БЮТ. Той самий Мюнхгаузен?

Як відомому герою одного разу довелося доводити факт свого несподіваного воскрешення в суді, так і Юлії Тимошенко доводиться відстоювати своє право на лідерство в опозиції. Політична кон’юнктура безжалісна до екс-кандидата в президенти, хоч як би Тимошенко з товаришами це заперечували.

Успіхи ж їхні поки що непоказні. Телефон Дмитра Павличка, котрий із легкої руки Юлії Володимирівни очолив піар-комітет з питань захисту України, — відповів із п’ятої спроби. Як виявилося, його активісти (сам Павличко, Іван Дзюба, Мирослав Попович, Левко Лук’яненко та ін.) усе ж таки засідають. Щоправда, вже без телекамер і... Тимошенко.

Більше того, як і раніше яскраві й правильні публічні заяви лідерки БЮТ про «РУЕ, непрозору ціну на газ і самоочищення блоку» якось бліднуть на тлі спливаючого екс-авторитета Арутюнова на прізвисько Гарик на посаді глави партосередку БЮТ у Донецьку; бутафорних партійних праймериз (до речі, ще одна хороша ідея і розумне слово після виборів будуть знецінені і профановані командами Тимошенко і Тігіпка); а також шепоту про готовність покинути блок не лише панів-бізнесменів Жеваго, Васадзе, глави УСДП Корнійчука, свого часу відомого куратора Мінвугілля Королевської, а й чергового ряду «конструктивних і банально не почутих лідером товаришів».

Схоже, для Юлії Володимирівни настав час продемонструвати свої справжні вміння. І, включивши до свого розпорядку дня низку обов’язкових подвигів, власноруч витягти себе і свою політичну силу з болота невідворотного забуття.

Качине полювання. Утримати своїх

Сала для принаджування в опозиційних лавах традиційно мало. Тому не дивно, що напередодні розгортання політичного сезону тема перельоту своїх качок у чуже коаліційне подвір’я для БЮТу знову набула актуальності. І в кожної зі сторін у цій історії свої резони.

Стосунки власників основного пакета акцій коаліції з міноритаріями навряд чи можна вважати стабільними. Особливо після того, як КПУ і Блок Литвина демонстративно провалили ключовий законопроект регіоналів, не давши Януковичу можливості змінити Конституцію на референдумі. Нагадаємо, що саме заради цього і вносився в зал закон про всеукраїнський референдум. Не дивно, що ця серйозна обставина (попри додаткові витрати) змушує соратників Януковича вербувати нові багнети. А їх не може не приваблювати можливість отримати «посвідку на проживання». У коаліції. У владі. У бізнесі.

Так, приміром, абсолютно нікого не дивує можливий переліт від Тимошенко молодого олігарха Жеваго (плюс вісім депутатів). Як відомо, левову частку його бізнесу становлять акції дохідного Полтавського ГЗК. І тут достатньо тільки уявити собі розміри неповерненого ПДВ... Так, діалог із владою просто життєво необхідний Костянтину Валентиновичу! Як був, приміром, визначений він (Генпрокуратурою) і для депутата Крука. Там ішлося навіть не про бізнес, а про долю сина. Свобода в обмін на лояльність. Схоже, десь у цьому ж ряду «зобов’язаних вижити» стоїть і бютівський автомобільний магнат Васадзе.

Йдемо далі. Лідер УСДП Євген Корнійчук, котрий днями поклявся «ДТ» у вірності Тимошенко. «Не віримо!» — досі гудуть у кулуарах. Більше того, розповідають небилиці про те, що Корнійчук звірив годинник і курс зовсім не з Тимошенко, а з Клюєвим. Андрієм Петровичем. Людиною-валізою. Ідей, звісно. Серед ключових — співробітництво партії влади з УСДП у форматі виборчих комісій. Куди, як відомо, можуть увійти лише представники парламентських партій. А структура Корнійчука, представляючи третину БЮТ, такою і є. Крім того, у партії колишнього заступника міністра юстиції сформовано велику мережу первинних осередків. За 365 днів до виборів, як того і вимагає новий закон. Це дозволяє вводити своїх людей у виборчі комісії практично скрізь. Що ж до складної правової ситуації колишнього заступника міністра юстиції (проти нього порушено старі кримінальні справи), то тут, як мовиться, все в руках того ж таки Андрія Петровича.

Далі — більше. У сенсі ще глибших проблем. Наталя Королевська в коментарі «ДТ» хоч і відкинула всі підозри в можливому співробітництві із владою, назвавши такі чутки «підступами опонентів», однак помітно розійшлася в думці з лідером із приводу сприйняття подій, які відбуваються.

«Нам потрібно робити висновки і проводити роботу над помилками, — переконана Королевська. — Потрібно переформатувати голову. Газ, РУЕ, ВВП — усе це архіважливо. Але це не може бути основним критерієм оцінювання влади. Тільки якість життя людей може свідчити про якість влади. Більше того, ми повинні фіксувати не лише негатив. Якщо влада робить правильні кроки, то опозиція має реально їх оцінювати. І підтримувати. Тільки так. Адже очевидно, що тарифи потрібно підвищувати. І не треба мене ловити на розбіжностях із лідером. Просто є рішення економічно правильні. Об’єктивно правильні. А є — неправильні. От підвищення соціальних стандартів — це неправильно. Це популізм. Підвищення ж тарифів — необхідність. Однак — за жорсткої умови прозорості їх формування, вмикання інвестиційних механізмів, а також глобальної реформи ЖКГ. Із чітко розписаними строками та конкретним планом дій. Саме на цій ділянці ми повинні зосереджувати свої зусилля, контролювати владу й у разі потреби пропонувати альтернативу. А не огульно рубати всі її починання під корінь».

Саме в цьому місці, на думку багатьох бютівців, — точка біфуркації для БЮТ узагалі. Де блок і особисто Тимошенко може втратити не лише «зрадників», а й тих, хто сприймає ситуацію в країні і ситуацію в партії не так, як лідер. Тих, хто настійливо повторює Тимошенко, що «сьогодні не
2004-й, а йдуть від нас не тільки продажні. Що потрібно переформатувати свої стосунки з владою і зайнятися серйозним партійним будівництвом. Стати конструктивною європейською опозицією і покинути звичку називати біле чорним. Припинити створювати якісь липові комітети порятунку, смішні тіньові уряди, проводити пустопорожні праймериз. Тільки тоді ми повернемо нашому слову вагу».

Але чи чує лідер? Мова ж про справді глобальне зусилля. Її особисте зусилля: навчитися враховувати думку інших. А не «управляти качками, скручуючи їм голови». Навіть розуміючи, що багато хто із цих «інших» під конструктивом розуміє аж ніяк не ревну боротьбу за інтереси країни, а задушевну розмову в кабінеті того ж таки Андрія Петровича. Так, зачароване коло. Але, не почавши чути, лідеру БЮТ його не розірвати. Адже за спиною дедалі гучніше шепочуть: «вона всіх тягне на дно». Показово, що кажуть це й ті, хто в кабінет до Клюєва ніколи не піде.

Усередині величезної риби. Очистити партію

На тлі викладеного вище теза Тимошенко про очищення партії видається фальшивою. Безперечно, можна красиво розповідати про початок процесу на прес-конференціях. Меседж ЮВТ зрозумілий: усе хибне відпаде само по собі. Не ясно, як можна відразу ж призначити головою парторганізації недостойного. Дуже недостойного. Потім знову розповідати про силу партійних праймериз, які, вочевидь, мають посилити картину тотального оновлення і торжества справедливості в політсилі Тимошенко. А потім згори дати потрібну команду стосовно комусь потрібної людини.

Як, приміром, сталося в Макіївці. Де днями як голову міської партійної організації було представлено такого собі Василя Костянтиновича Савіна. У столиці людину невідому, зате в півмільйонному шахтарському місті — цілком. Можна довго сперечатися про репутацію цього горе-політика, котрий не перший рік пробивається до влади, міняючи кольори, партійні бренди і каси, проте не сказати, що до свого високого призначення він не був навіть членом БЮТ, — не можна.

«Савін уже почав ставити своїх людей на райони, — розповідає свідок тамтешніх подій. — Таких самих, як і він. Плюс у пожежному порядку оголошено додатковий набір до партії. Зрозуміло для чого: щоб із допомогою своїх людей проводити потрібні рішення. Савін — креатура нового глави Донецької обласної партійної організації Арутюнова. Наша організація просто розвалюється. Або її спеціально розвалюють. Чимало моїх знайомих уже написали заяви про вихід. Ми роками будували організацію в дуже непростих умовах і в непростому регіоні. Але нас ніхто не чує. Люди здивовані. А центр тим часом просто робить красиві заяви про якесь очищення».

Зрозуміло, що за таких підходів недавній звернений до Європи заклик лідера БЮТ відмовитися від використання стосовно України подвійних стандартів і нарешті помітити «антидемократичну політику Януковича» виглядає, м’яко кажучи, некоректно. Так усередині величезної риби може не залишитися нікого. Крім арутюнових і савіних. Якщо вона сама, звісно, не наважиться випустити партію на волю. І здійснити свій головний подвиг.

Політ на Місяць. По ідею

У цьому сенсі тяжко не тільки Юлії Володимирівні. Навіть Петру Миколайовичу доводиться пояснювати співробітництво з олігархами «змінами політичної реальності». Проте в лідера КПУ немає 14% виборців за спиною. А в Тимошенко — є. Але навколо неї зібралися люди з цілковито різними поглядами. От Юрій Гнаткевич, приміром, цілком серйозно називає себе буржуазним націоналістом. Григорій Немиря в недавньому інтерв’ю зарахував БЮТ до політичної сили ліберально-демократичного спрямування. Був поруч донедавна різнобічний Олександр Фельдман. Залишається «близький до землі» Богдан Губський. Має намір приєднатися віртуоз розмовного жанру Юрій Луценко...

То хто ж така Юлія Тимошенко? Яку вона сповідує ідеологію? Куди хоче вести країну? Яку альтернативу пропонує? Не дивно, що саме ці запитання сьогодні не до снаги геніальному і харизматичному оратору Тимошенко. І якщо вони випадково трапляються їй у рамках ток-шоу чи прес-конференцій, вона традиційно переходить або до проблем РУЕ, або безапеляційно називає такі посили журналістів «технологією, яка забезпечила перемогу Януковичу». Невже розумні політтехнологи досі їй не пояснили, що подібна некомпетентність стала надто помітною? Чи технологів Юлія Володимирівна теж не чує?

От, приміром, лідер БЮТ публічно обурюється авторитарною вертикаллю, вибудуваною Януковичем. А що пропонує натомість? Банальні слова про демократію. Адже при цьому в активі саме її уряду був пакет законопроектів про масштабну горизонтальну адміністративну реформу і реформу місцевого самоврядування. Реалізуй-но вона їх — в Україні комплексно була б змінена система управління державою. (До речі, один із ключових елементів реформ, які відбулися в Грузії, і давніх державних принципів Європи.) Віддано повноваження на місця, і хай там якою ми в результаті республікою стали — президентською чи парламентською, горезвісна вертикаль не мала б десять щаблів підпорядкування і не працювала б сама на себе, регулюючи виключно систему своєчасного занесення валіз на Банкову. Так, це не виглядає яскраво. Можливо, не приваблює медіа. Особливо в умовах контролю владою головних кнопок країни. Але це озброює аргументами. Окреслює стратегію. І альтернативу. Однак лідерка БЮТ наполегливо не зраджує своїх традицій. Віддаючи превагу швидким і гучним тактичним проектам, які діють за принципом новорічної хлопавки.

А може, річ в іншому? Юлія Володимирівна теж вірить у хорошого царя? За розповідями її близького оточення, лідерка БЮТ неодноразово висловлювала великий жаль з приводу того, що це не їй вдалося так блискуче вибудувати виконавчу вертикаль влади. У цьому сенсі нібито саме Тимошенко належить фраза: «На жаль, мої на це просто не здатні». І, судячи з методів управління, які вона демонструвала на посаді прем’єра (ну хоча б ігнорування факту реальної відсутності коаліції, а також дворічне управління 250-мільярдним бюджетом країни в ручному режимі), це дуже схоже на правду. І зовсім не схоже на ідею.

32 жовтня. Перемогти на виборах

Тим самим ми позначили ключові складові можливого вдалого проходження Блоку Юлії Тимошенко або партії «Батьківщина» на майбутніх місцевих і всіх наступних виборах. Інакше повернення до влади цієї політичної сили буде таким ефемерним, як і дата польоту Мюнхгаузена на Місяць. Тим більше що крім внутрішніх проблем, які не дають розвиватися, БЮТ відчуває колосальний тиск команди влади. Через СБУ, прокуратуру, суд, новий закон про вибори.

Усього два приклади. Вже сформовано прецедент недопущення ряду обласних організацій «Батьківщини» до виборів у місцеві ради. Так, зняті партією керівник Львівської обласної організації БЮТ пан Денькович, а також Київської — пан Майбоженко оскаржили рішення в... Печерському районному суді м. Києва. Суддя Вовк на противагу документальній думці КСУ про неприпустимість втручання у внутрішню діяльність партій та громадських організацій заборонив обласним організаціям БЮТ вдаватися до будь-яких дій із заміни керівництва. А також не дав дозволу обласній юстиції реєструвати будь-які документи, пов’язані з новими призначеннями. У результаті Денькович і Майбоженко готують альтернативні списки на вибори. (При цьому всім відомо, що останній разом із фракцією БЮТ в облраді Київщини забезпечував і забезпечує земельні тили полум’яного соратника Тимошенко Богдана Губського. Чому в цій історії у Юлії Володимирівни є запитання до дрібного клерка Майбоженка і немає до нардепа-олігарха — загадка).

Або візьмімо формування комісій. За законом до їхнього складу входять лише представники парламентських партій. Їх — 16. Тут безліч запитань: як, приміром, оцінювати християнських демократів, лідер яких — Володимир Стретович — є віце-прем’єром опозиційного уряду і до яких приєднався давній симпатик влади Давид Жванія? За кого вони почнуть грати? А УСДП? Схоже, комісіям забезпечено серйозну диспропорцію. Плюс відсутність у новому законі про вибори норми про необхідність кворуму при ухваленні рішень виборчкомами. Плюс завжди вигідна владі мажоритарка. Плюс активність судів, які і будь-який момент можуть зняти будь-кого з небажаних для влади… Пройти все це гідно теж вважатиметься неординарним вчинком.

…Багато хто із знавців політики вважає, що такий набір подвигів нинішній Тимошенко не до снаги. Проте знавці класики не можуть не згадати з цього приводу відоме:

« — Бароне, ви стверджуєте, що людина може підняти себе за волосся?

— Обов’язково! Мисляча людина просто мусить час від часу це робити».