Броньовий колапс "Укроборонпрому"

Минулого тижня ВПК України підірвали чергові скандали. І знову в центрі скандалів - ДК "Укроборонпром" із його невиліковною хворобою - зривом виконання державного оборонного замовлення, чубленням із замовником та співвиконавцями-партнерами.

Стислий хронометраж скандальних раундів.

14.08.2019 р. на сайті ДК "Укроборонпром" з'явилася заява ДК "Укроборонпром" висунув звинувачення на адресу Міністерства оборони України в: а) намаганні знищити Харківське конструкторське бюро ім. О. Морозова; б) переведенні колективу ХКБМ на дводенний графік роботи; в) припиненні фінансування виробництва БТР-4 "через нездатність приватної компанії ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод", яка є монополістом у виготовленні корпусів зі сталі марки "71", виробляти необхідну кількість корпусів"; г) блокуванні виготовлення корпусів БТР-4 із бронесталі виробництва Євросоюзу; д) накладенні штрафу на ХКБМ на суму 82,3 млн грн за невиконання замовлення; е) припиненні фінансування розробок "нових видів бронетехніки", а саме глибокої модернізації танку Т-64.

У відповідь 15.08.2019 Міністерство оборони України оприлюднило свою позицію, делікатно звинувативши ДК "Укроборонпром" у брехні. Зокрема, військові стверджують, що ХКБМ зірвало терміни виконання державного контракту на поставку бронетранспортерів БТР-4: "за два роки виконання контракту, при належному фінансуванні, підприємством виготовлено лише 7 одиниць бронетранспортерів БТР-4Е, частина бронетранспортерів знаходиться на різних стадіях виготовлення, а майже половина - взагалі не закладена у виробництво". Міноборони не погоджується з перенесенням терміну поставок бронетранспортерів на рік, відмовляється сплачувати відсотки "за користування кредитом в обсязі 11,2 млн. грн щомісячно" і висунуло вимогу ХКБМ сплатити штраф на суму 82,3 млн. грн. Стосовно "блокування розробки з модернізації танку Т-64" військові відповіли: контракт підписали, кошти зарезервували, однак ХКБМ не спромоглось укласти договори зі своїми співвиконавцями та постачальниками. Інакше кажучи, Міноборони не буде перераховувати кошти "в нікуди" й за "нізащо".

Того ж дня, 15.08.2019р., у війну вступив Лозівський ковальсько-механічний завод (ЛКМЗ), який у своєму зверненні до президента оприлюднив те, що так ретельно приховував "Укроборонпром". Виявляється, ХКБМ, отримавши замовлення від Міноборони ще у 2016 році на 45 бронетранспортерів БТР-4, уклало контракт із ЛКМЗ на виготовлення корпусів аж через півтора року, - у квітні 2018-го. У контракті йшлося не про 45 бронетранспортерів, а лише про 34. При цьому було порушено умови оплати, і заборгованість ХКБМ лозівчанам на цей час становить понад 75 млн грн.

16.08.2019р. ДК "Укроборонпрому" відповів ЛКМЗ, дипломатично уникнувши коментарів щодо боргів та намагаючись приглушити скандал дискусією про якість фінської бронесталі, яка в попередній заяві фігурувала як "бронесталь з Євросоюзу". Однак у цій публічній відповіді є вкрай важливий момент - фактичне визнання "Укроборонпромом" поставок бронемашин із критичним браком -"мікротріщини, які утворюються під час експлуатації бойових машин".

Отже, що ми маємо? А маємо невтішну картину: неотримання армією вкрай потрібних в умовах війни бронемашин, а поставлені БТРи - зварені з бракованої бронесталі. А де гроші, отримані від Міноборони як аванс за поставку 45 бронетранспортерів БТР-4? Поки що невідомо.

А ще - маємо традиційну брехню, намагання перекласти вину на інших і уникнути відповідальності. "Укроборонпром" пише: "Міністерством оборони припинено фінансування виробництва БТР-4 через нездатність приватної компанії ТОВ "Лозівський ковальсько-механічний завод", яка є монополістом у виготовленні корпусів зі сталі марки "71", виробляти необхідну кількість корпусів".

Стоп! До чого тут здатності приватних компаній? З ким Міноборони уклало контракт на поставку бронетранспортерів БТР-4? Міністерство оборони уклало договір на поставку бронетранспортерів БТР-4 з держпідприємством Харківське конструкторське бюро ім. О. Морозова (ХКБМ), яке входить до ДК "Укроборонпром". Жодних договорів у Міноборони з приватною компанією "Лозівський ковальсько-механічний завод" немає. Та й, узагалі, військовим глибоко начхати, хто виготовляє корпуси, а хто - колеса. Міноборони платить за готові до бою бронетранспортери БТР-4. Ще раз: не за корпуси, а за готові бойові машини.

А хто укладав угоди з приватним ЛКМЗ на виготовлення корпусів БТР-4? Угоди з Лозівським ковальсько-механічним заводом укладало Харківське конструкторське бюро ім. О. Морозова. Саме воно, ХКБМ, є головним виконавцем державного оборонного замовлення і, відповідно, спільно з керівництвом ДК "Укроборонпром" несе повну відповідальність за його виконання. Це - стандартний пункт стандартного державного контракту на виконання ДОЗ. То до чого тут Міноборони?

Конфлікт навколо бронесталі. Він зводиться ось до чого: ДК "Укроборонпром" має власну бронесталь, однак хоче виготовляти військову техніку з іноземної. Спочатку "Укроборонпром" звинувачував військпредів Міністерства оборони у блокуванні виробництва бронемашин із бронесталі "країн Євросоюзу" через застарілі ГОСТи з вимогами до бронестійкості, а недавно навів розрахунки на користь того, що корпус із фінської сталі коштує у півтора разу дешевше, ніж із його рідної броні марки "71".

Спочатку про рідну українську броню. І знову звернемося до заяв "Укроборонпрому". 29.10.2018р. Укроборонпром повідомив: "Харківське конструкторське бюро ім. Морозова", що входить до складу "Укроборонпрому", передало українському війську перші сім БТР-4, виготовлені з НОВОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ броні". І тут-таки команда П. Букіна запевнила: "завдання, які стоять перед підприємствами з випуску бронетехніки в 2019 році, - будуть виконані". Тут важливо: 1) в Україні з'явилася нова броня; 2) ХКБМ поставить нашій армії надійні бронетраспортери БТР-4 з НОВОЇ української бронесталі.

З обіцянкою "виконати завдання" традиційно набрехали. Не виконали, - бронетраспортерів немає. За це мусять сплатити штраф на суму 82,3 млн. грн. Без обговорень. І скандали навряд чи допоможуть уникнути цього покарання.

Щодо т.зв. "нової" бронесталі марки "71". Взагалі-то, генеза цієї "нової" бронесталі сягає 30-х років минулого століття. В Україні патент на бронесталь марки "71" отриманий 2008-го року авторським колективом Українського державного науково-дослідного інституту конструкційних матеріалів "Прометей", що входить до ДК "Укроборонпром". А ось ТУ (Технічні умови) на її виготовлення зареєстровані 2012-го за ахметовським "Метінвестом". Як це сталося? Поки що загадка.

Питання перше: якщо "Укроборонпром" має власну броню, яка "відповідає найвищим світовим стандартам", то навіщо йому бронесталь із країн Євросоюзу? Питання друге. Якщо ХКБМ може зварювати корпуси з імпортної броні самостійно, то чому з власної броні не зварює, а замовляє ці корпуси на стороні, у приватного підприємства? Невже тому, що й тут, як казав П. Букін, "бюджет в разы выше, чем стоимость" БТРів? Питання третє. А навіщо ХКБМ/"Укроборонпром" величезне замовлення на виготовлення корпусів БТР-4 віддав приватному підприємству, а не своєму? Наприклад, тому ж таки заводу ім. Малишева, де ще на початку 2000-х років держава закупила і встановила обладнання для виготовлення корпусів.

Звісно, пів країни має свій варіант відповіді. Але ж хочеться почути "професіонала" Павла Букіна і його автобусного попередника Романа Романова. Чим вони керувалися?

І якщо у жовтні 2018 року "Укроборонпром" запевняв: "Спецсталь пройшла контроль і приймання на всіх етапах виробництва. За своїми характеристиками ця спецсталь відповідає найвищим світовим стандартам", то менше ніж за рік, у серпні 2019-го, заявив про хворобу своєї бронесталі марки "71" - "мікротріщини, які утворюються під час експлуатації бойових машин". А як же з контролем і прийманням на всіх етапах виробництва? І що виходить? Керівництво ДК "Укроборонпром" знало про критичний брак своєї бронесталі, а його держпідприємства продовжували зварювати з неї корпуси бронемашин? Це що? Свідома диверсія?

Тепер щодо бронесталі "виробництва Євросоюзу". Саме такий термін вжив "Укроборонпром" у заяві проти Міноборони. Підозрюємо, неспроста.

Пам'ятаєте польську бронесталь на тріснутих "Дозорах"? Вона теж із Євросоюзу. Із заяви ДК "Укроборонпром" 2016 року: "у виробництві ББМ "Дозор-Б" використовується бронесталь марки ARMSTAL-500, що виготовляється на потужностях Huta Stali Jakościowych S.A. у місті Стальова Воля (Польща)". Ще цитата: "Україна для виробництва нової бронетехніки (бронетранспортери БТР-4, БТР-3, бронемашини "Дозор", "Тритон") почала активно закупати броню Armstal польського виробництва". І, доки "Укроборонпром" та "Ленінська кузня" у 2016-му завозили польську бронесталь, її виробник ISD Huta Częstochowa через рік повідомив, що …лише планує розробити два види бронесталі для військово-промислового комплексу. Ну й вишенька на патріотичний тортик: польський меткомбінат ISD Huta Częstochowa входить до корпорації "Індустріальний союз Донбасу". Контрольний пакет акцій належить пулу російських інвесторів. То навіщо було брехати, що, мовляв, російська бронесталь в Україну не поставляється?

Бельгійська "бронесталь" від бельгійської компанії NLMK Clabecq. Питання: наскільки ця "броня" - європейська?

У судових нетрях є надцікавий документ - Ухвала слідчого судді про обшуки детективами НАБУ ДП "Завод ім. Малишева" у справі 760/28082/18. Це кримінальне провадження про т.зв. бельгійську бронесталь.

В Ухвалі наведено фактаж: 19.11.2015 між Міністерством оборони України та Державним підприємством "Київський бронетанковий завод" (КБТЗ) було укладено контракт на поставку бронетранспортерів БТР-3ДА. Цей бронетранспортер розроблений конструкторами ХКБМ. Тактико-технічним завданням передбачено використання вітчизняної бронесталі, а в разі її відсутності - іноземних аналогів. За аналог взяли спецсталь марки АТІ500AR. Її виробником є NLMK Clabecq (Бельгія), який належать до російського концерну "НЛМК" ("NLMK", м. Липецьк, Російська Федерація).

Однак і це не все. Чи є російсько-бельгійська спецсталь марки АТІ500AR бронесталлю і чи може використовуватись у бойових машинах? Ні! Однозначно - ні! Із довідки представництва російського виробника: "матеріал марки АТІ500AR є напівпродуктом, що постачається після гарячої прокатки без гарантій по механічним властивостям" (орфографію збережено). І цей російський напівпродукт упродовж 2016 року поставлявся до ДП "КБТЗ" під виглядом бронесталі виробництва Євросоюзу! І саме з цього "напівпродукту" виготовлялися бронетранспортери, які відмовилося приймати Міноборони.

9.09.2016 року російські власники Новолипецького металургійного комбінату поширили заяву ось такого змісту: "Ни одно предприятие группы НЛМК, российское или зарубежное, не поставляет и никогда не поставляло бронесталь на Украину. Упомянутая в публикациях бельгийская компания группы НЛМК, NLMK Clabecq, поставляет в десятки стран мира, в том числе на Украину, износостойкую сталь Quard, которая используется для производства горно-добывающего, транспортного и сельскохозяйственного оборудования. Указанная продукция по своим характеристикам не отвечает требованиям, предъявляемым к бронесталям, и не может использоваться в военных целях".

Як думаєте, на що саме реагували російські власники? Правильно: на випадок, а не дай Боже інформація про використання їхньої сталі в українських бойових машинах долетить до Кремля. Те, що вона не є балістичною, - то вже п'ята-десята справа: Володимир Володимирович не є власником "Ленінської кузні" і довго розбиратися не буде.

І тепер головне: навіщо ДК "Укроборонпром" закуповував російський напівпродукт, якщо його підприємство, ДП "Завод імені В.О. Малишева", ще у 2014 році уклало угоду з ТОВ "Метінвест-Україна" на закупівлю 4 тис. тонн бронесталей марок "71" і "92" на суму 181,91 млн гривень?

Фінська сталь. Виробник - фінська корпорація Miilux Ltd, яка теж втягнута у скандал і змушена була реагувати на українські міжвідомчі баталії.

Miilux Ltd виробляє багато різних марок сталі різного призначення. У т.ч. зносостійку і балістичну - Miilux Protection 380-500. Обидва види сталі поставлялися в Україну. Поки що ось цим твердженням і обмежимося. Деталізуємо після вивчення правоохоронцями митних документів: кому потрібна була сталь для виготовлення, до прикладу, бульдозерних ковшів і сейфів, а кому - для виготовлення військової техніки. І, звісно, ГПУ розвіє або підтвердить сумніви щодо можливої підміни балістичної броні зносостійкою й відповість на сакральне запитання, яке гризе військпредів: а чи не видавався за фінську балістичну броню якийсь інший метал із названих вище?

Із придатних бронесталей із країн Європейського Союзу для виробництва військової техніки нас влаштовує MTL Armour plate 300HB-650HB (Швеція) або Miilux Protection 380-500 (Фінляндія). Використовуємо фінську. Випробування підтвердили її високі балістичні й технічні характеристики. Після влучення боєприпасу вона не тріскається. Добре зварюється, тим більше якщо дотримуватись технології зварювання і зварювати модерновим обладнанням. Для того, щоб Замовник (Міноборони) нам погодив її використання, зробили бронемакет основних проекцій і представили на випробування. Після випробувань було складено акт, у якому засвідчено відсутність претензій військпредів і представників ЗСУ до бронесталі Miilux Protection 500 та її додаткового захисту. Цю бронесталь використовують й інші підприємства ВПК. Однак проблеми при здачі корпусів військпредам Міноборони має лише ДК "Укроборонпром".

Якщо підприємства "Укроборонпрому" використовують фінську бронесталь і вона справді-таки БАЛІСТИЧНА, то що заважає "Укроборонпрому" провести контрольні відстріли кожної закупленої партії, запросивши на них найвищих чинів Генерального штабу, "Сухопутки", Управління військових представництв Міноборони, ДВТПРОВТ Міноборони, ЦНДІ ЗСУ, ЦБТУ ЗСУ? Навіщо влаштовувати скандали? Що ними насправді намагаються прикрити у ДК "Укроборонпром"? І що показово: кожна нова заява "Укроборонпрому" виявляє брехню попередню. Просурмили про нову вітчизняну бронесталь, яка відповідає світовим стандартам, а потім заявили про її "хворобу" - мікротріщини. Тріумфально рекламували своє партнерство з ЛКЗМ, а потім звинуватили, що робота неякісна, а ціни - завищені. Запевняли країну в тому, що на бронемашинах не використовується російська броня, а фактично виявилося - брехали. І це - під час війни, коли Армія потребує техніки.

Показово й те, що чи не вперше за шість років військові "показали зуби" державному монополісту, відмовившись переносити терміни контракту і виставивши величезні штрафні санкції за його невиконання. Чи означає це фінал тотального державного протекціонізму посередницькій структурі? Поживемо - побачимо.

Що робити?

По-перше. Бронесталь є стратегічною сировиною. До прикладу, бронесталі завтовшки від 40мм заборонено поставляти у воюючу Україну. Це рішення Європейського Союзу і НАТО. А без такої броні годі думати про важку бронетехніку. Україна як країна з колосальним промисловим потенціалом зобов'язана мати свою конкурентну бронесталь, без "хвороб", мікротріщин, гуляючих товщин і кромок. На рівні уряду має бути сформульоване завдання: розробити конкурентну бронесталь, яка справді відповідатиме найвищим світовим стандартам. І це треба робити "тут і вже" - поки живі останні з ливарних могікан-науковців.

По-друге. Зараз, під час війни, для припинення цієї броньової вакханалії бронесталь потрібно закуповувати "централізовано", закладати в Держрезерв, виділяти її виконавцям ДОЗ і з використанням - поповнювати Держрезерв. Це необхідно для виконання державних оборонних замовлень, і найголовніше - виробництва надійних захищених бронемашин для потреб війни.

По-третє. Керівництво держави має доручити МЗС вирішити питання зняття обмежень країнами-виробниками поставок в Україну бронесталей, які можуть використовуватися для виготовлення бронетехніки, зокрема важкої.

По-четверте. Розформувати ДК "Укроборонпром", давши його підприємствам максимум господарської свободи.

По-п'яте. Започаткувати приватно-державне партнерство у сфері ВПК. В цьому зацікавлені і приватні підприємства, котрі не мають належних виробничих баз, і державні підприємства, які через непрофесійність та корумпованість керівників простоюють або переводяться на дво-триденні графіки роботи в умовах війни.