Буковина: біда з небес і рукотворна

На Буковині ситуація залишається складною. За інформацією прес-служби Чернівецької обласної адміністрації, внаслідок стихійного лиха частково підтоплено 27 населених пунктів, 1071 будинок, 28 об’єктів соціальної сфери, 1235 господарських будівель, 2202 підвальних приміщення, 376 криниць, 1079 га сільськогосподарських угідь. Повністю зруйнований 31 житловий будинок, п’ять — частково, зруйновано сім автомобільних мостів, пошкоджено чотири автомобільних і два залізничних мости. Крім того, залишаються пошкодженими 11 тис. м шляхового покриття автодоріг державного і місцевого значення та 650 м дамб водосховищ. Внаслідок сильного перезволоження грунту активізувалися зсувні процеси у районах, які постраждали. Силами МНС у взаємодії з оперативними групами облдержадміністрації врятовано 1083 чоловіка, зокрема 90 дітей. За інформацією на 30 червня, загинула одна людина. Це жінка, тіло якої знайшли біля її власного будинку. Ще трьох хлопчиків нині розшукують. У місцях підтоплення працюють рятувальні загони та правоохоронці.

Залишаються без газопостачання три населених пункти. Залучені сили МНС із початку проведення робіт відкачали воду з 2800 житлових будинків, дев’яти об’єктів соціальної сфери, 1751 криниці, 8793 подвір’їв, 2485 підвалів житлових будинків. Розчистили від мулу та сміття 571 м меліоративних каналів і русел рік, 850 м автомобільних доріг. Прокопали 446 м відвідних каналів. Щоб запобігти руйнуванню дамб, на ставках відкачали 2232 м³ води. Підрозділи МВСУ продовжують цілодобово патрулювати, охороняючи майно громадян і громадську власність.

До ліквідації наслідків стихії залучено 1951 особу, 314 одиниць техніки, 19 плавзасобів і шість одиниць авіаційної техніки.

За інформацією Чернівецького обласного центру Державної гідрометеорологічної служби, на 20.00
30 червня рівень води в р. Прут становив 461 см, що на 31 см вище за рівень виходу води на заплаву, в р. Сирет — 483 см (нижче на 57 см).

Ситуація контролюється. Населення області постійно інформують про стан справ і заходи, яких вживає влада для нормалізації обстановки.

У селі Нижні Петрівці Чернівецької області не тільки затоплено будинки та господарства, а й частину цвинтаря. 28 могил змило водою.

Схоже на зведення з фронту. За всіма цими цифрами, даними, сухо викладеними фактами й звітами — долі людей, їхні життя, майбутнє. Тисячі маленьких і великих історій, тисячі світів.

Хотіли як краще. З мораллю і добрими намірами: не плювати в криницю, не бажати ближньому зла, не копати комусь яму. А сталося як завжди. І в криницю плювали, а потім довелося воду з неї пити. І ближньому бажали, а самі отримали. І яму копали, а самі в неї потрапили. Знову жили за принципом «після нас — хоч потоп». І в прямому, і в переносному сенсах. Сталося.

У Чернівецькій області знову велика вода.

Герцаєвський район — найменший адміністративний район в Україні. Це мальовниче благословенне місце, зачарований край, де гори, ліси й доли знають вічність, де сонячні полиски розчиняються в кришталевих джерелах мінеральних вод, де час визначають за густими оксамитовими переливами монастирських дзвонів, що пливе далеко через пагорби, де місцеві жителі працелюбні як мурашки, а також спокійні, впевнені, привітні й чемні.

Тут розміщується Свято-Вознесенський чоловічий монастир, відомий своїми добрими справами. І настоятель його, милістю Божою видатна людина отець Михайло, творець дому Великої сім’ї, де живуть, підростають, виховуються під його й монастиря опікою 142 дитини. Отець Михайло — великий гуманіст, для якого головний принцип моралі — благоговіння перед життям. Він диктує тут особливе добросерде ставлення людей одне до одного, показуючи особистий приклад самовідданості. Так було й цього разу.

Горбове

Чорні хмари нависали й набухали немислимо потужно. Зачастили грози й зливи. Обридлі, похмурі, сірі дні настали, але ніхто не бачив у них загрози, і того вечора, коли під час грози відключили електрику, багато хто, нагодувавши худобу та переробивши всі звичні домашні справи, пішов спати раніше.

— Вода підступно прийшла в Горбове протягом двадцяти хвилин. У коридорі почувся шелест, а потім дивний гул, — розповідає Іван Петрович Урсу. — Я прочинив вхідні двері, й через секунду я, дружина і дочка опинилися по груди у воді.

Злива, крики і плач людей, ревіння і стогін домашньої худоби.

Там опинився невідомий чоловік. Люди згадують, що говорив російською мовою. Він, цей хлопець, по шию у воді, виносив дітей, ледве витягнув уперту стару, що опиралася, допоміг вивести корів та свиней.

Хто такий, як тепер його знайти... Років під сорок, а там — хто його роздивився в паніці в темряві? А що коли він читатиме цю статтю? Слухай, як звати тебе, чоловіче? Тебе розшукують Іван Петрович Урсу і його сусіди. З села Горбового. Вони живуть саме навпроти лижної бази, знаєш, так? По-перше, куртку твою тобі хочуть повернути, в яку ти дитину загорнув, коли виносив її на високо піднятих руках. А по-друге, обняти тебе всі хочуть. Так, якби не ти...

Город пропав. Кури загинули — 70 штук. Меблі зіпсовані. Паркани повалені. Одягнутися ні в що. Світла поки що немає. Газу — теж.

Двічі на день приїжджає машина з монастиря, розвозить гарячу їжу, хліб і воду. Люди пораються в себе у дворах, прибирають, перуть, сушать.

* * *

Водою зруйновано автомобільний міст. Солідний, великий, міцний міст рознесло на шматки водою за кілька хвилин. Вода йшла потоком завширшки 500 метрів, завглибшки п’ять-сім метрів. Тепер там уже третій день працюють бригади з «Чернівцітрансмосту». Поруч із базою відпочинку, прямо під лижним спуском утворилося озеро. Під вагою води повалилася газова траса.

* * *

Села в Герцаєвському районі розкинулися на пагорбах. Голови сільських рад оповіщали одне одного телефоном. Ті, чиї села вгорі, у паніці дзвонили тим, хто живе нижче. І так по ланцюжку попереджали одне одного про воду, однак часу забракнуло. Люди годинами сиділи на деревах. Та що там — сиділи. Стояли практично на кронах дерев, які стирчали зі стугонливої води.

Голова сільради Горбового Георгій Миколайович Реколца каже, що отримав сповіщення від колеги, який живе нагорі: йде велика вода. Став об’їжджати село. Вийшов із машини, щоб забігти у двір, розбудити й вивести людей. За секунду прийшла вода, а машина залишилася відкритою десь там. Стояв на верхівці дерева три години. Вночі в грозу.

Говорити з ним, із Георгієм, неможливо, люди біжать до нього з усіх обійсть, смикають з усіх боків, плачуть, просять, скаржаться, вимагають, тягнуть до себе у двір. Змучений, стомлений, із червоними від недосипання очима.

До речі, коли він потрапив уночі у воду й не міг вибратися, хтось із місцевих не побоявся, вчасно відігнав його машину на сухе місце.

Могилівка

Будинки не витримали. Люди залишилися без житла.

Хтось зі старих сказав, що звуки вогню, який немилосердно наступає на людину, і води дуже схожі. Це наростаючий, неживий, байдужий гул, що поступово поглинає всі інші звуки. Звук близької небезпеки. Звук смерті.

Герца

Голова Герцаївської районної адміністрації Віктор Кришмару. Щойно призначений. І відразу перевірка на витривалість і вміння швидко приймати рішення. За день, проведений у Герцаївському районі, бачила його разів вісім у різних місцях — на відновленні автомобільного мосту, на подвір’ї в постраждалих пенсіонерів, поруч із небезпечною ділянкою Пруту, коли виходив із сільради, на об’єкті, де рятувальники МНС потужними помпами відкачують воду, просто на трасі, коли зустрічає машину з 300-го чернівецького полку, який узяв на себе обов’язок годувати київських рятувальників і постраждалих жителів району.

* * *

Вузька, залита селями вуличка. Тут живе Іван Якимович Паскарь. Він і його дружина — пенсіонери. Жили скромно, але красиво, затишно, зі смаком. Тримали господарство. Іван Якимович щойно повернувся з лікарні. Цієї ночі їм обом довелося кілька годин стояти у воді на стільцях, щоб не захлинутися. У будинку перекинуті водою холодильник і пральна машина, розбухла підлога, мокрі потріскані стіни. Загинули кури і кролики, загинули бджоли. Корова випливла, розумниця така, сама. Свині всю ніч простояли на задніх ногах, виставивши з-під води п’ятачки. Вижив один кролик. Сидів скуйовджений, мокрий, пригнічений, переляканий.

Над іще три дні тому доглянутими городом, садом і квітником, а тепер залитими водою і брудом, на стовпі в гнізді — сім’я лелек. Притихлі батьки і їхнє маленьке лелеченя зі здивуванням дивляться вниз на людське лихо, на немолоде подружжя, яке дало їм прихисток, на ніби постарілих сумних дітей, хворих і безстрашних, пойнятих відчаєм, проте з невтраченою надією.

Цурень

Іван І. Критичний вік — 33 роки. Дві дочки. Одній — шість. Друга щойно народилася.

Їхав увечері додому своєю машиною. Дощ, гроза. Машину раптом повело. Перестала слухатися. Зупинився. Відчинив двері подивитися. Салон заповнила вода. Встиг вискочити. Його понесло течією на дерева. Вхопився за гілки, стояв у воді, обійнявши стовбур, усю ніч. Кричав. На нього сунули уламки парканів, гілки й сміття. Був поранений частиною відірваного даху. Допомогли люди. Знімали з допомогою довгих ременів. Машину віднесло водою. Тепер її потрібно діставати з виниклого озера трактором і лебідкою. Видно лише передній міст. Автомобіль застрахований. Але від ДТП. Цікаво, чи розцінить страхова компанія цей трагічний випадок на дорозі як ДТП?

* * *

На кордоні трьох сіл — Цурень, Луківці і Годинівка — водосховище. Воно — на пагорбі. Від початку, утворене десятки років тому, було призначене для поливання сільгоспугідь. Нині водойму взято в оренду. Ким? Не зовсім зрозуміло. Але при в’їзді висить оголошення:

«Чернівецька організація УТРМ. Заїзд на дамбу та відпочинок платний. Риболовля за членськими квитками УТРМ».

Місцеві жителі кажуть, що за в’їзд на дамбу беруть 60 гривень. Ніяких квитанцій не дають. Імені власника ніхто, навіть сільрада, назвати не може.

Реальна небезпека в тому, що водосховище влаштовано на пагорбі заввишки 100 метрів над рівнем Пруту. За два з половиною кілометри від села Цурень, розташованого внизу. Ставок переповнений зливовою водою. Місцеві стверджують, що глибина водойми — 30 метрів. Центральна дамба — всього шість метрів, а бічна, найнебезпечніша, де вже видно зсув, — лише три метри. Шлюз для аварійного спуску води ЗАВАРЕНО. Люди бояться спати. Тут і дощів, і повеней не потрібно — дамбу може прорвати в будь-який момент. Очікувана хвиля — 12—15 метрів. Село буде стерте з обличчя землі.

У сільраді села Цурень висновків георозвідки, паспорта на водосховище чи інших документів немає. Ніхто в Герцаївському районі не зміг назвати імені орендаря.

* * *

90-річні довгожителі кажуть, що не пам’ятають такої стихії. І що їхні батьки не розповідали їм про такий потоп. І зливи були. І грози. Але подібних повеней — ні.

У чому ж причина такого неконтрольованого нападу води?

Не писатиму тут про парниковий ефект, а вже тим більше про чинники вищого порядку — Боженько наш усемогутній і гріхи наші тяжкі. А тільки про те, що залежить від нас самих і можновладців.

Перша підказка — риба в залитому брудом і водою городі. Виходить, вода ця — не зливова. Вода — зі ставка. Первісно вони створювалися для каскадного відведення води під час повеней. Щойно навесні наповнювалася річка або починалися зливи, у ставках спускали воду, і вода, що прибувала, розподілялася по цих штучних водоймах, не завдаючи шкоди людині. Тепер же немає жодного водосховища, яке б не було здано в оренду. В них розводять «живе срібло». А срібло — дорогоцінність. А дорогоцінність — це й так зрозуміло що. Орендарі відмовляються спускати свої ставки. У результаті воді нікуди дітися. Вона заливає житлові території, і, до речі, частенько дамби на ставках прориваються самі, погіршуючи й так непросту ситуацію.

Друга підказка. У Чернівецькій області з’явилося нове ремесло — старательство. Нехай не Клондайк, але прибуток теж чималий. До того ж чистий, нелегальний, а тому не оподаткований. Злочинний. Люди на Буковині будуються, нові будинки ростуть як гриби. Людям для будівництва потрібен пісок і гравій. Аби задовольнити високий попит, з’явилося старательство — несанкціонований забір гравію та піску вздовж річки Прут. Є, звісно, і легальний забір, але зараз не про це.

Наприкінці минулого століття було ліквідовано таку серйозну структуру, як пересувна механізована колона, яка регулювала забір гравію та піску вздовж річки за розробленим разом із Румунією планом, на вигинах річок, тим самим контролюючи русло, швидкість течії та глибину річки. Нині ж гравій в основному крадуть. У зведеннях відділів УВС щодня фігурують спіймані старателі. Але спокуса надто вже велика — тих, хто розкрадає активи держави, дедалі більшає.

65 відсотків інертних матеріалів України, тобто гравію і піску, знаходиться в заплаві річки Прут. Знову ж — раніше існувала програма зміцнення берегів, кошти на яку були закладені в бюджеті країни. Нині ж незміцнені береги обсипаються, розкрадаються, а в організації, яка регулює ці процеси, — на велику територію всього лише чотири особи з мізерною зарплатою.

Фахівці підрахували, що на зміцнення берегів Пруту потрібно 600 млн. грн. (за цінами 2008 року). Взяти їх нема звідки. Але чи не підуть поступово ці 600 млн. грн. на ліквідацію повеней у нашому регіоні? Повеней, які можуть бути регулярними, з огляду на усі згадані вище причини.

* * *

Хтось скаже, що все це — деталі й дрібниці.

Але ж саме з деталей і дрібниць і складається наше життя. В деталях і дрібницях життя й минає. І хтось вважає, що «після нас — хоч потоп». Писав же класик: занепад набагато швидший за прогрес. І якщо прогрес має межу, то занепад нескінченний.

* * *

Чернівецька облдержадміністрація відкрила благодійний рахунок, на який небайдужі люди можуть перерахувати кошти постраждалим від повені. Усі, хто хоче і має можливість матеріально підтримати буковинців, котрі через стихійне лихо опинилися у скрутному становищі, можуть переказати кошти за такими реквізитами:

Одержувач: Головне фінансове управління Чернівецької облдержадміністрації; № рахунка: 37123034000015; код ЄДРПОУ: 02317304; назва банку одержувача: ГУДКУ в Чернівецькій області; МФО: 856135.

Обов’язкова позначка: «Для допомоги постраждалим внаслідок повені в Чернівецькій області».