Голова НСЗУ Оксана Мовчан : "У старту другого етапу реформи умови були більш жорсткими"

Ось уже рік країна хвилюється в очікуванні початку другого етапу медреформи. Інформпростір повниться різнополюсними передбаченнями - від "усі помруть" до менш поширеного "зажевріло світло в кінці тунелю". Насправді треба чесно визнати: весь цей час більшість нас мало розуміла, що відбувається і в чому, власне, полягає суть реформи. Докладно розбиратися в її нюансах кожному було лінь, - це складно. З чіткими комунікаціями, зважаючи на відсутність координуючого центру реформи, проблема була ще в часи Уляни Супрун, яка запустила ці процеси. А коли вона пішла, комунікації зникли зовсім, як і розуміння, чи рухатиметься процес далі.

Однак відіграти реформу назад було вже неможливо, - занадто потужними виявилися напрацювання. І з 1 квітня другий етап стартував. Ускладнившись епідемією коронавірусу, яка наклалася на недокомуніковані й недообкатані процеси і ще більше загострила проблему, в усій красі витягнувши на загальний огляд недофінансованість галузі, неготовність як центральної, так і місцевих властей відповідати за неприйняті вчасно рішення, а також звичку брехати з будь-якого приводу й, не особливо замислюючись над наслідками, дописувати у звітності праворуч нулики, яких забракло.

Куди, як, із чим та з якою швидкістю йти далі; як витягнути реформу - одну з ключових для країни - не тільки в умовах несподіваної, наче сніг на голову, пандемії коронавірусу, а й після, - про це DT.UA говорило з головою Національної служби здоров'я Оксаною Мовчан.

Другий етап медреформи: складність вживляння в тіло країни

- Оксано Сергіївно, 1 квітня стартував другий етап медреформи. Які проблеми виявили перші дні? Що нинідоводиться коригувати?

-Фактично ми бачимо, що дуже часто, коли йдеться про спровоковані реформою зміни, ми отримуємо критику не за адресою. Реформа комплексна. Національна служба здоров'я України (НСЗУ) зі своїм проєктом "Програма медичних гарантій" - лише один із гравців, платник, який пропонує механізм і володіє даними.

Є певні зміни, які ми підготували. Це - аргументаційна база. НСЗУ проаналізувала мережу, показала, які в неї є сильні та слабкі сторони, визначивши, які сильні сторони ми хочемо підсвітити вже у 2020 році, на які слабкі сторони поки що не звертаємо уваги, залишаючи статус-кво, а з якими з них ми вже працюємо. Далі мала відбутися низка переговорів із різними відомствами, починаючи з прем'єр-міністра, Кабміну й закінчуючи керівниками областей. Для того, щоб імплементувати задуману модель і щоб вона прижилася на тілі країни, потрібні злагоджені дії всіх гравців.

У НСЗУ була пропозиція створити так званий steering committee - координаційний орган, у якому, як мінімум, є Мінфін, Мінздоров'я й НСЗУ, і куди, як максимум, у певному порядку денному можуть приєднуватися Мінвет, Мінсоцполітики тощо. Бо, серед іншого, реформа фінансування передбачає, що ми нарешті починаємо визначати, що таке медичний, а що таке немедичний бюджет. (Медичний бюджет - це не фонд зайнятості. Це не бюджет, наприклад, Мінсоцполітики, Мінвету тощо. Для медичного бюджету однаково важливий кожен громадянин України. Не має значення - дитина, літня людина, житель Західної чи Донецької області, ветеран, чорнобилець.)

Наказом Мінздоров'я координаційний орган було створено. До нього увійшли Мінфін, Мінздоров'я і НСЗУ. Перші пропозиції від НСЗУ щодо моделі - хто приходить у реформу, як відбувається контрактування, - заслуховували Мінфін і Мінздоров'я, вони ухвалювали рішення. Після політичного перезавантаження і появи нових президента, Кабміну й парламенту, в серпні 2019 року, ми знову підійшли до цього питання. Олексію Гончаруку, який очолив уряд, ми пояснили: щоб реформа пройшла гладенько і якнайменше зашкодила (бо реформа - це завжди стрес), учасники мають бути підготовленими до процесу, тоді він буде не таким болісним.

Ми почали цю роботу. На регулярних селекторах із губернаторами, у присутності представників Мінздоров'я та інших міністерств, НСЗУ звітувала про готовність. Більше йшлося про запуск електронної системи охорони здоров'я, тому що з 1 квітня 2020 року вся звітність - у ній. Губернатори представляли медичні установи й звітували за кількома параметрами: автономізація, комп'ютеризація та підключення до електронної системи охорони здоров'я.

У листопаді-грудні 2019 року з'явився новий елемент переговорів - фінансування. На зустрічах із представниками медичних установ, а також із главами регіональних департаментів охорони здоров'я (ДЗ) ми на карті показували, що відбуватиметься з бюджетами конкретних установ у їхньому регіоні.

Пояснювали, що в такому-то регіоні, наприклад, мережа розбалансована, а мета реформи - консолідація медичної допомоги за сильними медичними установами. Є установи фінансово незалежні, які опиняться в плюсі, бо в реформи пріоритет - інфаркти, інсульти, неонатологія та певна діагностика. А є такі, що програють через недостатню оснащеність або кваліфікацію кадрів, потребують підтримки з боку власника (злиття з більш сильним закладом, інвестиції в обладнання) або центрального немедичного бюджету (держпрограми на перекваліфікацію, допомога у працевлаштуванні). Ми маємо такі й такі пропозиції, як забезпечити цим установам певний перехідний період - для лікарів, які там працюють, і для пацієнтів.

Один з елементів реформи - це вимоги до якості надання медпослуг. І якщо лікарня стверджує, що в неї є хірургічне відділення, то не може такого бути, щоб у неї не було анестезіолога. А така ситуація траплялася в багатьох регіонах.

У результаті, з якихось установ була вилучена хірургічна послуга, бо вони не змогли забезпечити анестезіолога. Відповідно, грошей у них менше. Хоча ДЗ і безпосередньо керівники областей, власники й керівники лікарень могли вдатися до якихось дій, перепрофілювавши медустанову або ввівши анестезіологів. Це копітка праця. Але адміністративними методами можна добитися багато чого, щоб допомогти трансформувати мережу під потреби населення. Реформа ж робиться не тому, що нам раптом захотілося впровадити якусь уподобану модель охорони здоров'я іншої країни. А тому, що наша медична система функціонувала з великими помилками. Ми розуміли, що величезні кошти марнуються й не приносять жодної користі, оскільки непідзвітні. Реформа покликана це виправити.

- Чому зчеплення гравців так і не сталося?

-Організаційна робота в нас завершилася з останньою зміною уряду. Переговори тривали кілька місяців, рівень їх деталізації зростав із наближенням 1 квітня. У лютому в нас було заплановано зустрічі у всіх областях. Але ми встигли провести всього чотири - в Луганській, Донецькій, Рівненській та Волинській. Губернатори приїжджали зі своїми командами - профільними заступниками, керівниками департаментів охорони здоров'я, керівниками найбільших лікарень, туберкульозних диспансерів. Вони могли привести того, кого вважали за потрібне. З боку уряду завжди був прем'єр-міністр, представник Міністерства розвитку територій, заступник міністра Мінфіну, представники НСЗУ. Яка ситуація, в результаті, виходить у кожній області, ми показували з двох ракурсів - фінансового та доступу до допомоги, як загальним підсумком, так і по кожній медичній установі. Ми пояснювали, які види допомоги на ці гроші купує НСЗУ і яку допомогу отримають жителі цієї області, тому що медреформа не повинна відбутися таким чином, щоб обмежити доступ певних груп пацієнтів до певних видів допомоги.

Оскільки ця підготовча робота обірвалась, і переговори не були проведені, результат вийшов фрагментарним. У деяких областях є круті ініціативи. Наприклад, у Чернігівській. Медустановам, у яких медперсонал скоротили, місцевий бюджет виділив фінансування (12 тисяч гривень) на кожного медпрацівника, щоб вони могли перепрофілюватися на надання паліативної допомоги або реабілітації. Таких ініціатив дуже багато. Через політичне перезавантаження і ротацію керівників областей (у деяких немає профільних заступників або не призначений керівник департаменту охорони здоров'я), весь необхідний комплекс переговорів і дій не було прорацьовано. Від чого передусім страждають, звісно, медустанови, лікарі, які там працюють, і пацієнти.

Нині ми заново вибудовуємо партнерські відносини, щоб допомогти пом'якшити ефект реформи в кожній конкретній області.

Є три типи медустанов. Перший - сильні фінансово і з погляду медичного оснащення, які виграли від медреформи. Другий - слабші, зокрема й тому, що керівник лікарні - далеко не завжди хороший менеджер. І третій - це медустанови-утриманці, які постраждали заслужено. Як я вже казала, одна з цілей реформи - зменшити зловживання, які траплялися через непідзвітність грошей і відсутність стратегії. З одного боку, галузь була недофінансована. З іншого - в окремих установах або окремих сферах фінансування мало абсолютно незаслужені перекоси.

- Багато хто каже, що 72 мільярди гривень на пакет медгарантій - сума недостатня. Нинішні тарифи НСЗУ економічно реально не обґрунтовані. Наслідком стане банкрутство медустанов. Щоб лікар не зазирав у кишеню пацієнта, його зарплата має становити не менше двох з половиною середніх зарплат по Україні. Інакше ніщо (крім власної совісті, а вона в усіх різна) не примусить лікаря надати якісну послугу тому, хто прийде до нього, скориставшись електронним направленням, і при цьому нічого не покладе в кишеню. Адже є забезпечений прошарок, який навіть декларацій не підписував. Він звик платити, і лікар про це знає. Йому, як і раніше, буде вигідно приймати саме таких пацієнтів, не залишаючи при цьому жодних слідів цих візитів в електронному реєстрі.

-Із приводу обсягу фінансування. Так, справді, якщо перший етап реформи - первинка й окремі її підпроєкти, наприклад реімбурсація, - стартували у відносно комфортному фіскальному середовищі, то в другого етапу умови були жорсткішими. Так, математично, порівняно з попереднім роком, відбулося збільшення фінансування галузі. Якщо взяти медичну субвенцію, яка фінансувала вторинку торік дев'ять місяців, і порівняти з Програмою медичних гарантій на дев'ять місяців 2020 року, то побачимо приріст близько 20%. З одного боку, ми можемо говорити, що насправді це не дуже великі гроші, і, крім того, є інфляція. З іншого- ми говоримо, що в галузі були перекоси, диспропорції, і значна частина фінансування просто йшла в пісок, оскільки ці гроші не були підзвітними. Відповідно, тепер ми вишукуємо резерви всередині системи.

Сама мережа не оптимізована. Ми не беремо питання безпосередньо оплати праці лікарів. Але замість того, щоб направити гроші туди, фінансуються сотні квадратних метрів якихось приміщень, часто не відремонтованих, не теплоізольованих, і все це - ще й комунальні витрати, які великою мірою теж були непідзвітні.

- Ну, як відомо, комунальні витрати тепер мають покриватися з місцевих бюджетів.

-Із 2020 року - так. Але в попередні періоди… В кожної медустанови був якийсь бюджет, яким вона розпоряджалася. І, звісно, на питання, які джерела фінансування, головлікар відповісти не міг. Для нього це був один великий пул. А фактично медустанови фінансувалися з трьох джерел - центрального та місцевого бюджетів плюс якісь благодійні кошти. Проте коли ти не розумієш, скажімо, які в тебе дохідні статті, то в тебе немає жодних мотивів контролювати видаткову частину. Те ж саме можна сказати про місцеві органи самоврядування.

Торік ми збирали дані територіальних департаментів охорони здоров'я і самих медустанов. Потім до них приєдналися дані Рахункової палати. І виявилося, що тільки Рахункова палата змогла встановити, яка частка фінансування з яких джерел була в конкретних медустановах. По країні ці пропорції варіювалися. У середньому 30% - з місцевого бюджету, 70% - із центрального. Але траплялися медустанови, в яких пропорції були, відповідно, 20 на 80, 50 на 50, а інколи - 80 на 20. Демонструвався якийсь абсолютно несистематизований підхід на всіх рівнях - конкретної лікарні, області, держави.

Оскільки значного збільшення грошей у нас не було, ми пішли шляхом визначення пріоритетів. Це один із найпоширеніших підходів у світі - виділити окремі конкретні послуги й намагатися привести ситуацію стосовно їх якнайближче до ідеальної. Ми визначили чотири пріоритети, плюс п'ятий - ранню діагностику онкологічних захворювань. І за цими п'ятьма позиціями довели ситуацію до справедливої. Ми провели досить багато консультацій, зокрема з комерційним сектором і самими лікарями, які працюють у кожній із цих п'яти сфер. Тарифи в них наближені до адекватних, до таких, за які ці послуги можуть бути зроблені на достатньому рівні. Це доводять подані й підтверджені заявки на ці пріоритетні пакети від приватних клінік.

Щодо всіх інших видів послуг - у нас є точкові збільшення. Наприклад, ми збільшили фінансування на лікування онкологічних захворювань. І додали дві нові послуги - реабілітацію й паліатив.

Стосовно інших видів послуг ситуація залишилася на попередньому рівні, плюс інфляція. Але ми розраховували, що, побачивши успіх реформи й підзвітність грошей, Мінфін із поліпшенням економічної ситуації зможе додати фінансування у сферу.

- Ви згадали про перекоси.Один із них полягає в тому, що кількість лікарів однієї спеціальності у двох суміжних областях сьогодні може різнитися вдвічі. При цьому переміщуватися по країні лікарі не дуже й можуть, - у них немає зарплат, які б дозволяли орендувати житло, і немає іпотеки. Як бути в таких ситуаціях?

-Це - копітка праця, велика організаційна робота, яку слід провести на рівні кількох відомств. Передусім ідеться про керівників областей, бо їм доступний адміністративний ресурс, є місцеві бюджети. Це ті люди, які повинні розуміти свою область і можуть намалювати стратегію її розвитку, побачити майстер-план медичної мережі. Грубо кажучи, в них є розуміння, яка епідеміологічна ситуація в конкретній області, як люди хворіють, як їх лікують, і яка є інфраструктура в конкретної області. Є певні патерни, за якими в сучасному світі реформується організація медичної допомоги. З кількох лікарень створюють альянси. Спеціалізовані установи працюють у зв'язці з центрами надання первинної допомоги.

До речі, екстрена допомога - хороший приклад. Раніше на одну область було кілька центрів екстренки. Це означало чотири-п'ять диспетчерських, між якими не було жодного взаємозв'язку. Відповідно, виникали неоднозначні ситуації з приводу того, в чиїй зоні відповідальності перебуває конкретний пацієнт. Нині є єдина диспетчерська, яка бачить усі медустанови області, розуміє їхню специфіку й завантаженість. Відповідно, "швидка" не возить пацієнта по всіх лікарнях, а відразу доставляє туди, де йому нададуть допомогу.

Точно те ж саме має відбутися стосовно решти спеціалізованої медичної мережі. І це робота безпосередньо губернатора в партнерстві з Мінздоров'я та НСЗУ.

- Навіть багаті країни не покривають усіх видатків на весь перелік медпослуг. Є думка, що потрібно внести зміни в основи законодавства про охорону здоров'я, ввівши можливість співоплати громадянами наданих медпослуг, і таким чином перестати живити величезний тіньовий сектор державної медицини. Що ви про це думаєте?

-Ви маєте рацію. Це один із можливих інструментів. Але до нього треба ставитися дуже обережно, бо він може зашкодити. Ситуація в Україні така, що коли ввести співоплату навіть на суму 50 або 100 гривень, то частина населення почне відмовлятися від цієї послуги. Не секрет, що в нас чимало громадян, які не можуть собі дозволити навіть таку співоплату. Відповідно, якщо ми вводимо такий інструмент, то спочатку треба провести роботу, як та, яку провели при вирахуванні адресних субсидій на комунальні послуги.

Але я хотіла б показати ситуацію ще з одного ракурсу. В законодавця багатьох концепцій в охороні здоров'я - ВООЗ - є 3D-модель фінансування системи охорони здоров'я в конкретній країні. Перший вимір - це кількість людей, що мають доступ до цієї системи охорони здоров'я. Є країни, в яких право на безплатне медобслуговування мають не всі, а, наприклад, тільки держслужбовці. Є країни, в яких 30–40% - це повністю приватне фінансування. В економічно сильних США є великий відсоток взагалі не застрахованого населення і великий відсоток застрахованого у приватному секторі. Україна успадкувала від СРСР модель, при якій право на безплатне медичне обслуговування мають усі нинішні 37 мільйонів людей, і тут нічого змінювати не потрібно.

Другий вимір - це номенклатура послуг, якими мають право безплатно користуватися, в нашому випадку, 37 мільйонів громадян. І третій - кількість цих послуг, тобто обсяг допомоги.

Ми не повинні обманювати ні пацієнтів, ні лікарів, ні держбюджет. Відповідно, якщо ми не чіпаємо доступ усіх 37 мільйонів людей до безплатних медичних послуг, у нас залишається тільки два шляхи. Ми маємо або зменшувати номенклатуру послуг, чесно говорячи, що, наприклад, із 200 послуг держава у змозі покрити всім 37 мільйонам громадян 100–120. Або впроваджувати поняття черги стосовно планових послуг, говорячи, що ось таких не ургентних операційних втручань держбюджет зможе покрити, наприклад, 20 тисяч на рік. А все, що понад цю кількість, стає в чергу.

Зменшувати номенклатуру послуг або впроваджувати поняття черги - це рішення складне. Можна також зробити те, про що ви згадали, - впровадити доплати для якихось типів послуг. Але, як я вже казала, робити це треба дуже акуратно, щоб не обрізати певним верствам населення доступ до цих послуг.

Нині триває дискусія з приводу того, як держава рухатиметься з Програмою медичних гарантій у 2021 році. У нас була можливість стисло переговорити з міністром охорони здоров'я Максимом Степановим. Він теж усе це розуміє. Думаю, до літа ця картина в нас буде.

- Залучити більше коштів у систему охорони здоров'я можна також через добровільне медичне страхування, внісши для цього зміни до законодавства про віднесення на валові витрати підприємств оплату полісів.

- По суті, це ще один схований податок. На будь-які податкові ініціативи уряду бізнес останні п'ять років реагував дуже гостро. Це збільшення податкового навантаження.

Нині медична галузь в Україні фінансується із загальної податкової бази. В наших умовах - це ідеальна ситуація. Зокрема для забезпечення стабільності обсягу коштів, які йдуть на охорону здоров'я. У підприємств же, якщо зобов'язати їх це робити, фінансові роки можуть бути різними. І тоді фінансування системи охорони здоров'я теж перестає бути стабільним. Тому ми не рекомендували б так чинити.

- Медреформа не може бути успішною без реформи системи підготовки та перепідготовки медпрацівників. Але деякі з цих процесів або заблоковані, або відтерміновані, як, наприклад, питання, пов'язані з підготовкою інтернів. Зараз щось змінилося? Чи ж у зв'язку з коронавірусом відсунулося ще далі?

-Є фрагменти, окремі ініціативи в областях щодо перепрофілювання або навчання. Освітня реформа у сфері охорони здоров'я так і не стартувала. Усе заморожено. Ми чекаємо, коли нова команда міністерства зможе цим зайнятися. Міністр про це говорив.

- Чи можливо розширити реімбурсацію?

-Так, ми про це говорили. В нас є пропозиції. Передусім вони стосуються того, щоб додати препарати всередині чотирьох пріоритетних медичних послуг. Ми такі пропозиції неодмінно подамо. Ба більше, попередню бюджетну декларацію (розраховану на три роки) ми подавали вже зі значним збільшенням коштів у "Доступних ліках" упродовж наступних трьох років. Це вдала програма. При порівняно невеликих витратах, якщо зіставляти з іншими статтями витрат, вона дає досить великий і швидкий ефект у якості здоров'я громадян. Крім того, це гроші з високою якістю звітності. Доступні ліки перебувають в електронній системі охорони здоров'я, і електронний рецепт ми бачимо до дрібниць.

Коронавірус: проблема гостра, але тимчасова

- Давайте поговоримо про поточну ситуацію. Як будуть фінансуватися лікарні на період боротьби з епідемією коронавірусу? Скільки на це виділено фінансування?

- Тут є дві історії. Перші випадки захворювання і складні ситуації, на боротьбу з якими вийшли лікарі, країна побачила в березні. Тобто тоді, коли контрактних зобов'язань із медустановами в НСЗУ ще не було. Відповідно, оплата праці медиків за цей період, зокрема оголошене прем'єр-міністром дво-трикратне збільшення, пройдуть через медичну субвенцію. Гадаю, деталі буде оприлюднено найближчими днями.

У нас є статистика по офіційно зареєстрованих за цей період випадках захворювань COVID-19. Їх понад 600 (на ранок 1 квітня - 669. - А.К.). Фінансування одержать медустанови й бригади швидкої допомоги, що надали допомогу цим пацієнтам.

Друга історія починається з 1 квітня. Тут у нас є пропозиції, які ми подали уряду й чекаємо його рішення. Спочатку відносно суми, яку зможе виділити держава на Фонд боротьби з коронавірусом. Попередньо цифри називалися різні - від 100 до 200 мільярдів гривень (тепер уже відомо, що на Фонд боротьби з епідемією держава збирається виділити 64,9 мільярдів гривень. - А.К.). У цій сумі буде передбачено і бюджет на оплату медичних послуг. Наша пропозиція - щоб це був виділений список лікарень. Від того, що в країну прийшов коронавірус, люди не перестали хворіти на інсульти, інфаркти, жінки не перестали народжувати дітей. Щоб нікого не заразити, пацієнтські маршрути слід розділити. Одночасно ми хочемо сконцентрувати всю допомогу - і державну, і волонтерську - в конкретних медичних установах, де буде все необхідне як для безпеки лікарів, так і для надання допомоги пацієнтам. Тобто буде зрозуміло, що 200–300 лікарень - це центри, де ми боремося з коронавірусом.

Також ми подали пропозиції по хвилях залежно від того, як розгортатиметься епідемія. Є перша хвиля лікарень, їх 240. І тепер стоїть завдання привести ці лікарні в готовність. Тому що не всі вони готові. Якщо буде різке збільшення кількості випадків захворюваності, відповідно до потреби долучатимуться друга й третя хвилі лікарень.

Ми пропонуємо фінансування з використанням двох механізмів. Перший - не за пролікований випадок, а за готовність. Є 240 установ, що мають певні потужність і обсяг послуг, які вони здатні надати певній кількості пацієнтів з COVID-19. За цю готовність вони одержать фіксований (або глобальний) бюджет. Щоб не було ситуації, за якої лікарня може якісно обслужити 1000 пацієнтів, а ми намагаємося нав'язати їй 2000. Другий механізм - залежно від навантаження в конкретній лікарні, вона може одержувати доплати за інтенсивність.

Відповідь від Мінфіну на наші пропозиції ми поки що не одержали.

- Наскільки коректно було визначено 240 опорних по коронавірусу лікарень?

-Поясню, у результаті чого ми прийшли до цих 240. Коли приймаються такі рішення, дуже важливо, щоб рівні відповідальності було розподілено правильно. Перший, рекомендований НСЗУ, список лікарень було видано електронною системою охорони здоров'я. Усі медичні установи вносили в неї дані, які головлікарі підписували своїми електронними підписами, і вони несуть за них відповідальність. На дані було накладено фільтри - оснащеність медустанови, географічний доступ і розподіл маршрутів пацієнтів. У результаті отримали певний перелік лікарень, який ми передали департаментам охорони здоров'я в регіони, бо вони володіють ситуацією безпосередньо в себе в області, мають, за ідеєю, знати в обличчя кожну зі своїх 50–80 лікарень і розуміти, яку допомогу кожна з них у змозі надати. Після верифікації даних департаментами охорони здоров'я і було зафіксовано ці 240 лікарень. Відповідно, коли їхні головлікарі тепер заявляють, що насправді в них усього цього немає, для нас це сигнал, щоб запитати в них, чому дані, які вони подали в систему електронної охорони здоров'я, не відповідають дійсності. Інформація формувалася на основі їхніх даних, за які вони несуть (мають звикати нести) відповідальність.

- Недавно ваші колеги проїхали регіонами і подивилися ці медустанови. Поділитеся враженнями?

-Не всіма регіонами. Це була пропозиція головного санітарного лікаря Віктора Ляшка. Разом із Держслужбою з надзвичайних ситуацій на її транспорті вдалося побувати в кількох областях. Ми не відвідали всі 240 лікарень, але одержали перший зріз із приводу готовності областей.

Загалом ми побачили певні провали в комунікації. Сказати, що ці медустанови готові, не можна. Запізнюється логістика з забезпеченням лікарів необхідними засобами захисту. Ще немає інформації з приводу того, яким чином фінансуватимуться послуги цих лікарень із надання допомоги хворим на коронавірус. І я розумію головлікарів, які нині перебувають у режимі очікування. З одного боку, на них поклали високу відповідальність. З другого - не постачили всією необхідною інформацією й засобами для захисту лікарів і надання допомоги пацієнтам. Головлікарі нині в стресі. Штаб про це знає. Певні дії, щоб заспокоїти лікарів і надати їм усе необхідне, буде проведено якомога швидше.

Поки що ми бачимо, що ситуація розгортається фрагментарно. Десь виглядає вже досить серйозно, десь поки що спокійно й під контролем. Час іще є.

- Водночасусі розуміють, що офіційна статистика захворюваності далека від реальної. Весь цей час проводили дуже мало тестувань. Недавно Віктор Ляшко заговорив про залучення до цього приватних лабораторій. Чи збираються це робити? Скільки й коли на це може бути виділено фінансування?

- Від нас не було пропозицій щодо залучення приватних лабораторій до проведення тестувань. Ми оперували тільки потужностями й можливостями державної мережі.

Один із важливих елементів реформи - це запуск електронних записів. Вони запущені на первинці. На вторинці реформа вже стартувала в Полтавській області. Записи звідти ми збираємо вже протягом року. Електронні записи - агрегована інформація з наданих послуг, попиту та пропозиції, безцінна як безпосередньо для головлікаря, так і для НСЗУ й Мінздоров'я.

В електронній системі ми можемо побачити аномальні сплески пневмоній. Цю інформацію ми теж аналізуємо. Поки що приводів для серйозного занепокоєння немає.

- 3 квітня ви законтрактували 18 інфекційних лікарень. Скільки на них виділено фінансування? Це додаткові кошти?

-Поки що ні. Усі контракти було укладено в рамках 72 мільярдів гривень. Програма розраховувалася під історичну структуру захворювань. Коронавірус - раптова нова вступна, але вона тимчасова. Відповідно, 72 мільярда гривень - це під хвороби, на які українці хворіють історично, з року в рік. І це фінансування не поменшає. Не буде дискримінації, коли за рахунок одних пацієнтів ми лікуватимемо інших.

Інфекційні лікарні, що подали свої пропозиції НСЗУ для надання допомоги по Програмі медичних гарантій пацієнтам з інфекційними захворюваннями в рамках терапевтичного пакету, знаходяться у різних регіонах країни. На їх фінансування передбачено близько 334 мільйонів гривень.

Усе, що стосується лікування пацієнтів з коронавірусом, - це додаткові гроші. Щодо цього усі учасники мають єдину думку. Яка це буде сума, ми довідаємося після засідання комітету ВР.

- Я бачила інформацію про те, що, враховуючи ситуацію з поширенням коронавірусної інфекції, НСЗУ перерозподілила 906 мільйонів гривень із Програми медичних гарантій. Рішенням Кабміну ці кошти було спрямовано в субвенцію в регіони - на підтримку діяльності лікарень під час пандемії. Із цих коштів місцева влада може підтримати лікарні, які визначить сама, зокрема й інфекційні. Це так?

-Не зовсім. Кошти, передані назад у субвенцію, було розподілено з Програми медичних гарантій. Це стабілізаційні гроші, щоб підтримати малопотужні медустанови, в яких не було можливості підготуватися до реформи, і в результаті вони одержали великий дефіцит. Керівники областей на свій розсуд можуть підтримати ці медустанови в складний період.

- Цих грошей досить? З яких напрямків їх зняли?

-Цих грошей вистачить, щоб на розсуд керівника області дофінансувати медустанови, що мають значний дефіцит, до 80% їхнього історичного фінансування. Суму розраховано приблизно на квартал.

Пацієнти по всіх 27 пакетах ніяк не постраждають.

- Було оголошено, що всі планові медичні заходи на період епідемії коронавірусу відкладаються. Як бути при цьому пацієнтам із хронічними захворюваннями?

-Мова про випадки, які можна відкласти без ризику для життя пацієнта. Не про ургентні ситуації. Для людей із хронічними захворюваннями, що припускають регулярну підтримку здоров'я, наприклад, якісь медичні інтервенції або одержання ліків, усе залишається як є.

- А якщо пацієнт із хронічним захворюванням проходив лікування в лікарні, яка стала однією з опорних у боротьбі з коронавірусом?

-Нині розробляються так звані маршрути пацієнтів. Потоки пацієнтів буде переорієнтоване, пацієнтів відповідним чином поінформовано. З боку керівника області або безпосередньо мера обов'язково буде комунікація з пацієнтами про те, у яких лікарнях вони тепер зможуть одержати потрібні їм послуги.

- Скоро?

- Думаю, це має відбуватися вже тепер. У наших поїздках по регіонах ми акцентували на цьому увагу. Говорили про це і з міністром охорони здоров'я. Нині в нас відбуваються регулярні зустрічі з профільними заступниками, на яких ми визначаємо список пріоритетів на найближчі три дні. Багато речей тепер будуть реалізовуватися в такому режимі.

Усі статті автора читайте тут.