Підтримати
Спочатку прояв у фракції "булерів" Дубинського, Бужанського й Кº, пізніше - відставка уряду Гончарука й неетичний зсув з поста генпрокурора Руслана Рябошапки стали лініями водорозділу для внутрішнього розмежування у фракції "слуг". Однак основним тригером, який сподвигнув "фронду" на публічні дії, безумовно, стали події, пов'язані з "Мінськом".
Поява в мережі заяви про незгоду з підписаним у Мінську протоколом намірів створити Консультативну раду, по суті, легітимувавши ОРДЛО за столом переговорів, привселюдно позначило групу незгодних у президентській фракції. 60 "слуг" оцінили ризики й привселюдно озвучили позицію. Частина з них, щоправда, потім відступили й вилучили свої прізвища з файлу, розповсюдженого в мережі. Однак, решта продовжили прокладати свій "шлях демократії", "рятуючи" президента і його політичний курс.
Депутати при цьому перебувають у твердій упевненості, що саме їхній меседж, вчасно посланий суспільству, дозволив утримати ситуацію в країні й урятував владу від армії ветеранів і націонал-патріотів, що ввижається їй ночами. Реакцію яких, треба визнати, влада часто провокує сама своїми необдуманими діями й заявами. Відразу депутати уточнюють, що і вчинок глави офісу президента Андрія Єрмака, який оперативно зважився на брифінг, сприяв тому, щоб знизити напругу збурювання в суспільстві, яке переживає ПТСР.
Відразу після того, як позиція частини "слуг" стала публічною, ОП пішов на прямий діалог: відбулася зустріч гінців демократії з Андрієм Єрмаком, який, на їхню думку (що чітко видно з докладених нижче документів), і є оплотом непрозорості в найближчому оточенні президента. Але який, проте, виявився здатним "на щиру розмову". От що говорить щодо цього один з авторів антиавторитарної змови, а також учасник зустрічі із главою ОП народний депутат Микита Потураєв:
"Насправді ми прекрасно розуміємо ризики глухого кута, закладені в другому "Мінську", - потреба узгодження законів про амністію і вибори і внесення змін у Конституцію в частині децентралізації. Це дуже погана історія. По суті, бомба вповільненої дії під нашу суверенність.
Однак вибиратися з цього глухого кута в такий от спосіб ризиковано. Бо ні за яких умов не можна допустити, щоб нас обманом, силою або якимось іншим чином змусили порушити закони власної держави. Де доволі чітко окреслено всі червоні лінії, за які заходити не можна.
Ми опублікували свою заяву вже після брифінгу Андрія Єрмака, тому що визнали цей крок хоч і сміливим (пояснити позицію, яку не сприймає більша частина суспільства), однак недостатнім. Бо йому забракло щирості.
Насправді Єрмак розуміє і усвідомлює всі позначені нами ризики. Але він сказав це недостатньо чітко, як варто було б сказати напруженим журналістам, які відразу насіли на нього. Все це він уже позначив нам при зустрічі.
Виходу з ситуації, що склалася, без втрат немає. Питання в тому, які це будуть втрати? У разі якщо ми, приміром, узагалі вийдемо з "Мінська", санкції з Росії знімуть і американці, і ЄС. Якщо йдемо в рамках "Мінська", то санкції посилюються, тому що Росія постійно порушує умови договору. Але що далі й у першому, і в другому випадку?
Відповіді немає. Подальша ескалація і зростання кількості жертв із одиничних випадків на добу до сотні? Люди залишаться в підвалах полону? Яка ще може бути ціна? Санкції? Життя? Свобода? Однак, не заплативши якусь із них, ми з цього, даруйте, лайна не виліземо. Запитання: яку?"
Водночас, попри широкий жест глави ОП, котрий прийняв їх, "слуги"-опозиціонери абсолютно чітко артикулюють неприпустимість ситуації, коли "посадова особа патронатної, а не міжнародної служби підписує протокол, що явно не в його повноваженнях". А також констатують, що у влади є "серйозні комунікаційні пробої". І не тільки на рівні діалогу з суспільством, а й усередині.
Нагадаємо, що предтечею мінського соло Єрмака став мирний аут Сивохо. Основна проблема в тому, що люди, які взяли на себе відповідальність вирішувати питання війни й миру, досі не визначилися з дефініціями. У світорозумінні глави ОП Єрмака, як виявилося, банально не сходяться абревіатура ОРДЛО з розшифруванням "окремі райони Донецької й Луганської областей", яке він же використовував на брифінгу. Андрій Єрмак неодноразово повторив для "недосвідчених" журналістів, що це абсолютно різні речі. А от давній друг президента Сергій Сивохо впав у стан громадянської війни, зробивши відповідну заяву. Тільки яке це має відношення до агресії Росії і розв'язаної Путіним війни з Україною, м'яко кажучи, незрозуміло. Де вже тут царю розібратися, в який бік комунікувати й на зовнішньому фронті, і на внутрішньому, якщо його найближче оточення роздирають такі очевидні внутрішні протиріччя. Печаль.
Однак, повертаючись до події, здатної хоч якось цю печаль розвіяти, варто уточнити, що ця ж група депутатів "СН" у понеділок підписала звернення до президента з вимогою відставки Сивохо з поста радника секретаря РНБО.
"Я не говорю, що в нас усе правильно, - уточнює Потураєв. - Інакше я б не брав участі в цій історії. Сивохо зробив кілька неадекватних заяв. Але я знаю, звідки тут ноги ростуть. Це ідеї на рівні третього сектору. Безліч різних міжнародних фондів і організацій, що працюють у зонах військових конфліктів, мають безліч проектів і мирних ініціатив, які можна застосовувати на горизонтальному рівні. Мене дуже часто запрошували на всілякі примирливі активності. Все це не заборонено, але можливо винятково в рамках ГО, а не під дахом РНБО чи президента. Поки в нас немає суспільного консенсусу й розуміння, в який бік і за яким сценарієм ми йдемо. Тим більше коли тобі це офіційно ніхто не доручав".
Тут варто акцентувати увагу на тому, що, за старою доброю політичною традицією, навіть в "зеленої" команди влади працює стереотип про хорошого царя і поганих бояр. Та й, власне, демініціатива, що визріває в надрах моновлади, спрямована на те, щоб визволити свого царя з рук "поганих бояр". Ідеалізм, звичайно. Але якщо так уже символічно тлумачити падіння найліпшого друга президента від рук радикально налаштованих активістів (про очевидне порушення етики не кажу апріорі), то біля їхніх ніг лежала - влада. Не Сивохо. І відкрита спроба людей із партії найбільш рейтингового президента всіх часів і народів цю владу реанімувати дорогого варте.
Нині "слуги"-опозиціонери визнають, що відвертість і відкритість Єрмака для діалогу трохи остудила запал незгодних. Однак вони ж і заявляють, що оперативно отриманий зворотний зв'язок ще більше переконав їх у правильності вибраного вектору руху. В результаті в понеділок, 16 березня, депутати, готові "воювати за реформи Зеленського", зібралися на закриту нараду. Потураєв прийшов з декларацією, написаною, за його словами, за дві години, бо наболіло. Цей документ опозиціонери найближчим часом збираються зробити офіційною заявою міжфракційного об'єднання "Демократична платформа".
Тут два моменти. По-перше, для розуміння можливої гостроти ситуації можна провести досить умовну, але все-таки історичну паралель із КПРС та її відомою Демплатформою Чубайса–Єльцина. Організувавшись, ці прогресивні товариші-комуністи не тільки зруйнували монополію влади партії, а й у результаті позбавили саму КПРС влади в країні. Ну й, по-друге, спроба створити міжфракційне об'єднання, а не вийти з фракції, говорить про те, що навіть найпалкіші опозиціонери з "слуг" не хочуть втратити депутатського мандата.
g/documents/6812267/ДЕКЛАРАЦИЯ1.txt">ДЕКЛАРАЦИЯ1 (Text)
Уже після закінчення розмови потенційних засновників демплатформи з'явився робочий протокол, що прекрасно демонструє, як насправді може відрізнятися офіційний документ від реального настрою.
"Офіс Президента ламає фракцію через коліно".
"Цей процес почався давно. Точка неповернення - знесення уряду й генерального прокурора. Парламент не брав участі в консультаціях про призначення нового уряду".
"Була надія, що у фракції почнуться демократичні процеси, але цього не сталося. Стало ще гірше".
"Парламенту, по суті, немає".
"Схоже, що сформувалася коаліція з ОПЗЖ. Це - неприпустимо!".
"Злиті митниця, генпрокуратура, перепризначений Аваков, є схеми в Міноборони".
От якось так недосвідчені в політиці депутати партії "Слуга народу" стали на захист парламентаризму в країні. Вони, прийшовши в парламент на гаслах демократії і прозорості, все ще підтримуючи й вірячи у свого президента, відчувають, що відбувається щось зовсім не те. І не так.
Треба сказати, що за цими рядками й репліками стоять абсолютно різні люди. Серед них ідеалісти, які прийшли в парламент за Зеленським змінювати країну. Прагматики, заточені на гроші, конформісти, що підбудовуються під ситуацію або персону, "люди" Коломойського й Авакова й інші. Є й скривджені, відсунуті або Комойським, або Єрмаком, або самим Зеленським.
Тобто вельми різнорідна історія. Як, утім, і сама фракція "Слуга народу", у якій, по суті, не виявилося спільного командного духу й людини, здатної його підтримувати.
Для Давида Арахамії виявилася посильною роль "посильного", для Олександра Корнієнка - "смотрящого". Дмитро Разумков гіпотетично міг би формувати й утримувати цей переможний командний дух, однак партія визначила його на позицію спікера. Сам Зеленський? Так, авторитет. Але цар. І його енергії апріорі бракує на дві з зайвим сотні різношерстих людей. У частини яких, однак, вистачило сміливості на репліку: "В офісі президента формується диктатура. Одна людина формує всі політики, і це - не президент".
За нашою інформацією, демплатформа вже одержала зворотний зв'язок і від президента. Зеленський артикулював питання щодо правильності вибраного методу боротьби за "дотримання його курсу" і готовий до розмови. Трохи пізніше, коли "розрулить" ситуацію навколо коронавірусу. І, що вже гріха таїти, "зламає" незгодних голосувати за законопроект по землі. Тут позиції демократів розділилися. Але це тема іншої розмови.
У кожному разі, не так важливо, чи зроблять крок назад герої цього матеріалу чи в найближчі дні таки оприлюднять свою позицію й створять у стінах парламенту міжфракційне об'єднання, - такі громадянські історії в "завжди брудній політиці" вселяють певний оптимізм. Тому що холодний душ завжди ліпший за теплу ванну. Для президентів - особливо.
Бо президент Зеленський має чути і відчувати щось ще, крім заколисуючих тирад Єрмака, дружнього шепоту Шефіра, страшних казок на ніч Авакова й задушливих обіймів Коломойського. Що, власне, нам і обіцяли на самому початку цієї історії.
Всі статті та інтерв'ю авторки читайте тут.
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google