Іронія долі, або Лазневий цикл української політики

Герої Рязанова щороку 31 грудня ходили в лазню. Як виявилося, не завжди з передбачуваним результатом. На Банковій, схоже, на наших очах народжується нова традиція. Щороку в квітні боротися зі спробою створити у Верховній Раді антипрезидентську конституційну більшість.

Торік у спробах назбирати 300 голосів підозрювали регіоналів, комуністів і соціалістів. Наляканий перспективою втратити владу, Ющенко розпустив парламент. Соціалістів на дострокових виборах прокотили, регіоналів із комуністами позбавили навіть звичайної більшості. І все для того, щоб тепер у створенні антипрезидентської коаліції, здатної поміняти Конституцію, підозрювати власних союзників із БЮТ.

Вороги нерозлий-вода

Приховані страхи Банкової з майже юнацькою безпосередністю озвучив у вівторок В’ячеслав Кириленко. «Хоч би які комбінації вибудовувалися в цьо­му залі або поза ним, ми ніколи й за жодних обставин не дамо ліквідувати посаду всенародно обраного президента», — як міг демонстрував рішучість лідер парламентських нашоукраїнців. Прізвища змовників, котрі насмілилися підняти руку на «най­святіше, що є в «НУ—НС», Кириленко не назвав, та й без того було ясно, що натякав він на БЮТ. Зрештою, без участі прихильників прем’єра поміняти Основний Закон не можна навіть теоретично. А тимошенківці саме домовилися з регіоналами про створення у Верховній Раді тимчасової спеціальної комісії зі змін до Конституції.

Правда, ліквідувати президентську посаду бютівці привселюдно не пропонували: лідер їхньої фракції тільки запропонував подумати, що краще — «канцлер від коаліції» чи «президентська форма правління, за якої президент очолює й виконавчу гілку влади». Нашоукраїнець Юрій Ключковський навіть поставив союзникам за провину те, що комісію вони створювати почали, а конкретного законопроекту не мають. Але, як кажуть, у страху очі великі.

Засовався й Арсеній Яценюк, який одразу поповнив скарбничку крилатих парламентських висловів закликами «не ставити віз перед кобилою» й «натягати на це політичний окрас». Спікерові довелося навіть спуститися в зал і просто біля трибуни — на очах у всієї країни — вмовляти Андрія Клюєва, Бориса Колеснікова, Івана Кириленка й Андрія Кожем’якіна почекати зі своєю ініціативою. Умовив. Проект постанови тимчасово відкликали. Яценюк пообіцяв, що до понеділка документ допрацюють — комісію зрештою створять, але вже за згодою всіх фракцій, президента й чомусь голови Верховного суду.

Героїчні зусилля спікера не залишилися непоміченими. Але тактичний успіх Яценюка тільки підкреслив головну політичну тенденцію останніх тижнів — дедалі очевидніше зближення бютівців з регіоналами. На Банковій таке об’єднання вважають мало не головною своєю проблемою. У четвер у цьому зізнавався сам Віктор Балога, привселюдно звинувативши Тимошенко у змові з «позакоаліційними силами» й розвалі демократичної коаліції. Прем’єрові, правда, від таких обвинувачень ні холодно ні жарко, тим більше що публіка вже звикла до регулярних причіпок президентського секретаріату.

А бютівці в приватних розмовах тільки розводять руками — не було б ніякого зближення з біло-синіми, якби президент так відверто не ігнорував своїх партнерів по парламентській коаліції. Адже дійшло до кумедного: коли тимошенківці прийшли на засідання робочої групи зі створення нової Конституції, а їм сказали, що свої пропозиції вони можуть... залишити при собі. Мовляв, є президентський проект, його й обговорюйте.

Закляті друзі

Не слід, звичайно, думати, що з привидом «суперширокої» коаліції БЮТ і ПР на Банковій збираються воювати виключно заявами Віктора Балоги для преси. У президентському секретаріаті не втрачають надії на формування так званого антиавторитарного консенсусу еліт. Простіше кажучи, на об’єднання всіх антитимошенківських сил. Розрахунок, передусім, на тих, хто вже постраждав від дій прем’єра. Класичний приклад — Ігор Коломойський. Два з половиною роки тому Тимошенко вважали мало не лобістом інтересів групи «Приват», а тепер Коломойський роздає інтерв’ю, в яких називає себе фанатом Ющенка й обіцяє податися в еміграцію у разі, якщо Юлія Володимирівна очолить країну.

Особливу надію на Банковій покладали й покладають на «прагматичне» крило ПР, Бориса Колеснікова й Ріната Ахметова. З першим уже давно тісну дружбу водить особисто Балога. Настільки давно й настільки тісну, що колеги по партії встигли Бориса Вікторовича приревнувати, обвинуватити в підігруванні Ющенкові в питанні про дострокові вибори й навіть піддати опалі — наскільки взагалі це можна зробити стосовно однієї з ключових постатей у партії. Талантами Ахметова захоплювався особисто глава держави. Кажуть, Ющенко навіть кілька разів ставив його за приклад соратникам — особливо після того, як познайомився з підготовленою на гроші хазяїна СКМ «програмою реформ».

Рінат Леонідович, щоправда, людина обережна. І вважає за краще ні з ким не сваритися. Принаймні з власної ініціативи. Певний час ходили чутки, що навіть стосовно дуже болючого для Ахметова питання — «Дніпроенерго» — він готовий із прем’єром домовитися. І, можливо, домовився б. Але у вівторок Верховний суд ухвалив рішення не на користь СКМ. Оскільки публічно повернення «Дніпроенерго» в держвласність вимагала саме Тимошенко, а ВС очолює вчорашній бютівець Василь Онопенко — вердикт мав стати для Ахметова квитком на війну з прем’єром.

Не обов’язково, до речі, має йтися про пряму сутичку. Банковій був би вигідний навіть «збройний нейтралітет» найбагатшого українця. Ще краще — підтримка Ахметовим давнього «об’єднавчого» проекту під Раїсу Богатирьову та Арсенія Яценюка. Або участь у розробці операції «другий термін».

Олександр Волков, до речі, вважає необачною заяву В’ячеслава Кириленка, що «НУ—НС» не допустить скасування прямих виборів президента. Оскільки у виборах президента у Верховній Раді, на його думку, найбільше на сьогодні зацікавлений саме Ющенко. Тим паче вигідною для Банкової Волкову видається комбінація, за якої одночасно змінюється процедура обрання президента й повертається мажоритарна система виборів до парламенту. Нагадує, щоправда, «пізнього Кучму», але кого тепер у президентському оточенні бентежать такі аналогії! А регіонали вже натякнули на готовність до торгів. Олександр Лавринович так і сказав: «…не виключаємо, хоча обговорювати будемо тільки тоді, коли питання буде на порядку денному».

Утім, судячи з інформації, поки що Ахметов до «консенсусу еліт» приєднуватися не поспішає. Оскільки... не впевнений, що відібрати в СКМ «Дніпроенерго» — це виключно ініціатива Тимошенко. Навіть навпаки, люди, близькі до прем’єра, на завершальному етапі судового процесу особливої активності якраз не виявляли. Зате у справі було помічено... представників Банкової. Зрозуміло, гасла «провокація — мати революції» ніхто не відміняв. Але почуватися, за висловом одного кіногероя, «дурнем у старому польському преферансі» не любить ніхто.

Щоб плисти в опозицію далі

Зважаючи на все, ключові постаті біло-синіх зробили більш-менш твердий вибір на користь синиці в руках. Навіть з’їзд Партії регіонів, який іще кілька місяців тому багато хто розглядав як можливість змінити коней до переправи, тепер обіцяє перетворитися на своєрідну демонстрацію єдності. І для виборців, і для опонентів, і — не в останню чергу — для президентської канцелярії.

Зрозуміло, ніхто з біло-синіх не збирається бити горщики з Банковою. Але досвід останнього року переконав їх, що з партнерами на переговорах треба бути насторожі. В обіцянки з дня на день створити «широку коаліцію» не вірять тепер навіть найбільші оптимісти. Зате всі нарікають на те, як багато часу й сил витрачено в очікуванні розвалу союзу між БЮТ і «НУ—НС».

Тепер ставка робиться передусім на власні сили. Навіть супутні проекти на кшталт пожвавлення «антикризової коаліції» або створення «блоку Януковича» відклали на потім. Головна увага — Партії регіонів як такій. Саме з цією метою на з’їзді передбачається змінити статут — партія має стати більш централізованою, керованою й дисциплінованою. Обіцяють і нову програму партії. Спробу представити як програму стратегію реформ, розроблену під егідою ахметовського фонду, визнано не зовсім вдалою. Документ буде політичним, і в ньому, можливо, нарешті з’являться пункти про російську мову й НАТО — навіть випробуваним бійцям набридло відповідати на запитання, чому такі нібито принципові для ПР питання в старій програмі попросту обійшли.

На з’їзді планують показати й нові обличчя. Принаймні в керівництві. Заради демонстрації готовності до оновлення попросять посунутися когось зі старої гвардії. Можливо, навіть Миколу Азарова і Володимира Рибака. Одне слово — увесь набір косметичних процедур, провести які регіоналам радили ще рік-два тому. Певне, це такий лазневий цикл української політики.

Головне завдання, яке організатори ставлять перед з’їздом, — показати, що партія готова до виборів і обов’язково піде на них. Зі своїм кандидатом. Жодних інших кандидатур, крім Віктора Януковича, щоправда, не розглядають. Екс-прем’єр для біло-синіх — головний політичний і виборчий капітал. Навіть якщо йдеться про політичні торги.

До речі, готовність до участі у виборах — це сигнал не тільки для власних виборців. Не секрет, що в балотуванні Януковича найбільше на сьогодні зацікавлена саме Юлія Тимошенко. Адже якщо вона все ж таки піде на вибори — швидше за все, саме Янукович виявиться для неї конкурентом у другому турі. А більш зручного спаринг-партнера для лідера БЮТ і придумати важко.