Чиї ви, хлопці, будете?

— А можна, я в ньому сфотографуюся? — потягнувся до мого помаранчевого шалика мер великого міста. Журналісти розреготалися, але фотографи про всяк випадок підготувалися. Тут із залу засідань вийшов завжди усміхнений мер ще одного славного міста і теж попросив поносити шарфа. «Максимівно, дивися, — гукнув через весь коридор членові уряду. «Дурдом», — зійшлися на думці журналісти й посунули до буфету. Відбувалося засідання сесії кримського парламенту.

У черзі за плодами революції

Планувалося, що депутати, крім інших питань, знову щось проголосують для розвитку донецько-харківських «ініціатив», однак затверджене президією питання із запропонованого порядку денного зникло. Я не знайшла депутатів, які б вірили, що це не пов’язане із зустріччю кримського спікера Б.Дейча з президентом Л.Кучмою напередодні. І не знайшла нікого, хто б цим обурювався.

Сам Борис Давидович відсутність питання про «ПіСУАР» у порядку денному журналістам пояснив так: «Тому що я і в Донецьку, і в Харкові сказав: ми готові співпрацювати з ними, але після того, як вони зареєструють статут цієї організації. Ми готові працювати з ними на договірних засадах, якщо це буде в межах нашої Конституції та існуватиме інтерес. Поки що я бачу — процес інший відбувається. У мене побоювань немає, але у більшості людей існує стійке переконання, що потрібна єдина країна».

Проте новина дня полягала в іншому. В ВР Криму було зареєстровано депутатську групу на підтримку Віктора Ющенка, яка оголосила одним із головних завдань протидію сепаратизмові. Досі у ВР автономії існувало лише одне депутатське об’єднання — група «Стабільність», куди входило 85 зі 100 депутатів. Оскільки Конституція Криму дозволяє поєднувати депутатський мандат із урядовою посадою, стабільність кримської влади було забезпечено надійно. Наприклад, прем’єр Куніцин, перш ніж подати на розгляд парламентові проект бюджету, критично аналізував його як член бюджетної комісії ВР. Тощо, тощо.

Просочування інформації про підготовку заколоту промайнуло на сайтах напередодні. Прогнозувалося, що до нової групи ввійдуть прихильники Ющенка, котрі вже проявилися, — депутати-репатріанти та представники громадського комітету «Прозора влада». Проте ознайомлення зі списком «ющенківців» — три банкіри, начальники-податківці з Феодосії та Севастополя і мер Керчі — в багатьох викликало подив. Ядро депутатів, котрі залишили більшість, становлять віддані соратники та партнери екс-прем’єра Анатолія Франчука, нині народного депутата України й одного з керівників партії «Відродження». За винятком хіба що голови об’єднання Анатолія Бурдюгова, начальника кримського управління НБУ, ніхто з десяти депутатів ніколи публічно не висловлював своїх симпатій до лідера «Нашої України», а кілька тижнів тому майже всі вони одностайно голосували за визнання переможцем виборів В.Януковича! Керченський голова Олег Осадчий на сесії присутній не був, і це породило чутки про підробку його підпису. Але наступного дня він його підтвердив, тому «інтрига» збереглася: адже Керч — рекордсмен із підтримки В.Януковича у Криму. Щотижня в місті-герої трапляються неприємні історії: прихильників Ющенка б’ють, агітаційні намети нищать, на членів комісій чинять жорсткий тиск. Лідер «Прозорої влади» Андрій Сенченко стверджує, що наявність у новоявленій опозиційній десятці Осадчого, з яким пов’язують організацію масових порушень під час попередніх голосувань, завадила приєднанню ще восьми депутатів. Проте було б наївно вірити, що це головна причина. Не домовилися, швидше за все, стосовно кадрових питань.

У тому, що відразу після президентських виборів виникнуть спроби змінити керівництво автономії, ніхто не сумнівається. Сергій Куніцин навіть каже, що морально готовий до відставки. «Ще невідомо, кому за рік до виборів буде від цього гірше, а кому — краще», — бадьорим голосом запевняв прем’єр пресу, але про всяк випадок вирішив підстрахуватися. Звіт про роботу уряду за дев’ять місяців та інформацію про успіхи в наступні більшість депутатів затвердила як звіт за рік! Законність такого рішення сумнівна, однак тепер у його опонентів нібито немає формального приводу для висловлення главі уряду недовіри на початку року.

Але це завтра, а сьогодні керівні мужі автономії терзаються іншим: потрібно визначатися. Вихід партнерів сім’ї Франчуків із парламентської більшості — дзвіночок для багатьох серйозний. Віктору Андрійовичу я б, мабуть, поспівчувала у зв’язку з придбанням таких надійних прихильників, однак у цинічному кримському політикумі питаннями морально-етичного плану вже давно перестали перейматися. І кого лишень не зустрінеш нині у штабі або на мітингу помаранчевих, інколи просто жах проймає. Хоча прагнення деяких соратників В.Януковича не залишитися з порожніми руками лякає більше.

Бар’єр упав!

Такого нахабного наїзду жителі Симеїзу не бачили вже років десять. Удосвіта три джипи під’їхали до селищної ради. Озброєні люди зайняли позиції, а один чоловік увійшов у кабінет голови. Як повідав ТРК «Чорноморська» очевидець подій депутат Симеїзької селищної ради Сергій Гревцев, невдовзі по тому з приміщення вийшов селищний голова Микола Макаренко в розірваному пальті і сказав, що йому погрожували фізичною розправою. «Невідомі намагалися застосувати силу, один був нетверезий. Вимагали, щоб він (Макаренко. — Авт.) підписав документи, які гарантували б передачу 100 гектарів землі заповідника», — стверджує Гревцев.

Визначити особу невідомого виявилося легко — охорона в нього була міліцейська. «Титанівці», як розповів «ДТ» начальник кримського головкому МВС Микола Паламарчук, і повідомили керівництву ялтинської міліції про те, що «об’єкт, якого вони охороняють, Максим Курочкін щось не поділив із головою селищної ради». Охорону з працівників підрозділу «Титан», стверджує Паламарчук, надали громадянинові Росії М.Курочкіну, бізнесмену та віце-президентові «Російського клубу», після того, як у Києві на нього було скоєно замах. Працівники міліції під час інциденту в Симеїзі, за словами генерала, не вчинили нічого протиправного, а обставини події перевіряються. Микола Макаренко до правоохоронних органів не звертався і нині перебуває в лікарні. Заяву в міліцію написав секретар голови, і дії пана Курочкіна розглядаються як хуліганство. Наскільки відомо, нині Максим Курочкін уже в Росії, тому незрозуміло, як же міліція розслідує пригоду. Втім, ви вірите, що в людини, яка зазвичай зустрічала по прильоті в Крим міністра внутрішніх справ, можуть бути якісь проблеми? Навіть якщо чутки про презентовані апартаменти — мерзенна вигадка заздрісників? Як влучно зауважив С.Куніцин, «згідно з моєю інформацією, інциденту не було, а якщо він і був, то вже вичерпаний обома сторонами».

Цікаво після такого скандалу читати інтерв’ю про те, що «Російський клуб» продовжить свою роботу в Україні. І створено його не для «дахування» російського криміналу в Україні. «Російський клуб» створено для організації повноцінного діалогу між елітами обох країн. Ми б хотіли зруйнувати будь-які бар’єри, що виникають між українським і російським народом, — насамперед відійти від стереотипів сприйняття росіян в Україні, так само як і українців у Росії», — повідомив М.Курочкін «Комсомольській правді». Розповівши про успіхи свого бізнесу в Києві, Дніпропетровську, Ялті, він, правда, приховав, що після його візиту до симеїзького голови збори акціонерів ялтинського готелю «Ореанда» виключили зі складу спостережної ради ЗАТ Максима Курочкіна, Юрія Шумейка й Олександра Бабакова. Причини зміни складу спостережної ради в компанії Premier International LTD, яка управляє готелем «Ореанда», не назвали.

Втім, порівняно зі скандалом, що розгоряється навколо будівництва порту на озері Донузлав, симеїзький скандал видається справді банальним хуліганством. Подумаєш — 100 гектарів і якийсь Курочкін.

Проект століття

Охочих зайнятися будівництвом портового комплексу на Донузлаві було чимало. Міністерство транспорту спільно з фірмою «Ферротранс», яка причетна до Полтавського ГЗК, навіть розробило проект порту з перевалки сипучих вантажів і нафтотерміналу. Та не вийшло. Як стверджує Б.Дейч, у бюджеті грошей не знайшлося. І, за словами С.Куніцина, йому та Г.Кірпі президент доручив знайти стратегічного інвестора. В середині березня ВР Криму ухвалює рішення «підтримати пропозицію Atlantic Caspian Resources pls (Великобританія) про створення морського транспортно-промислового комплексу «Донузлав» із обслуговування суден і вантажів та його розміщення в районі озера Донузлав на землях Мирновської, Новоозерновської (м.Євпаторія) селищних рад, Медвеївської, Новоіванівської й Окунівської (Чорноморський район), Штормівської, Веселовської (Сакський район) сільрад площею 6 000 га». Зазначеним радам рекомендовано підготувати угоди про передачу цих земель у загальну власність територіальних громад із подальшою передачею їх в управління ВР Криму. Наради в сільрадах із представником компанії, яка в той час іще не мала реєстрації у Криму, проходили під головуванням заступника міністра економіки Г.Веклич. Під контролем Мінекономіки проводиться й оформлення інвестором первинних документів на землевідводи.

Яким чином було визначено інвестора — адже про конкурс нічого не повідомлялося, — С.Куніцин чіткої відповіді не дає: «З тих, хто звертався, жоден не запропонував цілісного проекту. Всі пропонували розірвати донузлавську бухту на десятки малих шматочків. Єдина компанія, про яку ви говорите, запропонувала цілісний проект, обсягом інвестицій до 2 мільярдів доларів США. Цей проект нині розробляється, є рішення ВР Криму, є доручення уряду — ми його виконуємо. Ви знатимете про всі дії у цьому напрямі».

На природне бажання журналістів знати не потім, а тепер, коли в жителів «усеукраїнської дитячої здравниці» Євпаторії, що лежить лише за 25 кілометрів, колишніх військових, а нині курортних містечок у районі Донузлаву виникли реальні побоювання опинитися в епіцентрі величезного будівництва, а надалі — промислової зони, прем’єр не відгукнувся. А питання не пустопорожні. Процес оформлення документів на землю триває, досі немає ні техніко-економічного обгрунтування проекту, ні оцінки впливу на навколишнє середовище. До речі, коли було представлено проект, розроблений Мінтрансом, експертна рада на чолі з президентом Кримської академії наук професором Віктором Тарасенком дала абсолютно негативний висновок. І Міністерство економіки тоді погодилося з думкою вчених. Принаймні у протоколі наради записали: розробити еколого-економічне обгрунтування проекту й організувати його публічне обговорення. На думку екологів, ухвалювати такі рішення без місцевих референдумів просто неможливо.

Свої побоювання висловлюють і історики, адже навколо Донузлаву сотні відкритих, але ще не досліджених пам’яток археології — від бронзової доби до пізнього середньовіччя. Могильники, кургани, кримськотатарські цвинтарі. Наскільки відомо, рескомітет з охорони культурної спадщини — єдина інстанція, яка продовжує, незважаючи ні на що, наполягати на вимогах закону і відмовилася підписати узгодження.

Поза сумнівом: два мільярди доларів — інвестиція, про яку Крим може лише мріяти. Це податки в місцеві убогі бюджети, це тисячі робочих місць, це перспектива пожвавлення цілого регіону. Ось тільки чому досі нічого не говориться про ризики? І не лише екологічні.

Відповідь на цілком природні запитання: що являє собою компанія Atlantic Caspian Resources pls, чи перевірялися її фінансові можливості і, що дуже важливо, походження капіталу, Сергій Куніцин порадив шукати самим: «Не можу вам відповісти на це запитання просто тому, що я цих деталей не уточнював. У своїх рішеннях ми ще не поставили остаточної крапки в цьому питанні». Втім, прем’єр переконаний: Atlantic Caspian Resources pls — «це реальний інвестор, який може дати реальні гроші. А хто за ним стоїть — шукайте, дізнавайтеся».

Що ж, скористаємося з поради, сподіваємося, керівництво Криму дізнається для себе багато нового. Простежити шлях Atlantic Caspian Resources (АCR) за публікаціями у світовій і вітчизняній пресі не важко. Обсяг статті, на жаль, не дозволяє зупинитися на деталях, але, гадаю, до цієї теми ми повернемося ще не раз. Отже, створювалася АCR для участі в розвідці родовищ газу на каспійському шельфі. Але до кінця минулого року фактично виявилася банкрутом. У грудні 2003 року збори акціонерів Atlantic Caspian ухвалили рішення конвертувати борги перед Denby Holdings (близько 8 млн. фунтів стерлінгів) у частку в своєму капіталі, що становила, за різними даними, від 90 до 93 відсотків. Бенефіціарами Denby Holdings було оголошено Д.Брауна (саме він приїздив у Крим для переговорів із керівництвом автономії) і Р.Шетлер-Джонс. Саму фірму було зареєстровано на Кіпрі лише за півроку до цієї угоди, а зазначені добродії, будучи директорами та співвласниками ще однієї кіпрської компанії — Sabre Projects Ltd., мали на території колишнього СРСР низку проектів у сфері готельного бізнесу, зокрема й у співробітництві з Group MENATEP.

І ось у березні нинішнього року в Atlantic Caspian, у якій, як ви пам’ятаєте, у британських власників залишилося менше 10 відсотків, почалося нове життя. Цікава в багатьох аспектах компанія Eural Trans Gas (ETG), якій «Нафтогаз України» доручив транзит туркменського газу в Україну, а «Газпром» — транзит свого газу в Німеччину, повністю змінила своїх власників. Власником 44,67 відсотків ETG і стала Atlantic Caspian через купівлю ще однієї, цього разу сейшельської офшорної компанії.

Загалом пишуть і розповідають багато цікавого: хитромудрі схеми з купою офшорок, версії про бажання «відіпрати» у Донузлаві кілька мільярдів офшорних доларів, тінь транснаціонального Могилевича, що виникає то тут, то там на задньому плані, пошепки називають і цілком рідні нафтогазові та VIP-імена. Звісно, я не можу, Сергію Володимировичу, про це написати. Довести, хто за ким стоїть і хто чий буде, у цій абсолютно позбавленій прозорості інвестиційно-офшорній історії буде неможливо. Поки що.