Чого очікувати від ухвалення законопроєкту про зброю?

Напередодні повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну 23 лютого 2022 року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні проєкт Закону України «Про обіг цивільної вогнепальної зброї» (реєстр. №5708) та пов’язаний із ним проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України і Кодексу України про адміністративні правопорушення (реєстр. №5709).

З огляду на те, що зазначений законопроєкт готують до розгляду в другому читанні в умовах воєнного стану, його фінальний зміст, безперечно, відрізнятиметься від того, за який депутати проголосували в первинній редакції. Це цілком нормальна практика законотворення — адекватно реагувати на виклики сьогодення й майбутнього.

У перші дні повномасштабної війни органи державної влади вимушено здійснили екстраординарні кроки з оборони та захисту українського народу, територіальної цілісності, суверенітету й незалежності нашої держави від окупантів, зокрема шляхом видачі вогнепальної зброї цивільному населенню для захисту України в період дії воєнного стану.

Так, у межах реалізації положень ст. 65 Конституції України, згідно з якими захист Батьківщини, її незалежності та територіальної цілісності є обов’язком громадян України, у перші дні повномасштабної війни МВС спільно з членами профільного парламентського комітету розробили законопроєкт «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», який надалі був ухвалений Верховною Радою України та набрав чинності 7 березня 2022 року.

Законом передбачено право цивільним особам у період дії воєнного стану отримати вогнепальну зброю і боєприпаси до неї для відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав, а також обов’язок повернути таку зброю органам поліції впродовж 10 днів після припинення або скасування воєнного стану. Важливою нормою закону є те, що цивільні особи не несуть відповідальності за застосування отриманої вогнепальної зброї проти осіб, які чинять збройну агресію проти України. Суть законопроєкту цілком відповідає умовам воєнного стану, інтересам українського народу, суверенітетові України та ґрунтується на загальновизнаних принципах міжнародного права.

Понад 200 днів від початку повномасштабної війни Росії проти України цілком достатньо для повноцінного аналізу прийнятого рішення про видачу вогнепальної зброї цивільним. Досвід засвідчив, що це рішення влади було правильним і своєчасним.

Однак усе має свій початок і кінець, тому органам державної влади вже зараз потрібно напрацьовувати превентивні правові механізми, зокрема щодо недопущення протиправного використання зброї, отриманої на підставі зазначеного закону, підвищення рівня криміногенної ситуації всередині держави після перемоги України та встановлення стабільного миру. Ситуація ускладнена тим, що вогнепальна зброя, видана за спрощеною процедурою, не була попередньо відстріляна для криміналістичного обліку (кулегільзотеки), а отже ідентифікувати її власника з допомогою звичних для слідства методів буде вкрай складно.

Для недопущення потенційних ризиків у майбутньому законодавча і виконавча гілки влади готують правову основу й адекватні способи правозастосування. Одним із дійових шляхів мінімізації названих ризиків може стати напрацювання ефективного механізму контролю над вогнепальною зброєю, встановлення чіткого порядку набуття та позбавлення права власності, зокрема на зброю, здобуту в бою із загарбниками (трофейну). Саме ця ідея —ключова у пропозиціях і рекомендаціях, пропонованих МВС України до другого читання законопроєкту №5708.

Міжнародно-правовий аналіз законодавства у сфері обігу вогнепальної зброї в країнах зі сталою демократією свідчить про динамічність правового регулювання суспільних відносин у цій сфері. Українське законодавство щодо належного регулювання обігу вогнепальної зброї теж буде поступово вдосконалюватись уже після прийняття базового закону.

Тому основним завданням на цьому етапі є вироблення до другого читання збалансованої редакції законопроєкту з урахуванням досвіду розвинених країн, сучасних викликів та вітчизняного досвіду правозастосування.

Саме Міністерство внутрішніх справ і Національна поліція України нестимуть відповідальність за реалізацію майбутнього закону, тому його збалансована редакція до другого читання має неабияке значення для міністерства.

Нагадаю, що Україна — фактично єдина держава в Європі, де немає спеціального закону щодо регулювання обігу цивільної вогнепальної зброї. Водночас маніпулятивні твердження, що законопроєкт № 5708 спрямований на «легалізацію» вогнепальної зброї, не відповідають реальному станові речей. Насправді ж у нашій державі обіг вогнепальної зброї давно «легальний», адже зброя як об’єкт матеріального світу не виведена з цивільного обігу, а за наявності нормативно визначених підстав громадянин може отримати спеціальний дозвіл на право володіння вогнепальною зброєю.

Імперативна норма ч. 1 ст. 92 Конституції України визначає перелік сфер, регулювання яких здійснюється виключно законами України. З-поміж них — правовий режим власності (п. 7). Оскільки вогнепальна зброя є об’єктом власності, на який поширюється особливий правовий режим, прийняття закону про обіг вогнепальної зброї — очевидна необхідність у правовій державі.

Водночас понад тридцять років основною перепоною на шляху до його прийняття було питання надання громадянам права на володіння, користування та носіння короткоствольної вогнепальної зброї (пістолетів).

Міністерство внутрішніх справ ініціювало опитування через застосунок Дія щодо обігу зброї в Україні. У голосуванні взяло участь понад 1,7 мільйона осіб, з яких:

59% — за те, що пістолети можуть мати всі громадяни, які дотримуються вимог закону, та можуть вільно носити їх у громадських місцях;

22% — за те, що пістолети категорично не мають бути в обігу серед цивільного населення;

19% — за те, що пістолети можуть мати всі громадяни, які дотримуються вимог закону, але використовувати їх можуть лише в тирах чи на стрільбищах (носити зброю з собою заборонено).

Громадська думка — важлива опорна детермінанта у визначенні пропонованої до другого читання концепції законопроєкту. Проаналізувавши результати опитування та враховуючи досвід правозастосування, Міністерство внутрішніх справ України пропонує надати громадянам право придбавати пістолети, зберігати їх удома, використовувати для захисту себе, своїх близьких і власного майна у своєму помешканні, транспортувати зброю в розрядженому вигляді та використовувати її у тирах і на стрільбищах, однак без права носіння в мирний час. У період надзвичайного або воєнного стану — носіння короткоствольної вогнепальної зброї дозволяється цивільним громадянам, які мають чинне право власності на відповідну зброю.

Інакший підхід запропоновано щодо травматичної вогнепальної зброї (призначеної для стрільби гумовими кулями). На сьогодні право на цей вид зброї має обмежене коло суб’єктів: поліцейські, особи, звільнені зі служби в поліції, колишні працівники міліції, працівники суду, правоохоронних органів та їхні близькі родичі, особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, народні депутати України, члени громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону, військовослужбовці, окремі державні службовці й журналісти.Ми ж пропонуємо надати таке право (за наявності відповідних підстав) усім цивільним особам. Логіка цієї концепції полягає в такому.

Травматичної зброї цілком достатньо для ефективного цивільного самозахисту. Натомість бойові пістолети, якими озброюють поліцейських та інших представників сектора безпеки, використовують у межах виконання ст. 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров’я, честь, гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження, забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Поліція застосовує вогнепальну зброю в умовах крайньої необхідності для підтримання правопорядку, визволення заручників, затримання організованих злочинних угруповань, озброєних злочинців, відвернення збройних загроз, що створюють небезпеку для життя та здоров’я населення, забезпечення особистої безпеки поліцейських під час виконання службових обов’язків.

Так, 2021 року поліцейські 38 разів (2020 року — 44 рази) застосовували табельну вогнепальну зброю (найбільше в Одеській області та м. Києві — по чотири рази, у Дніпропетровській — тричі). Найчастіше її застосовували для зупинки транспортного засобу (19 разів), менше — для захисту від нападу (шість разів) і затримання особи, котра намагалася втекти з-під варти (п’ять разів).

Вогнепальну зброю в мирний час нечасто застосовують із метою самозахисту, адже в таких випадках доволі легко допустити перевищення меж необхідної оборони чи крайньої необхідності, за що передбачено кримінальну відповідальність.

Натомість травматичний пістолет, який за правомірного застосування є аналогом гумового кийка, не створює такої високої загрози життю людини, як бойовий, а тому навіть його неправомірне застосування або використання з перевищенням меж самооборони має істотно нижчий ризик каліцтва або летального наслідку.

У цивілізованому розумінні суверенна держава — це не свавільний «кат Левіафан», а передусім інституційний механізм захисту й утвердження громадянської свободи шляхом реалізації прав та свобод людини. Держава намагається не утримати монополію на зброю, як це інколи лунає в маніпулятивних гаслах, а виробити збалансований механізм забезпечення суспільного блага з урахуванням вимог та умов певного часу.

У пропонованій МВС до другого читання концепції законопроєкту «Про обіг цивільної вогнепальної зброї» (реєстр. №5708) запропоновано уточнити визначення окремих термінів і понять з метою приведення їх у відповідність до нормативно-технічних документів та доктрини Європейського Союзу. Міністерство запропонувало відійти від терміну «цивільна зброя», адже закон насправді має ширше застосовування і поширюється також на зброю, якою озброюються законні збройні формування, правоохоронні органи тощо.

ZN.UA

Маємо об’єктивно визнати, що десятиліттями формувалася й утверджувалася корупційна складова, спричинена ускладненим процесом отримання дозволу на придбання та володіння зброєю. Позиція керівництва МВС полягає у виробленні максимально зрозумілого, доступного, прозорого й надійного механізму отримання дозволу на придбання і володіння зброєю. Епоха цифрової трансформації України дозволяє наповнити змістом названі принципи.

Зареєстрована і облікована зброя — ефективний запобіжник від її неправомірного застосування. Громадянин має усвідомлювати, що дозвіл на зброю — це зручний і зрозумілий механізм отримання, а його наявність є правовим захистом від потенційних проблем у майбутньому.

Одночасно з лібералізацією законодавства, яке регламентує придбання зброї, запропоновано посилити відповідальність за порушення законодавства в цій сфері, а також розширити повноваження поліції для належного контролю над зберіганням і використанням зброї, а саме:

— запровадити, крім обов’язкового навчання поводження зі зброєю, також періодичні курси підвищення навичок зі складанням іспитів та обов’язкові періодичні медичні огляди власників зброї;

— встановити механізм позбавлення права користування зброєю для порушників закону;

— передбачити можливість встановлення зон, вільних від зброї, — територій, де заборонено будь-яке переміщення всіх видів зброї (заклади освіти та охорони здоров’я, місця проведення масових заходів, релігійні установи й органи державної влади тощо);

— посилити контроль над власниками зброї шляхом оперативної взаємодії державних електронних ресурсів (у разі виникнення медичних протипоказань, засудження особи, вчинення домашнього насильства, виявлення інших обставин, які унеможливлюють володіння зброєю).

Міністерство внутрішніх справ та Національна поліція України активно працюють над технічним забезпеченням функціонування Єдиного державного реєстру зброї. Після прийняття закону реєстр дасть змогу:

— отримувати майже всі державні послуги, пов’язані зі зброєю, через мобільний застосунок «Дія»;

— придбати зброю та оформити необхідні документи у збройовому магазині протягом близько 30 хвилин;

— мати можливість зручної електронної взаємодії з державою шляхом отримання власниками зброї автоматичних нагадувань про необхідність продовження терміну дії дозволів на зброю, оформлення договорів страхування, проведення періодичного огляду чи відстрілу зброї тощо;

— надсилати онлайн-повідомлення власником зброї в органи поліції про зміну свого місця проживання, тимчасову передачу своєї зброї на зберігання до відповідних спеціалізованих підприємств тощо;

— отримати зворотний зв’язок від власників зброї, зокрема щодо подальшого вдосконалення законодавства, шляхом розміщення електронних петицій, проведення онлайн опитувань тощо.

Незалежно від того, в якій редакції закон буде проголосовано у другому читанні, від нього не слід очікувати перманентної сталості. Природа закону полягає у встановлені основних правових засад та якісному врегулюванні суспільних відносин, які з часом можуть змінюватися, потребувати сучаснішого регулювання. Кожен законотворець прагне розробити і прийняти якщо не ідеальний, то близький до цього нормативний акт, а його подальше коригування — природний процес.

Фінальне рішення — за народними депутатами і президентом України, який підпише або ветує прийнятий у цілому законопроєкт. Сподіваємося, що спільними зусиллями зможемо усунути правову невизначеність у питанні обігу вогнепальної зброї, яка триває вже понад тридцять років, а законотворці у співпраці з іншими зацікавленими сторонами зможуть виробити оптимальний соціально орієнтований Закон.