Дефолтотоксикоз

Хотілося б вірити, що українській фінансовій системі більше не доведеться проходити таких потужних стрес-тестів, як той, що випав на її долю за останні сім днів. Токсинами слова «дефолт» не просто просякнув, ними жив і дихав увесь останній тиждень український медіапростір. Попри всю свою абсурдність і безвихідність, протистояння між ключовими центрами політичного та економічного впливу в Україні дедалі більше виходить за межі розумного. Фінансова система демонструє чудеса непотоплюваності і якимось дивом ще тримається. А чиновники тим часом продовжують плекати грандіозні інвестиційні плани...

Головне — маневри?

Ініціюючи позачергові парламентські слухання з черговою атакою на позиції Національного банку, фракція імені українського прем’єр-міністра навряд чи реально розраховувала досягти заявленої мети — зміни керівництва НБУ. Очевидно, це був саме той випадок, коли супутні маневри є важливішими. Інакше як пояснити очевидну слабкість організаційно-правової підготовки розпочатого наступу?

Навіть сам перелік винесених на розгляд питань — усунення від займаної посади голови правління НБУ Володимира Стельмаха і призначення нового виконувача обо­в’яз­ків голови Нацбанку — не належить до конституційних повноважень Верховної Ради, залишаючись прерогативою глави держави. Про що вже на самісінькому початку засідання заявив перший віце-спікер Олександр Лавринович.

Це, певне, добре розуміли і самі бютівці. Тому вибраний ними спосіб внесення постанов — із голосу, без попереднього розгляду на погоджувальній раді — був розрахований, швидше за все, лише на інформаційно-пропагандистські дивіденди.

А пропозиції скасувати свої ж рішення чотирирічної давнини про призначення Стельмаха на посаду голови НБУ і звільнення з цієї посади Сергія Тігіпка були лише ефектним новинарним приводом. І ще спробою посилити психологічний тиск на главу держави. Тому якщо перша з вищезгаданих постанов (про скасування призначення Володимира Стельмаха) ще знайшла підтримку більшості в сесійному залі (227 голосів), то друга (про поновлення Сергія Тігіпка) уже не зуміла отримати «прохідного» балу (183 голоси).

Очевидно, що цей результат і близько не дотягує до того упевненого конституційного рейтингу, котрий 26 грудня і 15 січня мала пропозиція вимагати від президента Ющенка негайно внести подання про звільнення нинішнього голови і запропонувати іншу кандидатуру на посаду керівника НБУ.

Певне, надихнувшись цим фак­том, глава держави негайно заявив про намір оскаржити це рішення парламенту в Конститу­ційному суді. А в четвер прес-служба президента повідомила про подачу відповідного подання. КСУ, нагадаємо, вже прийняв до розгляду інше президентське звернення — про конституційність ст. 86 бюджетного закону, котра зобов’язує НБУ погоджувати порядок і ставку рефінансування банків із урядом.

Цього тижня ця норма, аналогів якої, як стверджують банкіри, немає практично ніде у світі, спровокувала серйозний скандал. Її запровадження призвело до фактичного блокування системи рефінансування банків, котра є на сьогодні єдиним зовнішнім джерелом підтримання їхньої платоспроможності.

«Лише йому, йому одному»

Мотивуючи тим, що Кабмін не узгодив проекту порядку рефінансування, направленого на його адресу, за словами в.о. голови НБУ Анатолія Шаповалова, ще 6 січня, банківський регулятор практично повністю припинив операції з підтримання короткострокової ліквідності своїх підопічних. У відповідному розділі веб-сайта Нацбанку в графах «обсяги наданих коштів через постійно діючу лінію рефінансування (овернайт)», а також «шляхом проведення тендера з підтримання ліквідності банків» — самі лише нулі.

Аби розуміти, наскільки важливими є зараз нацбанківські ресурси для підтримання плато­спроможності фінустанов, зазначимо, що в грудні, наприклад, загальний обсяг рефінансування, наданого Нацбанком у межах так званих стандартних процедур (овернайт плюс тендер), перевищив 36 млрд. грн., а в листопаді — 40 млрд. грн.

Цього місяця по 30-те число включно не було видано ані копійки, тоді як довгострокове рефінансування за загадковою графою «інші» продовжує періодично видаватися (втім, із посиланням, що відповідні рішення було ухвалено ще торік, тобто до моменту початку дії ст. 86 бюджетного закону). Загальний обсяг коштів, виданих на строк до одного року, уже сягнув 1,4 млрд. грн. Причому Нацбанк перестав навіть зазначати ставку, за якою їх видавали.

Примітно, що наявність заборони, котра «змусила» Нацбанк залишити на голодному пайку практично всю банківську систему, не завадила його правлінню 20 січня ухвалити рішення про виділення чергових 3 млрд. грн. банку «Надра». І це попри силу-силенну запитань щодо цільового використання раніше наданих більш як 7 млрд. грн.

Нацбанк, нагадаємо, так і не спромігся запровадити тимчасову адміністрацію в найбільшому серед недержавних фінустанов реципієнтові власного рефінансування, обмежившись призначенням туди куратора. Тим часом між Нацбанком і банком «Надра» не узгоджено питання графіка погашення кредитів, які вже було надано. Не виконані зобов’язання, зазначені в гарантійних листах банку, щодо передачі в забезпечення його акцій. Не надані відповідні документи про фінансовий стан компанії-поручителя — групи «ДФ Лімітед» (належить Дмитру Фірташу). За результатами розгляду проекту договору застави майнових прав установлено, що в забезпечення пропонують майнові права боржників банку — фізичних осіб на загальну суму 5,6 млрд. грн. Забезпечення, яке пропонується банком, «не відповідає вимогам будь-якого з діючих механізмів підтримання ліквідності банків».

Усі ці факти з парламентської трибуни озвучив голова Тимчасової слідчої комісії ВР із питань перевірки діяльності НБУ в період фінансової кризи Юрій Полунєєв, посилаючись (щоправда, неофіційно) на матеріали спеціальної комісії, створеної в стінах самого Нацбанку перед наданням три­мільярдного траншу.

«ДТ», до речі, ще на початку грудня звернулося до керівництва банку «Надра» із пропозицією детально відповісти на всі запитання, що виникли навколо ситуації в ньому. Ні слуху ні духу...

Також ще на початку грудня ми відправляли й офіційний запит із проханням надати інформацію про загальні обсяги та кількість банків, які отримали його ресурси, а також про причини наднормативного фінансування окремих фінансових установ.

Отримана нами потім «докладна відповідь» була просто зразком бюрократичної відписки: в кількох абзацах великого тексту не містилося жодного грама корисної інформації.

За даними джерела «ДТ» у НБУ, підставою для надання банку «Надра» чергового траншу рефінансування став так званий платіжний календар — графік виконання установою її платіжних зобов’язань. Однією з основних вимог, які висуваються до банку, стали 138 млн. дол. за його зовнішніми борговими зобов’язаннями (в обігу зараз перебувають єврооблігації банку на загальну суму 225 млн. дол. і синдикований кредит на суму 55 млн. дол.), пред’явлені до дострокового погашення в рамках крос-дефолту (невиконання позичальником зобов’язань перед іншими кредиторами).

— Примітно, що незадовго до ухвалення рішення про надання рефінансування НБУ помітно пожвавилися торги зобов’язаннями банку «Надра» на зовнішніх ринках. Це навіть викликало певне зростання їхніх котирувань. Якщо раніше ці папери практично не торгувалися і котирувалися досить рідко, причому з дисконтом до 80—85% від номіналу, то потім їхня вартість помітно зросла — до 30% від номіналу і вище, — розповідає компетентне джерело «ДТ». — Очевидно, що якісь структури організували скупку зовнішніх зобов’язань банку. Мета очевидна: витративши близько 20—30 млн. дол. на викуп зобов’язань, на які можна потім одержати майже 140 млн., ви «на рівному місці» отримуєте спекулятивний прибуток у 110—120 млн. дол.!

Проте водночас зрозуміло, що зважитися на таку ризиковану операцію могли особи, котрі мають інсайдерську інформацію про те, що банк має одержати чергову, тримільярдну, порцію рефінансування. А це могли бути або структури, близькі до керівництва НБУ, або власники банку «Надра». Після надання гривневого рефінансування купівля валюти для виконання зовнішніх зобов’язань не викликає проблем — такі заявки розглядаються як пріоритетні.

Тим часом на міжбанківському ринку усередині України, що почав задихатися від дефіциту ліквідності, знову різко подорожчали гривневі ресурси. За даними Нацбанку, середньозважений рівень ставок за кредитами овернайт 29 січня підскочив до 43% річних (ще за тиждень до цього він був удвічі нижчим — на рівні 20—22%). Це означає, що багато фінансових установ не могли залучити ресурси і під 100% річних.

По кишені?

У четвер, 29 січня, Кабмін нарешті затвердив спільну з Нацбанком постанову, яка визначає довгоочікуваний порядок рефінансування банків, причому вимога про узгодження не стосується короткострокових (до 14 днів) кредитів.

Перший віце-прем’єр міністр Олександр Турчинов призначений уповноваженим уряду з питань узгодження з НБУ рефінансування банків. Відтепер він братиме участь у засіданнях правління Нацбанку, маючи право призупиняти виконання відповідної операції.

«Це цілковитий абсурд, ніде такого немає, це пряме порушення Конституції щодо самостійності Національного банку... Уряд лізе абсолютно не на свою територію», — таку емоційну заяву з цього приводу зробив перший заступник голови СП Олександр Шлапак. Він також упевнений, що президент Ющенко обов’язково доведе всю абсурдність відповідної норми в Конституційному суді. Інша річ, що при цьому ніхто в СП не обіцяв забезпечити прозору процедуру дій НБУ в сфері рефінансування комерційних банків...

Та якщо стаття 86 удостоїлася розгляду КС, то інше набагато більш вибухонебезпечне, на наш погляд, нововведення бюджетного закону не привертає достатньої уваги.

Йдеться про статтю 84, яка зобов’язала Нацбанк викуповувати держоблігації за їхньою номінальною вартістю протягом трьох банківських днів із моменту надходження від банків такої пропозиції про викуп.

Причому вже у наступній статті бюджету (85-та) сказано, що у разі недоотримання доходів загального фонду держбюджету для забезпечення захищених статей витрат Кабмін має право здійснювати запозичення понад встановлені обсяги (які за загальним фондом і так становлять досить вагомі 80
млрд. грн.).

Поки дефолту не буде

Одним із найяскравіших прикладів чиновницької «нерозторопності» стала історія з мільярдним кредитом «Укравтодору», котрий, якщо, звісно, вірити твердженню прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, ледь не став причиною для оголошення дефолту за державними борговими зобов’язаннями.

Нагадаємо, що в ексклюзивному інтерв’ю для «ДТ» глава виконавчої влади заявила, що в президентському оточенні розглядається ідея продовжити перебування Віктора Ющенка на посту президента, довівши країну до дефолту і запровадивши після цього надзвичайний стан.

При цьому пані Тимошенко обвинуватила екс-міністра фінансів Ігоря Мітюкова, який очолює зараз українське представництво корпорації Morgan Stanley, у тому, що він «у поті чола разом із президентом країни — своїм давнім другом — працює над тим, щоб передчасно вимагати в України повернення кредиту в мільярд доларів і організувати крос-дефолт».

Наскільки серйозне підгрунтя мали під собою такі обвинувачення? Справді, ще в першій половині листопада Morgan Stanley зажадав достроково погасити десятирічний кредит на загальну суму 930 млн. дол., наданий цим американським інвестиційним банком під державні гарантії «Укравтодору» для будівництва доріг.

Приводом для цього стало торішнє дворазове зниження кредитного рейтингу України, що було застережено як одна з можливих підстав для дострокового повернення кредиту.

«ДТ» уже направило в «Укравтодор» офіційний запит із проханням розповісти, на які цілі і наскільки ефективно було витрачено ці кошти, котрі, за словами прем’єра, «успішно «розпиляли» через численні тіньові схеми».

Однак про повернення якого мільярда йдеться, коли згадати, що половину кредиту Morgan Stanley наприкінці листопада уступив швейцарському Credit Suisse? Котрий, як заявив тоді глава «Укравтодору» Вадим Гуржос, на відміну від Morgan Stanley не вимагав негайного погашення позики. Причому кредит було переоформлено на початкових умовах — на десять років під LIBOR+2,57%.

Невже Credit Suisse міг так швидко передумати? Ну що ж, як стверджують люди обізнані, перед багатьма «пташенятами з гнізда Вадима Гетьмана», до яких відносять і Мітюкова, і Ющенка, дійсно вже занадто гостинно відчиняються двері не лише американських, а й швейцарських банків... Чи прем’єр усе ж таки щось переплутала, рівно удвічі завищивши масштаби проблеми, щоб надати додаткової ваги своїм обвинуваченням?

Той факт, що таки справді йшлося про суму «близько мільярда доларів», непрямо підтверджує опублікований минулого тижня Нацбанком аналітичний звіт «Дії Національного банку України в період загострення світової фінансової кризи». У документі міститься посилання, що обсяг чистих міжнародних резервів НБУ на 1 січня 2009 року становив 27,8 млрд.
дол., на 1,1 млрд. перевищуючи встановлений меморандумом із МВФ критерій ефективності (26,7 млрд. дол.).

Зумовлено це було, як свідчить одне з посилань, «невизначеністю щодо виконання з боку уряду державної гарантії за зобов’язаннями «Укравтодору» (близько 1 млрд. дол.)».

А за «Укравтодором» у торішньому бюджеті значилася держгарантія на суму усього 800 млн. грн., котра за курсом кінця минулого року становила тільки близько 100 млн. у доларовому еквіваленті...

«ДТ» удалося додзвонитися до Ігоря Мітюкова, який перебував у швейцарському Давосі, однак той, пославшись на незавершені на той момент переговори, відмовився від коментарів із приводу прем’єрських заяв.

Вадим Гуржос, посилаючись на схожі причини, теж відмовився давати будь-які оцінки словам Юлії Тимошенко. Але заявив, що «вважає останній випадок яскравим підтвердженням того, що роботою із залучення та обслуговування зовнішніх боргів держкомпаній мають займатися спеціальні структури, в яких працювали б висококваліфіковані фахівці, тоді як подібна практика абсолютно не відповідає функціональному призначенню «Укравтодору».

Увечері 27 січня надійшла блага звістка — борг перед Morgan Stanley удалося рефінансувати у того ж Credit Suisse. Щоправда, тепер уже на значно гірших умовах — прибавка до LIBOR збільшилася більш як утричі — до 8% річних.

Тож загроза дефолту за цією статтею начебто минула. Але як бути з іншими боргами того ж «Укравтодору», котрі, як свого часу згадав пан Гуржос, становлять кілька мільярдів доларів? Як за нинішньої бюджетодефіцитності обслуговуватимуться позики інших держструктур? Зокрема того ж «Нафтогазу», за яким на тлі плачевного фінансового стану значиться понад 2
млрд. дол. зовнішнього боргу?

І чи варто, справді, розширювати практику залучення кредитів під держгарантії, якщо ще з минулого століття серед боржників за цією статтею значаться «легендарні» асоціація «Земля і люди» (борг у розмірі 55 млн. дол.), концерн «Украгротехсервіс» (100 млн. дол. і 229 млн. євро), ВАТ «Оріана» (170 млн. євро), ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» (133 млн. дол.) і ще більш як шість десятків боржників.

І якщо вже така незначна, здавалося б, сума в один мільярд доларів ледь не стала приводом для оголошення дефолту всієї держави Україна, то хто дасть гарантії, що в майбутньому наші чиновники виявляться більш розторопними в подібних питаннях?