Депресія металу: дожити до весни

У цьому житті, на жаль, погані прогнози збуваються набагато частіше й точніше, ніж хороші. Обіцяли, що до банкірів, які зазнають збитків, першими приєднаються металурги? Так і сталося.

Якщо коротко, ситуація у вітчизняному ГМК, зосередженому в Донбасі, аж ніяк не райдужна, але й есхатологічних мотивів поки що не видно. Алчевський меткомбінат стоїть, Макіївський стоїть, ММК імені Ілліча — спірна ситуація: з подачі лідера ПР Віктора Януковича, заговорили про повну зупинку, на самому ж заводі заявляють, що «комбінат працює, істотно знизивши обсяги виробництва — більш ніж удвічі». Але це вже суперечка про дрібниці, з серії «повністю паралізований чи ще моргає». У «Метінвесті» бадьоряться, але визнають, що й на їхніх заводах — Єнакіївському металургійному та «Азовсталі» — серйозні труднощі.

Сезонне «завмирання» світового ринку металу цього року збіглося зі світовою кризою, паралічем вітчизняної банківської системи, стрибками курсу долара і ще однією політичною заварушкою. Деякі фахівці побоюються, що всі ці додаткові чинники можуть поховати базову галузь української промисловості. Нині на складах у корпорації ІСД, наприклад, зберігається непроданого металу на 450 млн. дол. Водночас вуглярам нікому продавати своє коксівне вугілля, тому що коксохімзаводи також знизили темпи роботи.

Економісти намагаються дивитися на ситуацію оптимістично — мовляв, немає лиха без добра. Вимушений перепочинок, вважають експерти, власникам металургійних комбінатів варто використати для перспективних вкладень у власні підприємства. «Все одно було багато розмов про те, що металургійні заводи час зупинити для масштабної реконструкції. Тепер так сталося, що заводи зупинилися самі. Знайти інвестора під ці проекти, здається, буде нескладно. Інше питання, чи захочуть інвестори вкладати гроші саме тепер», — відзначає експерт-економіст Ігор Должанський. За його словами, зниження обсягів виробництва до певної міри навіть на руку тим, хто захоче зайнятися реконструкцією, — багато робіт можна виконати силами своїх працівників.

Схоже, саме цим шляхом вирішили піти керівники деяких метгігантів. У прес-службі компанії «Метінвест» повідомили, що «для забезпечення трудового колективу виробничим завданням і збереження коштів усередині компанії... було ухвалено рішення тимчасово припинити відносини з більшістю підрядних організацій і доручити виконання ремонтних робіт персоналові підприємств». Із тими, хто не міг взяти участь у ремонтах і був змушений піти у відпустку, поки що вчинили цілком людяно — зберегли 2/3 заробітку. У «Метінвесті» запевняють: поки що ні скорочень персоналу, ні затримок із виплатою зарплати немає, проте не виключили, що «перед загрозою зупинки виробництва ми будемо вимушені піти на оптимізацію чисельності персоналу». Точних даних про динаміку обсягів виробництва в компанії не надали.

На Донецькому металургійному заводі ситуація неоднозначна: відтоді, як два власники — бізнесмени з Росії й Пакистану, за участі корпорації ІСД — «поділили» виробничі потужності заводу з утворенням двох різних структур, стан на обох підприємствах буває цілковито різний, незважаючи на те, що територіально міні-завод «Істіл-Донецьк» і «великий» завод «Донецьксталь» розміщуються за кілька сот метрів один від одного. В одній частині ДМЗ усе відмінно, завод працює з повним навантаженням і забезпечений замовленнями до кінця року, в другій — як сказано вище — обсяги виробництва впали до 40% від докризових, понад дві тисячі осіб залучено до ремонтних робіт. Утім, на цьому підприємстві давно вже реалізується програма заміни мартенівських печей на електросталеплавильне виробництво, і з’явився зайвий привід її прискорити. Загальна вартість проекту — 2 млрд. дол.

ММК імені Ілліча через свою прес-службу зізнається, що заморожує всі проекти з реконструкції й модернізації виробництва, оскільки раніше для цього використовувалися тільки оборотні кошти підприємства, без залучення сторонніх інвесторів. Певно, Володимира Бойка знову підвела пристрасть робити все самому і власним коштом, не підпускаючи до заводу нікого більше. Оскільки робітників зайняти нічим, на комбінаті вже розглядають питання зниження зарплати. Як і ММК, просто зупинилися або перебувають на межі зупинки ще кілька підприємств — Донецький металопрокатний завод, електросталеплавильний завод у Кураховому, Макіївський меткомбінат та ін.

У робітників металургійних підприємств настрій здебільшого пригнічений. Переважно тому, що в пам’яті ще живі 90-ті роки, коли «відпустка» означала довгі місяці убогого існування. Страх втратити роботу — основна соціальна фобія Донецької області, у зв’язку з чим заяви влади про те, що «люди не постраждають», завжди сприймаються скептично.

Регіональні власті докоряють урядові, що Кабмін запізнився з антикризовими заходами, і стверджують: до нинішнього жалюгідного стану меткомбінати можна було й не доводити. Київським міністрам нагадують і двадцятивідсоткову надбавку на газ для металургів, і підвищення тарифів на вантажні перевезення залізницею, і дуже «вчасний» параліч банківської системи. «Уряд запізнився, як мінімум, на два місяці. Коли Юлія Тимошенко в Брюсселі казала, що в Україні немає економічної кризи, а є тільки політична, я подумав, що або це повна неправда, або людина не володіє ситуацією в країні... Наші прогнози були оптимістичніші, ніж нинішні реалії. Будуть серйозні проблеми з наповненням бюджетів», — заявив губернатор Донецької області Володимир Логвиненко.

Про те, що «передбачали й попереджали», каже і мер Донецька Олександр Лук’янченко. «Керівники дер
жави тільки тепер схаменулися, хоча ми неодноразово раніше зверталися до Кабміну, до міністерств та відомств із приводу тривожних тенденцій, які розвиваються в економіці. Економіка міста, як ви знаєте, спрямована на експорт, і внутрішній ринок мало впливає на ситуацію», — відзначив градоначальник обласного центру.

Стійку тенденцію до зниження виробництва в металургійній галузі Донецької області (й по Україні загалом) фахівці фіксували ще в серпні. За даними управління промисловості Донецької облдержадміністрації, у третьому кварталі нинішнього року, порівняно з минулим, зниження обсягів сягало 40%. Тепер, кажуть фахівці, лихоманить уже весь ланцюжок «вугілля—кокс—метал». «У вугільних підприємств, які виробляють коксівне вугілля, виникла проблема збуту своєї продукції. Період коксування на коксохімзаводах перевалив за 30 годин, це загрожує дуже серйозними наслідками. Ми аналізували цю ситуацію, прогноз невтішний, як мінімум така ситуація триватиме до нового року», — каже начальник промислового управління регіональної адміністрації Віталій Кижаєв.

Податківці підтверджують, що будуть серйозні проблеми з наповненням бюджетів. Минулого четверга перший заступник голови ДПА України Вадим Кайзерман заявив, що в грудні, коли підприємства роблять підсумкові платежі податку з прибутку і ПДВ, податкова адміністрація й не сподівається отримати заплановані у бюджетних показниках суми. «Ми чекаємо дуже серйозного зменшення платежу, бо в нас дуже серйозними донорами є металурги й супутні виробництва, а у зв’язку зі зниженням обсягів виробництва й реалізації ми втратимо і податок із прибутку, і ПДВ», — відзначив він, проте назвати точну суму податкових втрат не наважився. Проте заплановані показники третього кварталу виконали — в Донецькій області зібрано 9,4 млрд. грн. податків і зборів, завдання Мінфіну перевищено на 425 млн. грн.

Цифри офіційної статистики свідчать, що ситуація в регіоні давно вже не райдужна, і відреагувати справді можна було раніше. Так, із початку року в Донецькій області приріст промислового виробництва становив усього 1,5%. При цьому (давно вже забуте явище) почала зростати заборгованість із зарплат — з початку року борг перед робітниками донецьких підприємств зріс на 25 млн. грн. Основне зростання заборгованості із зарплат припадає на державні вугільні підприємства, це до питання про проблеми зі збутом коксівного вугілля.

Більшість експертів — як економістів, так і промисловців — сходяться на думці, що гірничо-металургійному комплексові Донбасу достатньо мати запас міцності на три-чотири місяці. Головне, кажуть і ті, й інші, — дожити до весни. Економісти чекають, що нарешті налагодиться робота вітчизняної фінансової системи, паралізованої труднощами з міжбанківськими платежами та мораторієм на кредитування. Промисловці сподіваються, що станеться традиційний сплеск попиту на світовому ринку металу, коли після зимової сплячки відновляться масштабні будівельні проекти. Але одного разу «оптимісти» з регіональних чиновників уже помилилися з прогнозами...