Конституційній суд виходить зі сплячки

Конституційний суд нарешті обрав голову і ухвалив регламент своєї діяльності.

21 лютого 2018 року головою Конституційного суду обрано Станіслава Шевчука, щодо фаховості якого сумнівів не виникне ні в кого. Він - суддя ЄСПЛ ad hoc, доктор юридичних наук, професор і автор однієї з найсильніших праць вітчизняного конституціоналізму - "Основи конституційної юриспруденції". Зазначимо, що Конституційний суд не міг обрати голову впродовж 11 місяців, що у поєднанні з неухваленням регламенту (який мав бути ухвалений іще 4 місяці тому) свідчило про нездатність КСУ в 2017 році не те що виконувати повноваження, а й елементарно організувати свою роботу. Тривала відсутність обраного голови Конституційного суду, його регламенту та рішень упродовж 2017 року спричинила кризу органу конституційної юрисдикції.

Нарешті, 21 лютого суд обирає голову і вже наступного дня ухвалює регламент. Оцінити його зміст наразі неможливо, оскільки тексту ще не опубліковано. Проте сам факт його ухвалення безумовно позитивний, бо за його відсутності суд не розглядав конституційних скарг. На сьогодні розгляд розблоковано, чекаємо перших рішень.

Нагадаємо, що зволікання з ухваленням закону Верховною Радою, а потім регламенту Конституційним судом призвело до накопичення понад п'ятисот конституційних скарг, які не розглядалися. Конституційна скарга - це запроваджений 2016 року інститут, що дозволяє громадянам і юридичним особам із допомогою конституційного судочинства домогтися скасування дії закону або його окремих положень, якщо вони не відповідають Конституції. Конституційна скарга може стати ефективним засобом захисту прав громадян і механізмом очищення правового поля України від неконституційних актів.

Останні події дають надію на подолання внутрішнього клінчу в Конституційному суді, на початок реалізації нових конституційних повноважень судом і пожвавлення результативного розгляду справ за конституційними поданнями та зверненнями. Про якість і зміст цих рішень говорити рано, оскільки поки що не маємо предмета аналізу.

Однак у питанні виходу з кризи конституційного судочинства не все залежить від Конституційного суду чи його голови.

Верховна Рада в 2017 році на 10 місяців затримала ухвалення нової редакції Закону України "Про Конституційний суд України" (далі - Закон), що призвело до затримки розгляду конституційних скарг та відстрочення початку процедури відбору суддів на вакантні посади, яких станом на сьогодні є чотири.

Відповідно до абзацу третього статті 148 Конституції України відбір кандидатур на посаду судді Конституційного суду України здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку. Ця конституційна новела, на жаль, не запрацювала, оскільки була знищена на рівні Закону. Отже, за цих умов начебто нічого не заважає парламенту і президенту призначити нових суддів КСУ. Проте на практиці вакантні посади залишаються, хоча "конкурсний" відбір закінчився ще торік.

Відбір суддів КСУ за квотою Верховної Ради розпочався 9 жовтня 2017 року, а до 7 листопада тривав прийом документів від кандидатур. До 7 грудня мали пройти співбесіди й відбутися призначення. Парламент досі не призначив суддів.

Відбір суддів КСУ за квотою президента розпочався 19 жовтня 2017 року, а до 18 листопада тривав прийом документів від кандидатур. 23 грудня конкурсна комісія визначилася з рекомендованими до призначення на посаду судді КСУ кандидатами. Президент досі не призначив суддів.

Об'єктивних пояснень невиконання парламентом і президентом своїх конституційних обов'язків немає.

Бо якщо питання обрання голови та ухвалення регламенту у виключній компетенції Конституційного суду, то заповнення вакантних посад суддів КСУ - пряма відповідальність ВРУ і президента, які досі не призначають суддів за власною квотою. Назва цьому - неконституційна бездіяльність.

Конституційний суд - це орган, який, відповідно до мети свого існування (охорони Конституції), перебуває за межами класичного "трикутника" законодавчої, виконавчої та судової влади і може скасовувати закони України, інші правові акти Верховної Ради, президента, уряду та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Тому існування сильного і незалежного органу конституційного судочинства є безумовним ризиком для тих вищих державних органів, які мають намір чи вже порушили Конституцію України. Невже через це президент і Верховна Рада зволікають із призначенням суддів?

Підсумовуючи, зазначимо, що на сьогодні в Конституційного суду назбиралася найбільша кількість нерозглянутих справ. Факти обрання голови та ухвалення регламенту свідчать про можливість домовлятися. Маємо надію - домовлятися між собою, а не з політичною владою. Новий голова, незважаючи на обмежені повноваження, може сприяти виходу з кризи та підвищенню авторитету Конституційного суду, а регламент має запустити процес розгляду конституційних скарг. Але без повного складу і за подальшого невиконання президентом і Верховною Радою своїх повноважень щодо його кадрового заповнення - це буде дуже непросто.