Бронювання губернаторських місць

«Торги тут недоречні» — вже не дійшов би фірмового висновку Великий комбінатор Остап Бендер, спостерігаючи за останніми змаганнями за губернаторські крісла в ряді областей України. Президент і секретаріат зіграли на випередження торгів. Ну навіщо, запитаєте, витрачати час, зусилля, нерви для їх проведення, нехай і в демократичному таборі. 22 жовтня глава держави звільнив із посад голів Тернопільської та Івано-Франківської облдержадміністрацій Івана Стойка та Романа Ткача. Привід — обрання їх народними депутатами України за списком виборчого блоку «Наша Україна — Народна Самооборона». Повноваження новообраних депутатів ще не почалися. Проте щоб не втрачати контроль над місцевими адміністраціями, президент наступного ж дня призначив виконувачів обов’язків тих, хто «вибув до парламенту»: голови Тернопільської ОДА — Юрія Чижмаря та голови Івано-Франківської ОДА — Миколу Палійчука.

Людина Балоги

Понад два роки екс-керівник Тернопільщини Іван Стойко не міг отямитися від успіхів. Він із особливим пієтетом порівнював зростання економіки з показниками 2004-го — останнього року «злочинного кучмівського режиму». Як стверджує офіційна статистика, упродовж двох минулих років промислове виробництво на Тернопіллі послідовно зросло майже на 60 відсотків, обсяги продукції сільського господарства — більш як на третину. Ніхто з місцевих чиновників не оспорював виголошувані губернатором цифри. Але в душі управлінська рать сміялася. Бо якщо брати за точку відліку нуль, то, звісно ж, одиниця виглядає фантастикою. Промовистий факт: торік промислові підприємства області виготовили продукції на 2,4 млрд. грн., а це майже вчетверо менше, ніж один металургійний комбінат, скажімо, «Запоріжсталь». Голова облдержадміністрації нізащо не хотів оприлюднювати інший важливий показник статистики промисловості — частку інноваційно активних підприємств. А на Тернопіллі вона є однією з найнижчих в Україні (після Волині) і становить 3,5 відсотка від загальної кількості всіх заводів і фабрик. Невигідно було губернаторові афішувати ще низку економічних «досягнень» — за обсягами інвестицій в основний капітал на оту загублену душу населення Тернопільщина є... лідером знизу — 536,6 грн. А розрахунок прямих іноземних інвестицій на одного жителя — 45 доларів — залишає позаду лише Буковину. Щоправда, в останній рік потік іноземних капіталовкладень зріс за рахунок двох великих компаній — «Кнауф» та дочірньої фірми концерну «Фольксваген», які прийшли в область та інвестували в будівництво своїх заводів загалом понад 10 млн. доларів. І цей «інвестиційний прорив» екс-губернатор згадував при першій-ліпшій нагоді.

Однак соціальні стандарти життя мешканців області після появи індустріальних гігантів відчутно не поліпшилися. Середній розмір заробітної плати у вересні ц.р. не перевищив 900 грн. на місяць (893 грн.), а за рівнем безробіття, обчисленим згідно з методикою МОП, Тернопільщина та Рівненщина є аутсайдерами в Україні — 9,3 відсотка.

Авгієві стайні невдалого господарювання потрібно буде вичищати новій виконавчій владі регіону, яку тимчасово очолив 33-річний Юрій Чижмар.

Базову юридичну освіту нинішній керівник Тернопільщини здобув в Ужгородському державному університеті. Він не схотів обмежуватися кар’єрою викладача цього вузу, і тому простудіював міжнародне право в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Т.Шевченка. Але переорієнтація на адміністративну роботу стала для пана Юрія «влученням у десятку». Отримати ключ до життєвого успіху для нього означало зробитися людиною Віктора Балоги. З нинішнім головою секретаріату президента Чижмар ішов пліч-о-пліч увесь період після Майдану. Попрацювавши рік на посаді заступника начальника управління юстиції Тернопільської облдержадміністрації, він переходить на роботу в Закарпаття — очолює апарат ОДА часів Балоги, відтак прямує із закарпатським губернатором до Києва, стає начальником управління в МНС, зрештою, керує службою голови президентського секретаріату. У партійній приналежності Юрій Чижмар теж орієнтувався на свого патрона, йдучи здебільшого його слідами, — був керівником обласної молодіжної організації СДПУ(о). Потім долучився до роботи в «Нашій Україні», а вже торік на посаду міського голови Ужгорода балотувався за підтримки партії «Пора»...

…І людина президента

На Прикарпатті темпи економічного зростання порівняно з Тернопільщиною аж ніяк не виглядають гігантськими. Офіційні цифри переконують, що у січні—серпні 2007 року у промисловості відбувся спад виробництва порівняно з відповідним минулорічним періодом. Недотягнули майже три відсотки, хоча приріст валової сільськогосподарської продукції дав фору багатьом регіонам і перевищив десять відсотків. Приємно вражає питома вага підприємств, які впроваджують найсучасніші технології — таких утричі більше, ніж на Тернопіллі. Прикарпаття в цьому плані — один із лідерів в Україні.

З огляду на показники інвестицій в основний капітал на одну особу — 922 грн. та прямих іноземних інвестицій — 155 дол., Івано-Франківщину можна без перебільшення вважати індустріальною областю з розвинутим туристичним та рекреаційним сектором. Вона поступово втрачає імідж «по вуха заробітчанської». Легальні зарплати наближаються в середньому до
1300 грн. на місяць. Плавний економічний і соціальний розвиток відбувся багато в чому завдяки професійній роботі команди під керівництвом екс-губернатора Романа Ткача, який за часів Кучми шість років очолював Тисменицьку райдержадміністрацію і сприяв залученню значних інвестиційних коштів у розвиток відомої хутрової фабрики «Тікаферлюкс» та ВАТ «Івано-Франківськцемент».

Виконувачем обов’язків голови облдержадміністрації став 36-річний Микола Палійчук, якого в краю позиціонують як «людину Ющенка». Розповідають, що батько Миколи в юнацькі роки був добрим товаришем майбутнього президента. Пан Палійчук, як і Ющенко, здобув фах економіста в Тернопільській академії народного господарства. Пізніше отримав диплом юриста у Прикарпатському університеті. Син друга — ця життєва обставина не в останню чергу посприяла підтримці лідером «Нашої України» Миколи Палійчука як кандидата на посаду міського голови Яремчі 2002 року. Торік він удруге виграв вибори мера курортного міста. На сьогодні є заступником голови обласної організації партії «Наша Україна», і його призначення тимчасово керувати областю не позбавлене сенсу з боку самого президента.

Чорна кішка в демократичному таборі

Партнер нашоукраїнців часів Майдану — БЮТ — побачив у цих призначеннях «нехтування думкою виборців». Лицарів ордену «червоного серця» по-людськи зрозуміти можна. На позачергових виборах до Верховної Ради 30 вересня вони здобули на Тернопіллі та Прикарпатті переважну більшість голосів — понад 50 відсотків у кожній із областей. Голова Тернопільської обласної організації партії «Батьківщина» Василь Деревляний в інтерв’ю обласним виданням стримано, але з великою часткою докору оцінив рішення президента: «Ані голову обласної ради, ані мене як народного депутата, ані нашу політичну силу про призначення пана Чижмаря ніхто не повідомляв. Прикро, що вперше за всі роки незалежності голова облдержадміністрації буде завізний. На цю посаду підібрали людину не з місцевих кадрів. Проте наразі нашу політичну силу більше цікавить створення демократичної коаліції у Верховній Раді — обрання Кириленка спікером, а Тимошенко — прем’єр-міністром»…

Формат коаліції НУ-НС—БЮТ у новообраному парламенті ще не відшліфовано до кінця, але вже добре видно білі нитки, якими його зшито. Питання голів обласних адміністрацій — перша тріщинка у відносинах цих двох політичних сил.