ДО МЕНЕ, «РУСЛАНЕ»!

Небо планети покреслене не тільки тисячами маршрутів авіалайнерів, а й потоками інформації. Тож хоч трохи цікава подія враз стає предметом розголосу. А якщо підмішати сюди детективних моментів — так і чекай скандалу. Тому наївним видається той, хто намагається щось приховати. Не кажучи вже про спробу залишитися непоміченим у разі незаконного присвоєння транспортного літака, що не шило в мішку і, тим більше, не голка, яку можна сховати в копиці сіна. Але щось схоже відбувається з величезною махиною на ім’я «Руслан», що офіційно називається трохи прозаїчніше — АН-124-100 RА 82070. Якщо послухати очевидців, ознайомитися з юридичними документами, то висновок можна зробити один: мабуть, народився «Русланчик» під нещасливою зіркою. Адже змушений був міняти своїх господарів, аж поки взагалі не став майже кинутим, а потім підібраним, однак всупереч усім законам повітряного простору й життєвої логіки.

Літак свого часу був зроблений на російському заводі «Авіастар» в Ульяновську за активної участі його розробника — АНТК ім.Антонова. Власне, що про «Руслана» розповідати, коли всім усе відомо. Слава в нього, так би мовити, двосічна. З одного боку, потужна повітряна вантажівка зарекомендувала себе в усьому світі як незамінна при транспортуванні багатотонних і частіше негабаритних вантажів. З другого боку, особливо після аварії в Іркутську, коли транспортник буквально протаранив житловий будинок, — наче натякнув експлуатаційникам: зі мною жартувати не можна.

Завод в Ульяновську видав першому власнику чергового «Руслана» зі згаданими номерами відповідну документацію на право повітряного судна просто бути й комусь належати. Без такої документації експлуатація авіалайнера неможлива. І вона стає власністю власника так само, як і літак. Без права передавати її. Саме ця обставина досить важлива у справі, про яку піде мова.

Першим власником «Руслана» було ЗАТ «Аякс». Великих грошей акціонерне товариство не мало, але воно хотіло будь-що придбати «повітряного Аполлона». Довелося звернутися по кредит у добре відомий за рекламними роликами комерційний банк «Імперіал». Нічого дивного в цьому немає. Так роблять у всьому світі. «Імперіал» дав потрібну суму, обумовивши, що в разі неповернення кредиту й відсотків залишить літак у себе або запропонує його заможнішому покупцю. І так роблять у всьому світі. Власне, чого тільки не роблять у цьому світі. Але при цьому намагаються все зробити в рамках закону!

Спочатку спробували дотриматися цих рамок і в нашому випадку. Банк із ностальгічною назвою «Імперіал» вирішив запропонувати літак заможнішому покупцю, але сам на той час занедужав. Звісно, не ця сумна обставина зіграла в нашій історії вирішальну роль, та за її відсутності все б залишилося гладеньким і рівним, як слід літака у синьому небі.

Не узгодивши своїх можливостей з апетитами, «Аякс» заліз у борги. Дуже великі. Кредиторська заборгованість перед банком «Імперіал», а також перед Національним резервним банком сягнула 29 мільйонів доларів США. Оскільки предметом застави був літак, на нього наклали арешт у голландському аеропорту Маастріхт. Власне, для повітряного судна саме тепер і почалися поневіряння, адже він простояв на приколі майже три роки. А оскільки Нідерланди — не Сахара, набігла кругленька сума за стоянку.

Враховуючи те, що «Руслан» — не спортивний літак, а транспортник, на якому можна заробляти великі гроші, зметикували голландці, що на цій справі можна заробити, й оголосили аукціон. Який тепер, коли вщухнули пристрасті, скидається не тільки на сваволю, а й на відверте розкрадання чужої власності. Підтвердження того — безліч офіційних документів. Коли «Аякс», зваживши власні можливості, зрозумів нарешті, що в нього не вистачить ані сил, ані грошей оплатити рахунки, прийняв єдино правильне рішення: продати літак з усіма боргами заможнішому покупцю. Такий знайшовся. Російське ТОВ «Центр-Капітал» придбало літака, погасивши при цьому згадану заборгованість. Здавалося б, і вовки ситі, й кози цілі. Бери й переганяй «Руслан» у рідні місця. Тим більше що згідно з усіма юридичними нормами його зареєстрували на ім’я нового власника в Державному реєстрі цивільних повітряних суден Російської Федерації. Дотримуючись букви закону, місцем перебування повітряного судна вважається місце його реєстрації. Це непорушне правило чинне в усьому світі. «Капітал-Центр» згідно з домовленостями мав протягом п’яти днів доставити свою покупку в Росію. Але вже другий рік поспіль не може виконати такої звичної для цивілізованих країн формальності. Тому що, попри зняття арешту й готовність нового власника авіалайнера врегулювати претензії інших кредиторів, аукціон усе-таки відбувся.

Торг набирав обертів з небаченою швидкістю. В жовтні минулого року АБ «Імперіал» надіслав офіційного листа до голландського суду з проханням анулювати арешт літака. Тоді банк уже знав, що є фірма, яка підтвердила згоду погасити борги попереднього власника «Руслана». Услід за цим зверненням надійшов лист судового виконавця Голландії, який підтверджував, що рішення про арешт літака скасовано. 1 грудня новий власник «Руслана» — ТОВ «Центр-Капітал» подав на голландців позов про заборону проводити аукціон. Але через три дні аукціон відбувся. Літак за 6 000 000 доларів США придбала англійська компанія «Ер фойл лтд». І свій законний позов «Центр-Капітал» переадресовує вже англійцям. Арбітражний суд Москви наклав заборону на відчуження й реєстрацію літака компанією «Ер фойл».

У повітрі запахнуло не димком від турбодвигунів «Руслана», а міжнародним скандалом. І англійці спробували якнайшвидше позбутися аукціонного сюрпризу. Стали шукати партнерів-помічників. Судячи з усього, їм на очі трапився черговий випуск «АН новин» — інформаційного бюлетеня АНТК «Антонов», де на останній сторінці вміщується незмінне рекламне оголошення. Вважаю, є сенс процитувати його в цій публікації: «Йдучи назустріч численним побажанням авіакомпаній та організацій, що працюють у сфері авіаційного бізнесу, в АНТК імені О. К. Антонова є структура для сприяння руху літаків «Ан», що експлуатуються. Спеціалісти «Антонова» нададуть кваліфіковану допомогу авіакомпаніям і організаціям, які бажають продати/купити, придбати або передати в лізинг літаки «АН», що експлуатуються. Ми зробимо всі можливе, щоб задовольнити Ваші потреби». Трохи нижче — варіант реклами англійською мовою, отож тим, хто купив літак з молотка, неважко було ознайомитися з її змістом, а відтак — знайти посередника, тим паче що АНТК «Антонов» — ім’я й фірма досить відомі не тільки у Великобританії, а й у всьому світі. Можливо, це й зіграло вирішальну роль. Тому що, за наявною інформацією, партнери — «Ер фойл» і АНТК «Антонов» — просто сховали скандальний транспортник у величезному господарстві останнього. Але, добре розуміючи, чим можуть закінчитися такі дії, повітряні кооператори вирішили літака позбутися. Ним, трохи перефарбованим, зацікавилися в Німеччині, проте, дізнавшись, що за «Русланом» тягнеться шлейф судових розглядів, від ідеї перекупити «заплямований» лайнер рішуче відмовилися.

Може постати запитання: як змогли перегнати машину, на яку немає документації та яку занесено до реєстру третьої країни? З’ясувалося, винахідливі голови АНТК «Антонов» добре спрацьовують і в таких справах. Керівництво комплексу, щоправда, постійно вибиває бюджетні гроші на проекти розвитку вітчизняного літакобудування. Гаразд, але в цьому разі, коли для перегону літака, що застоявся, довелося викинути кругленьку суму на виробництво чотирьох нових двигунів, на транспортування їх до Голландії, заміну агрегатів, витрачено ці кошти аж ніяк не за призначенням. І вже точно не на «проект XXI століття» — АН-70.

Таким чином, поки суд намагався внести ясність у непросту ситуацію, в українських і англійських партнерів знайшлася можливість здійснити перегін, ремонт, обслуговування, що, як ми знаємо, в АНТК готові зробити для будь-якого власника «АНів». Тож бригада ремонтників з АНТК і тут не підкачала. Підрихтувавши літака, його перегнали до Києва. І тепер ТОВ «Центр-Капітал» шле свої листи в АНТК, Державний комітет промислової політики України, авіаційну адміністрацію України, не розуміючи, як таке могло статися, а головне, чи потрібен такий інцидент відомій у всьому світі фірмі, та й загалом Україні?

Тим часом, щойно стало відомо, що англійці шукають «союзників», на ім’я генерального конструктора АНТК ім. Антонова пана Балабуєва прийшов терміновий факс із проханням утриматися від будь-яких дій або сприяння будь-кому стосовно літака Ан-124-100, за винятком нового власника. Бодай до повного й остаточного з’ясування відносин із голландською владою. Швидше за все, прохання заступника міністра транспорту Російської Федерації в АНТК не почули. Цілком очевидно, що «участь» АНТК ім. Антонова у сприянні компанії «Ер фойл» завдасть колосальних збитків українській авіаційній корпорації. Адже сплачені на аукціоні гроші, а це шість мільйонів доларів США, будуть заморожені, а згодом, ймовірно, втрачені остаточно. За позовом ТОВ «Центр-Капітал» голландський суд заарештував перераховані кошти, та й сам літак АН-124-100 RА-82070. До того ж авіатранспортник на законних підставах значиться в російському реєстрі й зареєстрований на компанію ТОВ «Центр-Капітал» як єдиного власника повітряного засобу. За чинним положенням, і не знати цього розробники літаків просто не могли, подвійна реєстрація будь-якого літака не припускається. Неможлива і його експлуатація без технічної документації. Чи слід пояснювати, що вся експлуатаційно-технічна документація на «мандрівного» «Руслана» перебуває в Росії у законного власника? До речі, на засідання Московського арбітражного суду, який розглядає цю справу, представники англійської компанії не з’явилися, хоча були поінформовані про місце і час його проведення.

До слова, поновити експлуатаційно-технічну документацію може тільки виробник. Ульяновський «Авіастар» відмовився зробити це на запит англійської фірми. Й «Ер фойл», судячи з усього, спробує знайти інші шляхи розв’язання проблеми. Не виключено, що технічну документацію вони захочуть одержати через розробника «Руслана» — АНТК, очевидно, сподіваючись, що українці тісно співпрацюють із виробником літаків цього типу й класу. Чи захочуть українські фахівці псувати налагоджені зв’язки й відносини з заводом, який виробляє «Руслани»? В ситуації, що склалася, однозначної відповіді на це запитання немає.

Є в цій справі ще один момент, який організатори аукціону проігнорували. Літак, про який ідеться, є об’єктом подвійного призначення — цивільного й військового. А вивозити за межі Російської Федерації продукцію військового призначення без контролю й відповідної ліцензії міністерства торгівлі РФ не можна. Є відповідний указ президента РФ, датований 6 вересня 1999 року. Тобто будь-який несанкціонований арешт або затримання літака за кордоном, а тим більше його продаж іноземній компанії без відповідного дозволу міністерства торгівлі РФ, неприпустимі за російськими законами.

Захоплення повітряного судна — навмисне або випадкове, через незнання законів повітряного простору або через недомисел, певну недалекоглядність, насамперед може спричинити ускладнення відносин між двома, а то й кількома країнами. Пригадаємо нещодавній інцидент в американо-китайських відносинах через відому пригоду в повітрі. Розгляд, схоже, затягнеться на тривалий час. До нього вже залучені зацікавлені особи найвищого рівня двох країн. Але події в небі над Азією класифікуються як повітряний інцидент, якого не вдалося уникнути. У нашому ж сценарії ролі, схоже, були розподілені заздалегідь, до розв’язки старанно готувалися всі особи, які беруть в ньому участь. Складається враження, що ті, хто затіяв аукціон, були сповнені бажання не так купити дешево майже нічийний літак, як показати попереднім власникам, що літаки потрібно пильнувати більше зіниці ока, і не тільки в повітрі, а й на землі, особливо в аеропортах чужих країн. Щоб не довелося потім визволяти його з полону, вдаючись по допомогу арбітражних судів, кожен на свій бік — «До мене, «Руслане»! До мене!». Проте така наука може дорого коштувати всім без винятку, хто так чи так втягнений у конфлікт. Я маю на увазі не тільки судові витрати або витрати на відрядження за кордон — далекий чи близький, хоча й ці статті з’їдають чимало коштів. Буде завдано шкоди іміджу кожної з країн, що опиниться в епіцентрі скандалу. Якщо ж суд доведе причетність до цих подій найвідомішої авіакорпорації України, а йдеться саме до цього, — ми вкотре матимемо не зовсім переконливий вигляд перед цивілізованим світом.