Державне бюро розслідувань: чи можлива історія успіху?

Уже понад рік триває конкурс на посади директора Державного бюро розслідувань та його заступників.

"Дзеркало тижня" неодноразово торкалося питання створення цього потужного правоохоронного органу, що його дехто називає черговим монстром, а дехто - завершальним акордом всесилля прокуратури, адже невдовзі після створення ДБР органи прокуратури позбудуться функції слідства.

До підслідності ДБР віднесено, зокрема, злочини, які вчиняються високопосадовцями, чиї посади віднесено до категорії "А", народними депутатами, екс-президентами, міністрами та їхніми заступниками, директором НАБУ, генеральним прокурором та його заступниками, суддями, поліцейськими (в тому числі випадки катувань, примушування свідчити, корупційні злочини тощо), крім випадків, коли досудове розслідування має здійснювати НАБУ, а також усі військові злочини.

Коли ж стане до роботи ДБР? Або дедлайн 20 листопада

Формально, ДБР створено ще в лютому 2016 р. відповідною постановою Кабінету міністрів. Щодо термінів реального "запуску" роботи - то з початку конкурсу на посади директора ДБР та його заступників лунало безліч прогнозів: від липня 2016 р. - до липня 2017-го. Останнім був навіть не прогноз, а План пріоритетних дій уряду на 2017 р., в якому зазначалося, що до липня поточного року директор ДБР мав би бути призначений. Проте очевидно, що плани уряду вже зірвано.

Більше того, вже є всі підстави стверджувати, що ДБР не стане до роботи й до терміну, визначеного в Кримінальному процесуальному кодексі. Так, у Прикінцевих положеннях КПК передбачено, що норми про підслідність ДБР вводяться в дію з дня початку діяльності Державного бюро розслідувань України, але не пізніше, ніж через 5 років від дня набрання чинності Кодексом. П'ята річниця КПК буде 20 листопада 2017 р. До чого це призведе? Після 20 листопада слідчі органів прокуратури зможуть законно продовжувати досудове розслідування лише тих кримінальних проваджень, які розпочаті до цієї дати. Всі нові кримінальні провадження, підслідні неіснуючому ДБР, "зависатимуть". І навіть якщо слідчі прокуратури братимуться за розслідування таких проваджень, у сторони захисту буде 100-відсотковий шанс "розвалити" справу в суді. Таким чином, без змін законодавства нас очікує правовий колапс, пов'язаний із величезною кількістю тяжких та особливо тяжких злочинів, що вчинятимуться після 20 листопада поточного року. Для недопущення такого розвитку подій потрібно терміново вносити зміни до Кримінального процесуального кодексу. Проте вважаю, що термін введення в дію норм про підслідність ДБР скасовувати не варто, оскільки відсутність визначених законом термінів може бути підставою для подальшого зволікання зі створенням ДБР. Доцільно відтермінувати введення в дію положень частини четвертої статті 216 КПК (підслідність ДБР) ще на один рік. Як свідчить практика створення нових державних органів, для "запуску" органу такого масштабу новообраному директору знадобиться в середньому один рік (це і пошук приміщення, і формування структури, і проведення внутрішніх конкурсів на рядові посади співробітників ДБР тощо). А тому цілком реально буде розпочати здійснювати досудове розслідування слідчими ДБР з листопада 2018 р.

А може, не треба?

Поряд з аналізом термінів запуску ДБР, дедалі гучніше лунає сьогодні ідея повного перезавантаження процесу створення ДБР, що передбачає, по-перше, внесення необхідних змін до Закону "Про Державне бюро розслідувань", по-друге - переобрання членів конкурсної комісії, по-третє - скасування результатів поточного конкурсу та оголошення нового конкурсу з новими кандидатами.

Серед аргументів, чому це потрібно зробити: непрозорість призначення членів Конкурсної комісії, непрозорість та затягування самого конкурсу, наявність одіозних кандидатів серед 19 фіналістів конкурсу і, зрештою, відсутність кредиту довіри до майбутнього керівника ДБР.

Можливо, деякі з цих аргументів слушні. Проте, по-перше, вже понад 8 місяців у порядку денному сесії Верховної Ради стоїть проект закону про уточнення окремих положень Закону "Про Державне бюро розслідувань" авторства члена Конкурсної комісії з формування ДБР, народного депутата Миколи Паламарчука. Досі парламент не зміг прийняти навіть точкових змін до цього закону. Чи є у когось впевненість, що перезавантаження конкурсу в ДБР супроводжуватиметься прийняттям інших необхідних змін до закону?

По-друге, проведення конкурсу підтримували відомі міжнародні інституції - такі як Офіс Ради Європи в Україні та Консультативна місія Європейського Союзу. Саме ці шановані інституції можуть дати об'єктивну оцінку тривалому процесові обрання керівництва ДБР і визначити суб'єктів бездіяльності. Стверджую: процес затягується не через Конкурсну комісію.

По-третє, за понад рік діяльності Конкурсної комісії нелегітимність жодного з її членів не була встановлена судом.

По-четверте, чи є впевненість, що після повторного конкурсу прийдуть принципово нові кандидати, щодо яких не буде питань в ангажованості або одіозності?

Отже, на моє глибоке переконання, новий конкурс не дасть якісно інших фіналістів - кандидатів на посаду директора ДБР та його заступників.

Проте такий крок відтермінує реальне створення ДБР, щонайменше, на 3-5 років. А в наших реаліях це означатиме, що повноваження слідства будуть залишені органам прокуратури до наступного періоду сплеску інтересу до виведення слідства зі структури наглядового органу - прокуратури. До того ж створення ДБР пригальмує й реформу Служби безпеки України, яка також має передати ДБР частину функцій слідства. Кому це вигідно? Відповідь досить очевидна.

Камо грядеши, ДБР?

Нині триває фінальна частину конкурсу на посаду директора ДБР та його заступників (перевірка кандидатів на детекторі брехні, фінальна співбесіда та рейтингове голосування). Конкурс має всі шанси завершитися цієї осені поданням прем'єр-міністру і далі - президентові однієї кандидатури на посаду директора.

Імовірно, що будь-який результат конкурсу буде оскаржено в судовому порядку, як і абсолютно кожен із попередніх конкурсів на високі державні посади.

Очевидні й ті виклики, які стоятимуть перед першим директором ДБР: це і необхідність лобіювати зміни до профільного закону, і відстоювання фінансування, і залучення міжнародних донорів до підтримки діяльності ДБР, і формування команди в умовах, коли не маєш впливу на призначення навіть своїх заступників.

Чи можлива історія успіху ДБР у сучасних складних умовах?

На мою думку, саме сьогодні ми маємо єдиний можливий шанс на істотні зміни в системі правоохоронних органів та правосуддя. Згідно з торішніми змінами до Конституції, прокуратуру віднесено до правосуддя, чим раз і назавжди вирішено питання неналежності її до правоохоронних органів. Ще 21 рік тому, у першій редакції Конституції України, законодавець заклав основу для створення ДБР - визначив тимчасовість слідчих повноважень органів прокуратури. Проте всім президентським командам було вигідне поєднання в одних руках слідства і нагляду за ним, а тому тимчасова функція прокуратури перетворилася на постійну. Саме початок функціонування ДБР має стати точкою неповернення у реформах судових і правоохоронних органів. Заклики ж до перегляду доцільності створення ДБР саме зараз є кроком назад, у минуле.

Запобіжником від можливих зловживань як під час проведення конкурсу, так і в перший період діяльності нового директора ДБР можуть бути лише судова система і громадський контроль, а також пильна увага з боку суспільства, якої сьогодні відверто мало.

Ба більше - якби за створення ДБР ратувала бодай половина тих сил, які сьогодні просувають створення антикорупційного суду, ДБР уже починало б свою роботу у визначені законом терміни!