Голова департаменту фінансів соціальних програм Мінфіну Андрій Рязанцев: "Близько 60 млрд грн бюджету можуть іти на незаконні соцвиплати"

У березні Міністерство фінансів розпочало верифікацію соціальних виплат. Включаючи переселенців, які в певному сенсі стали лакмусом давно існуючої проблеми. Пілот щодо внутрішньо переміщених осіб (ВПО) відбувся влітку минулого року, у результаті чого вже на першому етапі відсіялося 50 тис. сімей, що заощадило бюджету понад мільярд гривень на рік. У результаті в меморандумі МВФ з'явився окремий рядок про необхідність глобальної верифікації соцвиплат в Україні. Кабмін Яценюка ухвалив усі необхідні постанови для її проведення. Сьогодні йдеться вже про структурну реформу системи соціальних виплат і контроль за нею, першим кроком якої і стала верифікація.

З цієї точки, власне, й почався конфлікт між Мінфіном, за яким тепер законодавчо закріплено функції верифікації, і Мінсоцполітики, що у пожежному порядку на чолі з тоді ще міністром П.Розенком затіяло власну перевірку соціальних виплат ВПО. На проблемах, подвійних стандартах і маніпуляціях, використовуваних під час перевірок Мінсоцом, який завалив створення Єдиного реєстру переселенців і відкрив люфт для зловживань, ми докладно зупинялися в минулих номерах DT.UA. ("Переселенці і недополітика", "Мертві душі і живі гроші").На тому ж, як П.Розенко після оприлюднення кричущих фактів пересів у крісло віце-прем'єра, залишившись куратором Мінсоцполітики, зупинитися доведеться ще не раз.

Проте перші результати верифікації уже є. І навіть на цьому етапі вони дозволяють говорити про багаторічне виведення мільярдних сум з бюджету країни під маркою соціальних виплат. Чого тут більше - недбальства міністрів, які змінюють один одного, чи прямої зацікавленості чиновників і їхніх партійних кураторів у глобальних корупційних схемах, можна буде судити тільки за остаточними підсумками верифікації і реакції на них нового прем'єра В.Гройсмана. А також, будемо сподіватися, за висновками правоохоронних органів. Нам же в розмові з головою департаменту фінансів соціальних програм Мінфіну Андрієм РЯЗАНЦЕВИМ за допомогою конкретних цифр і фактів вдалося позначити основні тенденції порушень, а також спрогнозувати можливі суми, що витікають з бюджету воюючої країни в чиїсь кишені.

- Андрію Вікторовичу, якщо є перші результати верифікації, то, треба вважати, проблему з доступом до всіх 24 баз, які вам зобов'язані були надати держоргани, вирішено.

- Не зовсім. Ми активно працюємо з Пенсійним фондом, почали співпрацювати з Фондом соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності. Пішов потік файлів від Держказначейства. На сьогодні до будь-яких грошей, які йдуть з казначейства для виплат фізособам, додається електронний реєстр, у якому вказується, що це за фізособа, яка сума і на що їй перерахована. Однак не до кінця склалося з Держслужбою зайнятості. Ми ще не отримали доступу до інформації про виплати інвалідам, до реєстру актів цивільного стану, до виплат у зв'язку з народженням дітей тощо. Субсидії - закрита зона, інформацію з цього приводу буквально добуваємо через державні адміністрації. Проте рухаємося досить швидким темпом. На сьогодні маємо інформацію про 15 млн 67 тис. осіб, які отримують соціальні виплати. Це майже 30% від загальної кількості здійснюваних державою соцвиплат, що становить 48,4 млн одиниць (деякі громадяни отримують до декілька виплат). Працюємо комплексно й уже бачимо тенденції щодо багатьох напрямів.

- Давайте якось розмежуємо ці тенденції. Розіб'ємо порушення на групи.

- Перша група, яку ми внесли у чорний список, - соціальні виплати за загубленими паспортами. До цієї групи потрапили тільки ті, у кого дата втрати паспорта раніша, ніж: а) відкриття рахунка в банку, б) призначення соціальної виплати. Версії дві: або за цими документами хтось інший отримує виплати, або це ті самі люди, маючи на руках уже новий документ, дублюють якісь види соціальної допомоги. І те й інше можливо через розрізненість інформаційних баз соціальних фондів. Ця група на сьогодні становить 31 тис. осіб. За цим джерелом ми перевірили 4 млн 29 тис. людей. Якщо накласти виявлену пропорцію на 48 млн усіх соцвиплат, то маємо потенційно 372 тис. виплат за загубленими документами. Ціле місто. І це тільки одна група. У грошах - близько півмільярда гривень хтось отримує щомісяця в кишеню за загубленими паспортами. За рік - близько 6 млрд грн.

Тут логічне запитання: якщо громадянин загубив паспорт десять років тому і зараз звернувся, приміром, по пенсію чи якоюсь соціальною допомогою, то на що він жив усі ці десять років? Щодо переселенців - теж цікаво. Загублено паспорт багато років тому, але раптом цей паспорт реєструється на контрольованій території як ВПО, і людина починає отримувати пенсію. Але де вона отримувала її всі ці роки? За яким документом? Шукаємо відповіді. Безумовно, тут може бути й частина людей, які загубили документи, але потім їх знайшли і не забрали заяви з органів МВС. Однак не поодинокі в цій групі випадки, коли загублений паспорт потрапив в органи МВС у момент фізичної смерті людини. І на неї сьогодні здійснюються виплати.

- Скільки переселенців, які "загубили" свої документи, отримують соцвиплати?

- З 31 тис. осіб, які отримують пенсії за загубленими паспортами, 3998 осіб зареєстровані як ВПО. Тобто приблизно 10% від перевірених. Таким чином, потенційно близько 37 тис. ВПО сьогодні можуть отримувати соцвиплати за загубленими документами. При мінімальній пенсії це понад 44 млн грн щомісяця, півмільярда на рік. З урахуванням шахтарських пенсій може бути в рази більше. Відзначилися в цій групі кілька десятків порожніх паспортів-бланків, які були викрадені в Донецьку при захопленні держустанов. Тобто візуально складається враження, що це схема. І нею може користуватися той або ті, хто за чужим паспортом отримує соціальні виплати. Десь же ці паспорти концентруються. Напевне це один з сегментів кримінального ринку в країні.

- Припустимо, людина справді загубила паспорт, потім отримала новий і пішла по виплату, а хтось у цей час продовжує отримувати гроші за її старим документом. Але хіба не можна якось порівняти нові й старі дані? За прізвищем, ідентифікаційним кодом, нарешті?

- Якщо говорити про соціальну допомогу, то, повторюся, оскільки в нас немає централізованої бази соціальних виплат, ставати на облік і отримувати гроші можна нескінченно довго, за старим, новим, абсолютно будь-яким документом. А переселенців, які живуть на окупованій території і загубили документи або померли, ми взагалі перевірити не можемо. Тобто ці майже 4 тис. осіб (а потенційно, як ми вже уточнили, 37 тис.), які загубили паспорти, можуть реально проживати на окупованій території і не знати, що тут їхніми документами користуються шахраї. Що ж до ідентифікаційних кодів, то тут ідеться якраз про другу групу ризику.

- Поясніть.

- Група людей, у яких відсутні, підозрілі або скасовані ідентифікаційні коди, - це 75 тис. 765 осіб. Під підозрілими маємо на увазі: а) наявність до одного коду двох різних людей, б) код до паспорта взагалі не прикріплений, що ставить під сумнів природу походження паспорта, в) реєстраційний номер закрито, особу знято з обліку, г) дата народження не збігається з кодом тощо. Тут ідеться або про повний хаос з документами, або теж - про схему. На 4 млн 29 тис. перевірених - 75 тис. 765 підозрілих.

- На 48,4 млн виплат - майже мільйон з проблемами коду?

- Правильно рахуєте. Але перейдімодо третьої групи ризику, що прямо стосується виплат ВПО, які мають нерухомість на підконтрольній території. Таких громадян ми нарахували 11 тис. 924 зі 191 тис. перевірених переселенців. Тобто, якщо розглядати цифру знову ж таки у проекції до загальної кількості переселенців в 1 млн 700 тис., то на сьогодні близько 100 тис. ВПО можуть мати нерухомість на підконтрольній території. І частина з них навіть примудряється отримувати субсидії на цю нерухомість.

- І про що це свідчить?

- Очевидно, що це і є та сама група "переселенців", які виїхали з Донбасу давним-давно, але дістали свій паспорт і оформилися як ВПО. Хоча апріорі не мали потрапити в категорію ВПО. Тут ще одна цікава цифра. 24 тис. 796 ВПО із тих-таки 191 тис. перевірених переселенців, у яких місце отримання соціальних виплат і заробітної плати впродовж двох років до моменту початку АТО перебувало поза зоною конфлікту. Тобто це, знову-таки, ті люди, котрі переїхали раніше, але не встигли придбати нерухомість. І це потенційно не багато й не мало, а ще
200 тис. липових переселенців, із-за яких страждають люди, які реально втратили свої дома. Разом із тими, хто придбав нерухомість, це вже 300 (!) тис. людей, які роками живуть на підконтрольній території і сьогодні, як мінімум, отримують 135 млн грн допомоги на місяць із держбюджету. 1 млрд 600 тис. на рік! І все це наслідки моніторингу за формальними ознаками. І, швидше за все, ми говоримо про живих людей, які не мають права на виплати. А скільки ще попереду відкриттів, пов'язаних із "мертвими душами", кількість яких знатимемо вже в липні, коли всі ВПО, які отримують пенсії, пройдуть фізичну верифікацію в Ощадбанку.

Але до цього ми повернемося трохи згодом, а нині зазначу, що четверта група ризику також стосується ВПО. Йдеться про 13 тис. 150 переселенці, депозити яких становлять понад 10 прожиткових мінімумів (13,7 тис. грн). Абсолютно згоден із тезою, що планку треба розумно піднімати. Докладніше можна буде говорити про цю групу, коли перевіримо всіх і розіб'ємо її за діапазонами. Однак навряд чи й після цієї операції стануть зрозумілі мільйонні депозити "переселенців". А таких достатньо.

Давши переселенцям на певний час спокій, уточню про наявність п'ятої групи громадян із категорії так званих субсидіантів. Безумовно, нам ще належить вияснити, як так сталося, що газу ми спожили на 18 млрд грн, а субсидій видали - на 27 млрд. Однак уже зараз є прямі запитання до 115,3 тис. громадян (з 2,48 млн перевірених), які купували нерухомість, землю на суми більш ніж 50 тис. грн. на протязі 12 місяців перед зверненням за субсидією. Оскільки загалом субсидії отримують близько 11 млн людей, можна припустити, що більш ніж 500 тис. із них - досить заможні пільговики. А якщо перевірити субсидіантів на купівлю нерухомості, землі, автотранспорту, водних суден і літаків? Боюся, і тут відкриттів буде достатньо.

- То які й кому ми тут можемо висунути претензії?

- У чому суть нинішньої системи соціальних виплат? Її частини не перетинаються. В цьому основна проблема. Тобто людина може все життя працювати й не знати, що хтось за неї отримує якісь соціальні виплати, значачись у Мінсоцполітики незаможним. Базу всіх соціальних виплат потрібно було централізувати вже давно. На це виділялися гроші у 2012 р. Впродовж останніх двох років також ішлося про створення єдиної соціальної платформи, під яку давно виділив кошти Світовий банк. Але дата запуску чомусь постійно переноситься. Тепер ідеться вже про 2017-2018 рр. За два роки нової влади і війни не те що не створено Єдиного реєстру всіх соціальних виплат, а й досі немає єдиної бази переселенців в Україні.

- За два роки нової влади і війни не створено не те що Єдиного реєстру всіх соціальних виплат, а навіть єдиної бази переселенців в Україні досі немає. Керований хаос. Вигідний бізнес.

- Як держслужбовець, я навряд чи можу оперувати такими поняттями. Лише цифрами та фактами. Отже, стислий підсумок-прогноз по цифрах. Ми відпрацювали 4 млн 29 тис. виплат, у їх числі - 342,2 тис. виплат, до яких у нас є різні зауваження. Це близько 9% від перевірених. А 9% від 48,4 млн усіх соцвиплат - це 4 млн 356 тис. виплат із підозрами. Не менше 5 млрд грн втрат на місяць, якщо брати мінімальну пенсію. Тобто, виходячи з наших сьогоднішніх прогнозів, близько 60 млрд грн бюджету можуть іти на незаконні соцвиплати.

- При тому що фінансування Міністерства соціальної політики продовжує збільшуватися. У 2015-му на потреби відомства виділили
91,3 млрд грн, а в 2016-му - 153,1 млрд грн. З яких більше третини ідуть незрозуміло кому?

- Усі прогнозовані цифри - це, безумовно, багато.

- Це шок.

- Однак говорити предметніше ми зможемо тільки по завершенні процесу верифікації. Велика проблема ще й у тому, що база соцвиплат (точніше, її нецентралізовані розрізнені частини) і система контролю за нарахуванням та проведенням виплат перебувають в одних руках - Мінсоцу. По суті, закритої наглухо системи. Там потрібна не те що перевірка, там потрібне повне перезавантаження. Необхідно створити єдиний фронтофіс, єдину високотехнологічну організацію, скоротивши 120 тис. працівників і 124 розрізнені організації. У результаті чого, натиснувши на одну кнопку і ввівши одне прізвище, можна буде отримати вичерпну інформацію про фізособу, котра має соціальні пільги. А також про її статус, на базі відкритої інформації всіх держреєстрів, і про права претендувати на той чи інший вид соціальної допомоги. Так працює система в Європі. Що ж до соціального інспекторату, то він необхідний як окремий держорган.

Сьогоднішня модель соціального інспекторату неефективна. 1300 осіб сидять у районах і, теоретично, мають "стукати" на працівників соціальних служб, які сидять поруч із ними. У половини соцінспекторів немає навіть комп'ютерів. Люди пишуть запити вручну, як у XVIII ст., виявляючи аж 0,9% порушень. Передбачувано. Як, утім, цілком передбачувані й результати нашої верифікації. Не можна тримати ризики там, де ти тримаєш продажі. Інакше конфлікт інтересів, перешкоди формуванню соціальної політики в цілому. Продавець соціальної допомоги й інспектор-контролер - це різні функції. Знаходити людей, котрим потрібна допомога, і боротися з шахраями - це різні функції. Універсальні солдати бувають тільки в кіно.

- Під окремим державним органом ви маєте на увазі не Мінфін випадково?

- Ні, звичайно. Мінфін - над процесом. Мінфін на самій вершині відстежує тенденції й дає рекомендації. У нього високі технології, великий потік інформації та ін. Це вже загальний моніторинг, бо не можна дати кожному органу доступ до такого широкого пласту інформації.

- Тобто зараз ви просто допоможете вибудувати систему?

- Так.

- Ви якось стикуєтеся з Мінсоцполітики, яке продовжує власну піар-верифікацію ВПО?

- Ми не бачимо де ці скорочені люди. Кількість ВПО у реєстрі, який ми одержали кілька днів тому, майже не відрізняється від анонсованого Мінсоцом раніше. Понад півтора мільйона. До того ж, якщо йти за заявленою логікою нинішнього віце-прем'єра і справді всім людям, котрі зареєструвалися як ВПО, але реально проживають на окупованих територіях, не платити ті ж таки пенсії, - ми б зробили велике відкриття. Кількість ВПО виявилася б мізерно малою, а суми державних виплат за цією статтею були б дуже незначні.

Як аргумент наведу всього один факт. Із 40 тис. переселенців, яких ми перевірили на предмет перетинання лінії розмежування, 25 тис. ніколи не потрапляли на територію України. Якщо вірити даним Прикордонної служби. Ще частина має подвійні перетинання в один чи другий бік, два в'їзди або два виїзди. Що абсурдно, бо не можна постійно виїжджати або в'їжджати. А також чимало тих, хто постійно порушує 60-денний коридор. У результаті, з 40 тис. тільки 3911 чоловік реально можуть отримувати виплати як ВПО. А це всього 9% від перевірених. Якщо ж екстраполювати цю цифру на загальну кількість переселенців, то отримуємо не більше 150 тис. реальних ВПО. За логікою Розенка. І це без накладки на ці цифри баз щодо нерухомості, депозитам і обліку тих, хто роками живе на контрольованій території і за визначенням не є переселенцем.

Навряд чи тут треба й далі тратити сили на коментарі. Законодавчо верифікація закріплена за фінансовим блоком уряду. У короткій перспективі всі пенсіонери-переселенці пройдуть реальну фізичну верифікацію через Ощадбанк. "Мертві душі" відпадуть самі собою, живі приїдуть. Залишиться якийсь маленький відсоток людей, які фізично не можуть виїхати з окупованих територій. І тут державі доведеться дати чітку відповідь, що з ними робити. Як, утім, і з рештою пенсіонерів, які живуть на непідконтрольних територіях і виплати пенсій яким помилково прив'язали до статусу ВПО. Самими гаслами тут уже не відбудешся.

- Які основні завдання потрібно виконати, щоб реформа системи соціальних виплат відбулася?

- По-перше, дати нам, в решті решт, доступ до всієї необхідної інформації, довести до кінця перший етап верифікації, оголосити результати і вжити заходів із глибинної зміни системи соціальних виплат та контролю за ними.

По-друге, в умовах величезної тіньової економіки не можна базувати систему соцзабезпечення на офіційних доходах. Сьогодні через офіційні джерела ми бачимо однаково, як людину без засобів до існування, так і того, хто їздить на новій іномарці й купує чергову квартиру, але не декларує ані копійки доходів. Натомість той, хто зареєстрував офіційно зарплату в 3 тис. грн вже "багатій" порівняно з власником іномарки і йому соцдопомога взагалі не належить. І це справедливий соцзахист? Потрібен перехід до фінансово-майнового стану людини і перевірки його непрямими методами, у разі якщо вона претендує на соцдопомогу. Окрім того, світовий досвід говорить, що в питаннях соцдопомоги потрібно розглядати не окрему особу, а домогосподарство. Інакше у нас половина сім'ї виявляється жебракує й одержує соцдопомогу і субсидії, а інша половина не знає, куди ховати нерухомість і депозити.

По-третє, не можна допустити, щоб ВР проголосувала законопроект про соціальний інспекторат, підготовлений Мінсоцполітики. Він остаточно законсервує нинішню систему і зведе нанівець усі зусилля реформи сфери соцвиплат. Соцінспекторат має стати реальним двигуном, нехай з палицею у руках, для фальсифікаторів і корупціонерів, які присмокталися до системи соціального захисту. Ми знаємо, як це працює в цивілізованому світі, треба створити такий самий механізм і у нас. Адже одна третина всіх видатків держави - соцвиплати. Думаю, вони варті загальної уваги.