Бунт маріонетки

Несподівано для себе Кремль зазнав поразки. І не десь там, а в Південній Осетії, анклаві Російської Федерації. Тут усе під цілковитим контролем Москви, яка політично й фінансово підтримує незалежність цього грузинського регіону. І в той час як міжнародне співтовариство у принципі не визнає президентських виборів, Москва веде свою гру, намагаючись надати Південній Осетії легітимного статусу. Перемога на президентських виборах кремлівського ставленика здавалася лише простою формальністю. Але другий тур підніс сюрприз. Міністр із надзвичайних ситуацій Анатолій Бібілов - креатура Кремля - програв колишньому міністру освіти Аллі Джиоєвій. Причому неабияк: за попередніми підсумками голосування, різниця становила 16% (!) голосів.

З таким результатом не зміг змиритися президент Південної Осетії Едуард Кокойти: він не­одноразово заявляв про свою підтримку Бібілова. А перемога Джиоєвої означає для Кокойти і його команди не просто відсторонення від влади, а відлучення від великих грошей, які потоком ідуть у цей регіон з російського бюджету. І от уже верховний суд дійшов висновку, що прибічники опозиційного кандидата перешкоджали вільному волевиявленню громадян, і скасував результати другого туру. Самій Джиоєвій рішенням суду було заборонено брати участь у пов­торних президентських виборах, призначених на 25 березня 2012 року. А поки що невизнаною республікою керуватиме чинний президент Кокойти.

У результаті ситуація загострилася до краю, і обурені прибічники Алли Джиоєвої вийшли на головну площу Цхінвалі. Сама Джиоєва не збирається йти на компроміс ні з чинною владою, ні з політичними конкурентами. Вона оголосила себе президентом, сформувала державну раду і зажадала скасувати протягом доби рішення верховного суду про визнання виборів недійсними в обмін на недоторканність для Кокойти та його родини. У свою чергу той заявив, що влада на поступки не піде, а Генпроку­ратура заговорила про загрозу «кольорової революції».

Та тільки в Південній Осетії немає ніякої «кольорової революції». Її і не може бути в невизнаній республіці, яка повністю орієнтується на Росію. Але цю «загрозу» істеблішмент на пост­радянському просторі бачить щоразу, коли його ставленик програє вибори. Це набагато зручніше й простіше, ніж визнати, що громадяни висловлюють недовіру владі, яка скомпрометувала себе корупційними скандалами та неефективним управлінням. Адже що виділяло Джиоєву з ряду інших противників Бібілова? Не тільки опозиційність до Кокойти, а й те, що основ­ний акцент у її передвиборній кампанії робився на критиці південноосетинської влади за неефективне витрачання надаваної Росією допомоги. Це знайшло підтримку в 56% населення. Люди просто втомилися від Едуарда Кокойти, його команди, вони прагнуть змін. І хоч би які добрі почуття мали південноосетинці до Російської Федерації, вони не хочуть голосувати за висуванця влади, навіть попри те, що його підтримує Білокам’яна.

Цього якраз і не відчули в Кремлі, який зробив ставку на Бібілова. Там відмовилися підтримати Едуарда Кокойти, коли він вирішив балотуватися у президенти втретє. Але Кокойти, занепокоєний власним політичним майбутнім, зумів нав’язати свої правила гри не тільки Анатолію Бібілову, а й Росії.

Нині ж, коли Бібілов дискредитований в очах виборців, у напіввизнаній республіці ситуація настільки нестабільна, що деякі експерти прогнозують збройне протистояння. Нинішній президент і далі залишається при владі, намагаючись виграти час. Але напруженість зростає. У цій тупиковій ситуації багато чого залежить від Москви, в якої не таке вже й велике поле для маневру. Вихід шукатиме начальник управління з міжрегіональних і культурних зв’язків із зарубіжними країнами адміністрації російського президента Сергій Винокуров, спеціально направлений у Цхінвалі. При цьому для російського керівництва важливо, щоб РФ у цій непростій ситуації зберегла обличчя. І бажано - дипломатичними засобами.

Втім, Кремль сам себе загнав у кут, коли зробив ставку виключно на політиків, які перебувають при владі, увірувавши, що місцеві «кацики» повністю контролюють ситуацію на місцях. От і в нинішній ситуації Москва фактично виступила на боці представника чинної влади: російське МЗС, коментуючи ситуацію в Південній Осетії, закликало всі суспільно-політичні сили республіки поважати «ухвалені відповідно до закону рішення вищих органів влади». Подібна політика б’є по іміджу Росії та її керівництву в регіоні і призводить до зростання антиросійських настроїв. За великим рахунком, у Південній Осетії Кремль повторив помилки, зроблені ним під час президентських виборів в Абхазії у 2004-
2005 рр.

Але сьогодні ситуація для Росії ускладнюється і тим, що завтра мають відбутися вибори в Держдуму. А південноосетинська криза демонструє слабкість Кремля, його неспроможність розібратися в ситуації і стати над сутичкою місцевих політиків. Для московських можновладців цей сценарій неприйнятний, оскільки він може спонукати російських громадян думати, що вище керівництво не в змозі контролювати ситуацію не тільки в країнах-сателітах, а й у суб’єктах Російської Федерації, де зростає невдоволення владою і Володимиром Путіним.