Холостий хід

Цього тижня лідер столичної опозиції Віталій Кличко і народний депутат Кирило Куликов (керівник парламентської ТСК, яка займалася Києвом) у складі групи представників п’яти столичних профспілок були прийняті главою президентського секретаріату Вірою Ульянченко. У підсумку Віра Іванівна пообіцяла місіонерам жорстку й оперативну реакцію президента на результати розслідування комісії. Ішлося навіть про намічений, за словами Ульянченко, на четвер указ про усунення Черновецького з посади глави столичної державної адміністрації.

Треба сказати, що схвильована заявами опозиціонерів громадськість чекала «жорсткої реакції» в ході запланованого на цей день візиту Ющенка на НСК «Олімпійський». Проте коли в штабі будівництва століття табличку з написом «Ульянченко» завбачливо замінили на «Васюник», стало зрозуміло, що чергове ходіння столичної опозиції до президента перетворилося на пшик. А тому нам пред’явити президенту, котрий стурбувався підготовкою столиці до Євро-2012 і делікатно «напучував» Черновецького, виявилося, власне, й нічого. Ну, хіба що залишилося запитати у Віктора Андрійовича, як він ставиться до неоднозначних процесів, котрі відбуваються щодо Києва в парламенті. І уточнити, про всяк випадок, з приводу обіцяного від його високого імені указу. Що «ДТ» і зробило.

Та про все своєю чергою.

Нагадаємо, що повернення Леоніда Михайловича із затяжного оздоровчого відрядження після грандіозних березневих концертів на Хрещатику ознаменувалося щонайменше чотирма нюансами:

— по-перше, широко розрекламованим у медіа сном Аліни Айвазової про те, що бути її чоловікові президентом, що тонкі політологічні душі розцінили як заявку Черновецького на потенційне кандидатство;

— по-друге, роботою парламентської ТСК, її викривальним звітом про діяльність київської влади і відповідною постановою ВР, котра з другого голосування все ж таки рекомендувала президенту усунути мера з посади глави КМДА до закінчення роботи комісії (30 жовтня);

— по-третє, низкою доленосних законів щодо столиці, котрі не лише встановили два тури виборів міського голови, а й розділили повноваження мера і глави КМДА;

— по-четверте, ключовим для політикуму рішенням Консти­туцій­ного суду, яке визначило, що правити Києвом переобраному торік Черновецькому — повний строк.

Отже, комісія ВР працювала довго і злагоджено. За словами Кирила Куликова, котрий 10 червня прозвітував перед ВР, рахувати фінансові порушення починали не з десятків тисяч, а із сотень мільйонів. Звіт на 16 сторінках («ДТ» уже писало про нього в номері за 06.06.2009) справді вражає. Втім, як і відповідь Національного банку на запит ТСК із приводу озвучених у медіа звинувачень про податкові втрати при продажу «Правексу» (банку Черновецького). Новиною тут можна вважати те, що коли компетентні органи (у даному разі УБОЗ) підтвердять факт недостовірної інформації в документах, поданих в НБУ, і виявиться, що Черновецький справді порушив закон (див. витяги з документа, наданого К.Куликовим), то НБУ готовий до жорстких заходів і відкликання ліцензій.

На виході? Нуль. Принаймні доки УБОЗ ухвалює рішення, а Генпрокуратура і президент працюють над матеріалами депутатського розслідування. Що стосується президента, то він особисто підтвердив «ДТ», що матеріали йому передано і він їх вивчає. Про указ же, чомусь обіцяний Ульянченко, Віктор Андрійович, певна річ, делікатно промовчав. Ми ж у зв’язку із цим лише уточнимо одну деталь: у президента вже є досвід 2008 року, коли він майже рік «вивчав» реальні результати розслідування діяльності Черновецького комісією СП, котрі так і залишилися таємницею. І позначимо тенденцію: що старанніше Ющенко працює над документами, то кумедніше виглядають київські опозиціонери, які не перший рік здійснюють човникові рейди по справедливість на Банкову. Отже, Кличку і К^о треба або міняти піарників, або не бачити йому мерства, як Віктору Андрійовичу президентства. Адже шукати справедливість там, де її апріорі немає, — невиправдано ні з погляду політтехнологій, ні з погляду конкретного результату.

Тепер закони. Повноважен­ня мера, якого обирають всенародно, і глави КМДА, якого призначає президент, роз­ведено. У першому читан­ні. Досі ледь не щодня засідають погоджувальні ради фракцій. Запи­тань безліч. Виділене політичне завдання — обмежити владу Черновецького поки що мало поєднується з унітарним — провести масштабну реформу самоврядування столиці, котра з флагмана перетворилася на аутсайдера. Тут — питання стосунків районів і адміністрації, центрального і міського бюджетів, державної та комунальної власності. До того ж на шляху прибічників розмежування повноважень, а серед них, як відомо, відзначилися БЮТ, комуністи, литвинівці й частина «НУ—НС», окрім відомого рішення КСУ, свого часу «оформленого» під Омельченка (президент зобов’язаний призначити главою адміністрації виключно мера), став Ющенко. «Я ніколи не підпишу такого закону, — заявив ВАЮ, відповідаючи на запитання «ДТ». — Я не піду на поводу в чергових політичних інтриг, котрі й так уже поставили Київ в управлінський глухий кут». Навряд чи варто тепер уточнювати, що коли навіть ініціаторам закону і вдасться вивести його на рівень реформи, а не банальної політичної інтриги, то за нього не голосуватиме та ж таки Партія регіонів. Допомагати БЮТу долати президентське вето ПР, слід гадати, теж не буде.

Та коли навіть припустити, що в разі якихось фантастичних обставин документ набере чинності, то кажуть, що команда мера вже готова озброїтися тезою про те, що закон зворотної сили не має, і все, що стосується розведення повноважень і обмеження мерської влади, не стосується Леоніда Михайловича. Достроково ж переобраний Черновецький із легкої руки Конституційного суду правитиме в столиці повно і безроздільно аж до 2012 року. Треба сказати, що саме це залізне твердження КСУ, а не результати роботи слідчої комісії і пристрасно обговорювані законопроекти сьогодні відіграють ключову роль у всіх внутрішньополітичних розкладах. До того ж не лише на рівні столиці, а й центральної влади.

З моменту опублікування рішення КС столичний мер став особливо цікавий політикуму, кот­рий вступив у пре­зидентську кампанію. З одного боку, цілком зрозуміло, що Леонід Михайлович має повну підтримку президента. І описаний випадок у НСК «Олімпійсь­кий» тільки підтвердив це. З іншого боку, Черновецький не може не розуміти, що його подальше перебування при владі, тим більше до 2012 року, пов’язане аж ніяк не з Віктором Андрійовичем і його тривідсотковим кандидатським рейтингом. Тому стабільна делікатність Черновецького стосовно лідера опозиції Януковича, а також демонстративне гробове мовчання на адресу прем’єра свідчать про одне — команда мера обмірковує тактику співробітництва з потенційними переможцями президентських перегонів.

З Януковичем простіше — «Регіони» у столиці традиційно лояльні до мера. Із Тимошенко ж, котра досі переживає провал торішніх виборів у Києві, а також не кращі (в сенсі рейтингу) часи боротьби з економічною кризою, — аж ніяк. Проте не можна не помітити, що прем’єр сьогодні також досить обережна стосовно столиці. Вона не квапиться скликати Кабмін із приводу усунення не погоджених з урядом заступників Черновецького, до чого зобов’язує ухвалена Радою постанова за результатами роботи ТСК. Вона також приймає «залицяння» Леоніда Михайловича, котрий раптом активно почав шукати кредити на погашення боргів перед «Київенерго», очевидно, вирішивши, як це важливо для Кабміну. Але ж міг і почекати. До того ж у Юлії Володи­мирів­ни з’явився гарний козир поторгуватися з Черновецьким у частині скорочення вилучень зі столичного бюджету на потреби Євро — Ющенко доручив меру підготувати проект змін до бюджету і попросити у ВР і Кабміну назад мільярд. Ну і нарешті, чи варто уточнювати, що після відомих подій в одному відомому аеропорту розторопність УБОЗу, котрий за бажання може забрати в Леоніда Михайловича не лише крісло, а й свободу, залежатиме виключно від настрою ЮВТ.

При цьому не забуваймо й про те, що мер Києва на минулих виборах налагодив стійкі комунікації з територіальними виборчими комісіями і, кажуть, навіть на перспективу віддячив їхнім ключовим менеджерам. Такий електорально-адміністративний ресурс робить персону Леоніда Михайловича сьогодні просто непотоплюваною. А надію на те, що у всієї цієї столичної історії буде щасливий кінець, — нездійсненною.

Можна констатувати, що політики, котрі мають намір перемогти в майбутній сутичці за вищий державний пост, звели діяльність державної машини і в центрі, і на місцях до холостого ходу. При цьому кожен демонст­ративно буксує у своїй чітко визначеній ніші. Мета одна — якщо не перемогти самому, то вчасно вибити гарантії в переможця. Цим досить успішно сьогодні і займається столична влада. Чим при цьому промишляє київська опозиція, з ініціатив котрої, власне, ми й почали свою розповідь, — велике запитання. Так, публічно вимагаючи усунення від влади Черновецького, у кулуарах ті ж опозиціонери визнають, що їхня, до речі, цілком справедлива вимога може бути використана тим же президентом виключно як технологічний хід. «Без Черновецького економіка кризового Києва, де все зав’язано на його людях, його зв’язках і його підписах, завалиться, — кажуть найвідвертіші. — І це за два місяці дасть йому змогу повернутися в місто на білому коні. І залишитися до 2012 року».

Мало того, думаючій громадськості давно стало зрозуміло, що в контексті того, що відбувається в країні, Київ, завдяки Черновецькому, виглядає всього лише підкреслено епатажною гримасою одного й того ж обличчя. Причому не тільки влади, а всього українського політикуму. У числі основних рис котрого — амбіції, корупція та безвідповідальність. Показово, що це чудово усвідомлює і сама столична влада. Її позиція стосовно опонентів давно звелася до короткої, але місткої тези: «А ви чим, власне, кращі?»

Тому не дивно, що сьогодні в столиці немає критичної маси людей, готових іти на барикади проти Черновецького. Вони його терплять. Немає критичної маси політиків при владі, готових дати об’єктивну оцінку діяльності Леоніда Михайловича. Він їм потрібен. Немає критичної маси опозиціонерів (на жодному рівні), здатних на щось більше, ніж створення банального інформаційного приводу. Немає позиції правоохоронців. Тому поки всі вони так чи інакше використовуватимуть Леоніда Михайловича, він використовуватиме Київ і нас.