Зміни у дні та руслі Дніпра внаслідок видобутку річкового піску і засипання річки для подальшого спорудження котеджів на Жуковом острові в Києві можуть привести до масштабних катастроф. У цьому переконаний директор «Інституту міста» Олександр Сергієнко.
Так, за його словами, видобуток піску в районі каналізаційного колектора, що веде до Бортничівської станції аерації, вже призвів до того, що труби, які переносять нечистоти з міста на станцію, не лежать на дні і не закопуються в пісок, а провисають над ним.
«Непередбачуваний зовнішній вплив може призвести до того, що київське «добро», а це 705 тисяч кубометрів на добу, потече замість Бортничів у Дніпро, з якого п’є воду приблизно половина населення України, — наголосив Олександр Сергієнко. — І тут київська влада виявиться безсилою: як не можна заборонити красиво жити, так не можна зобов’язати не ходити по нужді».
Директор «Інституту міста» розповів також, що в результаті видобутку піску вище за течією від Південного мосту на дні ріки утворилися ями завглибшки понад 20 метрів, тобто нижче основи опор мосту.
«Внаслідок турбулентного характеру плину річки ями можуть мігрувати і наблизитися безпосередньо до мосту, — попередив експерт. — Внаслідок цього несуча міцність опор Південного мосту може бути істотно послаблена, міст може деформуватися або навіть… не дай Боже».
Олександр Сергієнко нагадав, що припинення транспортного сполучення через один київський міст приведе до паралічу руху на трьох інших.
Він розповів також про іншу небезпеку, яку можуть викликати намиви дамб на Жуковому острові. За його даними, в результаті таких змін природна ширина русла Дніпра зменшилася з 7 кілометрів місцями до 700 метрів.
«У разі вимушеного паводкового скидання води через Київську ГЕС це може призвести до того, що всі «хатинки» в Кончі-Заспі, на Жуковому острові, дачні масиви Осокорки, Русанівські, Воскресенські та Нижні сади, а також частини Корчуватого і Бортничів опиняться під водою», — підкреслив Олександр Сергієнко, нагадавши: «Повені, з якими не впорається система ГЕС на Дніпрі, трапляються один раз на 30 — 40 років, остання була 1970 року».
Докладніше читайте у статті Олександра Сергієнка «515-й потенційно небезпечний об’єкт Києва» у свіжому номері «ДТ».