Чому потрібно і як можна звільнити Тимошенко

Україна сьогодні перебуває на межі, мабуть, її найвизначнішої зовнішньополітичної події з часів здобуття незалежності в 1991 р. У листопаді 2013 р., можливо, буде, нарешті, підписано Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Безпрецедентний пакт був би не тільки найбільшим міжнародним договором в історії України. Цей новий тип угоди став би і найбільшим контрактом, який ЄС будь-коли укладав з третьою країною. Текст Угоди є докладним планом докорінної реформи українського державного та економічного устрою і детальною дорожньою картою для глибокої інтеграції української економіки в найбільший ринок світу.

Щоправда, у тексті Угоди однозначної перспективи членства України в ЄС не прописано. Однак ціла низка нещодавніх офіційних і неофіційних заяв різних представників ЄС, включаючи, наприклад, депутатів Європейського парламенту або комісара ЄС Штефана Фюле, чітко натякає на те, що імплементація статей Угоди про асоціацію буде фактичною підготовкою України до вступу в Євросоюз.

Як відомо, втілення цього сценарію, однак, сьогодні перебуває під серйозною загрозою. За останні три роки відбулася реставраційна трансформація політичної системи України. Сумарний ефект різних модифікацій і маніпуляцій українського законодавства, держуправління, виборчого процесу, ЗМІ тощо призвів до фундаментального підриву - і до того не дуже розвинених - демократичних засад постпомаранчевої української державності. Тим самим відпала одна з головних передумов, на тлі яких у 2008 р. було ухвалено рішення про підготовку свіжого й особливого базового договору між Києвом і Брюсселем. Проект нового україно-ЄСівського контракту дістав промовисту назву "Угода про асоціацію", що мало вказати на спеціальну якість майбутніх відносин між Україною і ЄС.

Чому Угоду досі не підписано?

Однак Україна сьогодні не виконує низки умов ЄС для підписання такої далекосяжної Угоди. Перелік західних претензій до нового уряду України після обрання Януковича дедалі довшав. Але для багатьох найголовнішим проявом і символом авторитарного регресу в Україні стали арешт і ув'язнення лідера української опозиції. Негативний піар-ефект цієї акції посилюється тим, що цим лідером є красива жінка, добре відома в усьому світі, яка була одним з керівників популярної на Заході "Помаранчевої революції" і яка згодом особисто познайомилася з багатьма провідними представниками країн та інститутів ЄС. Як багато українських спостерігачів суду над Юлією Тимошенко, так і ЄСівські споглядальники та аналітики цього процесу дійшли висновку, що ні Кримінально- процесуальний кодекс України, ні положення Європейської конвенції з прав людини не були дотримані під час суду над Тимошенко. Більше того, у сприйнятті не тільки жіночих, а й багатьох чоловічих західних спостерігачів України арешт Тимошенко цілком уписувався в загальну сексистську поведінку нового, спочатку суто чоловічого уряду Януковича-Азарова. До цього вже вкрай негативного іміджу останніми місяцями ще додалися новини про те, що Тимошенко у в'язниці важко захворіла, і що тюремники не завжди поважають права і гідність хворої ув'язненої.

У результаті цих і кількох інших явищ на Заході створилася досить неапетитна картина звичаїв нинішнього українського керівництва. Щоправда, для тих західних політиків, дипломатів, аналітиків і журналістів, які інтенсивно займаються Україною, доля Тимошенко є далеко не єдиною, а може навіть і не найважливішою, проблемою сьогоднішньої української політичної системи. Однак для широкої, політично заангажованої, але не так добре про Україну поінформованої західної громадськості, саме ув'язнення Тимошенко стало найбільш скандальним, характерним і неприйнятним заходом нового українського керівництва.

На тлі такої ситуації важко собі уявити, що Європейський Союз погодиться на підписання Угоди, поки Тимошенко у в'язниці. Щоправда, деякі - особливо східноєвропейські - політики ЄС, як, наприклад, прем'єр-міністр Естонії, очевидно, готові до підписання Угоди і без звільнення Тимошенко. Проте ймовірність того, що принаймні деякі країни - члени ЄС висловляться проти підписання, поки Тимошенко у в'язниці, - велика. Вето навіть однієї країни ЄС вистачить для того, щоб знищити європейську інтеграцію України. Для забезпечення підписання Угоди потрібне, насамперед, швидке й істотне поліпшення міжнародного іміджу України. Такого ефекту сьогодні можна досягти, тільки випустивши Тимошенко з в'язниці.

Початкова ситуація

Не без підстав багато хто вважає, що справа Тимошенко - не кримінальна, а, швидше, - політична. На цьому тлі дехто вважає, що для звільнення лідера опозиції достатньо політичної волі, а дотримання норм закону при цьому є другорядним. Однак цілковите ігнорування норм закону при можливому звільненні Тимошенко означало б непряме визнання владою своїх дій політичними репресіями. Таке гіпотетичне звільнення Тимошенко було б негласним визнанням колишнього прем'єр-міністра жертвою політичних переслідувань.

Само по собі притягнення до кримінальної відповідальності людини, яка раніше обіймала високу державну посаду, не є чимось екстраординарним. Це відбувалось і відбувається у багатьох країнах світу. Іноді за такими акціями і в інших контекстах можна простежити політичний мотив. Однак було б важко знайти у світовій історії випадок визнання владою своїх власних дій нелегітимними, такими, що становлять собою політичні репресії. Зазвичай це робить, якщо взагалі робить, наступна влада. Тому ми постараємося нижче розглянути різні юридичні шляхи звільнення Тимошенко без реабілітації та офіційного визнання її політичним в'язнем.

Які механізми звільнення Тимошенко від відбування покарання є в українському законодавстві? Початкова ситуація така: Тимошенко була визнана винною у перевищенні влади або службових повноважень і засуджена до семи років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, що пов'язані з організаційно-розпорядницькими та адміністративно-господарськимифункціями, строком на три роки. Строк позбавлення волі обчислюється з 5 серпня 2011 р., тобто до
5 серпня 2018 р. Позбавлення права обіймати посади в органах державної влади обчислюється з моменту відбуття основного покарання, тобто з 5 серпня 2018 р. по 5 серпня 2021р. Зобов'зання ж відшкодувати збитки НАК "Нафтогаз" у розмірі 1 млрд 561 млн 365 тис. 234,94 грн не є видом кримінального покарання, оскільки накладене в рамках цивільного позову. Відповідно, звільнення може бути від двох видів призначених покарань - позбавлення волі (основне покарання) і позбавлення права обіймати посади в органах державної влади (додаткове покарання). У такому випадку існує кілька юридичних механізмів звільнення від відбування покарання.

Як можна звільнити Тимошенко?

Перший і найшвидший шлях - помилування президентом. Як продемонстрував нещодавно Віктор Янукович стосовно Юрія Луценка, це можливо навіть без клопотання самої засудженої. Можна вітати, що чинний президент тим самим не пішов за вузькою інтерпретацією власного указу про порядок помилування 2010 р., який встановлює порядок з особистим клопотанням ув'язненого про помилування. Таким чином президент своїм рішенням підтвердив свій статус гаранта Конституції України - бо основний закон не обмежує кола людей, які можуть клопотати про помилування.

На жаль, українське законодавство замовчує про можливість зняти судимість актом помилування, яка залишається після помилування. Отже, на сьогодні тільки суд може ухвалити рішення щодо зняття судимості. Можна тільки сподіватися на те, що громадський резонанс навколо теми помилування Тимошенко, Луценка та інших нагадає депутатам про необхідність заповнити цю прогалину й ухвалити відповідні зміни до Кримінального та Кримінально- процесуального кодексів.

Другий шлях звільнення Тимошенко - це переглянути судове рішення за ново виявленими обставинами. Такими обставинами згідно із законом можуть бути: штучне створення або підробка доказів; неправильність перекладу висновків і пояснень експерта; завідомо неправдиві показання свідків, потерпілих, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтувався вирок; зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді або суду під час кримінального провадження; визнання Конституційним судом України неконституційності закону, іншого правового акта або їхнього окремого положення, використаного судом, тощо. Тобто має бути відкритою і доведеною хоча б одна з перелічених у законі обставин.

Третій - українське законодавство дозволяє суду звільняти людину від подальшого відбування покарання, якщо та в період відбування покарання тяжко занедужала. Є затверджений наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань і Міністерством охорони здоров'я "Перелік захворювань, які є підставою для подачі в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання". Перелік включає понад сто захворювань. Зважаючи на тривалість і підтверджену німецькими лікарями серйозність хвороби Ю.Тимошенко, напевно могли б знайтися відповідні підстави для її звільнення.

Четвертий шлях процедурно складніший і неоднозначний: Верховна Рада може ухвалити зміни до статті, за якою було засуджено Ю.Тимошенко, або зовсім декриміналізувати ст. 365 КК України - спроба чого вже мала місце. Цей шлях був би не таким уже й екстраординарним, бо Верховній Раді не звикати вносити зміни до Кримінального кодексу: до цього нормативного акта зміни вносяться постійно.

Альтернативні способи

Є й інші, але для нашої аргументації менш актуальні, шляхи звільнення Тимошенко. Так, Верховна Рада щорічно ухвалює "Закон про амністію". Після відбуття двох третин основного покарання, тобто в 2016 р., Тимошенко могли б амністувати, якщо законом передбачать цю категорію засуджених осіб. Відбуття тих-таки двох третин основного покарання є підставою для умовно-дострокового звільнення засудженого. Таке звільнення є правом (але не обов'язком) суду.

Інший механізм пов'язаний із правом суду замінити невідбуту частину покарання м'якшим покаранням. Враховуючи, що злочин, за який засуджено Тимошенко, належить до категорії тяжких, питання про заміну покарання можна ставити після відбуття половини строку покарання, тобто тільки в лютому 2015 р. Використовуючи цю процедуру, можна замінити Тимошенко позбавлення волі на інше, м'якше покарання, не пов'язане із позбавленням волі, а також звільнити від другого покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади.

Що стосується обов'язку відшкодувати півтора мільярда гривень НАК "Нафтогаз" - тут дороги назад немає, і скасувати це рішення не можна. Наслідки цього рішенні такі, що до повного погашення цієї суми Ю.Тимошенко не зможе мати щось у приватній власності, бо власність підлягатиме вилученню в рахунок погашення боргу. Єдиною підставою для зміни цього рішення може бути повна реабілітація Ю.Тимошенко, тобто визнання її невинуватості і, відповідно, відсутності заподіяної шкоди.

Переважну частину викладеного може перекреслити обвинувальний вирок у справі про вбивство Є.Щербаня, якщо такий буде винесено. У цьому випадку залишиться тільки перший механізм звільнення - помилування.

Інтерес Януковича

Звільнення Тимошенко є не єдиною, але, можливо, найважливішою передумовою для підписання Угоди про асоціацію Україна-ЄС. Очевидно, що головна причина того, що Тимошенко все ще у в'язниці, - це те, що її звільнення в так званій Сім'ї Януковича асоціюється з певними політичними ризиками. Калькуляції радників Януковича, однак, видаються занадто короткостроковими. У середньостроковій перспективі дедалі більше зростатиме значення питання про політичну легітимність та історичну спадщину правління Януковича.

Досі досягнення Януковича як президента України доволі скромні. Вражаючі політичні, фінансові й комерційні успіхи його біологічної та метафоричної сім'ї в майбутньому легко можуть обернутися для Януковича важкою іпотекою його президентства. У реалізації найгіршого сценарію вони могли б навіть стати джерелом фізичної загрози для нього і його соратників. Підписавши Угоду про асоціацію, Янукович нині має шанс стати історичною постаттю в пострадянському розвитку України, якщо не всієї Європи. Тим самим він міг би надати своєму правлінню великого заряду історичної легітимності, а можливо, навіть у майбутньому набути певної недоторканності. Хотілося б вірити в те, що Янукович і його Сім'я в майбутньому не пошкодують, що вони згаяли цей шанс.