Генічеськ. Про користь провокацій

Історія з подачею газу з Криму в херсонський Генічеськ була топ-новиною новорічних свят. Російська пропаганда бадьоро потупцювала по темі "порятунку глибоколюдинолюбним Владіміром Путіним замерзаючого під владою хунти міста".

Для пропаганди привід використали на всі сто. Щось на кшталт "чому місцева влада звертається не в Київ, а до Москви? Тому що держави "Україна" більше не існує, функції держави не виконуються, а самозванці в Києві управляють виключно збройними бандами карателів". На те, що в той самий період без газу мерзли російський Мурманськ і захоплена донецька Макіївка, їй було наплювати.

І, загалом, як для себе правильно зробили - на війні, як на війні, навіть гібридній. Тим більше ми самі подарували розкішний привід. Те, що Генічеськ при першому пристойному морозі мерзнутиме, було цілком очевидно. Місто й район ізольовані від газової системи України, а з літа минулого року - і від кримської.

Увесь наявний газ надходить з того, що видобувається на місцевому родовищі Стрілковому, що поруч з Арабатською стрілкою. Улітку його цілком достатньо (при видобутку 68 тис. кубометрів на день споживання району - близько 10 тис.). Узимку його так само очевидно не вистачає, у сильні морози потрібно вже до 120 тис. кубометрів. До захоплення Криму діяла схема: улітку більша частина газу йшла газопроводом у Крим і далі - у Глібовське підземне газосховище. Узимку газ повертали.

На Стрілковому родовищі зараз видобувають майже 25 млн кубометрів газу на рік, споживання району - близько 9 млн. Тож, за ідеєю, газу вистачало із запасом. Але з окупацією Криму ключовим мало стати запитання: а як тепер бути? Однак не стало.

Адже було не до цього. Навіть у невеликому "Херсонгазі" частка Генічеська в обласному обсязі споживання газу становить менш як 3%, а в загальноукраїнських масштабах вона взагалі мізерна (не наближається навіть до 0,1%). Тож у далекому (і теплому) Києві були справи важливіші. Тим більше, що в тому ж "Херсонгазі" у НАК "Нафтогаз України" акцій немає взагалі. Компанія належить групі офшорок, що виходять на концерн "Співдружність" Віктора Попова.

Із самим родовищем вийшло ще цікавіше. На самому початку "Кримнашу" сталася вкрай цікава історія. Поки бронетехніка "зелених чоловічків" розсікала кримські простори, а російські спецназівці з морпіхами ЧФ захоплювали "вишки Бойка" і брали під контроль український шельф, керівництво "Чорноморнафтогазу" займалося, по суті, терміновою передачею двох родовищ - Стрілкового й Архангельського приватній структурі - ПАТ "Пласт" Олександра Онищенка. Щоправда, голова правління "Чорноморнафтогазу" раптово занедужав, і справою займався за дорученням його заступник. Домовилися про спільну діяльність без створення юридичної особи. Як випливає з матеріалів судової справи, внеском "Пласту" став грошовий внесок у сумі 71,64 млн грн. "Чорноморнафтогаз" передавав право користування об'єктами Архангельського газового родовища (виробничі комплекси "Блок-Кондуктор-1" і "Центральна технологічна платформа-7"), а також Стрілкового газового родовища. Усе це добро, з урахуванням вартості свердловин, у "Чорноморнафтогазі" оцінили в договорі у… 47,76 млн грн. Тому частки в спільній діяльності розподілилися на користь "Пласту" - 60 на 40.

Цей чудовий документ підписали через тиждень після захоплення Криму - 5 березня 2014 р. А вже 15 березня родовище Стрілкове було захоплене російським вертолітним десантом. Російські військові, просунувшись на 8 км у Херсонську область, тобто на материкову частину України, утримували територію майже до середини грудня.

Тим часом у Києві розпочалися судові процеси. Те, що відбувалося, разюче нагадувало фарс: заступник голови правління "Чорноморнафтогазу", що підписав передачу активів держкомпанії, став заперечувати власні дії, причому дуже незграбно. Справа кочує по судах уже півтора року, і судді демонструють чудеса винахідливості. Улітку минулого року вони вимагали докази, що Стрілкове на даний момент не захоплене. 1 жовтня 2015 р. Вищий господарський суд України відмовив ДАК "Чорноморнафтогаз" і прокуророві Київської області в касаційній скарзі. Втім, суди - це окрема тема…

Тим часом навколо газозабезпечення Генічеська вибудовувалися схеми. Для початку "Пласт" без особливого шуму зміг домовитися про поновлення закачування газу в підземне сховище, що перебуває на окупованій території Криму! У Сімферополі зареєстрували фірму-"прокладку" ТОВ "Пласт", яка й вела переговори в Криму і "спілкувалася" з материнською компанією. Усього в Крим прокачали 19,6 млн кубометрів газу. Зараз у тамтешньому Глібовському газовому сховищі перебуває до 18 млн кубометрів українського газу.

Утім, зима 2014/2015 була теплою, і особливих потреб у газі не виникло. За даними Сімферополя, перетоки становили лише 0,33 млн кубометрів. А газ, що залишився, завис у сховищах. При цьому його зберігання нібито не оплачується, тож його цілком могли реквізувати.

Навесні й улітку "Пласт" розвинув активність, намагаючись організувати поставки залишків свого газу на материк (що, за ідеєю, правильно). Кілька листів пішло в РНБОУ, прем'єру, НАКу, Міненерговугільпрому та іншим. Питанням займалася і Херсонська облдержадміністрація. Паперу списали багато, результату не було.

Власне, варіантів вирішення проблеми з поставкою газу в Генічеськ небагато. Перший - повернутися до старої схеми використання кримського газосховища. Другий - будувати сполучний газопровід до газової системи України. І, звичайно, максимальне переведення системи опалення Генічеська на альтернативне паливо. Причому це турбота насамперед місцевої влади, яка після виборів рясно представлена в Генічеську і районі депутатами від Опозиційного блоку. За збігом - політичними соратниками пана Онищенка, власника прав на видобуток газу з місцевого родовища, який теж, за ідеєю, мав би подбати про те, як видобутий його компанією газ подати жителям міста.

Зрозуміло, що для повернення до старої схеми треба приймати політичні рішення на рівні керівництва країни і вести переговори з Кремлем. У принципі, зараз газ з Криму потроху знову надходить. Але краник у будь-який потрібний момент окупанти можуть перекрити. За фактом треба будувати нову трубу завдовжки близько 100 км у бік Кримського перешийка до села Червоний Чабан (є й коротший варіант до запорізької Якимівки).

Навіть розуміючи це, ніхто нічого конкретного не робив ні в центрі, ні на місцях. Мовляв, дорого й, може, знову пронесе, буде тепла зима. Краще напишемо ще один папірець. Кількість відписок уже тягне на середній томик. Жаль, топити ним довго не вийде.

Однак трубу будувати доведеться - запаси Стрілкового виснажені. Газ із нього качають уже понад сорок років як із наземної свердловини, так і з двох прибережних платформ. Кілька років тому свердловини капітально відремонтували, перейшовши на новий пласт, але більшу частину запасів уже видобули. І якщо раніше ми мали чотири плавучі бурові платформи й у принципі могли б щось добурити, то тепер усі вони захоплені.

Вартість труби, яка підключить Генічеськ до газової системи України, називають різну, але в будь-якому разі це десятки мільйонів гривень і не один місяць роботи, яку вже давно треба починати, - проектування, землевідведення тощо. Минулий рік ми вже втратили. Втрачати ще й цей - зайва розкіш. Питання перейшло з галузі економіки далекого міста на узбережжі в здатність України забезпечити власне населення теплом.

Якщо, звичайно, ми не хочемо знову працювати на гарну картинку для Владіміра Владіміровіча.