Гуманітарна блокада

До фінансової і соціальної блокади Донбасу додалася продовольча - бійці кількох добровольчих батальйонів - "Донбас", "Дніпро-1" і "Правий сектор" - заблокували гуманітарні колони фонду Ріната Ахметова, які рухалися в неконтрольований українськими військами Донецьк.

Мотиви зупинки вантажівок кілька разів змінювалися.

Спочатку комбати Семенченко, Береза і Манько оголосили, що це все призначається насправді не мирним жителям, а бойовикам, і що в машинах, окрім продуктів, є спиртне, термобілизна та камуфляж. Ці заяви не підтвердилися, а пред'явлений громадськості мікроавтобус із сигаретами та горілкою, як з'ясувалося, жодного стосунку до гуманітарної допомоги не мав.

Потім був заявлений намір обмінювати продукти на полонених бійців. Тут комбати зачепили велетенську і болючу проблеми. Якщо солдатів регулярних частин обмінюють стабільно й постійно, то визволити з полону бійців батальйонів - завдання практично нездійсненне.

Час перебування в полоні для багатьох із них обчислюється вже місяцями - два місяці, три і більше. За цей період їхні командири, можливо, робили якісь спроби визволити своїх бійців. Про вдало завершені переговори і обміни підтвердженої інформації немає. Про величезні труднощі в обговоренні саме цього питання дещо відомо, але вкрай мало. Такі переговори завжди відбуваються з допомогою посередників і в обстановці суворої конфіденційності.

Вчинок комбатів трохи піднімає завісу над таємницею, оскільки це очевидний жест розпачу і безсилля. Коли в хід пішло "полонені в обмін на продовольство", то це означає, що інших способів не залишилося. Інших - це більш звичних і передбачених цивілізованими правилами сучасної війни. В історії інших конфліктів полонених обмінювали на полонених, а коли переговірний контакт між сторонами ставав більш-менш постійним і ненависть початкового періоду вщухала, траплялися навіть жести доброї волі. Наприклад, взаємні домовленості про звільнення без жодних додаткових умов військовополонених, не причетних до кримінальних і військових злочинів, а також амністії "політичним ув'язненим". В українській історії, мабуть, поки що забагато люті й глухоти непорозуміння між сторонами, щоб могли з'явитися такі стосунки між сторонами конфлікту.

Найбільш неприємний аспект проблеми полягає в тому, що продукти, захоплені для обміну, справді призначалися мирному населенню.

Тобто людям, котрі, на відміну від полонених бійців: а) не вибирали свідомо свою долю, це війна сама прийшла в їхню домівку, а не вони пішли на війну; б) не взяли до рук зброю за Україну, але й не взяли до рук зброю на боці бойовиків, а це теж громадянська позиція, яку слід враховувати.

Незважаючи на всі пережиті страждання, політику блокади з боку офіційного Києва, зростання безробіття, що викинуло на вулицю десятки тисяч молодих ще й міцних чоловіків, - масового припливу добровольців у формування "ДНР" не спостерігається. У головах людей багато плутанини, багато гіркоти, образи, апатії й розгубленості, але є й цілком виражене розуміння того, що йти на війну - найгірший спосіб принести сюди мир. І є відчайдушне бажання вижити, не гребуючи нічиєю допомогою.

Це бажання почасти задовольняється гуманітарною програмою Ріната Ахметова. Це найменше, що він може зробити для своїх земляків, щоб відплатити за можливість колись заробити тут свій перший і кілька наступних мільярдів. Але це, за вкладеннями і масштабами, більше, ніж робив хто-небудь досі на неконтрольованих територіях для підтримки страждаючого мирного населення.

Гуманітарна допомога від Ріната Ахметова розповсюджується за лінією фронту з серпня. З українського боку ця діяльність тривалий час запитань не викликала, а на територіях, контрольованих бойовиками "ДНР"-"ЛНР", пакунок із простим набором продуктів для багатьох став єдиним способом вижити. Якимось чином процес вдалося організувати так, що бойовики не чіпають резиденцію Ахметова і "Донбас Арену", а також не заважають його менеджерам розвивати інфраструктуру благодійної діяльності в Донецьку та ще ряді міст.

У липні, нагадаємо, почалися масштабні перебої з соціальними виплатами. У вересні побачили останню зарплату медики Донецька. Люди працездатного віку допомогти своїм старим або хворим родичам часто не в змозі, - армія безробітних поповнюється швидко.

Наприклад, коли в Донецьку відкрився пункт обслуговування жителів Макіївки (у самій Макіївці "народна" влада фонду працювати не дозволила), візитери, котрі займали чергу о 7 ранку, отримували номери від двох тисяч і вище. До полудня кількість претендентів на "гуманітарку" перевищувала 5 тисяч.

Крім видачі у стаціонарних пунктах, звичайні продуктові пакети, спеціальні дитячі набори та аптечки з базовим списком медикаментів доставляються додому тим, хто не може відходити далеко від домівки або взагалі не ходить, - самотнім старим, тяжкохворим інвалідам тощо.

Не без труднощів, але за кілька осінніх місяців було створено масштабну гуманітарну махину. З обліком і контролем. І електронною базою даних з поіменним списком одержувачів. Зроблено це було не для того, щоб задовольнити несподіваний інтерес людей зі зброєю. А тому, що багато місцевих стали приходити в різні точки і отримувати продукти кілька разів. У цьому немає нічого дивного - коли йдеться про виживання, мораль відступає на другий або й на третій план.

Отже, у сухому залишку маємо дивну ситуацію.

МВС і Міноборони не наказували батальйонам влаштовувати блокаду.

Блокуються вантажі, які доти кілька місяців спокійно перетинали лінію фронту. Доказів роздачі гуманітарної допомоги мирному населенню достатньо.

У чому ж річ?

Справжні причини того, що сталося, знову слід шукати в непублічній сфері, де тривають ігри олігархів. Ми можемо бачити тільки верхівку айсберга. Наприклад, телеканали Ахметова і Коломойського висвітлюють ситуацію з блокадою так, наче йдеться взагалі про різні події.

Українські демократи, кажуть, уміють об'єднуватися за 5 хвилин до розстрілу. Українські олігархи, очевидно, не здатні на це за жодних умов. Вони захоплено продовжують свої підкилимні ігри, не відволікаючись ні на війну, ні на вже чітко позначений економічний крах, ні на наслідки своїх дій для країни. Навіть у тих випадках, коли малий тактичний крок сьогодні може стати причиною глобальних проблем завтра.

Так, інцидент із блокуванням гуманітарних колон Ахметова призвів до того, що представники міжнародних гуманітарних організацій, які працюють під егідою ООН і Євросоюзу, після цієї історії відклали розгортання своїх постійно діючих місій на непідконтрольній території за лінією фронту. У Донецьку перебувають моніторингові команди, скажімо, фондів ООН із роботи з біженцями та захисту дітей - UNHCR і UNICEF. Але коли проста присутність перетвориться на гуманітарну діяльність, тепер сказати складно.

На цей момент у районах Донецької та Луганської областей, зайнятих бойовиками самопроголошених республік, окрім структури Ахметова, повноцінно працюють дві гуманітарні організації - People-in-Need ("Люди в біді", Чехія) і Medicines Sans Frontieres ("Лікарі без кордонів", штаб-квартира в Брюсселі). На стадії відновлення діяльності - місія Червоного Хреста, ICRC. Попередня команда ICRC, нагадаємо, залишила Донецьк після загибелі свого співробітника під час артобстрілу.

Є ще російська гуманітарна допомога - величезні конвої регулярно приходять у Донецьк та Луганськ. Куди зникає велика частина їхнього вантажу, і що там було взагалі, залишається загадкою. Залишок розповсюджують серед мирних громадян із незахищених верств населення (причому пункти видачі відкрито у колишніх відділеннях "Приватбанку"), але російський "пайок" - найубогіший із усіх: кілька банок консервів, інколи трохи крупи або рису. Росіяни ж залишаються єдиними, хто працює через структури "ДНР". Від решти учасників гуманітарної діяльності вони показово дистанціюються.

Зараз розширення масштабів роботи міжнародних місій і старт нових гуманітарних програм від інших учасників - під сумнівом. До проблем із податковою та митницею, на які раніше скаржилися міжнародні фонди, додалася проблема доступу вантажів у зону АТО.

Не кажучи вже про те, що це був серйозний удар по репутації України в очах міжнародної спільноти, де вже давно назріває глухе невдоволення нашою державою, яка неодноразово демонструвала схильність не виконувати своїх зобов'язань і неймовірно легко забувати дані обіцянки. У головах представників місій, за даними DT.UA, є альтернативний варіант доставки допомоги на Донбас - із території Росії. А це буде, скажемо прямо, відверта ганьба для України.

Яка там за ліком?