КОЛИ МІЖ ДРУЗЯМИ НЕМАЄ ЗГОДИ...

29 травня в ефірі радіо «Свобода» виступив колишній охоронець Президента Микола Мельниченко, який спростував заяви свого соратника Володимира Цвіля, інтерв’ю з котрим ми опублікували в минулому номері. Зокрема Мельниченко заявив, що «ні міністр оборони Євген Марчук, ні секретар РНБО Володимир Радченко, ні глава СБУ Ігор Смєшко, ні навіть Медведчук не знали про механізм і процес записів у кабінеті Кучми». У число непричетних до прослуховування за умовчанням потрапили також батько і син Деркачі. Леонід Деркач разом із Андрієм Деркачем неодноразово згадувалися в останніх і попередніх інтерв’ю Мельниченка. Дехто навіть підозрює, що двомісячна відсутність Деркача-старшого в країні пов’язана і з новими одкровеннями майора. Ми вирішили поцікавитися в Андрія Деркача його ставленням до нової інформації, озвученої Мельниченком.

«Знаєте, колишній охоронець вирішив ще раз сказати «правду». Він не в змозі зупинитися. І це не може не радувати. Особисто мене надихнув сам факт виступу Миколи. Я задоволений уже тим, що він не зараховує мене і Леоніда Васильовича до своїх приятелів. А також не виступає в ролі адвоката сім’ї Деркачів. Знаєте, дуже приємно, коли людина, котра витратила стільки сил на обладнання дивана глави держави, публічно підтверджує нашу непричетність до підглядання, підслуховування і подальших спроб звичайного шантажу з-за океану.

Крім того, подібні інтерв’ю майора Мельниченка дозволяють зробити висновок, що система державної влади, у якій ми з батьком працювали, прекрасно функціонує і без нашої особистої участі. Простіше кажучи, Андрій Леонідович і Леонід Васильович не є «стовпами» діючої адміністративної вертикалі. А ось ті люди, які, на думку Миколи, потребують його захисту і «дружньої опіки», продовжують, перебуваючи при владі, зміцнювати демократію в Україні, проводити декадебізацію спецслужб і реформувати військову систему в напрямі Євроатлантичної спільноти.

І ще: мені щиро шкода Миколи, бо всі його останні виступи, а також коментарі людей, котрі «вели» Мельниченка на різних етапах його «касетного» шляху, ясно показують: героя-патріота з майора не вийшло. Зате з’ясувалося інше: всю інформацію і бруд, що він зливав, а також його амбіції та людські слабості вдало використовували сильніші і досвідченіші в подібних справах люди. Співчуваю: погано бути використаним, та ще й не затребуваним».