Київ. Останні зведення з полів

Минуло майже два місяці парламентської кампанії в Києві. Основна боротьба розгорнулася на тринадцяти мажоритарних округах.

Влада почувається досить упевнено, cпираючись на бюджет, комісії, адміністративний ресурс. А ще - на мережу і на силу. Говорячи про мережу, ми маємо на увазі механізм, колись вилучений владою у його творця В’ячеслава Супруненка. Організована ним мережа благодійної підтримки нужденних верств населення сьогодні відчуває нелюдське навантаження. Спочатку її експлуатував Попов, потім підключилася партія влади, а тепер ще й мажоритарники… Люди, які стоять біля джерел створення головного інструмента перемог Черновецького, застерігають: може трапитися збій. Тепер про силу. З останніми подіями у
222-му окрузі столиці, де невідомі по-звірячому побили Максима Шкуро, представника кандидата від «Батьківщини» Дмитра Андрієвського, ще розбиратися слідству. Доведеться з’ясувати, чи був цей випадок продовженням активності кандидата від влади Максима Луцького, люди якого напередодні силою вилучали листівки в наметах кандидата від опозиції

Об’єднана опозиція організаційно й фінансово слабка. Мажоритарники, за нашою інформацією, так і не дочекалися обіцяних коштів від центрального штабу і проводять кампанії, виходячи виключно з власних (або самотужки залучених) фінансових можливостей. У свободі дій столичні борці з режимом також досить обмежені. «Дворові, але не придворні» - так позначив статус опозиційних кандидатів письменник-мажоритарник Яворівський. Найбільшим майданчиком для опозиціонерів виявилися двори. Тоді як ставленики влади активно патронують шкільні концерти з подарунками, під прикриттям райадміністрацій зустрічаються з медиками, а також наставляють на путь істини вдячних працівників ЖЕКів.

І при цьому - практично жодної публічної смислової дискусії (про майбутнє Києва, систему управління столицею, розмежування повноважень мера і голови КМДА, про можливе повернення райрад). У більшості ж своїй і емісари влади, і кандидати від опозиції, і ті, хто висувається за велінням душі або зацікавленої партії, дружно обіцяють «служити, не боятися, домагатися, трудитися» еt сetera. Як тут розібратися? Кількість кандидатів у столичних округах коливається від 15 до 39, більша частина з них - технічні кандидати ПР.

А що народ? Відкрито говорить про підкуп владою і продовжує брати. Не довіряючи словам опозиції.

Тепер про все по черзі.

Влада. Відразу зазначу, що всі раніше висловлені DT.UA припущення щодо реальних і технічних кандидатів від Партії регіонів, виявилися точними. У той час як члени Партії регіонів, висунуті по всіх округах, здебільшого (за винятком Борисова і Лисова) практично не ведуть кампанії, влада і місто відкрито дають зелене світло довгим, пабатам, супруненкам. Треба сказати, ці товариші досить активно витрачають свої кровно зароблені на захист свого майбутнього під куполом Ради і крилом ПР. Підхід, у принципі, такий самий, як і в опозиції. Маю на увазі «кампанію на свої». Якщо не брати до уваги, де і як заробляли «випускники школи Черновецького».

Почнемо з округу №216. У публічному полі кандидат Олександр Супруненко практично відсутній. Порівнювати можливості цього гіганта совісті із можливостями його конкурентки від об’єднаної опозиції Ксенії Ляпіної смішно. (Про роль якогось кандидата від ПР Свищука промовчимо.) Тому в той час, коли Ляпіна проводить «зустрічі з виборцями в темних дворах, бо після 19.00 темно, а освітлення в багатьох дворах немає, у квартири жителів Дніпровського району стукаються добрі люди з досить привабливою пропозицією: написати заяву на благодійну допомогу». За даними самих громадян, з якими спілкувалася Ляпіна на зустрічах, у червні багато хто написав такі заяви, а заодно й прикріпив до них копії паспорта і коду. При цьому ім’я благодійника більшості опікуваних не повідомляють. Поки що. Однак самі нужденні й не спроможні себе забезпечити з кандидатом уже знайомі. Їм часто телефонують, розповідаючи, яке чудове життя забезпечить їм майбутній депутат Супруненко.

Як уточнюють знавці столичної виборчої історії, в основі описаного вище методу агітації лежить чітко налагоджена система, що складається з будинкових (у кожному будинку збирають відомості про нужденних і зговірливих) і старших (які контролюють квартал чи вулицю) 30-40 довірених осіб, які розносять гроші, та громадської приймальні благодійної організації. У випадку із Супруненком однією з таких є Фонд «Правозахисник».

Округ №221. Печерському району пощастило більше: загадок розгадувати не треба. Тут соратниця Леоніда Михайловича Алла Шлапак не соромиться презентувати своє ім’я на білбордах, плакатах, продуктових пакетах тощо. Втім, як свідчать обізнані люди, в арсеналі молодого політика й повні списки соціальних служб столиці з прізвищами тих, хто може їй допомогти стати депутатом. А також оператори міського кол-центру, які завжди раді нагадати киянину ім’я власниці чарівної палички. Ну й концерти з подарунками, дитячі майданчики з доброти душевної - усе це дозволяє говорити про Шлапак як про серйозного конкурента… кого? Леоніда Ємця («Батьківщина»), Ярослава Діденка («УДАР»)… Ви їх добре знаєте? Так отож … Щоправда, є ще самовисуванець-регіонал Василь Горбаль зі своїми 10% в материнському районі… Ну, тут уже, як комісія порахує.

Округ №214. Цілком можливо, що Дніпровський район перебуває в якомусь ступорі. Бо його місцевий благодійник Олесь Довгий припинив усяку публічну активність. Адже комусь із жителів району точно не вистачило дитячого майданчика, подарункового пакета або просто свята життя. (Може, хоч на знак протесту не проголосують? Га?..). За агентурним даними, Олесь Станіславович переніс свою увагу на комісії. Що він там презентував? Яке свято пообіцяв? Хай там як, за нашими даними, в окружній виборчій комісії майже 2/3 членів, м’яко кажучи, симпатизують Довгому. Чи те ще буде в дільничній. Тим більше що принцип жеребкування партія влади змінила. Один раз в окрузі кинули жереб на всі ділянки, і не треба розпорошуватися. Легше, так би мовити, охопити технічну аудиторію.

До речі, слідами Довгого у Святошинському районі достойно йде відомий Лев Парцхаладзе. Щоправда, він вдало поєднує публічну складову («на кожному стовпі портрет») з роботою в комісіях.

Округ №219 потрапив у міцні обійми Олександра Пабата. Хоч би не задушив. Уявити собі важко, але колишній «гаківець», ставленик регіонала Хмельницького, люди якого (Бондар, Слепкань, Філатов) дві каденції Черновецького контролювали всю сферу ЖКГ столиці, раптом почав її насправді контролювати. Лавки ставити, під’їзди ремонтувати, вулиці освітлювати, бювети встановлювати.

До речі, про лавки. Усім депутатам Київради (Пабату в тому числі) надається 300 тис. грн. на діяльність в окрузі. Тож Пабат один з тих, хто ці гроші разом зі Шлапак, Довгим і Герегою отримає. За нашою інформацією, міська влада дала команду фінансувати тільки своїх кандидатів. Тож Андрієвський, Бригинець та інші міськрадівські опозиціонери, вибачте, у прольоті. Треба сказати, що й прості агітатори в таких людей, як Пабат, теж на пільгових умовах працюють. З усіма договори укладено, сотня гривень - під час підписання документа, ще по 250 грн. кожному обіцяє кандидат, якщо агітатор його до перемоги приведе. Кажуть, армія законних агітаторів кандидата збільшується з кожним днем. А чим не варіант заробітку?

Не менш цікаві виборчі історії з оригінальною участю представників влади розгортаються також в інших округах. От Ігор Вільдман (заступник міністра екології), приміром, одним махом вирішив винищити всіх пацюків на Оболоні. А заодно обладнати двори роздільними сміттєвими контейнерами. Кандидата анітрохи не бентежить те, що його офіційні повноваження прямо стосуються його ж виборчих меседжів. Оскільки в міністерстві він відповідає за сферу переробки сміттєвих відходів, та й проблеми санепідстанції Мінекології не далекі. Залишилося тільки уточнити, скільки бюджетних грошей піде на контейнери та щурячу отруту? Власник мережі «Фуршет» Ігор Баленко під прикриттям ПР роздає дисконтні картки на продукти. Такий собі передбачуваний креатив.

Окрема увага Валерію Борисову та Ігорю Лисову. Ці двоє - і висуванці ПР, і члени партії. Що не цілком відповідає сучасному тренду: більшість ставлеників влади воліють публічно не афішувати своїх зв’язків з регіоналами, але зв’язком цим усіляко користуватися. Втім, і Борисов і Лисов своєю «регіональністю» не надто вихваляються. Якщо зовсім коротко, то тактика кандидатів звелася до такого: виключити партійну символіку, піаритися на добрих справах міської влади. Садки, скверики, дороги, бюджет, генеральний план тощо. З генеральним планом, щоправда, у п. Борисова осічка вийшла. Адже документа ще не ухвалили, а політик уже план розвитку Троєщини в окрузі презентував.

Влада в цій кампанії дійсно робить ставку на людей. Влада користується їхнім невіглаством, бо багато з них поняття не мають, що таке мажоритарка. Влада грає на готовності продаватися. З допомогою використання згаданої мережі, підкупу нужденних виборців і комбінацій з пенсіонерами та малозабезпеченими верствами населення влада має намір мобілізувати до 40-60% цих категорій громадян. Влада розраховує на лояльність у комісіях. І розраховує небезпідставно

Опозиція? Вона так і не об’єдналася. Представники «Батьківщини» і «УДАРу», як і раніше, ведуть розмови про праймериз. І, як і раніше, немає відповідей на запитання: хто його проводитиме? Як забезпечити чесність польових інтерв’юерів (на цьому рівні теж непогано йде торгівля)? Що робити з уже порушеними пактами про ненапад? Хто компенсуватиме витрати кандидатів, які вже два місяці вкладають свої особисті кошти в кампанію?

Останнє питання особливо актуальне для кандидатів від об’єднаної опозиції. Як сказав один з них, йому «просто довелося відмовити сину в купівлі машини». Тому в більшості стандартний мінімальний набір: листівка, білборд, ефір на місцевому ТБ. З білборадми, щоправда, теж є проблеми. Олександрові Бригинцю, наприклад, зателефонували і запропонували один такий за 270 тисяч. Самі розумієте, чому в цьому окрузі на кожному стовпі саме Парцхаладзе.

Рекламні оператори не надто охоче йдуть на контакт з опозиційними кандидатами та партіями. Тут було б доречним гасло «Не бійся!». Прийом «УДАРу» - білборд, де кожен мажоритарник поруч з лідером (таким чином рейтинг Кличка підтягує маловідомі персоналії), для «Батьківщини» виявився взагалі непідйомним. Одні кажуть, що така ідея висловлювалася, але, з одного боку, мав місце страх операторів перед образом Тимошенко. З іншого боку - завадила позиція штабу. Там це питання курирували «фронтовики» і так скрупульозно погоджували гасла-образи кожного кандидата, що до стратегічного образу кампанії справа якось і не дійшла…

Як, утім, не дійшла справа й до чітких злагоджених дій опозиційних кандидатів-мажоритарников. Так, була спільна прес-конференція, навіть обговорюється спільний план захисту результатів виборів. Але єдиного - столичного - меседжа від опозиції немає. Ним могло б стати гасло про повернення в столицю місцевого самоврядування. Про реальні, а не формальні повноваження мера, про організацію системи районних рад. Про все це DT.UA неодноразово писало. Усе це може забезпечити тільки парламент. Куди, власне, опозиційні кандидати й прагнуть. Без усього цього не так уже й важливо, хто стане мером і коли це станеться - у грудні чи у квітні.