Донецькі прийшли!

Не є великою таємницею, що з початком акції протесту в столиці для створення їй противаги почали прибувати спеціальні поїзди з людьми зі східних регіонів країни. А оскільки у влади є вагомі причини не дуже «світитися» з такими потягами на Центральному вокзалі Києва, то жителям пристоличних міст області довелося першими познайомитися з прибулими гостями. І таке знайомство, на жаль, не завжди залишало по собі приємні спогади. До редакції «ДТ» зателефонувала одна з жительок Броварів і розповіла про скандали, які нібито виникли між місцевими жителями міста і приїжджими, і про ледь не мародерство останніх. Побувавши в Броварах, кореспондент «ДТ» спробував розібратися у сформованій ситуації.

Справді, за даними керуючого справами міськвиконкому Володимира Дворського, на броварську станцію прибули два потяги з Донецької області. Обидва — з двадцяти плацкартних вагонів. У першому з них, який прибув увечері 24 листопада, перебували 573 особи, у другому, що прибув уранці 25 листопада — 1020. Двадцять автобусів із донецькими номерами, за свідченням жителів міста, повантажили людей одного з потягів і повезли у напрямку столиці. Люди з іншого потягу продовжують жити у вагонах. Обидва потяги, як переконався наш кореспондент «ДТ», загнано в тупик на станції в Броварах (їхніх мешканців на той час не було на місці). Очевидці розповіли, що люди, котрі залишилися, періодично роблять вилазки в сусідні торгові точки. Слід сказати, що саме з цих точок, де в основному і відбуваються контакти приїжджих із місцевим населенням, поширюються різного роду чутки та страшилки.

У міськвиконкомі підтвердили, що «певні тертя» між броварчанами і приїжджими трапляються. За словами секретаря міськради Любові Горбатюк, були дзвінки й усні звернення жителів міста, стурбованих зухвалою поведінкою приїжджих. Але, за твердженням працівників міського органу самоврядування та місцевої міліції, про надзвичайні події, тим більше про мародерство чи щось подібне, не йдеться. Самі ж броварчани, особливо працівники торгівлі, були явно іншої думки.

— Мої продавщиці, — каже завідувачка магазину «Транзит» Людмила Коваленко, — до таких відвідувачів не звикли. До обіду пасажирів потягів, які перебувають на нашому вокзалі, ще можна обслуговувати. Але пізніше починається таке... Мат, грубощі, образи. Не звичні до такого поводження дівчата плачуть. Із жахом чекаємо вечора.

Мимоволі броварчанам, особливо торговим працівникам і міліції, доводиться зазирати в гаманці приїжджих. Чутки про те, що донецькі смітять грішми, не перебільшення. Продавці, котрі зіштовхнулися з ними, знають, що розраховуються мешканці прибулих потягів майже виключно 200-гривневими банкнотами. Ця обставина спливла з простої причини. По-перше, продавці засумнівалися: оскільки таких грошей у кожного приїжджого багато, то, може, вони фальшиві? Ну і, по-друге, виявилося непросто давати здачу, розраховуючись із покупцями, які пропонують самі «двохсотки». Втім, проблему вирішили. Гроші виявилися справжніми, зі здачею теж особливих труднощів не виникло, оскільки приїжджі на дрібниці не розмінюються: якщо беруть горілку — то не одну пляшку, якщо чай — то не одну пачку.

На залізничній станції Бровари, де відстоювалися потяги, які відразу стали в місті помітним явищем, кореспондент «ДТ» зустрівся з групою міліціонерів. Четверо з них чергували біля виходу в місто, ще шестеро відігрівалися в автобусі, щоб замінити товаришів по службі. Вони не заперечили, що сторожать прибулі ешелони, оскільки багато людей, які там перебувають, добряче накачані алкоголем, але стверджували, що ситуація під контролем. Бо наполегливі рекомендації приїжджим у п’яному стані в місто не сунутися виконуються. Ось тільки в декларованому порядку торгівці сусідніх магазинів і лотків, які вже здобули досвід спілкування з гостями, дуже сумніваються і воліють тримати свої торгові заклади на замку.

У магазин «Базис», найближчий до вокзалу, кореспондент міг узагалі не потрапити. Його було зачинено на всі замки, хоча на вулиці ще не стемніло. Але на диво, всі працівники виявилися у зборі.

— Чому замкнулися і навіть забарикадувалися? — перепитує хазяйка магазину, приватний підприємець Світлана Корж. — А тому що боїмося. По магазину, бачите, мов ураган пройшовся. 60 ящиків горілки наче й не було. Змели весь чай. За три години в касу надійшло 7,5 тис. гривень. Але ні цим грошам, ні цій торгівлі ні я, ні мої дівчата не раді. Чого ми тільки не наслухалися від п’яних парубійків, які, виявляється, того дня відзначали перемогу (стали відомі офіційні результати виборів від ЦВК). Вони промовляли різного роду погрози, обіцяючи вщент рознести наш магазин, чіплялися до дівчат, висловлюючись жаргоном, називали продавців не інакше як «курками», а місцевим хлопцям, які ставали на їхній захист, радили «закрити пащу».

— Я не знаю, що ми робили б, — каже продавець Ольга Чорна, — якби на виручку не прийшли хлопці з промзони, які трохи урезонили молодчиків, що розійшлися.

— Я жінка похилого віку, і мені було соромно й гидко дивитися на всі ці сцени, обурюється Надія Жовтуха. — Куди ми тільки не дзвонили, коли в магазин одночасно ввалилося більш як півсотні чоловік, вимагаючи горілки, чаю і мінералки! Я ладна була подзвонити Януковичу, який стверджував, що донецькі прибульці у столиці поводитимуться достойно.

— Молодик, який ледве стояв на ногах, — розповідає комірник Олександр Шленчак, — зриваючи помаранчеві стрічки з автомашин, вимагав везти його в центр Броварів, і якомога швидше. Наш терпець був на межі.

Гіршого не сталося тільки тому, впевнені робітники магазину, що місцеві міліціонери не відразу, а все ж відреагували на сигнал тривоги й виставили молодчиків, які розійшлися, з магазину, після чого і з’явився черговий пост біля складів. Але такі півзаходи людей явно не влаштовують. Зіштовхнувшись із уседозволеністю, хамським ставленням, броварчани очікують більш рішучих заходів, вони починають думати про організацію самооборони. На проведеній сесії міськради висловлено недовіру ЦВК, невизнання попередніх результатів підрахунку голосів. Учасники міського мітингу висловили солідарність із учасниками всеукраїнської акції громадської непокори, міського голову зобов’язали надалі вважати президентом України В.Ющенка й виконувати його укази та розпорядження. Але протистояти тиску грубої сили й захищати людей від сваволі, вочевидь, ще потрібно буде навчитися. Тим більше що пристоличні міста, куди прибувають спеціальні ешелони, стають своєрідним плацдармом для впливу на ситуацію в Києві. І від поведінки жителів цих населених пунктів багато що залежить.

Жителі Броварів за час перебування в їхніх краях приїжджих встигнули вловити різницю в поведінці пасажирів двох потягів. В одному з них приїхали робітники підприємств і шахт, серед них — бригадири, начальники цехів, науковці, кілька десятків жінок середнього та старшого віку. В іншому потязі прибули виключно молоді люди специфічної поведінки і зовнішності, далекі від робітничого класу і ще більш далекі від інтелігенції. Саме з ними й пов’язані скандали в Броварах. Впадає в око незвична лояльність місцевої міліції до приїжджих, незалежно від того, як вони поводяться. Прямо скажемо, досі нечасто кореспонденту «ДТ» доводилося чути скарги на те, що в дошку п’яні молодики ображають людей, погрожують їм («Хочете — рознесемо вщент ваш магазин», «Буде наказ — і вбиватимемо», а міліція просить їх не грубіянити, не валандатися по місту й ледь не на руках перепроваджує у спальні вагони. Попри це, правоохоронці стверджують, що права людей не порушуються, а ситуація перебуває під контролем.