Бюджет — задля порятунку? Але тільки не країни

Два роки тому він таким не був. Сьогодні бреше, просто нахабно бреше.

В.Турманов. Зі стенограми ранкового засідання
Верховної Ради 8 жовтня ц.р.

Після 2009 року Мінфіну доведеться довго відчищати свою професійну репутацію — навіть не гарячою водою з милом, а наждачкою. Це ще раз підтвердили три «бюджетних дні» (6—8 жовтня) у Верховній Раді, протягом яких депутати з подачі заступника міністра фінансів Анатолія Мярковського розбиралися з підсумками спочатку 2008 року, потім — першого півріччя 2009-го і, нарешті, обговорювали презентацію держбюджетного проекту на 2010-й.

Як з’ясувалося, крім Мярковського, бюджет-2010 в уряді не цікавий нікому. Таке враження, що Кабмін перетрудився, у середині вересня презентувавши громадськості щойно розроблений бюджетний проект. Тому на депутатську «амбразуру» було кинуто самого-самісінького Анатолія Мярковського, і він три дні відбивався від претензій народних обранців. Однак поганий той Мінфін, який не вміє розставити цифри так, щоб чорне виявилося (або хоч би здавалося) білим…

Від перефарбовування грошей, звісно, не додається. Ще від зими «ДТ» звертало увагу на маніпуляції Мінфіну з бюджетним розписом, що давав змогу Юлії Тимошенко навіть у найважчі місяці кризи рапортувати про виконання бюджетного плану за доходами. І в такий спосіб уникати секвестру бюджету — об’єктивно необхідного, але вкрай непопулярного для політика, котрий збирається йти в президенти.

У червневому інтерв’ю з в.о. міністра фінансів Ігорем Уманським «ДТ» поставило питання руба — хто кого хоче обдурити, коли припиниться ця хибна практика? На що глава Мінфіну відповів у тому дусі, що розпис — внутрішній документ міністерства, і нічого поганого в коригуванні цифр він не бачить.

У вересні під час презентації бюджету в «Українському домі» прем’єр теж не зізналася в катастрофі з держфінансами, перевівши дискусію в площину бюджетного дефіциту: «Безумовно, ми не вийдемо за фактом виконання бюджету з показником 2,96. Максимум, на що ми будемо виходити, так як я це зараз відчуваю і так, як ми плануємо, це до 5%».

На жаль, ніхто із запрошених не запитав себе — звідки ж майже дворазове зростання дефіциту, якщо нам постійно твердять, що бюджетні доходи регулярно, починаючи із січня, перевиконуються?

На початок жовтня несила стало приховувати очевидне. Маніпуляції з цифрами протягом усіх дев’яти місяців (тільки за вересень коригування доходів загального фонду в бік зменшення становило 5,9 млрд. грн., або 40% від початкового розпису!) призвели до того, що в четвертому кварталі до загального фонду треба буде зібрати аж 76 млрд. грн., або 41,6% від річного плану. Проте... визнавати практично вже доконаний факт невиконання річного плану за доходами забракло духу і прем’єру, і в.о. міністра фінансів. Зробити це мусив заступник міністра фінансів А.Мярковський.

Що ж, у чиновників свої уявлення про честь. У попередній публікації на тему проекту бюджету-2010 (див. «ДТ» №35 за 19 вересня 2009 р.), виявивши вкрай неприємні підтасовування розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних, ми припустили, що Юлія Володимирівна вибачиться за підлеглих і відновить справедливість. А також знайде реальні джерела фінансування вищих пенсій (називалися навіть можливі варіанти).

На жаль, ані вибачень, ні коригувань, ні фахової дискусії на тему прожиткового мінімуму для непрацездатних за три тижні так і не було.

Не перепрошує уряд і за ручне управління бюджетом нинішнього року, за фактичний секвестр, коли, за словами голови Рахункової палати Валентина Симоненка, за результатами восьми місяців не виконано близько 80% бюджетних програм соціального характеру. Не кажучи вже про «несоціальні» програми і підтримку галузей...

Судячи з обговорення у ВР, не кращою буде ситуація і 2010-го. «Скажіть, будь ласка, якщо ми в цей бюджет закладаємо 120 млрд. грн. запозичень плюс 45 млрд. державних гарантій, назвіть мені, це що — збалансований бюджет чи ні?» — марно допитувався Микола Азаров. Доповідач від Мінфіну так хоробро вправлявся з цифрами, що куці 7,4 млрд. грн. на оборону, які виділяються за загальним фондом, збільшувалися майже вдвічі, а в кошти на підтримку вугільної галузі чого тільки не записували — навіть держгарантії за кредитами! — щоб вийти на пристойну цифру в 21,6 млрд. грн.

Протягом трьох днів було чимало цікавого. Коли заступник міністра тричі посіпль (!) уникав відповіді по суті на запитання депутата Аржевітіна, яке стосувалося наповнення фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а на інші «слизькі» запитання відповідав через раз, посилаючись на відсутність то цифр, то таблички, стало зрозуміло: фаховою роботою тут і не пахне.

Під час бюджетної презентації так і не прояснилася проблема міжбюджетних відносин. Якщо нову редакцію Бюджетного кодексу заветовано, а долати вето в сесійному залі, схоже, не збираються, то чи не час розробникам бюджету «відмотати» назад, повернувшись до прямих відносин бюджету державного із сімома сотнями бюджетів місцевих? Тобто привести бюджет у відповідність із нині діючими нормами БК.

А от із скандальними соцстандартами усе, на жаль, настільки прогнозовано, що навіть говорити не хочеться. Хай там як завершиться наступного тижня епопея з прийняттям у другому читанні закону литвинівця Зарубінського, Кабмін вносити корективи в уже підготовлений бюджетний проект-2010 не збирається. Чи змусить його до цього малопотужний у нинішньому скликанні бюджетний комітет ВР — запитання риторичне.

Що може комітет, то це вустами свого голови Миколи Деркача заявити про непідтвердженість закладених до проекту бюджету макроекономічних показників, про некоректність подання держборгу в кількох валютах за наявності в нашій країні єдиної законної — гривні і про туманність напрямків витрачання 50 млрд. грн.(!) на рекапіталізацію банків. Змусити ж уряд діяти строго за законом комітету поки що не вдавалося.

Поки наші чудові партії і владні чубляться між собою, уряд Тимошенко може рулювати
держфінансами, як хоче і вміє. Хоче багато, вміє — погано. Проте які молодці щодо обіцянок та маніпуляцій!