Бюджет-2008: «Cколько дней потеряно! Их вернуть нельзя…»

На пісенну хвилю я налаштувалася ще в понеділок, 7 липня, під час презентації Кабміном змін до проекту Державного бюджету України на 2008 рік. Розпочався цей помпезний захід у столичному «Українському домі» приблизно на півгодини пізніше, ніж планувалося. А до цього ущерть переповнений конференц-зал розважали музикою, що лунала з динаміків. Однак врубали щось веселе, що аж ніяк не відповідало моменту (суміш «Бубличков» і «Семь сорок») — і на сцену, ніяково посміхаючись, почали виходити члени уряду України.

Героїнею запропонованого публіці дійства (та єдиною жінкою серед двох із лишком десятків офісних костюмів) виявилася прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Вона ж узяла на себе роль модератора: міністри фінансів та економіки практично протягом усієї презентації мовчали. Очевидно, то було неспроста. Не акцентувати уваги на макроекономічних проблемах бюджету, що от уже кілька тижнів залишаються об’єктом «полоскання» у пресі та публічних заявах. Говорити про просте, про радісне, демонструючи високе мистецтво майстрів розмовного жанру та ілюзіоністів...

Охочі дізнатися, чим же закінчується бюджетна епопея, можуть одразу подивитися кінцівку цієї статті на 7-й стор. Ну а ми — про все по черзі, як-то кажуть, уперед і з піснею.

«Отцвели каштаны в Киеве весной»

Встигли відцвісти липи. І що найбільш обурює — «поспели вишни в саду у дяди Вани».

Той, хто вважав, що уряд Ю.Тимошенко дотримається слова, даного парламенту України в грудні, подавши до 1 березня зміни до держбюджетного закону на нинішній рік, — невиправний романтик або ж як мінімум ревний бютівський прихильник. Ні те, ні інше — не про мене, тому ще 8 березня ц.р. у «ДТ» з’явилася заміточка «Квітень пишемо — липень в умі?». З прогнозом про те, що новий варіант бюджету від уряду Тимошенко ми дочекаємося хіба що влітку.

У минулі вихідні — дочекалися. Стало відомо також про заклик Юлії Тимошенко до всіх політичних сил консолідуватися навколо прийняття такого важливого для країни документа.

Риторичне запитання, звичайно, — чому треба було зволікати до останнього пленарного тижня перед парламентськими канікулами. І з чого б це депутатам після багатомісячних трудів із блокування трибуни та оголошення перерв на вимогу фракцій тепер рвати жили, намагаючись підсобити уряду з прийняттям документа?

Навіть серед експертів із бюджетних проблем немає єдиної думки, а чи потрібні взагалі зміни до бюджетного закону від 28 грудня минулого року. Приміром, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, доктор економічних наук Ігор Бураковський продовжує наполягати на тому, що з макроекономічного погляду найліпшим виходом було б про зміни забути.

«На наших очах розгортається традиційний конфлікт між економічною логікою та політичною доцільністю, — каже пан Бураковський. — Економічна логіка вимагає здійснення в країні жорсткої обмежувальної фіскальної політики: потрібен реально нульовий дефіцит бюджету і там, де це можливо, урізання реальних видатків держави. Проте нині ця економічна логіка не може бути сприйнята політиками. Крім того, вона суперечить нашим гарним законам. На жаль, чинне законодавство підштовхує нас до інфляції».

«...Ти ж мене підманула»

Для людини, котра не тримала в руках нічого, крім зарплати чи пенсії, сума 30 млрд. грн. — фантастична. Хоча все відносно. 1999-го приблизно таким був річний зведений бюджет України. 2008-го — це лише 1/10 зведеного бюджету, і що вже саме по собі свідчить, що майже дев’ять років поспіль економічного зростання не минули марно. Щоправда, нині це зростання затьмарюється дуже серйозними інфляційними процесами.

Отже, як поділили 30,4 млрд. гривень додаткових доходів між «їдцями»? Поділити було непросто, коли, за твердженням Віктора Пинзеника, котрий усе ж таки кілька слів на бюджетній презентації сказав, на кожну гривню бюджетних доходів було шість гривень бюджетних пропозицій.

Певне, побоюючись нових звинувачень у популізмі, уряд не спрямовує всієї суми на «проїдання», а ділить на три приблизно рівні частини: 1) підтримка регіональних бюджетів; 2) розвиток галузей та інвестиції; 3) соціалка.

Ясна річ, додаткова підтримка галузей видається певним анахронізмом. Або, коли завгодно, поступкою лобістським групам. Шахтарі, аграрники, суднобудування, авіабудування, космічна галузь, будівництво доріг та метрополітенів — усе як у старі добрі часи, без визначення пріоритетів. Утім, на думку пана Бураковського, «якщо ми не йдемо на економію, то суперечка про пріоритети втрачає будь-який сенс...»

Насправді фішка в тому, що підтримувати галузі (за винятком, мабуть, АПК), а також готувати інфраструктуру до Євро-2012 пропонується переважно за рахунок давно дискредитованого в нашій країні механізму державних гарантій. Їх обсяг у змінах до бюджету перевищує 9 млрд. Причому держгарантії, зазначено в ст. 13 документа, видаються не менш як на п’ять років. Проте наперед відомо, що в разі одержання в 2008-му 4,3 млрд. грн. Державтодором або 3,1 млрд. — державними вугільними підприємствами на техпереоснащення, повертати ці суми після 2013 року з величезною часткою ймовірності доведеться з держбюджету. Чи, може, уряд Тимошенко сподівається на інфляцію, яка зробить із нинішніми держгарантіями те саме, що і з їхніми попередницями середини 90-х, — тобто знецінить?

Бюджет суперечливий. З одного боку, Кабмін подає певний сигнал, зменшуючи на 146 млн. грн. його дефіцит. Що при 18 із лишком мільярдах дефіциту практично аж ніяк не впливає на загальний баланс, але все одно приємно. З іншого — надходження від приватизації (ха-ха!) зростають із 8,6 до 8,92 млрд. грн.

Із 1 липня ц.р. істотно збільшується прожитковий мінімум (ст. 58), і це безсумнівний позитив документа. Зокрема, для пенсіонерів — у разі прийняття бюджетних змін — він становитиме вже не 492 грн., як це передбачається нині чинним законом про бюджет, а 544 грн. Оскільки до прожиткового мінімуму намертво прив’язано розмір мінімальної пенсії, то уряд на її підвищення готовий виділити 1,5 млрд. грн. до кінця року. А загалом на дотації Пенсійному фонду — додатково 6,1 млрд.

Та сказавши «а», Кабмін не каже «б». Планується, що з 1 жовтня показник прожиткового мінімуму для непрацездатних становитиме лише 546 грн., тобто пенсіонери одержать тільки 2 грн. прибавки. Якщо уряд вірить у майбутню дефляцію — це його право глибоко помилятися, але до чого ж тут мільйони пенсіонерів?

Розмір мінімальної зарплати в бюджеті не переглядається. Проте уряд робить широкий жест, із листопада на вересень переносячи початок третього етапу впровадження Єдиної тарифної сітки, що зачепить інтереси сотень тисяч працівників бюджетних галузей. Ціна питання — додаткові 1,5 млрд. грн.

Юлія Тимошенко під час презентації нічого не сказала про те, що жорсткішою стала стаття про компенсацію знецінених вкладів. Так, на компенсацію до кінця року додатково виділяються 1,4 млрд. «живих» гривень. Проте нововведення, яке широко не афішують, полягає в процедурі оплати за рахунок знеціненого вкладу боргів за комунальні послуги, електроенергію тощо.

Тепер обіцяють погашати тільки борги, що утворилися до 1 січня 2008 року. І лише за умови, що з 1 січня платник регулярно сплачує свої комунальні рахунки. Втім, оскільки порядок цього грандіозного заліку все ще в чорнилці, а Міністерство житлокомунгоспу напевно всіляко опирається, новий запис у тексті бюджетного закону матиме не більш ніж теоретичний характер.

На закуску — про те, що наш уряд просто зрадив би самого себе, якби якимось чином не вліз бюджетом у податкову сферу, та ще й посеред року. Навіть після суворого вердикту Конституційного суду! Крім деяких норм законів про ПДВ, про Митний тариф, про патентування деяких видів підприємницької діяльності, підправили й закон про господарські товариства (у частині розподілу прибутку).

З іншого боку, втручання в порядок розподілу збору за забруднення навколишнього середовища можна тільки вітати, бо воно давно переспіло, і мери міст неодноразово говорили про це відкритим текстом. У разі прийняття бюджетних змін держбюджет відмовляється від належної йому половини збору, і загальна схема тепер виглядатиме так: 50% коштів — на область (автономію) і 50% (замість колишніх 10%) — у міста, села, селища. Виняток — Київ та Севастополь, яким обіцяно залишати всі 100% збору.

«Папа может все, что угодно, только мамой не может быть…»

Здогадайтеся з двох разів, чи сподобалося все це Вікторові Андрійовичу. Звичайно, не сподобалося. Хоча уряд у багатьох моментах і постарався піти назустріч президентові. Звідси — і вкрай невеличкі, як для найважливішої піар-акції, 1,4 млрд. грн. на компенсацію в другому півріччі знецінених вкладів колишнього Ощадбанку, й суперфінансування блакитної мрії пана Ющенка про справжню гетьманську столицю. До кінця року на смт Батурин Чернігівської області виділяється 115 млн. бюджетних гривень: тут мають намір будувати військовий ліцей, створювати заповідник і розвивати соцсферу. Так, «проект Батурин» — це щось! Нагадаємо: на багато сотень(!) містечок районного значення та селищ міського типу у проекті змін до бюджету Кабмін нашкріб тільки 1 млрд. грн.

Прес-секретар президента вказала Кабміну на бюджетні «недоробки»: недофінансування Аграрного фонду (замість необхідних, на думку секретаріату, 1,5 млрд. грн. на закупівлю зерна в проекті передбачено 1,018 млрд.), недофінасування Збройних сил і придбання житла для військових, «надзвичайно низький» рівень урахування пропозицій президента в екологічній та гуманітарній сферах. Пізніше з’явилися загалом справедливі претензії до показника інфляції, які вже стають настирливою ідеєю...

Сам Віктор Андрійович, виступаючи в понеділок перед фракцією «НУ—НС», дав своїм соратникам вказівку: спочатку слід ухвалити закон про судоустрій, потім — пакет законодавчих ініціатив президента, який досі залишаються нерозглянутими, далі — створити парламентську комісію з розслідування «справи Луценка». І тільки після цього пропрезидентській фракції дозволяється братися до ухвалення бюджету. Нова казка про Попелюшку?

А в четвер на «Українській правді» з’явилося і зовсім безпрецедентне. «Президент Віктор Ющенко розкритикував урядовий проект змін до державного бюджету і вніс на розгляд Верховної Ради свій проект», — повідомлялося з посиланням на прес-службу глави держави.

Сумно, дуже сумно. І не лише тому, що гаранту Конституції не личить порушувати Бюджетний кодекс і тим більше Основний Закон, де повноваження з розробки та внесення держбюджету закріплено за Кабміном. А серед 31 повноваження, закріпленого Конституцією за президентом, такого обов’язку, як внесення законопроекту про зміни до бюджету, нема.

Сумно виглядає сам президентський законопроект від 10 липня ц.р., що на дев’ять десятих — без будь-яких посилань на авторство! — повторює текст законопроекту кабмінівського, від 7 липня ц.р. Ті ж норми щодо реструктуризації боргів перед Нацбанком, ті ж розміри прожиткового мінімуму для різних категорій громадян, ті ж цифри держгарантій Державтодору, шахтарям, під програму «Морський старт»... Перелік запозичених із урядового проекту норм можна продовжувати і продовжувати. Досить сказати, що навіть граничний рівень дефіциту бюджету той самий — 18,674 млрд. грн. Тоді як доходи держбюджету, за версією Кабміну і секретаріату, різняться лише на 2,2 млрд., видатки — на 1,2 млрд. грн.

Чи варто було город городити? Якщо це — політика, то Віктор Андрійович вчинив собі на шкоду. «Альтернативна бюджетна пропозиція за наших умов — це крок на шляху до руйнації виконавчої влади, — вважає Ігор Бураковський. — Такий крок знімає будь-яку відповідальність з уряду за якість та ефективність економічної політики».

Якщо ж справа у категоричній незгоді президента з окремими запланованими Кабміном видатками, то ми із задоволенням розкажемо, що саме пропонується в президентському проекті.

По-перше, ніякого третього етапу впровадження Єдиної тарифної сітки у вересні — тільки листопад. По-друге, ніяких додаткових 1,4 млрд. гривень на виплату знецінених вкладів. По-третє, жодного продажу земельних ділянок виключно на аукціонах. По-четверте, нова, але вкрай слабко виписана в документі ініціатива щодо забезпечення громадян із числа черговиків доступним житлом: перший внесок у 30% беруть на себе місцеві бюджети (за рахунок субвенції з держбюджету), якщо громадянин зобов’язується виплатити решту 70% самостійно. По-п’яте, 1,5 млрд. гривень на закупівлі зерна Аграрним фондом. По-шосте, різке збільшення витрат на утримання та розвиток Збройних сил. Зокрема 1,050 млрд. грн. на збільшення розміру грошового утримання військових і... 170 млн. грн. на «проект Батурин» (у тому числі 50 млн. грн. — на військовий ліцей). По-сьоме, не 80, як в урядовому проекті, а 102 млн. грн. додатково на будівництво меморіалу жертвам Голодомору...

Можна, я не коментуватиму?

«А значит, нам нужна одна победа…»

Все в українській історії повторюється, і червень 1996 року нині легко проектується на липень 2008-го. 12 років тому Верховна Рада консолідувалася на основі несприйняття конституційних пропозицій президента Л.Кучми, видавши на-гора нову Конституцію країни. Тепер консолідуючим чинником для всіх(!) представлених у парламенті політичних сил став бюджетний законопроект президента В.Ющенка.

Вранці у п’ятницю бюджетний комітет Ради не зміг прийняти рішення щодо невідкладного президентського законопроекту. Бракувало таких «дрібниць», як порівняльні таблиці (доходів, а головне — видатків, із розбивкою по бюджетних програмах і визначенням головних розпорядників коштів). А представник секретаріату президента на засідання комітету не з’явився.

На погоджувальній раді у спікера керівники фракцій на подив дружно йшли назустріч одне одному. БЮТ нарешті погодився на негайний звіт про діяльність уряду (який увесь тиждень залишався каменем спотикання в роботі ВР) та ухвалення закону про судоустрій, аби потім регіонали підтримали урядовий проект бюджету, і той було проголосовано конституційною більшістю в 300 голосів.

Логіка такого вчинку очевидна: Віктор Ющенко втрачає можливість скористатися правом вето стосовно головного фінансового документа країни.

Очевидно, Тимошенко грунтовно готувалася до вирішальної сутички, заручившись попередніми домовленостями з фракціями КПУ та Блоку Литвина. На чому ці домовленості грунтувалися, залишається тільки здогадуватися. Проте дві зазначені фракції навряд чи були готові безумовно підтримати бюджет, а тому могли підсобити прем’єру незначною кількістю голосів. А судячи із затятої протидії Банкової, навіть із цими голосами бажаних 226 на набиралося.

Однак після переговорів із Литвином та Симоненком не набиралося голосів, щоб зняти уряд. Звідси і готовність БЮТу не перешкоджати опонентам у розгляді питання про недовіру Кабінету. Юлія Володимирівна навіть могла собі дозволити розкіш — іти на поступки «регіоналам», обіцяючи підтримку «ківаловського» закону про судоустрій.

На момент виходу номера у світ результати чергового доленосного засідання Верховної Ради нам не були відомі. Резолюція про недовіру уряду зібрала всього 174 голоси. Однак із високим ступенем імовірності можна припускати, що, втомлені взаємними обіцянками й виснажені від взаємних зрад, депутати зіграють нульову нічию — ані затвердження бюджету, ані відставки уряду.

«Первый тайм мы уже отыграли…»

...