Бюджет оптимістів?

Пост прийняв!

На відміну від героїв «Іронії долі», щороку, 31 грудня, я не ходжу до лазні. Зате щороку — от уже понад десятиліття — у другій половині вересня буваю на презентації проекту Державного бюджету України на наступний рік. Цьогоріч замість пива і простирадл для лазні — офісний костюм, продавлене крісло у Міжнародному центрі культури та мистецтв (Жовт­невий палац) і легкий «перекус», певно, за рахунок держбюджету: бутерброд із ковбасою та чай із цукеркою «Білочка-витівниця».

Презентацію бюджету Юлія Володимирівна не довірила нікому. І свій вихід на сцену Жовтне­вого палацу відпрацювала з повною віддачею: більш як годинний виступ плюс відповіді на найрізноманітніші запитання від мікрофонів. Тих, хто ставив запитання, попередньо ніхто не готував, тож діалог перетворився на звичайні чолобитні представників галузей, міст і сіл прем’єру.

Мер міста-донора на Одещині просив вплинути на Мінфін і скоротити непомірні, на його думку, вилучення з місцевого бюджету до державного. Представник сан­епідстанції цікавився, чи будуть надбавки за вислугу років. Това­риство сліпих просило Юлію Ти­мошенко посприяти у відшкодуванні ПДВ, який чомусь не відшкодовується. Залізничники хотіли б розжитися кількома мільярдами на нові вагони...

У зал увірвалося звичайне, не телевізійне життя з його проблемами, і під дебатами хутенько підвели риску. Всім, хто терпляче чекав біля мікрофона своєї черги, прем’єр запропонувала піднятися на сцену, щоб вислухати всі запитання. Чоловік сімдесят одразу ж ломанулися на розмову, оточивши Юлію Володимирівну з чотирма міністрами із президії щільним кільцем. Чим налякали охорону, котра явно негативно поставилася до вчинку охоронюваної.

Зал давно спорожнів, коли майже годину потому Юлія Володимирівна закінчувала розмову з останніми прохачами. І білетерка палацу несхвально позирала на автора цих рядків — мовляв, чого розсілася? А мені лишень і хотілося дочекатися завершення імпровізованого прийому.

Прем’єр так і не залишила посту, на який сама себе призначила. Гра на публіку, скаже скептик. Побачимо, якої він заспіває 2010-го...

Скарби й ті, хто їх шукає

Зовні бюджетний проект на 2009 рік, про який із вівторка в Україні не говорив хіба що ледачий, не такий уже й поганий і не такий уже й гарний. У певному сенсі він навіть нудний — нема тієї скандальності чи, коли хочете, пікантності, якими прославилися кілька його попередників. Ні тобі скасування соціальних пільг, ні коригування податкових законів, ні тихцем записаної приватизації земель сільгосппризначення...

І подано документ, як і належить: 15 вересня — мабуть, одна з небагатьох норм Бюджетного кодексу, яку свято шанують українські прем’єри та міністри фінансів. Бо майже всіма іншими нормами Бюджетного кодексу нехтують настільки часто, що посилання на цей документ уже давно перетворилися на беззмістовне заклинання .

Так, ухвалений на початку століття Бюджетний кодекс явно застарів. Однак Кабінет міністрів Тимошенко, як, утім, свого часу і кабінет Януковича, так і не спромігся провести через Верховну Раду зміни, які надали б новий імпульс і самому бюджетному процесові в країні, й міжбюджетним відносинам. Як про доконаний факт прем’єр Тимошенко та міністр Пинзеник говорили на презентації про внесення у ВР проекту змін до Бюджетного кодексу. На жаль, уважно вивчивши сайт парламенту і перелік із 24 документів, присвячених змінам до БК, я так і не знайшла документа урядового.

Висновок? До чергового бюджетного процесу Кабмін виявився організаційно не готовим. Добрий десяток технічних статей, яким місце саме в БК, захаращують проект держбюджету на 2009 рік.

Була б у тому лише стилістична вада, одначе...

Представляючи бюджетний проект, прем’єр-міністр емоційно відзначала три його пріоритети: перший — програми розвитку галузей, другий — «докорінна зміна» міжбюджетних відносин, третій — соціальні програми. У принципі, нічого нового і надприродного — практично ті ж гучні формулювання громадськість чула в Українському домі 7 липня ц.р., коли презентувалися зміни до держбюджету-2008 під назвою «Український прорив». Згодом парламентом так і не підтримані.

Я давно вже призвичаїлася у заявах Юлії Володимирівни читати між рядків. Не зрадили навички і цього разу. З пояснювальної записки до законопроекту випливає, що «докорінна зміна», мабуть, гряде. Коли ухвалять зміни до БК. Або запровадять, нарешті, податок на нерухомість, про що в поясненнях нема ані слова. Поки ж поліпшення фінансового стану місцевих бюджетів у Мінфіні пов’язують не з передачею на місця частини загальнодержавних податків, про яку прем’єр публічно заявляла ще місяць тому. А лише із збільшенням ставки земельного податку та орендної плати за землю і з передачею, починаючи з червня ц.р., місцевим бюджетам плати за користування родовищами глини та каоліну.

Ну а ті, в кого глини катма, можуть пошукати... скарби. Я не жартую. Цитую кабмінівські документи: «Починаючи з 2009 року місцеві бюджети отримають додатковий ресурс у вигляді надходжень коштів від реалізації безхазяйного майна, скарбів, знахідок, валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі (крім коштів від реалізації скарбів, що є пам’яткою історії та культури, та майна, одержаного державою в порядку спадкування чи дарування), які були джерелом формування державного бюджету».

Експерти з міжбюджетних відносин неодмінно виокремлять багато інших цікавих подробиць, ну а для нас досить і того, що на поверхні.

Прем’єр із гордістю сказала про 1 млрд. грн. субвенції на соціально-економічний розвиток малих міст. Проте в пояснювальній записці йдеться лише про 666,7 млн. Ще 333,3 млн. гривень начебто враховані у формулі розподілу обсягів міжбюджетних трансфертів (що, як відомо з досвіду минулих років, підтвердити практично неможливо).

Не маючи уявлення про ціну на газ наступного року, розробники документа вимагають від усіх розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів забезпечити скорочення енергоспоживання на 10% і стовідсоткову оплату комунальних послуг. А тим, хто 100% не оплатить через брак коштів, Держказначейство припинить фінансування абсолютно всіх видатків, окрім захищених статей (див. ст. 25 законопроекту). Щасливої зими, панове!

До речі, до захищених статей 2009 року у нас віднесено не лише оплату праці працівників бюджетних установ або ті ж витрати на утилізацію боєприпасів, а й заходи, пов’язані з підготовкою та проведенням Євро-2012. Може, комусь треба діазолінчику за державний кошт, аби вгамувати цю кляту сверблячку до «дармових» бюджетних грошей?

Додайте реалізму!

Про ціну на газ ми вже мимохідь згадали. Сумнівні макропоказники на 2009 рік — в умі. Та можна згадати також про приватизацію. Тим більше що, на відміну від бюджетних подань минулих років, ані прем’єр, ані міністр фінансів про бідолашну навіть словом не прохопилися.

На мій погляд, цифра в 8,5 млрд. грн. на 2009-й (за реально отриманих із початку поточного року 400 із лишком мільйонів), — це серйозний індикатор реалізму проекту головного кошторису країни.

То, напевно, Мінфінові також не завадило б пошукати якийсь скарб!

Коли немає живих грошей, у хід ідуть віртуальні. Оптимізм зміцнів настільки, що, анітрохи не стурбувавшись кризою світових фінансових ринків, уряд запланував у бюджеті надання 2009 року понад 33 млрд. грн. держгарантій — під кредити Державній іпотечній установі для реалізації програми забезпечення доступним житлом (1 млрд. грн.), «Південмашу» для підтримки ракетобудування (0,52 млрд.), авіабудівним підприємствам для підтримки авіабудування (1,5 млрд.), суднобудівним підприємствам для підтримки суднобудування (0,5 млрд.), агропідприємствам на будівництво тваринницьких комплексів (1 млрд.), вугледобувним підприємствам на технічне переоснащення (3,1 млрд.)...

Ну й, ясна річ, «Укравтодору» — на суму до 24,5 млрд. грн.

Усіх підтримаємо, всіх обігріємо — адже нам це нічого не вартує! Бо кредити належить брати не менш як на п’ять років і відповідатиме, в разі чого, зовсім і-інший уряд. Та й не факт, що візьмуть...

Цікаво планується витратити й 8 млрд. грн. приватизаційних грошей — теж майже віртуальних. Половину суми спрямують на фінансування дефіциту бюджету (читай — погашення держборгу), ще половину — на погашення знецінених вкладів громадян. На додачу до 5 млрд. «живих» грошей. Щоби загальна сума погашених 2009 року вкладів, за проектом Кабміну, сягнула 9 млрд. грн.

От вам і ціна позаторішніх передви­борних обіцянок погасити заборгованість по колишньому Сбербанку за два роки.

Напевно, в прем’єрській команді подумали, що тему вкладників уже відпрацьовано, й політичних дивідендів від неї годі вже чекати. Та й пенсіонери, обласкані торік, мають до останнього подиху (а не тільки до нових виборів) бути вдячними благодійникам з уряду.

Тепер у Кабміну мінімум дві нові «фішки», й обидві спрямовані на контингент, який у попередні роки соціальними ініціативами практично охоплений не був. На тих, хто з пелюшок давно виріс, але пенсійного віку ще не досяг, — одне слово, на тих, хто працює.

Із нового року уряд підвищує до рівня прожиткового мінімуму для працездатних (770 грн. із 1 січня) мінімальну зарплату по країні. Тільки по бюджетниках видатки на ці цілі (плюс збереження міжпосадових співвідношень) становитимуть у розрахунку на рік 30,2 млрд. грн.

«В умовах помірної інфляції (9,5 відсотка) підвищення розміру мінімальної заробітної плати до 100% розміру прожиткового мінімуму забезпечить випереджальне зростання реальної заробітної плати (17,3 відсотка) над темпами зростання ВВП (6 відсотків), що сприятиме зростанню заощаджень та інвестиційної складової витрат населення».

Отакої... Мабуть, макроекономіка, в уявленні нинішнього уряду, — це наука для візників.

Друга «фішка» — забезпечення доступним житлом. Із цією метою уряд передбачає в бюджеті кошти для Державної іпотечної установи, а також для поповнення статутних фондів державних Укрексімбанку та Ощадбанку (по 200 млн. грн. кожному із загального фонду бюджету). За словами Юлії Тимошенко, цей захід дасть можливість збільшити обсяги кредитування за рахунок держбюджету вшестеро.

А майже забутих у бюджеті майбутнього року стариків все одно шкода. І цю «забудькуватість» керівництву Кабміну навряд чи пробачать. Мінімальна пенсія в 568 грн. (з 1 січня) та 596 грн. (з 1 жовтня 2009 року), а також, за словами міністра праці Людмили Денисової, тисячогривнева пенсія — і це за нинішніх цін! — у половини українських пенсіонерів (тобто, на хвилиночку, понад 6 млн. чоловік) різко скорочує електоральне поле Юлії Тимошенко. І кидає пенсіонерські маси в обійми прем’єрського опонента — київського мера Леоніда Черновецького, збільшуючи його шанси в разі дострокових виборів в’їхати до парламенту на білому коні.

До речі, столичний мер — один із небагатьох, хто привселюдно покритикував проект бюджету на наступний рік. На відміну від тих же регіоналів, які вустами Ірини Акимової на диво мляво докоряли Кабміну, та й то лише за нереалістичність макропоказників.

Леонід Черновецький критикує уряд за «нечувано великі суми», які планується вилучати з регіональних бюджетів, зокрема зі столичного. Критикує за діло. Самі автори пояснювальних матеріалів визнають: якщо загальний фонд місцевих бюджетів зростає порівняно з 2008 роком на 33,4%, обсяг трансфертів — на 22,5%, то обсяг вилучень до державного бюджету збільшується на 69,6%.

Бачить око...

Мінфіну потрібні реальні гроші, на відміну від приватизаційних та інших віртуальних. Проте, ясна річ, не будь-якою можливістю сьогодні можна скористатися.

Розробники бюджету неспроста включили до переліку документів, що супроводжують бюджет, і перелік пільг за податками та зборами, і дуже цікавий додаток під кодовою назвою «Фонди», і чимало інших аналітичних матеріалів.

Довідково: обсяг втрат від податкових пільг для зведеного бюджету в 2008 році оцінюється в 17,7 млрд. грн., у 2009-му — в 11,5 млрд. Зрозуміло, що боротися з пільгами та їхніми лобістами в парламенті вкрай складно, але в такому разі український бюджет ще роками залишатиметься значною мірою віртуальним.

Набагато простіше боротися з цільовими позабюджетними фондами. Ви пам’ятаєте, скільки вже років говорять про об’єднання «нещасного», «безробітного» і «тимчасово непрацездатного» фондів? І я не пам’ятаю. Проте віз і нині там. Депутати сором’язливо відмахуються від прийняття змін до кількох законів, а профільне міністерство й не наполягає, бо необхідність такого об’єднання мотивують найчастіше усуненням дублювання функцій і скороченням купи звітності для підприємств і підприємців. А кому цих підприємців шкода?

Та готуючи цю публікацію і з цікавості переглядаючи все, що пов’язано з бюджетом, я була буквально вражена, натрапивши на бюджети фондів. Із 9,5 млрд. доходів фонду у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю на 2009 рік 547 млн. (5,8%) розписано на «організаційно-управлінські заходи». За фондом страхування внаслідок нещасного випадку відповідний показник (його назвали просто — «забезпечення роботи фонду») становить уже 7,74% (477,8 млн. грн.), за «безробітним» (разом з утриманням Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості) — 14,62% (1,095 млрд.). Разом виходить 2,12 млрд. грн., і ця сума порівнянна з видатками держбюджету-2009 на обслуговування внутрішнього боргу (див. таблицю). Або, якщо завгодно, близька до видатків на утримання пенітенціарної системи.

А якщо сюди додати ще й Пенсійний фонд... Та ні нам, ні депутатам достеменно не відомо, скільки витратить на своє утримання цей «монстр»: організація як була таємничою за старого керівництва, так і залишається за нового.

Із додатків до проекту бюджету-2009 можна дійти висновку, що сума видатків на утримання ПФ менша або дорівнює 20,74 млрд. грн. (на скільки саме — велике запитання). При загальному бюджеті цієї структури в 194,5 млрд. грн., включаючи дотацію від держави в розмірі 44,3 млрд. гривень.

Гроші в країні є. Однак до чого тут бюджет?