ЕЛЕКТОРАТ ПРОБУДЖУЄТЬСЯ

Втомлений малозрозумілою політичною метушнею народ України дочекався справжніх видовищ. У листопаді, передусім електронні, засоби масової інформації в односторонньому порядку приділяли чимало уваги подіям, пов’язаним із проведенням форумів блоку «Наша Україна» в Донецьку, Львові, на Волині й у Криму. Висвітлювалися компаніями й парламентські бої за контроль над трибуною, і бої за нового генпрокурора. Словом, народу було від чого одержати враження, й це негайно позначилося на активізації його політичного самовизначення. Рейтинги зросли практично в усіх потенційних кандидатів, про що свідчать результати соціологічного опитування Центру Разумкова, проведеного з 14 до 20 листопада 2003 року в усіх регіонах України. Серед 2023 респондентів, порівняно з жовтнем, стало дещо менше тих, що не визначилися, тих, що планували голосувати проти всіх, і навіть тих, хто не збирався брати участі у виборах. Цілком можливо, що така тенденція зберігатиметься й надалі, оскільки з наближенням виборів і розпалюванням пристрастей електорат чіткіше визначатиметься зі своїми симпатіями. Очевидно, що масована атака в медіа проти блоку Віктора Ющенка не дала очікуваних позитивних результатів для організаторів. Рейтинг лідера блоку не те що не знизився, а підвищився майже на два відсотки. І це притому, що локальні дослідження в Донецькому регіоні показують відсутність зростання підтримки Віктора Андрійовича. Зате на Донеччині чутливо поставилися до антиющенківських виступів Віктора Януковича, який також набрав близько двох додаткових відсотків за рахунок, головним чином, голосів малої батьківщини. І тепер він майже наздоганяє Симоненка, котрий, почасти завдяки активізації своєї публічної діяльності, помітно додав у рейтингу. Що, втім, не заважає Петру Миколайовичу відчувати невдоволення регіональних організацій, пов’язане з проводжуваною останнім часом фракцією комуністів політикою, спрямованою на підтримку реалізації інтересів Банкової.

Якби вибори проходили наступної неділі, то складно було б спрогнозувати, хто вийшов би в другий тур разом із Віктором Ющенком — кандидат від влади чи комуніст.

А ось якби в списку значилися прізвища всіх членів великих опозиційних сил, а від влади був би тільки Леонід Кучма, що вирішив поборотися за третій термін, то шанси нинішнього Президента найближчої неділі потрапити в другий тур були б просто нульовими, оскільки його рейтинг, відповідно до опитування, виявився вдвічі меншим, ніж у Петра Симоненка. Інша річ жовтень 2004-го. Ми всі добре пам’ятаємо, що перед виборами Борис Єльцин мав лише шість відсотків підтримки. Але все-таки зміг перемогти. Хоча, з іншого боку, нам відомо й інше: Україна — не Росія і Кучма — не Єльцин. Скоріш за все, Леонід Данилович дотримається свого слова й не братиме участі у виборах, а звернення в Конституційний суд за роз’ясненням про третій термін було потрібне Президенту і його прибічникам для того, щоб якнайдовше втримувати владу та вплив на перебіг передвиборних процесів. Ця цифра лише додатковий аргумент до фактично дозрілого президентського рішення не боротися за третій термін. Водночас захопленому політреформою Президенту, можливо, варто було б придивитися до дедалі вищого рейтингу Януковича і, що цікаво, Сергія Тігіпка, котрі практично подвоїли за місяць показники своєї популярності. Тепер щоб дістатися висот Ющенка, йому залишилося набрати лише 18,3 відсотка. Можливо, якщо Президент не дуже оптимістично дивиться на цю дистанцію, то не позбавлені певного сенсу переговори, які, за деякими даними, розпочало оточення глави держави з членами Центрвиборчкому. Мета переговорів — визначення можливості проведення «референдуму прямої дії» в разі, якщо реформу Конституції у варіанті, запропонованому Банковою та Гавришем, буде завалено в парламенті.