КРІЗЬ ТЕРНИ — ДО ЄВРОЗІРОК

Довгий і звивистий шлях України крізь інтеграційні терни до заклично сяючого сузір’я Європейського союзу. Що чекає на нас на цьому шляху? З якими думками і настроями ми рухаємося до Європи?

У липні 2000 р. Український центр економічних і політичних досліджень (УЦЕПД) провів опитування 100 представників української еліти: співробітників адміністрації Президента України, апарата Ради національної безпеки й оборони, Кабінету міністрів, МЗС, Мінекономіки, інших міністерств і відомств, профільних комітетів Верховної Ради, державних наукових закладів, неурядових аналітичних центрів, провідних українських ЗМІ. Паралельно соціологічна служба УЦЕПД провела опитування населення з проблем європейської інтеграції.

Саме по собі цікаве зіставлення позицій українського істеблішменту й пересічних громадян щодо одного з ключових напрямків зовнішньої політики держави. Причому, результати досліджень, із якими ми сьогодні знайомимо читачів «ДТ», на наш погляд, дуже актуальні напередодні паризького саміту Україна—ЄС. Втім, про все по порядку…

РОЗУМОМ — НА ЗАХІД, СЕРЦЕМ — НА СХІД…

Як кажуть, будь-яка ідея лише тоді чогось варта, коли вона опановує маси, перетворюючись з ембріона-гасла в матеріалізовану силу. Тоді возз’єднуються розколоті країни і розколюються імперії. Проте навіть найкращі ідеї можуть безвісно гаснути, залишаючи надії, які не збулися, і гіркі розчарування.

Про європейський шлях України говорили задовго до того, як інтеграцію в ЄС було проголошено ключовим зовнішньополітичним пріоритетом в інавгураційній промові Президента Л.Кучми (листопад 1999 р.) і визначено в урядовій програмі стратегічною метою держави (березень 2000 р.). Очевидно, ці дати можна вважати своєрідною точкою відліку процесу матеріалізації гасла руху до Європи. Отже, спробуємо з’ясувати, яке ж нині місце займає ідея європейського вибору серед традиційних зовнішньополітичних симпатій еліти і населення України?

За результатами експертного опитування УЦЕПД, серед еліти України курс на європейську інтеграцію має найбільшу підтримку. Майже половина опитаних (48%) вважають, що саме контактам із країнами ЄС потрібно приділяти найбільшу увагу. Тобто у свідомості українського істеблішменту багатовекторність помітно трансформується на користь європейського вибору. Причому в сумі прибічників пріоритетності контактів із Росією, СНД і США (усього 39%) помітно менше, ніж «євроінтеграторів».