Комісія, звісно, не консиліум...

Тимчасова слідча комісія Верховної Ради з питань розслідування фактів порушень законодавства посадовими особами Київської міськадміністрації та Київради дійшла висновку про необхідність обстежити психофізичний стан мера столиці Леоніда Черновецького.

Про це агентству «Інтерфакс-Україна» повідомили в цій комісії.

Комісія ухвалила рішення клопотатися перед Міністерством охорони здоров’я про проведення такої експертизи.

Однак Л.Черновецький може пройти зазначене обстеження тільки добровільно, оскільки примусово таку процедуру можна провести лише на підставі рішення суду.

Прокоментувати рішення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради щодо проведення психіатричної експертизи голови Київської адміністрації Леоніда Черновецького «ДТ» попросило юриста, народного депутата України, секретаря комітету з питань правової політики Верховної Ради України Олену Лукаш:

— Подібне рішення комісії є незаконним, оскільки усі люди вільні і рівні у своїх правах, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбаченому законами України. Психіатрична допомога надається на основі принципів законності, додержання прав людини і громадянина та добровільності.

Отже, заходи медичного характеру, у тому числі діагностування психічного розладу можуть бути застосовані лише за наявності згоди особи, відносно якої такі заходи планується застосувати. Чинний закон передбачає, що примусові заходи медичного характеру застосовуються виключно за рішенням суду.

Верховною Радою України 15 січня 2009 року було прийнято Закон України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України», статтею 12 якого дійсно слідча комісія наділена правом призначати необхідні експертизи та запрошувати на засідання слідчої комісії експертів.

Однак, по-перше, цей закон на сьогоднішній день не набув чинності, а по-друге, норма цього закону щодо можливості ТСК призначати експертизи є загальною і може бути реалізована лише у порядку, передбаченому Законом України «Про психіатричну допомогу».

Таким чином, бажання народних депутатів ухвалювати від імені українського парламенту рішення щодо втручання у приватне життя громадян поза їх згодою, є поверненням у тоталітарне минуле і вочевидь не може мати місце у демократичному суспільстві, — вважає О.Лукаш.

Чесно кажучи, не тільки у депутатів викликає сумнів адекватність деяких дій нинішнього київського голови. Оригінальність його поведінки, яка межує інколи з симптоматикою, що є сферою компетенції певних спеціалістів, дивує багатьох. Однак, якщо ми хочемо бути суспільством, котре прагне до демократичних цінностей, то мусимо залишатися толерантними навіть до людей, стиль поведінки яких може викликати у нас неприйняття або осуд. У кожному разі, ми не маємо права чіпляти різні ярлики без належних доказів.

— Я не належу до категорії шанувальників талантів пана Черновецького, за нього не голосував, але мені дуже прикро, що люди, котрі називають себе законодавцями і є, власне, законодавцями, порушують закон, — коментує рішення тимчасової слідчої комісії ВР Семен Глузман, виконавчий секретар Асоціації психіатрів України. — Існує Закон України «Про психіатричну допомогу». У ньому передбачена конкретна процедура, коли людина може бути піддана проти її волі оглядові психіатром. Це пов’язано з конкретними обставинами, коли людина, наприклад, соціально небезпечна, тобто становить небезпеку для себе і для оточення. Мені не доводилося чути, щоб пан Черновецький когось покусав на Хрещатику або вчинив інші схожі дії.

Ми живемо все ж таки в цивілізованій країні (або відносно цивілізованій). Зазвичай психіатри оглядають людей тільки тоді, коли вони звертаються до них добровільно. На мою думку, рішення тимчасової слідчої комісії ВР — не що інше як чергова піар-акція. Якщо у когось із парламентаріїв викликає сумнів психічне здоров’я чинного київського мера, то він (тобто мер) може відповісти тим самим. Це може стати дуже небезпечним прецедентом для суспільства, тому що загрожує поверненням навіть не в тоталітарне комуністичне минуле, а кудись глибше. Якщо законодавець, щоб пропіаритися, порушує закон і нехтує правами людини, то це поганий законодавець», — переконаний С.Глузман.

Справді, пан Черновецький нікого не покусав на Хрещатику. Але фізичні впливи — це тільки одна з форм соціальної небезпеки. А шкода, заподіяна всьому місту, починаючи від окремих соціальних верств, руйнування системи медичного обслуговування і закінчуючи розкладанням моральних норм та умертвінням архітектури міста?.. Але вирішувати проблему з усуненням такої значно серйознішої небезпеки, яка їсть, мов іржа, суспільний організм, можна в рамках Конституції та законів. Можна переобрати мера, проте для цього в залі ВР бракує голосів. Можна притягти до відповідальності, але навіть ті претензії, що просочуються з прокуратури, — захлинаються в судах. Можна обмежити «соціальну небезпеку», переформатувавши більшість у Київраді, але для цього бракує альтруїзму. Тому залишається, як справедливо зазначив Семен Глузман, тільки піаритися.

«ДТ»