Євро-2012: територія сподівань і очікувань

Цього тижня Київ і Варшаву відвідала представницька делегація УЄФА (Європейського союзу футбольних асоціацій) на чолі з його президентом Мішелем Платіні. Високі гості зустрічалися з керівниками країн — господинь фінального турніру чемпіонату Європи з футболу 2012 року, а також ознайомилися з ходом підготовки України і Польщі до цієї події.

Якщо хтось не знає, маркетологи відводять континентальній футбольній першості третю позицію в рейтингу найбільш значущих спортивних подій сучасності — після Олімпійських ігор та футбольних чемпіонатів світу. Звідси й підвищена увага до проекту Євро, організацію якого 14 місяців тому вперше було довірено представникам Східної Європи.

З яким настроєм гості залишали наші краї? Які висновки зробили після задушевних розмов із президентами та главами урядів? Чи не жалкують, що 18 квітня 2007 року Виконком УЄФА віддав перевагу українсько-польській заявці, а не, здавалося б, значно благополучнішим пропозиціям від італійців, а також хорватів з угорцями? І що буде далі з нашою кардіффською перемогою?

Пафос і песимізм

Якщо дослухатися лише того, що говорять і пишуть сьогодні ЗМІ, — ситуація близька до ахової. Предметний розбір проблем публіці не пропонується — він у нас підміняється нестримним чиновницьким пафосом. Загально­націо­нальні телеканали під виглядом соціальної реклами вбивають у голову обивателя сумнівні рецепти «порятунку» Євро-2012 або стогнуть: «Догралися!» Преса рясніє апокаліпсичними заголовками — так, неначе інших поворотів теми, окрім «чи відберуть в України Євро, і коли?», вже немає. Напередодні кожної більш-менш значної зустрічі організаторів із експертами УЄФА ми, ніби змагаючись у власному безсиллі, починаємо зворотний часовий відлік...

Тим часом у самому відомстві Платіні, судячи з тексту офіційних прес-комюніке УЄФА за підсумками одноденних візитів його делегацій до Києва та Варшави, досі не жалкують із приводу зробленого. Ось і президент Європейського футбольного союзу, який назвав минулий саміт «своєчасним і інформативним», не втомлюється повторювати: «З усією відповідальністю заявляю: ми навіть не розглядаємо якихось запасних чи альтернативних варіантів». Лукавить? Навряд чи.

УЄФА справді не звик змінювати ухвалених раніше стратегічних рішень, хоча його фахівці не приховують — теперішні темпи підготовчих робіт в Ук­раїні і в Польщі далекі від оптимальних. Сухо, але по суті. Візит Платіні цю оцінку підтвердив.

Стан справ і справді не є непоправним, але на ряді напрямів підготовки її графік уже доводиться піддавати корекції. Що насправді не так і катастрофічно — різного роду проблеми долали й господарі попередніх чемпіонатів: Голландія з Бельгією (2000 року), Португалія (2004) і навіть Австрія зі Швейца­рією (2008). На експертному рівні до появи таких ситуативних тромбів УЄФА був, звісно ж, готовий. Тому й підганяє Київ із Варшавою фронтально, зберігаючи необхідний лаг у часі.

Інформаційний голод

Чому в українських медіа, а за ними — і в уболівальницьких головах превалюють песимізм і занепадницькі настрої? Агресивна нетерпимість у нашому медіапросторі значною мірою пояснюється інформаційним голодом, у тому числі акул пера і мікрофона. У чому не тільки і не так вина преси, як її біда. Насиченої деталями і суспільно корисної їжі від тих, хто може й повинен її давати, публіці не дістається, ось вона й споживає заяложений і пережований багато разів агітаційно-передвиборний сурогат. Спробуємо хоча б частково заповнити цю прогалину.

По-перше, проведемо чітку межу в тому, хто за що відповідає у процесі підготовки Євро взагалі і турніру 2012 року зокрема.

Отже, єдиний і винятковий володар усіх прав, так чи інакше кореспондованих із проведенням фінальних стадій чемпіонату Європи з футболу, — УЄФА. Однак, не маючи власної території, за винятком розміщеної на мальовничому березі Женевського озера штаб-квартири в Ньоні, ця організація, що об’єднує 53 національних федерацій, входить у договірні відносини з тими країнами, котрі сама ж і вибирає із претендентів у ході багатоступінчастого тендера.

Вибір-2012 випав на Україну з Польщею, які згодом уклали типову угоду з УЄФА. Цей контракт, до речі, діє до середини 2013 року, — що дозволяє футбольній владі Старого світу і по завершенні фінальних змагань оберігати вже розкручений продукт (інтелектуальні права, офіційну атрибутику, логотип, записи матчів та інше) від несанкціонованого використання.

Зона відповідальності сторони, яка приймає, в особі національних футбольних асоціацій України і Польщі поширюється на:

— гарантування безпеки та правопорядку;

— готовність стадіонів;

— готовність міст, які приймають;

— готовність тренувальних центрів та офіційних місць;

— розміщення гостей і учасників турніру;

— захист комерційних інтересів УЄФА та його партнерів;

— забезпечення транспортом;

— технічну й іміджеву підтримку;

— медичну допомогу;

— в’їзні і митні вимоги;

— промо-діяльність.

Також сторона, яка приймає, сприяє УЄФА при:

— складанні календаря турніру;

— виробленні концепції квиткової програми;

— акредитації журналістів і ЗМІ;

— виникненні протокольних питань;

— організації матчів.

Зрозуміло, громадським організаціям, якими є і Федерація футболу України, і Польський футбольний союз, виконання таких обсягів робіт було б не під силу. А тому, укладаючи договір із УЄФА, вони підкріплюють свої зобов’язання всебічними й вичерпними гарантіями підтримки з боку національних урядів. Це до такої міри важливо, що навіть не обговорюється. Без цього не виграти і першого раунду тендера.

Останнє слово — за УЄФА

Натомість УЄФА контролює повномасштабне і своєчасне виконання всіх вище перелічених вимог, здійснюючи також оперативне керівництво іншими процесами, які супроводжують або можуть виникати у ході підготовки до Євро, не кажучи вже про його проведення. Остаточні рішення завжди залишаються за Ньоном. Для закріплення цих програмних положень у договорі з Україною і Польщею зафіксовано домовленість про створення певної компанії, комерційного партнера УЄФА — аналога і наступника EURO 2008 S.A., який успішно відпрацював на австро-швейцарському фіналі.

До речі, вже відомо, що на Євро-2008 УЄФА заробив понад 700 мільйонів євро, тобто понад
1 мільярд доларів — це на 5% більше, ніж чотирма роками раніше в Португалії зібрала EURO 2004 S.A. За інформацією з надійних джерел, цьогорічні фінансові показники були б ще істотніші, якби не технічні збої під час телевізійної трансляції півфінальної гри Німеччина — Туреччина, які викликали серйозні втрати. Безумовно, цей казус та інші недоробки «альпійського Євро» (а без них не обійтися ніколи) враховуються під час організації наступного турніру.

Неважко припустити, що поява EURO 2012 S.A. не за горами. Точних термінів не визначено, але поява цієї структури практично неминуча. Безумовно, в цей орган буде делеговано повпредів української влади, спортивної та політичної. До керівництва компанії напевне ввійдуть представник вітчизняної Федерації футболу і член Кабінету міністрів, наділений усіма необхідними правами та повноваженнями. Однак (як випливає з досвіду організації двох попередніх турнірів) більшість при будь-якому голосуванні буде за представниками УЄФА.

Як вважають футбольні експерти, поява EURO 2012 S.A. надасть підготовці до європейської першості більшої системності і зробить її менш метушливою. Для чого до роботи будуть залучені професіонали відповідного калібру. Не випадково у складі десятки топ-менеджерів УЄФА Київ і Варшаву відвідав (і не вперше) виконавчий директор португальської й австро-швейцарської варіацій SA (Anonymous Society) Мартін Каллен. Неймовірно діяльний, маневрений і просунутий швейцарець до переїзду в Ньон викладав у найкращих бізнес-коледжах Європи маркетинг, фінанси та комерційну математику, домігся великих успіхів у сфері футбольного підприємництва.

Компанія, аналогічна EURO 2008 S.A., вперше з’явилася у пожежному порядку перед фіналом-2004, коли за півтора року до його старту урядова криза в Португалії привела до влади нових лідерів країни, які поставили під сумнів зобов’язання, дані їхніми поперед­никами. Тут-таки мова пішла про перенесення турніру до Іспанії, і серйозність загрози була така велика, що відмовники публічно покаялися. Але для мінімізації ризиків було створено «акціонерне товариство», співзасновником якого стали УЄФА та уряд Португалії.

Нововведення себе виправдало настільки, що на 2008-й рік, зіштовхнувшись із не менш серйозними проблемами (а йшлося про повальну нестиковку законодавчих баз Австрії та Швейцарії, а також всередині останньої, в її кантонах), Ньон уже не винаходив велосипеда. Уклавши угоди з кожним із восьми міст, які приймали, Каллен спритно розв’язав назріваючу кризу. Євро знову пройшов на найвищому рівні і, повірте, не сьогодні-завтра буде оголошений найкращим в історії проведення фінальних турнірів континентальних першостей.

Проблемне місце — стадіони

Наскільки можна судити з України, ні ми, ні поляки поки що не ставимо перед УЄФА принципово нерозв’язних завдань. І все ж таки команді Мішеля Платіні було за що дорікнути президентам і прем’єр-міністрам обох країн, які не дуже ефективно розпорядилися 14-місячним підготовчим розбігом. Наприклад, за долю київського НСК «Олімпійський», головної арени майбутнього фіналу. Як і інші стадіони чемпіонату, він має бути готовим до червня 2010 року, досі ж немає ні проектної документації, ні генерального підрядника з виконання робіт. Єдиний рух у цьому напрямі — початок демонтажу злощасного ТРЦ «Троїцький».

Така ж туманна, на думку експертів, і перспектива вчасного спорудження арени у Львові, де донедавна не було навіть визначено місце її будівництва. Не кажучи вже про бюджет та інші деталі. Тому на остаточні, підсумкові розрахунки з приводу всього цього УЄФА чекає до 25 вересня (і цей термін — плановий, він виник задовго до візиту Платіні в Київ і Варшаву), коли Виконком у Бордо затверджуватиме українсько-польський Генеральний план з інфраструктури. Тоді цей документ має лягти в основу закону про загальнодержавну програму підготовки і проведення Євро-2012.

Слід зазначити, що до вересневого зльоту на батьківщині президента УЄФА Україна готує не тільки звіт, а й перший фінальний залік. На початок першого місяця осені у Дніпропетровську заплановано відкриття нового стадіону «Дніпро». Недовго чекати й появи домашньої арени донецького «Шахтаря», що загалом неодмінно поліпшить підготовку. З’являться відчутні результати, які вже можна буде не тільки побачити на папері, а й помацати.

У чому ще ми відстаємо, то це з нормативно-правовою підтримкою чемпіонату, зведений бюджет якого, як заявлялося, сягне в Україні позначки 125 млрд. грн. І хоча левову частку цієї космічної для країни суми (близько 80%) має становити залучений капітал, інтересу до себе потенційні інвестори так і не відчули. За словами багатьох, основна перепона на шляху їхнього приходу сюди — прогалини в законодавстві. У сфері оподатковування, концесії, державно-приватного партнерства, власності на землю, будівництва, залучення інвестицій. Змінити ситуацію до 1 січня 2008 року підряджалася Верховна Рада, але віз і нині там. Це — до розмови про гарантії загальнонаціональної підтримки проекту...

В очікуванні корінних перетворень і інфраструктура розміщення гостей та учасників Євро-2012. Якщо на вибір 16 національних збірних — фіналістів першості — треба надати три десятки сучасних навчально-тренувальних баз (вони мають пройти ліцензійний відбір УЄФА), то для прийому сотень тисяч туристів, журналістів, обслуги і VIP-персон потрібні мільйони квадратних метрів готельного комплексу. Причому йдеться не про малі кошти.

Розуміючи специфіку України, де більша частина інфраструктури залишилася з радянських часів (разом із нормами сертифікації, стандартами й повною відсутністю державної системи управління розвитком цього напряму), футбольні менеджери не ставлять завдання спорудження на місцях нових районів-міст. Але вони закликають владу розпочати стратегічне планування для потреб розміщення й розвантаження міст, які приймають, за рахунок інших регіонів країни. Адже все, що буде побудоване чи відновлене для потреб Євро-2012, по його завершенні залишиться у країні.

Попутно експерти УЄФА закликають проводити державні промо-кампанії, зміцнювати туристичний імідж України, заодно розвиваючи і внутрішній ринок шляхом підтримки своїх туроператорів, постачання транспортних коридорів туристичною інфраструктурою, створення мережі інформаційних центрів. Зважаючи на досвід попередніх Євро, рекомендовано також через систему єдиного інвестиційного вікна вимагати відкритого відведення земельних ділянок для будівництва готелів, що українці мають врахувати.

Транспортна революція

Охоче прислухаються наші фахівці і до рекомендацій щодо істотного розширення транспортних потоків усередині країни. Воістину революційні перетворення в цій галузі мають значно збільшити пропускну здатність тринадцяти українських аеропортів. Євро-2012 забезпечує появу в них сучасних терміналів достатньої пропускної здатності, європейський рівень сервісу для пасажирів та обслуговування літаків, відновлення маршрутної мережі, залучення нових перевізників. Масштаби робіт у цій сфері такі значні, що навіть за умови реалізації всіх проектів розвитку в кожному з аеропортів — за стандартами УЄФА — буде нестача пропускної здатності!

Аби було зрозуміло: якщо столичний НСК «Олімпійський» розрахований на прийом 70-тисячної аудиторії, то аеропорти, які сусідять зі столицею, мають бути готові приймати й відправляти 35 тисяч пасажирів за добу. Із дотриманням сучасних норм безпеки польоту і т.д. І це стосується кожного міста, яке приймає. За попередніми підрахунками, ми зможемо вийти максимум на 70–80-відсоткову готовність, що, порівняно з нинішньою ситуацією, фантастично.

Не менш амбіційні завдання стоять і перед міжміським та внутрішньоміським транспортним господарством України. Адже , як випливає з досвіду турніру в Австрії та Швейцарії, до 60 відсотків поїздок між містами, які приймають, припадає на наземний транспорт. Які тут у нас проблемні моменти? Судіть самі:

— стан автомобільних доріг, автовокзалів, придорожньої сервісної інфраструктури, інфраструктури та рухомого складу залізниць — незадовільний;

— у Державній цільовій програмі підготовки та проведення Євро-2012 не передбачені будівництво, реконструкція і ремонт автовокзалів;

— немає програми розвитку придорожньої сервісної інфраструктури з основних напрямків руху;

— залишилося невирішеним питання поліпшення транспортно-експлуатаційного стану автодорожнього сполучення резервних аеропортів із містами, що приймають;

— оскільки заплановано використання інфраструктури розміщення в радіусі 100 км від міст, які приймають, потрібно передбачити засоби доставки уболівальників від місць розміщення у міста, що приймають;

— на низькому рівні перебуває координація зусиль із польською стороною;

— передбачена закупівля семи швидкісних потягів (зрозуміло, що цієї кількості недостатньо).

А як вам такі побажання УЄФА? Скорегувати плани підготовки об’єктів, відновлення рухомого складу і ввести механізм моніторингу їх виконання. Синхронізувати пропускну здатність прикордонних митних переходів із пропускною здатністю доріг, які до них підводять, розпочати підготовку нових прикордонних митних переходів. Розробити програму розвитку мережі придорожньої сервісної інфраструктури та механізм відведення землі для залучення інвестицій...

Це що стосується міжміського наземного руху. А тепер коротко про внутрішньоміський, пам’ятаючи, що в Австрії та Швейцарії до 80% таких перевезень випало на частку громадського транспорту. Слабкі місця? Ось основні з них:

— у містах, які приймають, має бути створена послідовна система: стадіон — транспорт — аеропорт, причому пропускна здатність усієї системи дорівнює найменшій пропускній здатності однієї з ланок. Необхідно синхронізувати пропуск­ну здатність шляхів наземного транспорту з пропускною здатністю аеропорту та вимогами щодо наповнення глядачами стадіону;

— у Державній цільовій програмі підготовки та проведення Євро-2012 не передбачено програми оновлення рухомого складу автобусів. Не передбачено і створення систем управління рухом транспорту: роботи з її створення ведуться тільки в Києві.

Що треба зробити? Насамперед — створити чітку вертикаль управління підготовкою міського транспорту, визначивши відповідальних за його підготовку та наділивши їх великими (аж до надзвичайних) повноваженнями. І це, до речі, стосується не тільки транспортної сфери.

Перші особи держави вкотре підтвердили перед високими футбольними гостями, що достойна організація Євро-2012 — питання національної честі. Залишається мало — втілення обіцянок у реальні рішення.