Хоч скільки галасуй: «Прозоро!»…

Оцінки міжнародних спостерігачів парламентських виборів вкрай багато важать для Віктора Януковича та його найближчого оточення. Не тільки тому, що легітимують результати голосування у Верховну Раду. Банкова ставила значно ширшу мету: вибори мали розблокувати процес підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, зокрема, і відносини з Заходом у цілому, стати сприятливим тлом для головування в ОБСЄ 2013 року. Та й посилити позиції Києва в його переговорах із Москвою. Завдання влади спрощувало те, що очікування від цих виборів у міжнародної спільноти були з самого початку занижені. Але не так сталося, як гадалося: реакція спостерігачів виявилася прикрим сюрпризом для Банкової. Якщо члени делегацій від СНД і Росії традиційно відзначали у своїх відгуках, що парламентські вибори були вільними й відкритими, а дехто навіть запевняв у демократичному характері, то місія від ОБСЄ озвучила зовсім іншу думку.

Різкості в оцінках не бракувало. У своєму звіті спостерігачі, зокрема, зазначали, що виборча кампанія в Україні проходила недосить прозоро, а нинішні вибори є кроком назад, порівняно з попередніми. «Парламентські вибори характеризувалися недостатнім рівнем змагальності, причиною чого в основному стали зловживання адмінресурсом, недостатня прозорість кампанії та фінансування партій, а також незбалансованість у медіасередовищі», - йдеться в документі. Серед вад виборчого процесу називається й тюремне ув’язнення опозиційних лідерів. Загалом, констатувала на прес-конференції голова делегації Парламентської асамблеї ОБСЄ Вальбурга Габсбург Дуглас, вибори в Україні були нечесними.

Востаннє жорсткі оцінки українських виборів із вуст представників ОБСЄ звучали пам’ятного для Віктора Януковича 2004-го. І незграбні коментарі українського президента, що спостерігачі, мовляв, позитивно оцінили процес голосування на виборах до Верховної Ради, можуть викликати лише гірку посмішку: влада намагається зробити хорошу міну при брудній виборчій грі. Адже сьогодні місія ОБСЄ зупинилася за крок від визнання парламентських виборів у нашій країні недемократичними.

Оцінки спостерігачів від ОБСЄ неостаточні. І все ж малоймовірно, що через місяць-два їх істотно скоригують. Місія ОБСЄ дає оцінку всього виборчого процесу. А ситуація з підрахунком голосів в округах № 94, 95, 197, 211, 216, 223, дії «Беркута» в окрузі №132 у Первомайську тільки підтверджують жорсткі оцінки спостерігачів. Тому вже тепер можна зробити деякі попередні висновки. Персонально для Віктора Януковича вердикт ОБСЄ означає продовження політики поки що м’якої ізоляції з боку Сполучених Штатів та Європейського Союзу. Для української влади - серйозні проблеми з легітимацією результатів голосування в очах світової спільноти. Для України - невизначені перспективи з підписанням Угоди про асоціацію з Євросоюзом, зокрема, і з політикою євроінтеграції в цілому.

Цей песимістичний варіант розвитку подій стане реальністю, якщо з висновками спостерігачів Організації з безпеки та співробітництва в Європі погодяться у Вашингтоні, Брюсселі й інших столицях. Адже традиційно оцінка ОБСЄ є основою для формування позиції демократичних країн трансатлантичного співтовариства щодо виборів, які відбулися.

Ось і Сполучені Штати недвозначно висловили стурбованість тим, що проведення парламентських виборів в Україні стало кроком назад у розвитку демократії в країні. Але чи підуть за жорсткими оцінками жорсткі дії, тим більше що в конгресі є дві резолюції, в яких ідеться про санкції проти українських чиновників? Наші співрозмовники - українські експерти й акредитовані в Україні західні дипломати - сумніваються в цьому. У Києві схильні вважати: Вашингтон просто зробив необхідний ритуальний жест, оскільки в період президентської виборчої кампанії демократ Хілларі Клінтон і кероване нею міністерство не могли вчинити інакше. Бо цим обов’язково скористалися б республіканці у спробі здобути зайвий бал Мітту Ромні.

На відміну від Вашингтона, Брюссель віддав перевагу обережнішій позиції: відстрочка в ухваленні рішення - найкращий спосіб дії в ситуації, коли не знаєш, що робити далі з Україною. У спільній заяві верховного представника Євросоюзу з питань загальної зовнішньої політики і політики безпеки Кетрін Ештон та комісара з питань розширення і європейської політики сусідства Штефана Фюле відзначається, що остаточна оцінка залежатиме від поствиборного розвитку - від підрахунку голосів, встановлення результатів та розгляду скарг у судах.

Західні дипломати пояснюють цю обережність Брюсселя кількома чинниками. Зокрема, тим, що ОБСЄ оцінює тільки виборчий процес. Євросоюз же апріорі дає політичну оцінку, а вона формується на основі безлічі компонентів. Наприклад, враховуються думка загальноєвропейських політичних партій і фракцій у Європарламенті (зокрема, Європейської народної партії та Прогресивного альянсу соціалістів і демократів), а також позиція національних урядів. Визначальним, звісно ж, буде останній компонент.

З боку країн–членів ЄС прозвучали різні оцінки виборів в Україні. Лунали й дуже різкі заяви (наприклад, МЗС Бельгії), і дипломатично обережні (зокрема, зовнішньополітичних відомств Німеччини та Великобританії). Але ця обережність зовсім не означає, що уряди не поділяють жорстких оцінок місії спостерігачів від ОБСЄ і готові дати зелене світло на підписання Угоди про асоціацію, ключового документа у відносинах України і Євросоюзу.

Настрої серед дипломатичного корпусу, акредитованого в Україні, свідчать, що є група країн - Швеція, Німеччина, Чехія, Нідерланди, Фінляндія, Франція, Бельгія, - які повністю поділяють оцінку ОБСЄ і, відтак, «бачать серйозні проблеми з підписанням Угоди про асоціацію». Ці настрої тільки посилює дедалі протистояння в ряді мажоритарних округів. (Прикметно, що серед цих країн тепер перебувають Швеція і Фінляндія, з самого початку прихильні до нашої країни, які багато зробили (особливо перша з них) для того, аби підписання угоди відбулося.) У такій ситуації вже не видаються абсурдними й поки що легкі сумніви, що звучать у приватних розмовах, в проведенні саміту Україна - ЄС на початку наступного року.

Але є також і група країн, котрі вважають: оцінка ОБСЄ надміру різка, а самі вибори відбулися більш-менш нормально в умовах гострої політичної конкуренції. «У Верховну Раду пройшли дві нові опозиційні партії. Таке важко уявити в Росії чи Білорусі», - неодноразово доводилося чути з вуст дипломатів. Неформальним лідером цієї групи є Польща. Її президент Броніслав Коморовський уже заявив, що не почув від польських спостерігачів жодного формулювання, яке б свідчило про фальсифікацію виборів.

У країн, що входять до цієї групи, воістину двоїсте становище. З одного боку, очевидне бажання поляків, угорців та інших євролобістів Києва розблокувати підписання Угоди про асоціацію. Варшава, Вільнюс, Будапешт, на відміну від Парижа, Берліна, Лісабона й Мадрида, розуміють значення цієї прив’язки Києва до Євросоюзу. І вважають, що ізоляція Віктора Януковича фактично означатиме ізоляцію України. З іншого боку, позиція, аналогічна тій, котру займає Коморовський, виглядає як потурання владі. Вибори ж справді були сфальсифіковані. Але не в день голосування: воно, як відзначають чимало спостерігачів, пройшло без істотних порушень, - а раніше, коли нарізалися округи, формувалися виборчі дільниці, тривав підкуп виборців тощо. Ті ж таки спостерігачі від польського сейму відзначають: хоча день голосування загалом пройшов нормально, сам виборчий процес - це нечесна гра.

З огляду на такий розкид думок, Євросоюз вирішив узяти паузу. І дав Віктору Януковичу час для того, аби підчистити «домашню роботу» й продемонструвати світовій спільноті, що підрахунок голосів, встановлення результатів та розгляд скарг у судах відбуватимуться в рамках закону. Про це ще раз недвозначно нагадали посол США Джон Теффт і глава представництва ЄС Ян Томбинський, висловивши сподівання, що процес підрахунку голосів на парламентських виборах в Україні буде прозорим і оперативним.

Ці тижні стануть критичними для майбутнього українсько-євросоюзівських відносин: заява Ештон-Фюле - останнє «європейське» попередження перед натисканням на кнопку «стоп». Ще на початку тижня наші співрозмовники вважали, що коли не трапиться ексцесів на етапі підрахунку голосів і встановлення остаточних результатів, то реакція ЄС може бути значно м’якшою, ніж оцінка ОБСЄ. І хоча підписання Угоди про асоціацію - справа не найближчого майбутнього, однак можливість зробити це у 2013 році ще залишається. Проте розвиток подій у низці округів тільки посилює сумніви.

Уже тепер міжнародні спостерігачі (зокрема від Всесвітнього конгресу українців) відзначають: саме під час підрахунку голосів відбувалися найсерйозніші порушення виборчого процесу. Ці оцінки беруться до уваги, хоча проблеми в процесі підрахунку голосів в округах - це насамперед розбірки між кандидатами-мажоритарниками, а не між кандидатами та владою (Віктор Янукович найбільше був зацікавлений у дотриманні зовнішньої пристойності в день голосування). Навряд чи він хоче опинитися в одному човні з Олександром Лукашенком. Поки що Банкова демонструє відстороненість від подій у мажоритарних округах. А ось як насправді поведеться влада, стане зрозуміло під час розгляду скарг у судах.

Але поле для маневру у Віктора Януковича звужується з катастрофічною швидкістю. І річ уже не тільки в позиції влади при визначенні остаточних результатів голосування. Знову набирає сили чинник Юлії Тимошенко, яка рішуче налаштована на невизнання виборів: оголошене лідером «Батьківщини» голодування загострило ситуацію й штовхає уряди країн - членів Євросоюзу до прийняття жорсткіших рішень стосовно Януковича та України.

Велика ймовірність того, що Європейський Союз озвучить свою оцінку виборів 19 листопада, після засідання Ради міністрів закордонних справ країн - членів ЄС. А то й пізніше, беручи до уваги той факт, що остаточні підсумки голосування стануть відомі тільки в першій декаді грудня. Доти в Брюсселі, можливо, і визначаться з тим, що робити. При цьому західні дипломати стверджують: про санкції не йдеться. Але якщо Банкова впродовж цих тижнів не прислухається до висловлених побажань, то це призведе до ізоляції, що, зрештою, і сталося з Олександром Лукашенком. З усіма наслідками, які звідси випливають, не тільки для україно-єесівських, а й для україно-російських відносин: хоч в адміністрації Януковича немає бажання, аби наша країна вступила в Митний союз, Києву стане ще важче протистояти тискові Москви.

Віктора Януковича безмежно дратує аморфний Євросоюз із його вічними закликами дотримуватися прав людини. Але діалог з ЄС - це складова частина діалогу з Заходом, зокрема й зі США. Нормальні відносини України з Брюсселем і Вашингтоном апріорі посилюють позиції Києва в його переговорах із Москвою, розширюючи поле для маневру. При цьому чимало українських політиків упевнені, що Україна Євросоюзу потрібна більше, ніж Європа - нашій країні. І грають на цьому. У Києві переконані: можна нескінченно маніпулювати побоюванням європейців, що Україна ввійде в зону впливу Росії й стане членом Митного союзу. Але це не так.

Багато європейців зітхнули б із полегшенням, якби Київ опинився під опікою Москви і став членом Євразійського союзу. А наша країна сама полегшує зусилля росіян, які активно працюють із Берліном, Парижем, Римом, намагаючись не допустити підписання Угоди про асоціацію. Можливо, для нинішньої української влади олігархів ця угода не становить великої цінності. Але для України - це той засіб, який дозволить провести необхідні перетворення й тісно прив’яже нашу країну до Євросоюзу з його правилами гри та поважанням прав людини. І тому Києву, спільно з Брюсселем, важливо знайти вихід із непростої ситуації, в якій опинилася наша країна.

Ще кілька місяців тому з вуст європейських дипломатів прозвучали умови розблокування відносин України та Євросоюзу й, відповідно, підписання Угоди про асоціацію: проведення чесних, прозорих і демократичних виборів; звільнення політв’язнів; проведення реформ. При цьому наші співрозмовники неодноразово повторювали, що для Брюсселя важливе виконання насамперед перших двох умов. Після того як Україна 28 листопада фактично провалила свій іспит із виборів, вона повинна спробувати виправити ситуацію не тільки на етапі остаточного встановлення підсумків голосування. Якщо на Банковій не хочуть, аби у Вашингтоні і Брюсселі схилилися до жорсткого сценарію дій, то влада має швидко вжити заходів стосовно політв’язнів, а також продемонструвати готовність провести реформи. Насамперед у виборчому законодавстві.

Київ не має часу на розкачку: привид Лукашенка повинен стояти перед очима Віктора Януковича.