Держава-убивця

Днями заступник глави секретаріату пан Пукшин урочисто здав у Департамент ДАІ спецномер автомобіля Віктора Балоги, продемонструвавши тим самим реальність кампанії президента з боротьби з порушниками на дорогах. Трохи раніше один із метрів столичної політики напідпитку на шаленій швидкості в’їхав у «КамАЗ». Дивним чином не вбивши себе та інших, він продовжив кількість ДТП за участю представників владної верхівки, які звикли безболісно для власної репутації вирішувати проблеми з даїшниками.

Насправді ж, для того щоб зняти підозри в домінанті піару з останньої ініціативи президента, котрий немов вирішив розставити крапки над «і» у дорожній тематиці, владі потрібно зробити лише три речі.

По-перше, визнати, що, ухваливши в 2001 році закон про передачу функцій стягнення штрафів за порушення ПДР у завантажені суди, вона власними руками створила систему, яка провокує порушення і, як наслідок, тисячі смертей на дорогах.

По-друге, пояснити громадянам країни, чому шість років (!), маючи на руках щоденні підтвердження хибності свого кроку, вираженого в катастрофічному зростанні кількості загиблих, влада відмовлялася на це реагувати.

І нарешті, по-третє. І президентові, і представникам політичної та бізнес-еліти потрібно публічно погодитися з тим, що доти, поки вони не відповідатимуть за скоєне нарівні з усіма, проблему узаконеного свавілля на шляхах, як і інші державні проблеми, не вирішити.

Проте з цим у нас складніше... Бач, номери, як фашистські прапори до Мавзолею, скидають. До перемоги ж іще бої і бої...

Віктор Ющенко: «ДАІ, як і раніше, фальсифікує дані!»

Після великого хуралу в МВС за участю президента міліцейське начальство все ще в шоку. Однак зауважимо, до кінця заходу гарант, припинивши метати грім і блискавку, все-таки зумів перелаштуватися та вирулити на озвучення кон­кретних причин ситуації, що створилася, та завдань, які навряд чи узгоджуються з потребою банально заганяти в кут обвинуваченнями. За великим рахунком, працівники МВС і ДАІ, які беруть участь у нараді разом із представниками ще цілого ряду відомств, задіяних у вирішенні проблем, пов’язаних зі зростан­ням ДТП, з певного часу досить формально виконують функції головного контролера на шляхах. І схо­же, за шість років офіційних і гро­мадських гонінь, коли ДАІ обвинуватили в тотальній корупції і позбавили діючого інструменту впливу на порушника — стягування штрафу на місці, хлопці зі «смугастими ложками» та їхні патрони звикли до власного незручного становища. І навіть винайшли кілька дійових способів відведення від себе най­тяжчого удару — звільнення з усе ще дохідної роботи. Серед них майстерні трюки з показниками аварійності на контрольованих дорогах. На чому, до речі, першим погорів Юрій Луценко, який браво реформував у 2005—2006 рр. службу.

Нагадаємо, що один колись улюб­лений міністр, котрого благословив на бій сам президент, так затято захопився боротьбою з коруп­цією в підвідомчій йому і ледь не ліквідованій Ющенком структурі, що не тільки поламав її основу
і сильно обрізав штат (і сьогодні є міс­та, де три сержанти обслуговують 900 км доріг), а й спровокував видачу на-гора відомостей, які наочно підтверджують слушність його реформаторських підходів. Як виявилося, найголовнішим свідченням перемоги міністра над непрофесіональною та корумпованою службою мало стати явне скорочення не тільки кількості постраждалих у ДТП, а й випадків смерт­ності на українських шляхах. Так і сталося: стараннями начальників, які турбуються про власні крісла, крива з постраждалими поповзла вниз, а рейтинг міністра — вгору. Нині можна лишень здогадуватися, як довго тривала б ця боротьба з аварійністю, якби не один допитливий чиновник з апарату Кабміну, який випадково зіставив оперативні зведення про загиблих унаслідок ДТП, надані МВС і Мінздоров’ям. Отже, після перевірки прокуратури, уже за Цушка, виявилося 40 тис. додаткових постраждалих і понад 700 неврахованих загиблих.

Фішка була в тому, що міліція, фіксуючи загиблих на місці події, крізь пальці дивилася на дані медиків про кількість померлих у лікарнях, які вони відповідно до законодавства протягом 30 днів після ДТП зобов’язані надавати правоохоронцям. Слід сказати, інсинуації щодо цього не припиняються і нині. Тепер обвинувачення в приховуванні даних адресуються і діючій команді міліціонерів. Не уникнув їх і український президент. Щоправда, Ющенко публічно заявив про якісь фальсифікації, коли одні начальники, аби вислужитися перед іншими, «грають» із видами порушень і ДТП. А от, приміром, застрільник українського руху за порятунок людей на дорогах Михайло Бродський (акцію «вільних демократів» із білими простирадлами, розстеленими по бориспільській трасі, що символізують загиблих, навряд чи можна забути) і нині переконаний, що тисячі неврахованих міліцейською статистикою продовжують умирати на лікарняних ліжках.

Щодо цього «ДТ» провело власне міні-розслідування. Начальник департаменту ДАІ Олексій Калинський назвав нам цифру померлих у лікарні за десять місяців поточного року, яка входить у вже скориговані зведення. З 7 тис. 574 загиблих нинішнього року 1 252 чоловік — померли в лікарнях.

Нам не вдалося зіставити цифру з тією-таки довідкою Мінздоров’я. Оскільки, за інформацією управління статистики міністерства, загальних поточних даних медики не фіксують. Мінздоров’я узгоджує цифру вже після закінчення року.

Проте, маючи на руках роздруківку початкової довідки про ДТП за 02—03.08.07, яка потрапила до нас іще в серпні, ми попросили в департаменті ДАІ вже скориговану довідку за той самий період. Таким чином ми змогли переконатися, що число постраждалих за сім місяців цього року в скоригованій довідці знизилося майже настільки, наскільки збільшилося число загиблих внаслідок ДТП (-75 постраждалих, + 68 померлих у лікарні).

Але цей майже благополучний тест для нашого ДАІ таки зіпсував коментар джерела в погонах, яке побажало залишитися невідомим:

— Насправді, попри дію постанови Кабміну № 538 про порядок обліку ДТП, чіткого й дієвого механізму обміну інформацією створено не було. І сталося це насамперед тому, що, з одного боку, начальник ДАІ не дуже зацікавлений у коригуванні даних у бік збільшення показника смертності — за це б’ють по шапці й знімають з роботи, з іншого — медикам на ці дані, за великим рахунком, начхати. Це зона не їхньої відповідальності. Тому досить часто губляться люди, які вмирають у лікарнях (зокрема й не за місцем проживання), чий персонал навряд чи хтось покарає за недбале виконання постанови Кабміну. Насмілюся вас запевнити, що в такий спосіб губиться від п’яти до десяти відсотків усіх постраждалих у ДТП, які померли в лікарнях.

Василь Онопенко: «Держава створила систему, яка поставила безкарність на потік»

Коли 2001 року парламент ухвалював закон про обмеження прав дорожнього інспектора та передачу карального меча суду, основних аргументів було два: корумпованість ДАІ і нагальна необхідність захистити права і свободи громадян, які перебувають під пресом поборів . Рівно через шість років голова Верховного суду Василь Онопенко не тільки поклав відповідальність за ухвалення такого необдуманого рішення на державу, а й вимовив воістину сакраментальну фразу: мовляв, «на відміну від вільних економічних зон, зон, вільних від корупції, в Україні немає». Тим самим визнавши, що й суди, так само, як і ДАІ свого часу, не зуміли захистити конституційні права громадян, які потерпають від корупції. Мало того, вони не змогли захистити країну й від порушників.

«Що казати, якщо в мене на столі лежить сотня адміністративних справ, у яких я, голова Верховного суду, повинен винести касаційне рішення стосовно сплати порушником штрафу... 3 грн. 40 коп.? І річ не в тому, що суди справді завантажені, — каже Онопенко журналістові «ДТ». — І що з семи мільйонів справ, розглянутих 2006 року українськими судами, понад чотири мільйони стосуються ДТП. Річ у тому, що держава створила абсурдну систему, в якій немає місця ключовому принципу — невідворотності покарання за вчинене. Оформлені працівниками ДАІ порушники просто не з’являються до суду і не сплачують штрафів».

Кілька показових фактів щодо цього. Якщо 1998 року за порушення правил дорожнього руху було накладено штрафів на суму 131 млн. грн., то стягнено — 122 млн.; 2001 року (до ухвалення закону) накладено 139 млн., стягнено 131 млн., а 2006 року, коли кількість ДТП і постраждалих, а також смертність збільшилися в кілька разів, суми стягнень у кілька разів... зменшилися. Отже, 2006 року накладено штрафів на 65 млн., а стягнено 19 (!) млн.

Самі судді в приватних бесідах пояснюють цю обставину досить просто. З одного боку, «адмінки» займають практично половину справ кожного з них. При цьому процес винесення рішень у таких справах — чистісінька формальність. Жодного засідання. Жодних заслуховувань винуватців (це щодо дотримання прав і свобод, про які так турбувалися законодавці 2001 року). Як наслідок — переважна частина рішень щодо стягнення штрафу перекваліфікується на банальне попередження. «А чи варто задіювати механізм виконання, якщо він обійдеться державі в кілька разів дорожче, ніж сам штраф?» — цілком логічно запитують судді. За великим рахунком закон не працює. Через суд іде пустушка. Якщо 2001 року попереджень було 15 відсотків від усіх стягнень, то 2006-го — 40%.

Не менш цікава ще одна цифра, яка стосується позбавлення спеціального права водити автомобіль. Отже, при тому, що порушення стали більш грубими, при тому, що їх стало більше, як і жертв аварій, відсоток вилучення водійських посвідчень знизився. Із 3,6% від усіх порушень 2001 року до 1,6% — 2006-го. Якщо висловлюватися на сленгу самих порушників, пішло елементарне «рєшалово». Голові суду досить десяти таких справ на день (у Львівській області, наприклад, такса за права — 300 баксів), щоб небідно існувати в світі, в якому з твого ж, можна сказати, благословення гинуть, ті, хто тебе ж і утримує.

Увесь цей кошмар особисто в мене викликає одне-єдине запитання: як можна було за всім цим спостерігати аж шість років?! Президентам, прем’єрам, головам Верховного суду?! Проте не всі спокійно спостерігали.

«Як тільки я обійняв посаду, відразу ж заявив про неадекватність ситуації, — продовжує Онопенко. — Це вилилося в кон­кретні дії та пропозиції. Було розроблено законопроект, який передбачав повернути права ДАІ, інспекторові якого зручніше попередити порушника про необхідність дотримуватися правил дорожнього руху або стягнути з нього штраф за обгін. Проте восени минулого року цей законопроект у парламенті не пройшов. Тим часом ми не збираємося зупинятися. Нинішні ініціативи президента багато в чому зумовлені позицією саме Верховного суду.

Чому з нашого боку не було голосних публічних виступів? Напевно, ми відчували певне нерозуміння з боку тих самих ЗМІ, які й сьогодні продовжують обвинувачувати суди в прагненні зняти з себе відповідальність. Сьогодні ми, як і раніше, наполягаємо на ухваленні цього законопроекту.

Михайло Корнієнко: «Штрафні санкції будуть серйозно збільшені»

— Стосовно цього президент нас цілком підтримав, — продовжив в.о. міністра МВС Михайло Корнієнко. — Штрафи зростуть приблизно у три—п’ять разів. Звичайно, орієнтуючись на практику деяких європейських країн, за керування автомобілем у нетверезому стані можна було б запропонувати водієві заплатити і 1800 євро. Проте, якщо зважити на середні доходи, то і запропоноване нами збільшення відчутно вдарить по кишені пересічного автолюбителя.

— А непересічного?

— Скажу відразу, що спецномери однозначно мають бути скасовані. І з цього приводу вже є не лише рішення президента, але й конкретні дії того ж секретаріату, який здав номер автомобіля його глави.

— Спецномери колись уже «ліквідував» Юрій Луценко… Невже ви щиро вірите в те, що позбавлені спеціальних знаків розрізнення, що теж іще не факт, сильні світу цього не вирішать свою проблему з інспектором на дорозі? Або з його начальником? Сьогодні багато хто переконаний — підвищення штрафів ударить по простих людях, а зовсім не по тих, хто має гроші, депутатські або міністерські «корочки».

— Я вам наведу всього один приклад. У 1997 році, коли я прийшов у Київ начальником міліції, на дорогах столиці було таке саме свавілля. Від «крутих» не було проходу. Тоді ми порадились із міністром Кравченком і прийняли жорстке рішення. Хлопцям просто розв’язали руки. Дали свободу дій. При цьому знайшлося кілька досить принципових хлопців, які не церемонилися ні з «джипами», ні з депутатами. Зупиняли і карали всіх. Їх, звичайно, ображали. Їм погрожували. Ну а мені, не приховуючи подиву, телефонували. Марно. Я всім категорично відмовляв у допомозі. Потім ми на прес-конференції розповіли про результати своєї ударної праці за кілька днів. З іменами і прізвищами всіх порушників. Після того десь півроку в Києві трималася ситуація. А дехто з депутатів згодом навіть вибачилися перед хлопцями.

— То що з вами сталося за ці десять років, Михайле Васильовичу? Де принциповий в.о. міністра? Де принципові хлопці? Прес-конференції з оголошенням імен і прізвищ?

— Зі мною нічого не сталося. Напевно, щось сталося з суспільством… Проте, повірте, усе ще є принципові хлопці. Ми, до речі, можемо назвати масу прикладів, коли протоколи складаються і на крутих, і на чиновників.

— Ви можете зараз назвати ці приклади?

— У мене на столі їх немає. Стосовно цього краще звернутися до начальника столичного ДАІ Анатолія Павловського. Якщо він знайде у собі сміливість, то назве ці прізвища.

Сміливості полковник Павловський у собі не знайшов. Більш того, після двогодинної розмови з журналістом «ДТ» і начальником департаменту ДАІ він зробив, м’яко кажучи, дивну заяву про те, що чиновники і депутати сьогодні правил узагалі не порушують. Мовляв, зде­більшого тепер цим грішать дипломати й інкасатори. Щодо других поки сперечатися не будемо, а от стосовно дипломатів наведемо усього одну подробицю.

За даними анонімного джерела в посольстві США, у консульській інформації для американців, котрі приїжджають і проживають в Україні, існує настійна рекомендація утримуватися від поїздок у своїх автомобілях по міжміських трасах після настання темряви. А от від дипломатів посольства і членів їхніх сімей просто вимагають дотримуватися цієї рекомендації. По подробиці з цього приводу громадяни Америки можуть звернутися на офіційний сайт держдепартаменту США. «Де, тільки без недомовок, — говорить джерело, —докладніше розповідається про принади автоподорожей по нинішній Україні». Боюся, що подібні речі присутні не тільки в інструкціях для американців. Невже посли настільки розперезалися і не дотримуються інструкцій власних держав? Чи це бешкетують їхні українські водії?..

Що ж стосується телефонного права, яким звикли користуватися порушники з високим місцевим статусом, то й тут столичний начальник навряд чи був до кінця відвертим. Напевно, важливим персонам справді тепер нічого турбувати пана Павловського, оскільки його «принципові хлопці» із цими клієнтами просто не зв’язуються. Щоб... не «отримати у вухо», коли депутат-бютівець Костенко і його помічник у такій оригінальній формі висловили свою незгоду з позицією представника влади в погонах. У такому разі, про яких принципово нових людей, котрими, на думку президента, у результаті ухвалення нового законодавства доведеться наповнити наділену повноваженнями службу, йдеться? Про тих, котрі зможуть дати у відповідь, чи тих, хто за неписаними і встановленими самими ж політиками правилами також не зв’язуватимуться, відіграючись на «звичайних українських водіях».

До речі, про них. Через уже описані нами причини, вони — хлопчики й дівчатка, які купили права в МРЕВ, дядьки й тітки, котрі, згідно з менталітетом, забули, що таке ремінь безпеки, ті, хто йдуть на обгін у нічній темряві або в лобову серед білого дня, так само, як і люди з Олімпу, досить вільно почуваються за кермом. Позбавлені права дзвонити великому начальникові, вони залишають за собою право поїхати з місця ДТП, не прийти в суд, плюнути на попередження даїшника...

— Напевно, цим хлопцям ще треба сказати спасибі за те, що вони навчилися виживати і нести службу в таких умовах, — говорить в.о.міністра. — Коли ми, як і раніше, не даємо їм квартир, гідної зарплати, достатньої кількості бензину, нарешті, щоб вони могли працювати. Чи це не подвійні стандарти?

…Треба сказати, що бурхливі офіційні події останніх днів навколо проблеми вкрай великої кількості смертей на дорогах країни, мають усі шанси набути і подальшого розвитку.

Так, секретаріатом президента вже підготовлено указ глави держави про заходи для гарантування безпеки дорожнього руху. На порядку денному також кілька законопроектів, підготовлених МВС і Верховним судом, які передбачають цілий ряд заходів, здатних, на думку президента і керівників цих відомств, раз і назавжди вирішити проблему безпеки руху і знизити смертність на українських дорогах.

Ключовими пунктами в обраній стратегії є повернення ДАІ повноважень у частині стягнення штрафу на місці порушення (крім позбавлення прав водія), а також серйозне підвищення штрафних санкцій.

Підтвердити ж або спростувати слушність обраних президентом заходів доведеться парламенту, який і має ухвалити ці однозначно непопулярні закони. А вони через перманентні вибори в Україні не входять у плани жодної з політичних сил, що стабільно борються за електорат. Проте, гадаємо, одним із важливих чинників, здатних змінити думку звиклої до безкарності громадськості, може стати зокрема й позиція Української спілки автомобілістів. Її члени ще торік на підтримку законопроектів Верховного суду і МВС зібрали понад півмільйона підписів професіональних водіїв, котрі страждають від напливу тисяч порушників на дорогах.

Чи вистачить у президента політичної волі довести розпочату справу до кінця і відвоювати у політиків-популістів і відчайдушних порушників з народу право на життя для тисяч їхніх же співвітчизників? Щоб загальмувати процес заселення двомільйонного міста травмованих і 70-тисячного цвинтаря загиблих на дорогах України за роки її незалежності?