Дипломатичний консиліум

Революція Гідності, російська агресія, сирійська криза, наростання проблем Європейського Союзу...

Ціла епоха минула відтоді, як чотири роки тому глави українських закордонних дипломатичних установ востаннє приїжджали на нараду до Києва, щоб почути від президента, прем'єра, спікера та міністра закордонних справ про завдання, які стоять перед ними. В умовах російсько-української війни та нової світової кон'юнктури дипломати знову зібралися на Михайлівській площі, аби перші особи держави розповіли про оновлені пріоритети роботи, алгоритми дій, акценти взаємин із партнерами.

"Дипломата не можна тримати на відстані від своєї країни", - зазначив один із українських послів, що довгі роки пропрацював за кордоном. Завдяки таким нарадам працівники диппредставництв, які місяцями відірвані від реалій Батьківщини, можуть отримати точніше уявлення про те, чим живе Україна, а також на місці вирішити питання, контактуючи з керівництвом як свого ж відомства, так і інших міністерств. А на пленарних засіданнях і тренінгах – відверто поговорити про проблеми, поділитися власним досвідом та обмінятися з колегами ідеями.

Безумовно, правильніше було б провести таку нараду ще 2014-го чи 2015 р., коли після Революції Гідності в країні відбулися президентські вибори, а Росія почала війну проти України. Тоді особливо проявилася інституційна слабкість української держави, і дипломати (більшість яких були призначені ще президентом Януковичем) потребували кореляції своєї роботи за кордоном, особистих меседжів від президента і свого міністра.

Однак у Києві тоді так і не провели цієї зустрічі. Або вирішили, що не треба витрачати мізерні бюджетні кошти на масштабний захід, або розцінили проведення наради як зайве, або просто забули про традиційні збори послів. Одне слово, дотримуючись принципу "краще пізно, ніж ніколи", у Києві вирішили провести 12-ту нараду глав закордонних дипломатичних установ у дні 25-річчя незалежності України.

Цього разу з послами говорили про ситуацію в Донбасі, мінський процес, публічну і культурну дипломатію, європейську і євроатлантичну інтеграцію, військово-технічне співробітництво, нарощування вітчизняного експорту та залучення іноземних інвесторів, реформу дипломатичної служби. Оцінки дипломатами наради глав закордонних дипломатичних установ дуже різнилися.

Хтось визнав захід цікавим і змістовним. Для когось він став ще однією профанацією, коли озвучувалися очевидні меседжі, і при цьому не було конкретики. Слухаючи виступи політиків і представників різних міністерств, посли часто переживали когнітивний дисонанс, настільки те, що говорили запрошені спікери, мало стосувалося реалій роботи за кордоном.

Втім, критичні оцінки наради переважно стосувалися першого дня цього заходу: за словами наших співрозмовників, два останніх дні були набагато цікавішими. Загалом, на їхню думку, зустріч виявилася не рутинною подією. Нетривіальності нараді додавала й участь у ній польського президента Анджея Дуди: приїхавши до Києва для участі в торжествах з нагоди Дня незалежності, він намагався нівелювати негативні наслідки ухвалення польським парламентом постанови про "геноцид поляків, здійснений українськими націоналістами", внаслідок чого в українсько-польських відносинах настала криза.

Оцінюючи роботу послів, Петро Порошенко сказав, що в цілому задоволений тим, як міністр і більшість дипломатичних установ працюють під час російської агресії. Але на закритій частині наради президент висунув претензії до роботи трьох посольств у європейських країнах та одного - в Латинській Америці, а також до одного постійного представництва при міжнародних організаціях, вважаючи, що коли зазначені установи й надалі так працюватимуть, то "ми втратимо ці країни".

Що стосується пріоритетів роботи керівників посольств і представництв, то, як повідомив глава зовнішньополітичного відомства Павло Клімкін, їх три. По-перше - протидія російській агресії та пропаганді і збереження єдності міжнародної спільноти в її політиці санкцій щодо Росії. По-друге - європейська і євроатлантична інтеграція. По-третє - сприяння українському бізнесу та захист співвітчизників.

Президент, своєю чергою, особливо звернув увагу послів на важливість стратегічних комунікацій, підкресливши, що це робота не тільки у форматі інтерв'ю. А для того, щоб посилити присутність України в інформаційному та культурному просторі інших країн, П.Порошенко доручив МЗС створити, за аналогією з British Council, Goethe-Institut, Польським інститутом, у рамках зовнішньополітичного відомства Український інститут.

Але, щоб ефективно реалізовувати ці зовнішньополітичні пріоритети, як справедливо визнав міністр закордонних справ, "потрібна подальша реформа дипломатичної служби". І вона не обмежується вимогою до дипломатів знати, крім англійської, ще дві іноземні мови. Однак амбіційне прагнення П.Клімкіна зробити українську дипслужбу найкращою у світі наштовхується на серйозні перешкоди - фінансові, кадрові, законодавчі, технічні.

Глава зовнішньополітичного відомства стверджує: "ми багато в чому просунулися далеко". Однак самі дипломати не вважають, що в їхньому рідному міністерстві йде реформа. Швидше вже, оптимізація роботи (у т.ч. й зі спрощення процедури документообігу) та реорганізація підрозділів. Одна з причин такої ситуації полягає не у відсутності політичної волі міністра та його команди, а в обраній тактиці, коли керівництво відомства вирішило, що основою для запланованої реформи послужить новий закон про держслужбу.

Ухвалений закон розчарував реформаторів: він не відповідає специфіці роботи дипломатів. Сьогодні в зовнішньополітичному відомстві покладають надії на новий закон про дипслужбу. За словами одного з учасників наради, у разі його прийняття "відкриється пляшка прокислого молока", і українська дипломатична служба справді отримає шанс на оновлення.

"Проект цього закону жорсткий. Від нього постраждають багато співробітників зовнішньополітичного відомства - хороші люди, але недолугі дипломати. Сформувалася катастрофічна ситуація, коли в МЗС мало молодих і ділових людей, які практично не мають шансу на кар'єрне зростання. І водночас нагромадилося багато людей, чий єдиний плюс - тривала робота в дипломатичній системі. Новий закон про дипслужбу дасть можливість понижувати на посаді, брати в дипломатію людей зі сторони і т.п.", - прокоментував ситуацію один із наших співрозмовників.

Про те, що кадри - один із ключових елементів, необхідних для успішного реформування дипслужби, перетворення її на сучасну бюрократичну структуру, здатну ефективно вирішувати поставлені завдання в умовах російської агресії, говорили всі наші співрозмовники. І можна зрозуміти, чому. Кадрова проблема стоїть для МЗС настільки гостро, що, як гірко зазначив один із відставних дипломатів, час писати книжку "П'ятдесят відтінків сірості".

Багато співробітників зовнішньополітичного відомства не готові працювати в екстремальних умовах тривалої російської агресії, вважаючи, що ситуація поступово стабілізується й нормалізується. Такий підхід до роботи має набагато серйозніші наслідки для України, якщо його сповідують посли. Це до них звертався П.Клімкін, коли на закритій частині наради говорив, що "нормальності не буде" у країні, яка воює.

Однак призначати нових і відкликати послів, які не впоралися, не поспішають. Коротка лава запасних обмежує можливості ротації. Що, втім, не виправдовує відсутність послів у двох десятках країн і представництв або збереження на своїх посадах некомпетентних дипломатів і політичних призначенців. Наприклад, лише за три дні до початку наради президент зняв із посади посла України в Чехії Бориса Зайчука, який став символом непрофесіоналізму в українській дипломатичній службі.

Відсутність послів у таких стратегічно важливих для України країнах-партнерах як Білорусь, Грузія, Казахстан, Румунія, Швейцарія або в НАТО обмежує можливості Києва на міжнародній арені і вносить додаткову, непотрібну напругу у двосторонні відносини. Адже, хоч би яким ефективним був тимчасовий повірений, він усе-таки не може замінити посла, тривала відсутність якого, мовою дипломатії, означає проблеми в міждержавних відносинах.

Лише у дні наради глава держави підписав указ про призначення Андрія Сибіги та Ігоря Осташа в Туреччину й Ліван. За словами П.Порошенка, скоро будуть призначені посли у Словаччину, Румунію, Чехію, Білорусь, Казахстан. Сам президент трохи силувано пояснив зволікання з підписанням указів про нових глав диппредставництв тим, що "в умовах військової дипломатії не має права на помилку".

Загалом, реформа дипломатичної служби провалиться, якщо не буде політичної підтримки з боку президента і парламенту. І, звісно ж, достатнього фінансового забезпечення. Мізерність коштів, які виділяються, просто не дає змоги дипломатам ефективно виконувати свої службові обов'язки, які зростають паралельно зі скороченням штату українських посольств.

Ті, хто вважає, що українські дипломати за кордоном живуть шикарно, помиляються: в умовах військового часу та економічної скрути в країні працівникам диппредставництв скасували низку надбавок і пільг. А зарплати – значно нижчі, ніж у їхніх колег із країн пострадянського простору. Сьогодні дипломат за свою зарплату заправляє машину, купує канцтовари, оплачує каву й обід під час ділових зустрічей. Немає і медичної страховки. Ці умови різко контрастують із умовами роботи їхніх європейських, американських і російських колег.

На нараді і міністр, і прем'єр, і президент говорили про достойне фінансування. "Дипломатія, як і армія, не може фінансуватися за залишковим принципом", - визнав П.Порошенко. І під час виступу Володимира Гройсмана дипломати тричі бурхливо аплодували прем'єру, який кілька разів пообіцяв виділити більше коштів на функціонування їхнього відомства у бюджеті на 2017 р.: "Грошей немає, але будуть".

Утім, у минулому прем'єри й президенти неодноразово гучно повідомляли на різних заходах про збільшення бюджету дипслужби, зриваючи при цьому бурхливі оплески присутніх дипломатів. Щоразу реальність виявлялася набагато гіршою від обіцяного. Але навіть мінімальне підвищення зарплати дозволить дипломатам набагато ефективніше реалізовувати поставлені керівництвом країни завдання. У тому числі й зі сприяння українському бізнесу та залучення іноземних інвесторів: ідея економізації зовнішньої політики ніколи не вмирала в коридорах Банкової та Грушевського.

На нараді П.Клімкін ставив, зокрема, за добрий приклад сприяння нашому бізнесові роботу послів в Австрії, Німеччині, США, Індії. В Австрії, скажімо, завдяки зусиллям посла Олександра Щерби відбулися зустрічі українських товаровиробників і представників австрійських супермаркетів, у результаті чого було підписано контракти про поставки української продукції.

Вкотре у виступах чиновників спливали фрази про перспективні для українського бізнесу ринки країн Далекого Сходу, Південно-Східної Азії, Латинської Америки, Африки. І не тільки для виробників військової техніки та озброєння. Наприклад, сьогодні українську молочну продукцію можна побачити в магазинах країн Близького Сходу, зокрема в Катарі.

Проблема в тому, що часто сам український бізнес - пасивний, не має адекватної маркетингової політики, звик до патерналізму влади - не готовий працювати за кордоном. І при всьому цьому, як зазначив один із наших співрозмовників, "продукція – цікава". Але в умовах гострої конкуренції на ринках азійських і африканських країн зусиль самих лише посольств – недостатньо. Для ефективного проникнення українських товарів на зовнішні ринки необхідна спільна робота бізнесу і політиків, дипломатії і розвідки. Те, що й становить, власне, державну політику підтримки експортерів.

Можливо, ситуація зміниться зі створенням Ради з просування експорту при Кабінеті міністрів. За словами торгового представника України Наталі Микольської, робота такої Ради дозволить надати експортерам "єдине вікно" прийняття рішень, а уряду - можливість оперативно реагувати на різні проблеми, які виникають в українських товаровиробників.

Поряд із Радою з просування експорту, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України планує відкрити й Офіс супроводу інвестицій. Однак важко залучати закордонний капітал, якщо в Україні інтереси інвесторів не захищені. Про що й говорили дипломати В.Гройсману та представникам Міністерства економічного розвитку і торгівлі. У відповідь вони почули, що "великим позитивним сигналом буде зміна судової системи, яка поверне їхню довіру".

Час від часу на нараді послів звучало відлуння конфлікту між українським зовнішньополітичним відомством та Міністерством економічного розвитку і торгівлі, яке знову прагне створити за кордоном торгово-економічні місії (ТЕМ). Лихі язики кажуть, що їх відтворення дасть можливість працевлаштувати потрібних людей. Самі ж апологети ідеї реінкарнації торгово-економічних місій стверджують: Міністерство не має інструмента активізації зовнішньоекономічної діяльності, а ТЕМ дозволять їм збільшити експорт і залучити інвестиції.

Ці аргументи звучать ще з 2010 р., коли ТЕМ ліквідували, а в посольствах створили економічні відділи, очолювані радниками з питань економіки. Щоразу МЗС вдавалося відстояти свою позицію. Але про серйозність кулуарних боїв свідчить уже те, що під час свого виступу перед дипломатами В.Гройсман тричі звертався до теми ТЕМ, закликаючи боротися не за те, хто керуватиме торговими місіями, а як ефективніше залучати інвестиції в Україну.

Втім, у МЗС конфлікт із Мінекономрозвитку не тільки в питанні ТЕМ. І на закритих панелях наради, і в присутності ЗМІ дипломати скаржилися на те, як важко добитися відповіді на листи, надіслані в Мінекономрозвитку та інші відомства, що, наче "чорна діра", поглинають підготовлені посольствами документи й ігнорують досягнуті домовленості.

Пояснюючи проблему інституційною слабкістю України, В.Гройсман закликав послів надсилати копії листів у секретаріат Кабінету міністрів і пригрозив "докладно пояснити міністрам, що треба звертати увагу на листи". А представники Мінекономрозвитку, своєю чергою, попросили послів писати есемески та короткі мейли, не соромитися телефонувати в їхнє відомство, домагаючись відповідей.

Посли готові, заради досягнення результатів, поглиблення, посилення та зміцнення двосторонніх відносин, неодноразово і писати, і телефонувати. Однак така малоефективна система не сприяє ефективності української зовнішньої політики. І робить нас слабшими в умовах війни з Росією.