Чому зараз украй важливо розгорнути повномасштабну парламентську дипломатію

У моїй стрічці час від часу бачу дописи народних депутатів.  

У тому числі досить відомих людей.  

Переважна більшість дописів — це фото й відеозвіти з відвідин блокпостів, зустрічей із військовими, фотодокази перебування в Києві, роздавання гуманітарки.  

Дивлюся я на ці фото й не можу зрозуміти: а чим вони всі займаються?! Яка ефективність цього зараз, коли цілий член/членкиня парламенту, а іноді — й голова фракції їздить по місту й робить те, що роблять тисячі волонтерів, військових та учасників тероборони?!  

Так, звісно, нам усім важливо побачити, що парламентарії з народом. Ми вже всі це побачили. Тепер потрібне не це.  

Кожен сьогодні мусить максимально ефективно працювати на своєму місці.  

Вчора пройшло засідання Верховної Ради і було ухвалено важливі рішення, насамперед для відновлення економічного життя в країні, про що я писав у попередній статті.  

Але що далі? Знову повертатися на блокпости, до селфі-волонтерства?  

Вважаю, що фокус уваги частини Верховної Ради має бути розвернутий на 180 градусів.  

Від парламентаріїв особисто я, наприклад, очікую, що вони висадяться десантом за кордоном і проведуть сотні зустрічей зі своїми західними колегами, аби ті посприяли, щоб їхні країни погодилися на розширення асортименту поставок зброї та, можливо, закриття неба.  

У цьому є величезна потреба. В європейських країнах прем’єр — це не одноосібний керівник країни, а продукт коаліційної згоди більшості парламентських фракцій. Те ж саме стосується й інших членів уряду.  

Саме парламенти — центри політичної системи країн Заходу. Вони є барометром суспільної думки і досить часто швидко коригують курс своїх урядовців. 

І нам украй потрібно зараз запустити парламентську дипломатію. Самого президента чи МЗС з Дмитром Кулебою недостатньо: потрібно розривати систему зсередини. 

Зустрічі з нашими дипломатами завжди сприймаються як зустрічі з представниками нашого уряду. Зустрічі на рівні парламентаріїв — це фактично розмова з представниками суспільства. Це інший формат і інший зріз.  

Ми повинні проводити стратегію тисячі уколів. Кожен депутат має стати такою собі торпедою (в хорошому сенсі слова), яка має поцілити в серце політичного життя країн ЄС та інших держав Заходу, чия підтримка зараз украй важлива. Поцілити й здетонувати, піднявши інформаційну і політичну хвилю. 

У парламентських коаліціях країн ЄС — сотні депутатів. Під кожним і кожною — величезні спільноти, політична вага та можливості впливу. Наприклад, до нинішньої коаліції в Бундестазі входять 416 (!) депутатів. У Великій Британії до коаліції входить 261 член парламенту. Ось поле для роботи.  

На сьогодні у нас створено 77 парламентських груп дружби. З них 32 — групи дружби з країнами Заходу. В кожній — десятки парламентаріїв з інших країн. Усе це сотні й сотні таких потрібних нам контактів. Часто це вже налагоджені й робочі контакти.  

Плюс, звісно, є й інші потенційні співрозмовники за кордоном — впливові неурядові організації, провідні медіа та інші центри впливу. Наших дипломатів на все це не вистачить просто фізично.  

Так, не всі наші депутати говорять іноземними мовами. І не всі володіють дипломатичними прийомами. Але це зараз не важливо. В нас розгалужена система закордонних дипломатичних установ, які можуть підставити плече та допомогти парламентаріям зустрітися зі своїми колегами і доносити правду. 

Звісно, не всі 400 депутатів мусять їхати за кордон, але це точно не мають бути 10–20 парламентаріїв. Тут потрібен розумний підхід. І слід залучати не лише депутатів зі «Слуги народу», а всіх, хто спроможний і хоче боротися за майбутнє країни.  

Певна річ, у зв’язку з цим потрібно дозволити голосувати дистанційно. Це розв’яже руки і дасть змогу депутатам працювати на різних фронтах. 

Тому потрібно: 

1. Ухвалити на рівні керівництва держави рішення про переформатування роботи певної кількості парламентаріїв на зовнішній напрям задля забезпечення ухвалення іноземними урядами та парламентами рішень, критично важливих для наших оборони й економіки.  
2. МЗС разом із Верховною Радою із залученням наших посольств визначити стратегію здійснення комунікацій із парламентаріями країн ЄС і Заходу, іншими центрами впливу. 
3. Спростити механізм погодження таких міжнародних контактів, який зафіксовано в указі президента 671/2022 «Питання координації зовнішньополітичної діяльності держави», зробити його гнучким.  
4. Визначити перелік нардепів, які можуть, здатні та готові здійснювати такі контакти. Центром такої роботи може стати Комітет з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва.  
5. Дати «політичний дозвіл» на виїзд народних депутатів за кордон з метою проведення низки зустрічей із членами парламентів, впливовими неурядовими організаціями, медіа та центрами впливу. 
6. Запровадити можливість дистанційного голосування у Верховній Раді. 

Усі статті Михайла Бно-Айріяна читайте тут.