Конституційна скарга: що це та чому не працює?

Окрім відбору до Верховного суду та зміни процесуальних кодексів, торік сталася ще одна важлива подія, яка може сприяти захистові прав громадян. І не лише громадян України, а всіх фізичних та юридичних осіб. Ідеться про конституційну скаргу.

Це механізм, який дозволяє громадянам і юридичним особам із допомогою конституційного судочинства домогтися скасування дії закону або його окремих положень, якщо вони не відповідають Конституції. Це нове конституційне право ми отримали з 30 вересня 2016 р. Доти таке право мали тільки президент, щонайменше - 45 народних депутатів, уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховний суд і Верховна Рада АРК.

Отже, з'явився інструмент, який дозволяє звичайним громадянам довести неконституційність закону або його положень, внаслідок чого закон перестане діяти, тобто бути законом. Інструмент з'явився, проте не запрацював.

Як скористатися правом?

Фізичні особи та юридичні особи, які вважають, що застосований в остаточному судовому рішенні в їхній справі закон України суперечить вітчизняній Конституції, можуть подати конституційну скаргу до Конституційного Суду. Таке положення з'явилося в результаті конституційної реформи реформи правосуддя від 2 червня 2016 року (ст.151¹ Конституції).

При реалізації права на конституційну скаргу необхідно враховувати:

- предмет скарги (неконституційність Закону або його окремих положень, застосованих в остаточному судовому рішенні щодо особи, яка подає скаргу);

- законодавчі вимоги до скарги (ст. 55, 56 Закону "Про Конституційний Суд України").

Скаргу можна подати впродовж трьох місяців від дня набрання чинності остаточним судовим рішенням, і лише після того, як вичерпано всі національні засоби юридичного захисту (вичерпано можливість оскарження в судах загальної юрисдикції).

Важливо розуміти, що до Конституційного Суду не оскаржуються рішення Верховного суду чи інших судів, незаконні дії прокурорів тощо. В межах цієї процедури особи можуть довести, що положення Закону, який суд застосував у конкретній справі, є неконституційним. У такому разі вони втратять чинність для всіх в Україні, а суб'єкт конституційної скарги отримає право перегляду своєї справи судом загальної юрисдикції за нововиявленими обставинами. Наголошуємо на предметі конституційної скарги, оскільки левова частка скарг, поданих на даний момент до Конституційного Суду, не стосується питань конституційності положень закону. У всіх цих випадках Конституційний Суд змушений буде відмовити скаржникам у розгляді. Проте це не означатиме позбавлення цих суб'єктів права повторно звернутися до Конституційного Суду з коректним предметом конституційного подання, тобто оскарження лише конституційності положень Закону.

Отже, подаючи конституційну скаргу, важливо розуміти предмет оскарження та вимоги до конституційної скарги, встановлені Законом "Про Конституційний Суд України". Також бажано звернутися по професійну правову допомогу. Знадобиться й Пам'ятка, підготовлена Конституційним Судом.

Слід зазначити, що до КСУ вже подано 515 скарг, переважно звертаються громадяни. Скарги подано, і далі мав би запрацювати Конституційний Суд. Але він не працює.

Чому не працює, і хто винен?

Усі 515 скарг, поданих до Конституційного Суду, залишаються без розгляду. Конституційний Суд не розглядає їх, обґрунтовуючи це відсутністю нової редакції Регламенту Конституційного Суду, яка, відповідно до прикінцевих положень Закону "Про Конституційний Суд України", мала з'явитися до 3 листопада 2017 р. Хто ж мав напрацювати й ухвалити новий Регламент КСУ? Це мав зробити сам Конституційний Суд. Коло замкнулося.

Безумовно, Регламент КСУ важливий як для організації внутрішньої роботи Конституційного Суду, так і в контексті встановлення повної процедури роботи з конституційними скаргами, що має тільки сприяти належній реалізації конституційного права осіб на конституційну скаргу.

Але Конституційний Суд не може ставити реалізацію конституційного права осіб у залежність від власної неспроможності організувати внутрішню роботу. У такому разі Конституційний Суд сам порушує Конституції, а не захищає її. Це триває вже чотири місяці і є неприйнятним.

Не в останню чергу це пов'язано і з неповним складом Конституційного Суду, в якому нині мають повноваження 14 суддів із 18 (для ухвалення Регламенту необхідно 12 голосів). У червні 2016 р. не лише з'явилося положення про конституційну скаргу, а й було врегульовано на рівні Конституції процедуру відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду. Сьогодні судді КСУ відбираються на конкурсних засадах. На жаль, при написанні Закону конкурсну процедуру було знівельовано, і ніякого відбору на конкурсних засадах немає.

Та навіть без реального конкурсу Верховна Рада і президент прострочили призначення суддів КСУ за власною квотою (по 2 від кожного). Нові судді КСУ мали з'явитися наприкінці минулого року.

Після провалу конкурсного відбору подальше зволікання з призначенням суддів Конституційного Суду і, як наслідок, блокування розгляду конституційних скарг, а також загалом украй низька спроможність Суду виконувати всі свої повноваження - свідчать про небажання парламенту й президента повернути сильний та незалежний Конституційний Суд і підпорядкувати свої дії Конституції.