Коротка історія одного призначення

Нагадаємо, що серед семи бютівців, які проголосували за відставку Тимошенко третього березня, значиться Олег Черпицький. «Дзеркало тижня» перший раз згадало про амбіції цього народного депутата відразу після закінчення другого туру президентських виборів і рішення Тимошенко оскаржити його результати у Вищому адміністративному суді України («Мізер ловлений» — ДТ, №5 (785) від 13 лютого 2010).

Тоді переможеній Тимошенко потрібна була або перемога в суді над фальсифікаторами (програма-максимум), або громадська трибуна (забезпечена прямою трансляцією процесу), з якої можна було б полум’яно викривати опонентів і тримати в тонусі свій електорат (програма-мінімум). Однак юристи блоку розкололися, і песимістично налаштованого Портнова потіснили оптимісти групи Онопенка—Корнійчука. Тоді ж стало відомо, що «мірою відповідальності Юлії Володимирівни перед юристами, котрі взялися за роботу, може бути... «Укрзалізниця», «Укрзем» і Держрезерв». Джерела не уточнили — в разі перемоги чи простої участі. Було відомо це лише тим, хто взявся за роботу, — Губському, Черпицькому, Корнійчуку, Катеринчуку, Рєзникову і Власенку».

Поява в цьому списку Черпицького, котрий не має будь-якого стосунку до юриспруденції, вже тоді видалася нам цікавою. Виявилося, що безпосередньо пов’язана з юриспруденцією його дружина — Людмила Черпицька. Вона суддя ВАСУ. Джерела вважають, що на неї, а також на залізні обіцянки самого Олега Черпицького (котрий претендував на «Укрзалізницю») і поклалася Тимошенко, яка умовила Портнова довести юридичне обслуговування блоку до логічного фіналу — до суду.

Що було потім — усім відомо. У телетрансляції засідання Тимошенко відмовили. Позов було відкликано. А Людмила Черпицька, як і лояльний перший заступник глави ВАСУ Микола Сірош, навіть не з’явилася в залі суду. Що ж до Тимошенко, то вона свого слова дотримала. Постановою Кабміну від 17.02.2010 Олександра Черпицького (брата бютівця Олега Черпицького) було призначено першим заступником міністра транспорту. Попри відсутність у нього відповідного професійного рівня і досвіду, навіть попри те, що перш ніж спливти в 2007 році в команді Януковича в ролі голови Держкомзему, він був відомим на Житомирщині героєм кримінальних хронік. Ця інформація сьогодні не лише підтверджується свідченнями наших джерел, а й є у вільному доступі на профільних сайтах в Інтернеті.

Однак 17-го числа, всупереч закону, постанова про призначення одного з братів Черепицьких на сайті Кабміну не з’явилася. І цілком зрозуміло чому — допитливі журналісти відразу провели б непотрібні паралелі, які в день початку «справедливого суду» могли скомпрометувати прем’єра. До того ж на новий виток могло вийти внутрішнє протистояння у фракції. Точніше, в її юридичному крилі. Портновці не були поінформовані про шикарний подарунок Черпицьким. Ні в Мінтрансі, ні в прес-службі Кабміну нам не вдалося домогтися офіційного підтвердження цього чудесного призначення. Тобто його від журналістів просто приховували! І тут — «подарунок долі» — постанова на сайті Кабміну все ж таки з’явилася. Заднім числом — 24 лютого. Далі — більше. Оперативна відставка Черпицького з поста першого заступника міністра транспорту, яка відбулася після зміщення Тимошенко з поста прем’єра, в постанові Кабміну датується... 24 лютого. Тим самим числом, яким було розміщено на сайті постанову... про його призначення! Чому? Все просто. Кабмін замітав сліди, не бажаючи пов’язувати відставку Черпицького з провалом БЮТ у суді. Ну, а депутат Черпицький, очевидно бажаючи бачити брата на цій посаді при новій владі, проголосував-таки за відставку благодійниці.

У залишку маємо: а) вкрай сумнівні методи роботи виконавчої влади із судами; б) неприкриту торгівлю посадами з метою особистої політичної вигоди; в) приховування суспільно значимої інформації від преси; г) службова підробка; д) ігнорування вимог до професійного рівня високих призначенців; е) ліберальне ставлення до кримінального минулого своїх висуванців.

Мало того, пан Черпицький з’явився при владі за Януковича. Мав усі шанси закріпитися у разі перемоги Тимошенко. А тепер, можливо, з’явиться знову — завдяки підпису брата в коаліції «тушок». І таких Черпицьких — сила-силенна в Україні. Як, утім, і політиків, котрі користуються їхніми послугами. І котрі натомість віддають їм потім право користуватися Україною. Але це так, щоб пам’ятали... І про сьогоднішню владу, і про опозицію. Певно, не з чистого аркуша ліплять і кують. Одні — «заради реформ». Інші — «в ім’я справедливості».