Дачники «Артека»

У парламенті зареєстровано проект постанови «Про деякі питання управління майном ВР України». Автор — народний депутат Юрій Кармазін. Власне, питання одне: повернути ВР, як власникові, майно пансіонату «Гліцинія» у Нижній Ореанді, яке заникалося в засіках президентського Держуправління справами, а точніше, яке перебуває на балансі держпідприємства «Артек». Про цю дорослу таємницю Міжнародного дитячого центру «ДТ» пише з 2004 року.

Передісторію питання хочу розпочати з припущення, висловленого майже три роки тому в матеріалі «Важкий шлях Царською тропою» («ДТ», №9(588), 2006 р.). Після рішення Господарського суду Києва, який визнав незаконною угоду про продаж пансіонату «Гліцинія» «Банку внешней торговли» РФ, ми писали, що виконання рішення суду «новою українською владою може стати черговим випробуванням її дієздатності й уміння вирізняти національні пріоритети серед інтересів різних таборів». На жаль, випробування не витримано. І скільки нам іще доведеться спостерігати метушню навколо цієї дачної перлини, особливо ганебну для влади в часи кризи, — залишається тільки гадати.

Великі світу цього вподобали це місце ще на початку XIX століття. Власне, саме з купівлі ділянки землі в Нижній Ореанді й започаткувалося володіння сім’ї Романових у Криму. Тоді ж і було закладено розкішний парк, який сьогодні займає 27 гектарів. У радянські часи тут була дача генсеків — від М.Хрущова до М.Горбачова, але в народно-газетній версії держдача №1 закріпилася як дача Л.Брежнєва. За горбачовської перебудови оздоровницю передали профспілкам. У бурхливі кримінальні дев’яності роки в пансіонаті «Ветеран», так стала називатися держдача, відпочивали хазяї кримського життя. До речі, в їх зачистці тоді брав участь і Юрій Кармазін, котрий очолював спеціальну парламентську комісію із ситуації в АРК.

На початку 1997 року об’єднання «Ялта-курорт» АТ «Укрпрофоздоровниця» передає пансіонат на баланс санаторію «Нижня Ореанда» Управління справами ВР України. Проте відразу ж майно колишнього пансіонату «Ветеран» передається Державній податковій адміністрації, причому це було зроблено всього лише розпорядженням керівника Управління справами апарату ВР, адресованим головлікарю «Нижньої Ореанди»! Відтоді колишня держдача називається пансіонат «Гліцинія» і нерозривно пов’язана з ім’ям колишнього головного податківця Миколи Азарова.

Напередодні президентських виборів в Україні для російського президента активно почали шукати дачу в Криму. На початку 2004 року «Гліцинію» раптом забирають у податківців і перекидають у ДУСю, закріплюючи за держпідприємством МДЦ «Артек». І в період між другим і третім турами, а саме 12 листопада 2004 року, Володимир Володимирович і Леонід Данилович відвідують колишню держдачу, і цього ж дня оформляється договір продажу «Гліцинії» «Банку внешней торговли» РФ. Сума угоди — 77 мільйонів гривень — була суто символічною, зважаючи на те, що в період між траншами оплати збиралися переоформити на нового власника і два десятки гектарів землі. А тому дуже була схожа на презент ВВП на знак подяки за участь у долі нашої Батьківщини.

Далі — помаранчева революція і позов прокурора Криму Віктора Шемчука в Господарський суд Києва про незаконність продажу пансіонату «Гліцинія». Суд виносить рішення про подвійну реституцію: «Внешторгбанку» повернути гроші (третина суми), а саму «Гліцинію» — її власникові, ВР України.

Рішення було ухвалене і набуло чинності в березні 2006 року. Гроші, які «Артек» отримав від «Внешторгбанку», якось розсмокталися, повертати не було чого. На той час «Артек» уже стояв на межі банкрутства. Відповідний позов було подано будівельною компанією «Професіонал», якій заборгували 440 тисяч гривень, до речі, за реконструкцію пансіонату «Гліцинія». І тільки на настійну вимогу керівництва ВР необхідні кошти було передбачено в бюджеті 2008 року. І тільки в листопаді минулого року «Артек» прийняв від «Внешторгбанку» на свій баланс майно пансіонату. І повертати його ВР України не має наміру. Тому що на той час на руках Держуправління справами з’явилося рішення Вищого господарського суду України, яке звільнило від такої необхідності. «Вищий госпсуд вирішив, що подвійної реституції не існує, хоча в цьому випадку це цілком відповідає законодавству, — сказав «ДТ» представник ВР України на всіх процесах стосовно «Гліцинії» Анатолій Селіванов. — У частині повернення пансіонату власникові, яким є ВР Ук­раїни, попередні рішення було скасовано. Ми намагалися оскаржити це рішення у Верховному суді України, проте він узагалі відмовився цю справу розглядати».

Таким чином, тепер проблему має вирішити парламент ухваленням постанови, проект якої подав наприкінці січня народний депутат Ю.Кармазін. Обгрун­тування таке: необхідність зберегти об’єкти природно-заповідного фонду, які руйнуються, і поновити функціонування оздоров­чого закладу, який забезпечував діяльність ВР України. До речі, нагадаємо, що порушення Конституції і законодавства в частині скорочення оздоровчої мережі було в основі позову прокурора Криму В.Шемчука, завдяки якому «Гліцинію» й повернули у держвласність. Сьогодні ж той, хто зможе побувати на території «Гліцинії», погодиться: її справді треба рятувати. Це вже не перлина, як її зазвичай називали. Занедбаний парк, занедбана територія, хіба що грибникам привілля — прямо біля центральних алей у середині лютого можна збирати рядовки. Сам будинок держдачі №1 потребує реставрації. Про те, що залишилося з пишного оздоблення держдачі, — окрема розмова. Зникли не тільки розкішний білий рояль та антикварні меблі, а й кілька полотен, у тому числі пензля Петрова-Водкіна.

Шукати, звичайно, мають ті, кому належить. Але є інформація, що перші сліди ведуть до Гурзуфа, у володіння колишніх податківців, котрим завдяки доброті душевній кримського керівництва дістався колишній ММЦ «Гурзуф».

Шукати правоохоронцям узагалі доведеться багато. Тому що можливість фізичного доступу на територію в тих-таки прокурорів з’явилася тільки після того, як майно «Гліцинії» було прийняте на баланс «Артека» і змінилася охорона. І навіть після того, як рішення суду про повернення «Гліцинії» набрало чинності, але відтягувався момент повернення грошей «Внеш­торгбанку», а Держуправління справами було стурбоване проблемою — як не віддати ВР України колишню держдачу, її територію буквально рвали на частини. Берега в «Гліцинії» більше немає. На найближчі півстоліття. Він увесь — від кліматопавільйону до меж санаторію «Нижня Ореанда» — поділений між чотирма ТОВ, які разом із Кримським протизсувним управлінням експлуатують тепер берегоукріплювальні споруди. І щоб ні в кого не було сумнівів у законності цих договорів — є рішення Господарського суду АРК. Питається: а яка вигода комерційним структурам ремонтувати й утримувати хвилерізи, буни, каменевловлювальні стінки, та ще й платити при цьому протизсувному управлінню?

Усе дуже просто. Берегоукріплювальні споруди — це залізобетонна підстава звернутися до Лівадійської селищної ради з проханням надати земельні ділянки для їх обслуговування. Схема відпрацьована. Достатньо нагадати історію, як гектар землі «Магарачу» кримська влада відвела для «проведення берегоукріплювальних робіт» пансіонату сімейного типу, більше відомому як дача В.Януковича.

І як злагоджено діють берегоукріплювачі! Одного дня — 11 червня 2008 року — Лівадійсь­ка селищна рада дає дозвіл трьом фірмам на розробку проектів землевпорядження «з відведення в оренду ділянок землі для експлуатації берегоукріплювальних споруд на землях Лівадійської селищної ради». А саме:

— ТОВ «Інвестсервіс», берегоукріплювальні споруди санаторію №1, ділянку орієнтовною площею 0,3 га і ділянку довжиною 100 метрів (читайте — пляжної зони);

— ТОВ «Рігель», берегоукріплювальні і пляжні споруди санаторію №2, ділянку площею
0,5 га;

— ТОВ «АТ Інвест», берегоукріплювальні і пляжні споруди санаторію №1, ділянку площею 0,5 га.

Цим самим днем датоване рішення (одне на три фірми) про затвердження договорів сервітуту — для проїзду на берегоукріплювальні споруди. Проїхати до берега можна тільки територією пансіонату, але Лівадійська селищна рада вважає, що це її землі. А потрапити на територію можна або вплав, або через КПП «Гліцинії».

І, нарешті, 21 серпня ТОВ «Добро-плюс» отримує схвалення Лівадійської селищної ради на складання проекту землевпорядкування для відведення в оренду 0,5 га, але не тільки для обслуговування та реконструкції берегоукріплювальних споруд, а й під будівництво пляжно-розважального комплексу рекреаційного призначення у районі пансіонату «Гліцинія».

Всього — майже два гектари «із земель Лівадійської селищної ради». І це один із найцікавіших моментів цієї історії — у кого земля? 20,4 гектара, з яких 19 гектарів — пам’ятка — парк і заказник «Південнобережні діброви» — мають статус ПЗФ. «Зовнішторгбанку» земля не передавалася. У МДЦ «Артек» жодних правовстановчих документів на територію пансіонату «Гліцинія» немає і не було.

Анатолій Селіванов повідомив «ДТ»: держакт на користування землею загальною площею 20,4 га, як і має бути, у власника. Тобто у ВР України. І всі рішення, про які йшлося вище і суть яких, на його думку, — «приховане відчуження, незаконні, тому що прийняті без відома власника майна, для обслуговування якого земля й відводилася».

Слід сказати, що про наявність держакта у ВР України керівництво «Артека» довідалося лише позаминулого тижня. А.Селіванов повідомив про це на засіданні регламентного комітету, який розглядав проект постанови авторства Ю.Кармазіна. Тому треба зазначити, що розтягування землі та берега пансіонату «Гліцинія» стало можливим, зокрема, і через метушню, влаштовану з приводу того, хто ж нею володітиме.

У такому разі незрозуміло, чому в проекті постанови є пункт:

«2. Апарату Верхов­ної Ради України забезпечити:

— отримання у встановленому законом порядку документів, що посвідчують право санаторію «Нижня Ореанда» Управління справами Апарату Верховної Ради України на постійне користування земельною ділянкою пансіонату «Гліцинія», в межах, встановлених на момент видачі незаконного розпорядження в.о. Керуючого справами Апарату Верховної Ради України від 26.02.1997 року № 20-А».

Ми попросили Анатолія Селіванова підтвердити його слова копією держакта. Після чого з’ясувалося, що держакт справді є, виданий 11 вересня 1995 року, але — пансіонату «Ветеран», який на той час перебував у структурі «Укрпрофоздоровниці». Зрозуміло, що у ВР не було можливості переоформити документи на землю — «Гліцинія» швидко пішла до податківців. Але ніхто за десятиліття навіть не спромігся навести в земельних документах лад! Це ще раз підтверджує: за високими парканами режимних об’єктів у земельній та майновій сферах закон не ночував.

Тим часом не все так сумно. Рішення Лівадійської селищної ради, про які йшлося вище, цього тижні опротестовані прокурором Ялти Ростиславом Проциком. В інтерв’ю «ДТ» він повідомив, що рішення прийнято з порушенням земельного законодавства. А саме: без проведення аукціонів із продажу права оренди, які передбачені змінами до Земельного кодексу, що набрали на той час чинності. Крім того, рішення приймалися без відповідних погоджень і без упорядкування актів вибору земельних ділянок. До того ж прокуратура АРК, як повідомив «ДТ» прокурор автономії Володимир Бойко, після звернення регламентного комітету ВР України розпочала перевірку дотримання законності на території «Гліцинії». І, наскільки можна судити, реагування з приводу спільної експлуатації берегоукріплювальних споруд прийматиметься у Сімферополі. Адже дії протизсувного управління освячені рішеннями ВР і РМ Криму. Проте, здається, повернення на круги своя берега та землі «Гліцинії» простим не буде. І судових позовів не уникнути. Бо люди за цими фірмами, як розумієте, стоять непрості. Хто — спробуємо доказово повідомити найближчим часом.

Але що далі? У керівника Держуправління справами Ігоря Тарасюка з’явився новий аргумент для відмови в передачі «Гліцинії» — недавня постанова КМ про передачу МДЦ «Артек» у сферу управління Міністерства сім’ї, молоді та спорту. Правда, ДУС ще не прийняло рішення з цього приводу, і справа ця заморочлива й довга, подає уряду через пресу маячкові сигнали І.Тарасюк.

І чи потрібна «Гліцинія» самому «Артеку» — навіть не питання. Тому що: а) непрофільний для дитячого центру заклад; б) висить на шиї в період повного безгрошів’я. Самих охоронців «Артеку» нині у «Гліцинії» 15 чоловік, але — основне — цю територію й будинки потрібно як слід утримувати. І все це багатство — за 40 кілометрів від МДЦ.

Але якщо «Артек» усе-таки перейде в Міністерство сім’ї та молоді — не факт, що потім він опиниться у ВР України.

Тим часом проект постанови Ю.Кармазіна передбачає, що упродовж двох місяців з моменту її прийняття держпідприємство МДЦ «Артек» і апарат ВР України мають оформити передачу на баланс парламентського санаторію «Нижня Ореанда» об’єкти рухомого і нерухомого майна «Гліцинії». На їх утримання та охорону, а також на дотримання охоронного режиму території ПЗФ необхідно буде перед­бачити кошти у держбюджеті нинішнього року. Скільки — поки що, здається, ніхто реально найближчим часом визначити не зможе. По-перше, тому що результати безгосподарності на закритому об’єкті ще потрібно оцінити. По-друге, сума вималюється, коли стане зрозуміло: а що ж у «Гліцинії» буде? Держрези­денція, держдача спікера, пансіонат для депутатів чи, страшно навіть припустити, — ветеранська оздоровниця. Останній варіант в інтерв’ю «ДТ» озвучив Юрій Кармазін. «Це навіть символічно буде. Адже в горбачовські часи держдача була перейменована на «Ветеран». В «Артеку» — діти, а тут — ветерани, заслужені люди, ветерани Збройних сил та інші пенсіонери. Вони відпочиватимуть і гулятимуть там, де колись відпочивали Хрущов і Брежнєв». Ю.Кармазін припускає, що «Гліцинія» залишиться на балансі ВР, але оздоровлюватимуться там не депутати, а саме ветерани. А ось джерело в апараті парламенту вважає, що ВР повинна використовувати «Гліцинію» з представницькою метою: «Якщо відновимо цей держоб’єкт, він матиме унікальне значення для виконання держфункцій. Там можуть відбуватися міжнародні зустрічі й переговори».

Можуть, звісно. Тільки таких унікальних місць у нашої політ­еліти більш ніж досить. Але на якості життя народу, якому зазначені перлини й належать, це аж ніяк не позначається.