«Комуналізація» профспілок

Наступного тижня на Закарпатті очікують голову Федерації профспілок України Василя Хару, котрий особисто хоче вивчити ситуацію навколо профспілкових оздоровниць. Ситуація й справді неординарна — санаторії і турбази, які будувалися на профспілкові кошти, мають реального власника, приймають відпочивальників, сплачують податки обласна рада одним рішенням переводить у свою комунальну власність.

Кілька тижнів тому в Києві відбувся черговий судовий розгляд щодо приналежності оздоровниць, хоча сама історія тягнеться вже майже три роки. У листопаді 2006-го Закарпатська обласна рада своїм рішенням в односторонньому порядку перевела до комунальної власності сім санаторіїв (зокрема таких відомих на весь колишній Союз, як «Карпати», «Сонячне Закарпаття», «Поляна» тощо) і тринадцять туристичних баз, що належать «Укрпрофоздоров­ниці» та «Укрпрофтуру». Такого досі не траплялося в жодній іншій області України. Через півтора року, у травні 2008 р., навздогін першому рішенню з’явилося ще одне — оформити право власності на палац Шенборна (який входить до санаторію «Карпати») на дотаційну селищну раду смт Чинадійове Мукачівського району. Молодший брат В.Балоги, перший замгубернатора області І.Балога, прямо заявив, що санаторію потрібен новий господар (про що «ДТ» детально розповідало в березні цього року).

Мотивація рішення облради — «для забезпечення сталого економічного та соціального розвитку області». Хоча вже на той час був приклад із колишнім профспілковим санаторієм «Гірська Тиса» в Рахівському районі. За часів першого губернаторства В.Балоги, у 2001 р., санаторій також перевели у комунальну власність, після чого він за короткий час нажив мільйонні борги, збанкрутував, за максимумом втратив балансову вартість і зрештою опинився в приватних руках. І зовсім свіжий приклад із «Перлиною Карпат» — колишньою колгоспною оздоровницею, яку облрада так само з грубими порушеннями закону перевела в комунальну власність, і де у червні цього року сталося масове отруєння дітей із Києва, що призвело до порушення кримінальної справи й зупинки роботи санаторію. Цікаво, що жодної копійки від діяльності «Перлини Карпат» обласна рада не отримала, водночас профспілкові санаторії регулярно відраховують 50 відсотків прибутку «Укрпрофоздоровниці». У Свалявському районі (де зосереджено найбільше оздоровниць) вони — найбільший платник податків до місцевого бюджету. Після згаданого отруєння дітей усі санаторії області ретельно перевірили контролюючі органи. У комунальній «Перлині Карпат», очолюваній ставлеником В.Балоги С.Сікорою, виявили безліч грубих порушень, у профспілкових — жодного. Тому переведення оздоровниць у комунальну власність «для забезпечення сталого розвитку області» на тлі прикладів «Гірської Тиси» і «Перлини Карпат» скидається на анекдот. Утім, зрозуміло, що справжня мета «комуналізації» санаторіїв — не розвиток області, а приватизація привабливих рекреаційних об’єктів.

Після згаданого рішення обласної ради ОДА оперативно організувала реєстрацію статутів комунальних підприємств (при тому, що як юридичні об’єкти «Укрпрофоздоровниці» їх ніхто не ліквідував), а директором призначила такого собі В.О.Денисова. Федерація профспілок звернулася до Київського господарського суду, який через півтора року тяганини все ж скасував рішення облради. Та у відповідь подала апеляцію, після чого голова облради М.Кіч­ковський навіть звернувся до органів прокуратури з вимогою накласти на санаторії арешт і забезпечити їх передачу в комунальну власність.

І ось у середині липня черговий розгляд справи про оздоровниці завершився на користь обласної ради. Київський Апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу облради, визнавши законним рішення про «комуналізацію» профспілкових оздоровниць. За дивним збігом обставин прізвище судді, котрий розглядав справу, — А.О.Денисов (нагадаємо, що директором комунальних підприємств було призначено В.О.Денисова). Через різні відмовки рішення суду юрист «Укрпрофоздоровниці» зміг отримати лише в останній момент перед закінченням строку подачі касації. Профспілки все-таки встигли подати відповідну заяву до суду, і днями Господарський суд Києва виніс ухвалу — до розгляду справи по суті заборонити облраді приймати щодо оздоровниць будь-які рішення.

Інтерпретувати історію з закарпатськими санаторіями так, що профспілки протистоять відомому сімейному закарпатському клану заради збереження оздоровниць для «простих трудящих», було б надто наївно, адже В.Хару самого звинувачували у продажу профспілкового майна. Йде банальна боротьба за привабливі рекреаційні об’єкти. І приїзд профспілкового лідера на Закарпаття навряд чи принесе якусь практичну користь. Однак відомому діячеві Партії регіонів варто приїхати принаймні для того, щоб з’ясувати, хто допомагав «батькам» області забирати оздоровниці. Тоді виявиться цікава річ — за «санаторні» питання в обласній раді голосувала майже в повному складі рідна для В.Хари фракція Партії регіонів. Нічого дивного тут немає, закарпатських регіоналів уже давно називають філією «Барви» (комерційна структура, пов’язана з В.Балогою). На їхню підтримку не доводиться розраховувати навіть поважним київським регіоналам.

P.S. На останній сесії облради серед іншого розглядалося й питання про санаторій «Перлина Карпат». Директора С.Сікору звільнено з посади за власним бажанням, пропозиція викликати його для звіту й звільнити за недоліки в роботі не пройшла. Тимчасовим директором санаторію призначили заступника мера Мукачевого О.Галая, котрий, як і його попередник, теж не має жодного стосунку до санаторної справи, однак є «своєю» людиною в Мукачевому, яка зробить усе «для забезпечення сталого економічного та соціального розвитку» об’єкта…