Чужий регіонал і діловий міліціонер

Відставка голови Тернопільської облдержадміністрації Ярослава Сухого після короткочасної — двомісячної роботи на цій посаді, доводить, наскільки гнилі шви з’єднують тіло «добре керованої» вертикалі нової виконавчої влади в Україні.

Повернувшись після 18-річної перерви в Тернопіль, народний депутат-регіонал виявився таким собі декабристом, надто чужим для патріотичних сил і політичної еліти області. Понад 20 громадських організацій протестували проти появи в області Ярослава Сухого гаслами «Геть окупанта-комуніста», «Батьки прогнали. Діти приймуть?», скликанням гнівних прес-конференцій та мітингом біля стін ОДА. А найбільша в обласній раді фракція — ВО «Свобода» двічі намагалася внести в порядок денний сесії питання про недовіру губернатору. Найгостріше його критикували за те, що не склав депутатських повноважень у Верховній Раді і голосував за ратифікацію харківських угод щодо Чорноморського флоту Росії.

Пан Сухий відхрещувався від свого «флотського» голосу, пояснюючи його непорозумінням. «Того дня, 27 квітня, я перебував з робочою поїздкою у Підгаєцькому районі. Моєю карткою скористалися інші обранці. А заяву про складання повноважень депутата Верховної Ради я подав іще 16 квітня...» Хоча в наступні дні голова Тернопільської облдержадміністрації з’являвся у парламентській залі, і це бачили телеглядачі всієї країни.

Відволікаючим маневром Ярослав Сухий обрав відкриття регулярних авіарейсів «Тернопіль—Київ». Але вийшло — ніби курям на сміх. Минулої п’ятниці на борту літака АН-24 компанії «Мотор Січ» перебував аж... один пасажир. На прощальному виступі перед депутатами облради голова ОДА до основного досягнення нової виконавчої влади зарахував оздоровлення економіки області в частині відшкодування ПДВ експортерам. Однак пан Сухий багато що замовчав. Адже за останні два місяці підприємствам області держава повернула лише трохи більше ніж 25 млн. грн. цього податку, залишивши за ними вчетверо більший.

А ось — найцікавіші кульбіти нових призначень у виконавчій владі регіону. Бо ціна їх — втрата посади Ярославом Сухим. У призначенні нових заступників голови ОДА і голів райдержадміністрацій їхні покровителі обходили губернатора як тільки могли. Людьми Сухого можна вважати керівника Підволочиського району Ярослава Хобтяна, з яким в очільника ОДА перетиналися життєві шляхи на Хмельниччині, та голову Чортківської РДА Ярослава Стеця — шкільного товариша губернатора. Про «осадження» крісел деяких його замів та перших крісел у решті районів подбали інші люди. Наприклад, за сприяння голови регіонального відділення ПР, народного депутата Ореста Муца посаду одного із заступників голови ОДА — з політико-правових питань — обійняв молодий регіонал Петро Гоч. У кабінет керівника Кременецького району увійшов іще молодший член ПР Ігор Михальчук... Та найбільших зусиль до перепризначень та одного призначення своїх людей у районах доклав недавній губернатор — єдиноцентрист Юрій Чижмарь. У місцевому політбомонді побутує жарт: «Попередня влада обросла таким жирком, що його цілком вистачить поділитися з новою». У Борщівському, Заліщицькому, Гусятинському, Бучацькому, Козівському, Шумському районах зберегли посади попередні голови, яких призначили за керівництва областю Юрія Чижмаря. Тернопільським районом тепер став керувати близький до екс-губернатора представник «Єдиного центру» Віктор Щепановський.

Очевидно, Ярослав Сухий зрозумів, що впливати не такий політичний пасьянс йому буде надто складно. І, відкликавши заяву про складання депутатських повноважень, повернувся на роботу у Верховну Раду.

Особа новопризначеного голови облдержадміністрації 46-річного Михайла Цимбалюка добре знайома жителям області. Учитель фізкультури за освітою, директор спортивної школи у Підволочиському районі, начальник обласного ДАІ, заступник начальника УМВС області. Програвши в березні 2002 року вибори до Верховної Ради по Бучацькому округу і до облради — по Бережанському, міліцейський чин шукає шляхи, як достойно покинути область. І знаходить їх, бо впродовж двох років керує міліцією Рівненщини. А в липні 2004 року, в період прем’єрства Віктора Януковича, повертається в Тернопільську область на білому коні, ставши головою облдержадміністрації.

У дні помаранчевої революції Михайло Цимбалюк, знаючи проющенківські настрої виборців Тернопільщини, не став пропагувати ідеї Януковича, а тихо залишив область, підшукавши собі місце в апараті МВС. Більшість епохи Ющенка екс-голова Тернопільської ОДА працював на посаді начальника департаменту кримінальної міліції у справах неповнолітніх. А з 2008 року очолив Полтавську обласну міліцію. В ході виборів-2010 року Михайло Цимбалюк діяв обережно, не засвітившись за прикладом свого тодішнього шефа Юрія Луценка в підтримці Юлії Тимошенко. І в березні ц.р., залишившись у міліцейських верхах, очолив міліцію Львівщини.

Тінь Цимбалюка громадськість Тернопілля відчула кілька днів тому. Бо на посаду начальника УМВС повернувся Федір Бортняк, який був у цьому кріслі за часів Цимбалюка, тобто в другій половині 2004-го.

Скоріш за все, першу посаду в області йому допоміг здобути відомий артист, народний депутат від Партії регіонів Ян Табачник. Дружніх стосунків із ним генерал міліції — губернатор аж ніяк не приховує.

Але найприкріше те, що навіть на церемонії представлення місцевим чиновникам Михайло Цимбалюк не окреслив власного бачення перспектив і завдань розвитку області. Хоча керуватиме Тернопільщиною уже вдруге. «Я зроблю все, щоб люди хотіли жити в цій області», — оце і вся програма пана Цимбалюка, яка залишила чимало запитань, не давши жодної відповіді.