливо, що в нього велике майбутнє) ніколи не стане зі мною дискутувати, оскільки морально він давно вже програв! Він — програв! Це трагедія його життя. А я — придбав! Але не вважаю себе переможцем, бо моя головна перемога — це віра в Бога і справедливість. Це і є моя перемога! Але особисто ні до Омельченка-старшого, ні до Омельченка-молодшого я ніяких претензій не маю! Я їх люблю, як, власне, і автора статті, і бомжів, і всіх, всіх, всіх... І це завдяки Богу!

Мені дуже жаль, бо я вірю вашій газеті. А інші, продажні, — яких абсолютна більшість, — нехай пишуть про мене що хочуть. Моєї реакції не буде.

З повагою і надією на справедливість народний депутат України 2, 3 і 4-го скликань, лідер Християнсько-ліберальної партії України, заслужений юрист України, заслужений прокурор України, людина, котра всією душею вірить у справедливість і християнську доброту,
Леонід Черновецький».