Кому потрібна сила знаків

Поділитися
Тепер ми самі вивішуємо державний прапор із балкона, чіпляємо його на сумку або машину. Ми можемо, поклавши руку на серце, співати гімн своєї країни хоч сольно, хоч стадіоном і цілком розуміємо, чому важливо ціною свого життя, коли доведеться, захистити країну. Ми ще не навчилися вчасно випрати й випрасувати прапор або замінити на новий, щоб він не скидався на вицвілу ганчірочку, але вже на шляху до цього. Чому? Тому що ми зрозуміли - стрічечка, футболка з тризубом, прапорець і пароль-відгук "Слава Україні - Героям Слава" - це символи. Маркери. Ідентифікація свій-чужий. Фіксація: "ми з тобою однієї крові, ти і я…"

В епоху відеосалонів (та й пізніше, бувало, коли Голівуд прийшов на телеекрани і в кінотеатри), розглядаючи закордонні кіноантуражі, я дивувався: навіщо на кожній лавці, у парку, поблизу приватного будинку обов'язково є прапор США? До чого ця показуха? Пострадянському підлітку було в дивовижу, як американці співають гімн, поклавши руку на серце, - яка перебільшена повага до військових і просто сюрреалістичне бажання ціною життя захистити країну, зірково-смугастий прапор та біляве маля від агресії. Байдуже чиєї: росіян, наркобаронів, терористів, інопланетян…

Тепер ми самі вивішуємо державний прапор із балкона, чіпляємо його на сумку або машину. Ми можемо, поклавши руку на серце, співати гімн своєї країни хоч сольно, хоч стадіоном і цілком розуміємо, чому важливо ціною свого життя, коли доведеться, захистити країну. Ми ще не навчилися вчасно випрати й випрасувати прапор або замінити на новий, щоб він не скидався на вицвілу ганчірочку, але вже на шляху до цього. Чому? Тому що ми зрозуміли - стрічечка, футболка з тризубом, прапорець і пароль-відгук "Слава Україні - Героям Слава" - це символи. Маркери. Ідентифікація свій-чужий. Фіксація: "ми з тобою однієї крові, ти і я…"

Здавалося б, що дивного? Але дивного хоч відбавляй. Ну хоча б те, що в державі Україна завжди була проблема з символами. Країна, символічно махнувши рукою СРСР, так і не виборсалась із нагромадження совка. В усьому - від, здавалося б, непомітної ліпнини на будинках до суто радянського олів'є й шампанського (яке, взагалі, не шампанське) на Новий Рік.

Ми автоматично перетягнули все, що було до 1991 р., в нову країну й залишили. За звичкою. За звичкою вважали, що влітку треба їхати на ПБК, а взимку - дивитися "С легким паром…" За звичкою вітали чоловіків із 23 лютого, хоча день нашої армії був в інший час. У школах на 9 травня малювали танки Т-34 і не віддавали належного "шерманам" і "студебеккерам". Та й саме 9-те ми продовжували сприймати як даність, хоча, за документами, війна в Європі закінчилася 7 травня о 2 год. 41 хв. ночі, за середньоєвропейським часом, а капітуляція Німеччини набула чинності 8 травня о 23:01. Тобто для всього світу по обидва боки Атлантики війна в Європі закінчилася 8 травня, а для нас і всього пострадянського світу - 9-го. Бо в Москві міряли по Москві. А Київ, навіть ставши незалежним, не опирався.

Торік на День Перемоги у школі мого сина в холі вивісили стінгазети про закінчення війни. Це було повне зібрання штампів радянської пропаганди. Дрібниці, які вгвинчувалися в голову ще мені: червонозоряна техніка, "наші" й "фашисти", георгіївські стрічки… Так-так, уже повним ходом ішла АТО, а в столичній школі вчитель історії "не звернув уваги" на "колорадську" (чи все ж таки треба називати речі своїми іменами й казати - власовську?) стрічку на святковому плакаті, намальованому старшокласниками під чуйним керівництвом когось із учителів. Звісно, після обурення батьків були зроблені висновки і знайдений винний, - хтось не думаючи дістав старі стінгазети, і їх просто перемалювали. Банально, але… Якщо ця ситуація сталася, отож ніщо не насторожило, отож у чиїйсь голові продовжували жити чужі символи.

Чесно кажучи, стверджувати, що ніхто не дивився у правильний бік усі ці роки, було б неправдою. Ще в дев'яностих в Україні були люди, котрі розуміли важливість символів і хотіли навести лад у цьому питанні. У 1990 р. виникло Українське геральдичне товариство, воно існує досі й на ентузіазмі успішно займається тими питаннями, якими б мала займатися держава. У1993 р. з'явилися думки про створення Української геральдичної служби. Уже в першому числі першого українського геральдичного видання "Знак" вийшов проект положення про Геральдичну палату. Малося на увазі, що це буде структура виконавчої влади, яка візьме на себе всі геральдичні питання в країні. Тільки уявіть, що ще 22 роки тому був шанс планомірно розвивати національне геральдичне питання, від емблем населених пунктів та земель і до відомств, державних структур, військових та міліцейських емблем! Цей проект так і не став законом.

Спроб вирішити питання було кілька, але всі вони провалилися. Ні Кравчук, ні Кучма, ні Ющенко, ні, прости Господи, Янукович не знайшли в собі сил задуматися про символи України. Ні, звичайно, при Адміністрації президента заснували міжвідомчу комісію з питань нагород і геральдики, але в ній люди, котрі розумілися на геральдиці, завжди залишалися в меншості. Спочатку передбачалося, що геральдична колегія (назвемо її так) координуватиме різні відомства у створенні всього, що стосується емблем, проте все виродилося в банальний розподіл нагород із нагоди та періодичні створення державних нагород. Принагідно було величезне поле для махінацій, які дозволяли непогано існувати.

При цьому при жодному президентові жоден склад комісії так і не спромігся навіть на закон про державні символи. Так, у нас його немає, а отже, немає чіткого регламентування, як, коли і що використовувати! 24 роки існує незалежна держава, а закону про її символи немає у природі.

Що у висліді? Наприклад, президент може подивитися на свій штандарт, який стоїть, скажімо, у Верховній Раді, а потім на той, що висить під АП, - вони різні. У парламенті - з рослинним орнаментом по краях, а на флагштоці - без. Хтось скаже - "теж мені знайшли проблему, у країні он…" Так, це дрібниця, але дрібниця державного масштабу. Зустрічають же по одежині, правда? І таких "дрібниць" хоч греблю гати.

Ідемо далі - у нас досі немає Великого Державного Герба України. Більше того, немає навіть чіткого розуміння, чи потрібен нам такий. У 20 статті Конституції він згаданий, але в природі його немає. Серед фахівців досі тривають суперечки, навіщо нам великий. Адже до сих пір живемо з тризубом на щиті, і нічого. Відповідь дати нікому - геральдичної колегії немає, а комісія при АП на відповідь нездатна через свою некомпетентність.

За словами голови Українського геральдичного товариства Андрія Гречила, на рекомендацію УДО, ще з 90-х років Мін'юст реєструє символіку ДО і політичних партій. Але займається цим одна людина. Приймає все, що принесли. Ні тобі аналізу логіки символів, ні логіки прийнятих рішень, ні естетики. І так у всьому… Нагороди, які теж перебувають у віданні комісії при президентові, придумувалися інколи не тому, що державі треба відзначити громадян за досягнення, а тому, що конкретному політикові біля керма країни треба було "купити" лояльність виборця перед виборами.

Один із провідних спеціалістів із військової геральдики, Микола Чмир, навів приклад такого підходу до питання… У 1999 р. в Леоніда Кучми планувалися відповідальні вибори, - у конкурентах значився комуніст Симоненко, з рейтингами не дуже, треба було знайти стабільний надійний електорат. Тих, хто точно прийде й проголосує. Технологи вирішили, що це пенсіонери, а особливо - ветерани Другої світової. Як купити симпатію? Можна нагородити. Терміново знадобилася медаль…

До 1999 р. вигнання з України німецьких окупантів відзначали 8 жовтня. Але тут Л.Кучма видає указ - дату зсовують на 28, прямо під перший тур. Дата не кругла -
55 років, особливо пафосно не назвеш, вирішили стисло: "Захиснику Вітчизни". 8 жовтня 1999 р. указом №1299 медаль спорудили. Успішно роздали. Ветерани були вдячні, проголосували як треба. Мети досягнуто. Цинічно? Далі буде…

Нічого примітного, з художнього погляду, в новій нагороді не виявилося. Медаль була кругла, мала стрічку з "георгіївською", або, як її тепер називають, - "колорадською", смужкою посередині та двома блакитними смужками з боків. У 2000 р. прийняли закон про державні нагороди, і медаль благополучно узаконили. Вона пережила Кучму, Ющенка, Януковича, в.о. глави держави Турчинова… весь цей час медаль існувала без змін.

Почалася війна. В Україні з'явилися люди, котрі кров'ю довели, що вони - Захисники Вітчизни. Треба нагороджувати. Дістають медаль, а там головний символ бойовиків - розкручена російською пропагандою "колорадська" стрічка. Бійці відмовлялися приймати нагороду. Одного разу випадково торкнулися питання з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Він так і сказав: "Треба щось робити, у нас є достойні воїни, але нам нічим їх нагородити… орденів на екстраординарні випадки вистачає, а відзначити за доблесть у військовій рутині - медалей немає. Треба щось робити".

Оскільки стан профільної комісії не покращився, то "щось робити" просто не було з ким і кому. А медалі були потрібні вже зараз. Вирішили просто замінити стрічечку. Ну справді, не викидати ж залізки. 30 січня 2015 р. президент П.Порошенко підписує указ №41 - кучмівській медалі замінили стрічки. Прибрали помаранчево-чорні смуги, залишили сіру. Ось і всі поліпшення. Який смисл вони несуть? В орденських стрічках не просто кольорові ганчірочки, там смисл у колористиці… Хто це придумав? Особисто я пояснень ніде не знайшов. Допитливі геральдисти знайшли. Виявилося, що нова стрічечка ніяка не нова, просто раніше вона "жила" на іншій медалі - відомчому знаку… податкової міліції. Медалька називалася "Ветеран служби", і хтось вирішив просто переставити стрічку на військову нагороду. Подумаєш, яка різниця, стрічечка від корупційного МінЗдоху на бойовій нагороді, хто там тямить, вирішив невідомий нам чиновник.

І так за що не візьмись… На хресті Національної Гвардії якийсь багатогранник, схожий на гайку. "Що це?" - запитую чиновників з МВС. Знизують плечима - не до того, мовляв, не в емблемі річ. Хтось припустив, що це бастіони фортеці, але, на жаль, фортечні капоніри в нас на емблемі РНБО. Скажете - неважливо? Важливо, тільки ми не звикли, що такі речі мають значення.

У наших силовиків (СБУ, НГУ, ЗСУ) ключовим елементом емблеми є козацький хрест. Ось тільки чомусь у СБУ він має один вигляд, а в армійців - інший. Начебто дрібниця, та коли піднімаєш ці веселі картинки, замість логічного панно емблем бачиш строкатий хаос, що не викликає поваги. Справді, панове, якщо ви в країні не можете ладу з картинками навести, як же ви зі складнішими речами впораєтеся?

Війна показала, наскільки українцям важливі символи і знаки. Нас хотіли скривдити "украми", ми відповіли, що це краще, ніж хохли, бо звучить зліше. Ворог став боятися укрів. Нас обізвали "укропами" - ми звели слово у фетиш, розмноживши його по нашивках. Добровольці пішли на фронт і почали придумувати назви та емблеми своїм частинам. І ці назви раптом вибухнули барвами й емоціями - на тлі пострадянського "ульяновська-ордена-червоного…" Люди, що полюбили свою країну та її армію, хотіли нових символів, а держава не змогла їх дати. Чому? А кому? За рік війни владі, а конкретно - Адміністрації президента, було якось не до геральдики. Це природно. Але це неправильно.

Війна на сході сталася, зокрема, й тому, що за роки незалежності ми не створили системи цінностей, символів і знаків, які б ідентифікували нас як спільноту. Чим був тризуб Володимира? Серед іншого, ще й міткою території, кола, власності, володінь, - а це й була держава. Ми ж вирішили, що це неважливо, і поплатилися.

Коли ми поставимо собі запитання - що таке Україна в образах, лише дехто відповість. Хтось згадає Шевченка й вишиванку. Одиниці згадають, скажімо, князя Костянтина Острозького або королеву Бону. На секундочку: перший - князь, меценат, дуже освічена людина, один із видатних європейських (!) полководців свого часу, переможець царського російського війська в битві під Орше. Друга - неаполітанська принцеса Бона Сфорца д'Арагона, дочка герцога Міланського, дружина короля Польщі Сигізмунда - заснувала міста Бар і Кременець, навколо її персони ходить стільки легенд, що можна зняти будь-яке кіно - від детектива до еротичного трилера. І яскраві ж образи з історії України можна перелічувати довго. Так само довго можна запитувати себе - чому, маючи славну військову історію, ми досі не спромоглися вийти за рамки радянсько-комуністичного і російсько-імперського бачення? У тому числі і в символах.

Зараз, із реформою армії, зі зміною доктрини й структури, саме час змінювати і символи. Цілісна картинка війська має заграти всім: уніформою, нашивками, акуратними гармонійними кашкетами, а не набитими поролоном совковими аеродромами. Це величезний шмат роботи. Назви частин (і почесні теж) в армії Литви чітко заявляють, що це армія Литви, і її ні з ким не сплутаєш. Емблеми підкреслюють це. А в нас?

Із прийняттям (сподіваюся) законів про десовєтизацію безліч населених пунктів отримали шанс повернути собі історичне справжнє ім'я і, як наслідок, емблему. Хто підкаже й простежить, щоб у процесі не було перегинів? В ідеалі - Геральдична служба.

З минулої весни профільна комісія вже раз перетрушувалася, і ось у надрах АП зріє ще одне рішення. Можливо, Банкова все-таки зважилася скористатися унікальною картою й нарешті почати наводити порядок в емблемах та символах, нагородах і нагороджених. Можливо, найближчим часом призначать новий склад комісії з геральдики і нагород. Так, це буде півзахід - у президента ще не готові розділити одну міжвідомчу структуру на дві: комісію, яка вирішуватиме - КОГО нагороджувати, і службу, яка придумуватиме - ЧИМ та в принципі наведе порядок у нагородах, емблемах, знаках, символах. Причому порядок, що базуватиметься як на смислах, так і на сучасному стилі нагород. Грубо кажучи, одні повинні вручати, а інші - стежити, щоб героям війни не вручили ганчірочку відомства Клименка.

Може, час на 24-му році життя країни все-таки відчепитися від радянської пристані й попливти вперед?

Це маленька, але дуже важлива іміджева реформа. Вона не додасть нам грошей, не прибере корупцію, не принесе порядку. Але вона дасть ґрунт, на якому ростимуть молоді. І коли виростуть на українських, а не на радянських символах, знаках, емблемах… ось тоді й можна буде видихнути - "колорадські" бунти назавжди кануть у минуле.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі