Битви патріотів

Ескалація конфлікту між депутатами, чиновниками і дніпропетровським губернатором - олігархом Ігорем Коломойським стала однією з найгучніших подій поточного січня. Йдеться про спроби позбавити групу "Приват" одноосібного контролю в найбільшій нафтовій компанії країни - "Укрнафті". Водночас є й менш очевидні процеси, які також серйозно послаблюють вплив і нафтовий бізнес олігарха. Хтось називає це боротьбою за державні інтереси, хтось - зведенням рахунків, але не можна виключати й того, що хтось намагається відірвати собі шматочок пирога, який після революції одноосібно жує дніпропетровський бородань. Цілком імовірно, що те, що відбувається, - це лише видимі елементи підкилимного торгу за бізнес, TV-канали, політфінансування тощо. Боротьба з Коломойським - як революція: її проводять романтики, а результатом користуються негідники.

Конфлікт з Коломойським на "нафтовому" ґрунті - невід'ємна традиція першого року будь-якої влади. Усе просто: відбувається перерозподіл потоків, переможці вимагають "валізи" у кураторів держкомпаній. Новітня історія не стала винятком, принаймні у частині публічного конфлікту.

Найбільш уразливий актив Коломойського - "Укрнафта". Контрольний пакет акцій у розмірі 50% + 1 акція належить державному "Нафтогазу України", але днями виповниться
12 років, як компанією фактично керує "Приват", що консолідував 43% акцій. І відтоді цей менший, але блокуючий пакет дає змогу міноритарію вирішувати, чи проводити збори акціонерів, чи змінювати менеджмент і чи виплачувати державі дивіденди.

Річ у тім, що згідно із законом збори акціонерів можуть відбутися лише при реєстрації власників 60% акцій. Маючи трохи більше 40%, збори можна блокувати, позбавляючи державного акціонера можливості впливати на ситуацію в компанії. Але щоб не загострювати ситуації, Коломойський із партнерами винайшли чудову схему. Протягом багатьох років вони використовують постійну потребу Кабміну "усіх скликань" у грошах і фактично вимінюють виплату законних дивідендів державі на подальший контроль у компанії. Ми вам ваші дивіденди і славу великих реформаторів економіки на 1+1, а ви не лізете в менеджмент і фінанси "Укрнафти" - принцип приблизно такий. Є підстави вважати, що окремо вибудовувався діалог і з президентською вертикаллю. Благо, компанія справно виробляє "аргументи" для будь-яких діалогів…

У пресі найчастіше неправильно формулюється основна претензія до Коломойського і мети відновлення дієвої державної участі в "Укрнафті". Саме нерозуміння специфіки компанії і, що найголовніше, її значення та потенціалу є головною проблемою постійно змінюваних державних керманичів, які навіть не можуть зрозуміти, скільки заробляє і на що здатна ця структура. Усім зрозуміло "відтиснути Коломойського", а от що робити з "Укрнафтою", знає небагато хто з тих, хто мислить такою термінологією. Державі необхідні посилення контролю над її фінансами і реалізація своїх стратегічних завдань, на які "приватні" акціонери зазвичай плювати хотіли, і "Укрнафта" тут не виняток.

По-перше, очищення фінансів компанії дасть можливість різко, у рази, збільшити офіційний прибуток "Укрнафти" і, відповідно, дивіденди. Адже проблема не стільки в тому, що злобний губернатор не віддає державі дивідендів, а в тому, що це смішні гроші як за мірками нафтової галузі. Тут ідеться про прозору і справедливу бухгалтерію, а не про "віджимання" прав міноритарних акціонерів. По-друге, державна участь повинна мати своєю метою розвиток компанії, тому що вона давно деградує через брак інвестицій. Якщо хочете, йдеться про енергетичну безпеку, бо що більше нафти й газу ми добудемо усередині країни, то менше заплатимо імпортерам, які так чи інакше зав'язані на Росію.

Передчасна ейфорія

Проект внесення змін до Закону "Про акціонерні товариства" з метою зниження кворуму зборів акціонерів з 60 до 50% акцій народився не цього січня і навіть не торік. Цей кийок завис над приватівським менеджментом "Укрнафти" ще при Ющенку, але був швидко захований, треба розуміти, після "вирішення питання". У 2010 р. з-під сукна цей проект дістали вже регіонали. Однак невдовзі в "Укрнафті" з'явився "смотрящий" від Стоматолога, і до 2014 р. збори акціонерів ніхто навіть не намагався скликати.

Тому поява кийка у 2014 р. не особливо здивувала. А от те, що 16 січня за законопроект Олега Ляшка проголосувала необхідна більшість у 230 голосів, - так. До такої стадії ситуація ще не доходила, і це якісно відрізняє її від попередніх. І хоча спроба ефективно взяти під державні вудила Коломойського провалилася, про що буде сказано нижче, голосування вийшло вкрай пізнавальним. Схвалення парламенту базувалося на голосах президентської фракції, "Самопомочі", Радикальної партії, Опозиційного блоку і ряду позафракційних депутатів. Водночас, незважаючи на внесення цього законопроекту в коаліційну угоду, проект підтримали тільки 13 із 85 депутатів "прем'єрської" фракції "Народний фронт". Трохи пізніше НФ заявив, що, мовляв, не голосував через недосконалість проекту. Подивимося, як фракція проголосує за "досконалий", який уже анонсував Арсеній Яценюк. Для більшої переконливості прем'єр доручив Міненерговугільпрому та "Нафтогазу" оголосити збори акціонерів "Укрнафти" і змінити менеджмент компанії. Однак чи допоможе це?

Очевидно, недостатньо лідер радикалів консультувався в сесійному залі з Воропаєвим - юристом Ахметова. Справді, прийнятий похапцем проект Ляшка з його формулюванням не мав шансів досягти мети, бо йшлося в ньому про компанії з державною часткою участі. Але акціонером "Укрнафти" держава є опосередковано - через НАК, а це, як кажуть у довіреному Ігорю Палиці регіоні, дві великі різниці з "корпоративними правами держави". Але й обіцяне прем'єром "покращення" законопроекту, яке врахує цю заковику, не факт, що перекине Коломойського.

"Приват" давно усвідомив загрозу своєму хисткому становищу в "Укрнафті" і дещо зробив для його зміцнення. У 2010 р., між двома турами президентських виборів, було проведено збори акціонерів, на яких була підписана акціонерна угода між урядом ("Нафтогазом") і міноритарними акціонерами. Якщо коротко, то за цією угодою держакціонер не може навіть чхнути без узгодження з міноритарієм. Наприклад, голова правління призначається тільки з кандидатур, поданих "Приватом". Або от: шість членів правління вибираються виключно наглядовою радою, але… з кандидатів, запропонованих головою правління, тобто знову ж "Приватом". Здавалося б, зате у держави більшість у наглядовій раді - шість із десяти членів. Однак рішення приймаються лише кворумом із восьми людей, тобто знову без міноритарія нікуди.

Усі норми цієї угоди імплементовано в статут "Укрнафти". Так, і от ще: внесення змін до статуту можливе лише 75% голосів акціонерів, яких у держави при явці на збори міноритарного акціонера немає. Що одержала натомість прем'єр і кандидат у президенти Юлія Тимошенко, яка санкціонувала підписання угоди, невідомо. Можливо, що всього лише право на все ті самі законні державні дивіденди, які було виплачено на тих зборах. Ще раз наголосимо: з такими нормами держава не зможе провести ні кадрового, ні фінансового рішення в "Укрнафті".

"Легітимність цієї угоди досить сумнівна, однак її норми виписано в статуті - це діючий документ, який необхідно оскаржувати в суді", - вважає джерело в "Нафтогазі України". Які шанси виграти в суді у Коломойського в Україні? Скажімо так, теоретично вони є.

Однак не можна сказати, що ще не прийнятий законопроект про зниження кворуму марний - це перший крок на довгому шляху. І він потрібен у будь-якому разі.

Відповідь Коломойського

Необхідно зазначити, що парламентські події - не єдині, які дошкуляють дніпропетровському олігарху останнім часом. Від джерел у Міненерговугільпромі відомо, що при нинішньому міністру не має шансів залишитися у своєму кріслі заступник міністра Ігор Діденко. (Це за умови, що сам президентський міністр не "вилетить" раніше.) Невідомо, чи виконав Ігор Миколайович покладені на нього завдання й надії, але він дуже старався, щоб "дніпропетровські" інтереси не постраждали й примножилися. Самих лише проектів переробки державної технологічної нафти, викачаної структурами, які перебувають під кадровим контролем олігарха, навесні 2014 р., настрочив не менше п'яти. Разом із Діденком підуть і інші функціонери міністерства, яких було помічено в проектах дніпропетровського губернатора.

Однак основний крок Демчишина полягає в іншому. 21 січня Кабмін прийняв поправку міністра енергетики в постанову про порядок проведення аукціонних торгів з продажу нафти "Укрнафти". Вона воістину революційна, тому що скасовує знижку 15%, з якою продавалася ця нафта в останні роки. У цінах 2013 р. недоотриманий прибуток "Укрнафти" внаслідок застосування цього дисконту становив близько 3 млрд грн на рік. Цю суму, відповідно, можна вважати додатковим прибутком покупців цієї нафти - структур "Привату". На момент написання матеріалу поправку не було підписано прем'єром. Підпише?

Ще одним сюрпризом для Коломойського стало різке зниження ціни на нафту. На одній із нарад лідер "Привату" заявив, що нульова рентабельність "Укрнафти" перебуває на позначці 45 дол./бар. Іншими словами, грошей немає. Зовсім. Тому й платити податки (ренту на нафту) і дивіденди нема з чого. Нагадаємо, що ренту "Укрнафта" не платить з літа, і на сьогодні її борг перед бюджетом становить близько 3 млрд грн. Також на зборах акціонерів у жовтні компанія зобов'язалася заплатити державі її дивіденди в розмірі 1,9 млрд грн. Фіскальна служба пішла до суду, але той заборонив заарештовувати майно "Укрнафти".

За словами наших джерел, саме під час суперечок про шляхи погашення боргів "Укрнафти" перед бюджетом лідери "Привату" Коломойський і Палиця порушили питання про необхідність погашення перед "Укрнафтою" старих боргів за газ і сплати неустойки за його неринкову ціну для населення протягом багатьох років. Очікувано, що на це ніхто не клюнув, і саме у зв'язку з цим з'явився опублікований DT.UA відомий січневий лист кіпрських акціонерів "Укрнафти", у якому вони погрожують державі Україна міжнародним судом. Якщо коротко, у ньому інвестори вказують на порушення Україною Договору про Енергетичну хартію, обмеження їхніх інвесторських прав і в результаті оцінюють свій збиток у 5 млрд дол., про що пропонують для початку домовитися полюбовно протягом 90 днів.

***

Готовність олігарха обдерти свою злиденну країну ще й у суді абсолютно суперечить вибудовуваному патріотичному іміджу. Януковичу він таких вимог не висував, хоча мав такі самі підстави. У тому ж погрозливому листі йдеться про претензії до держави починаючи з 2006 р. Очевидно, це відповідь на формальний і не дуже тиск, який чинять на нього прем'єр і президент. Перший як мінімум хоче закриття бюджетних боргів, але чи тільки цього? Чи хоче Арсеній Петрович системних змін у відносинах з "Укрнафтою", стане зрозуміло вже дуже скоро. Під час голосування фракції НФ щодо "квотного" закону, підписання постанови про ліквідацію дисконту на українську нафту і подачі позову, що оскаржує статут "Укрнафти".

А чого хоче президент, що йде в наступ по лінії Міненерго і через голосування в парламенті? Отут спектр широкий, але вочевидь ідеться про те саме, чого хотіли й "папєрєднікі", і, швидше за все, про те саме, чого хоче й прем'єр. Не доводиться виключати, що конфлікту не було б, аби нафта була по 100, а не по 48 дол. за барель - тоді усім вистачило б на щастя...

Проте є й інше питання: що робити з десятками депутатів президентської і не тільки фракції, які голосують і щиро хочуть порядку та справедливості в найбільшій нафтовидобувній компанії країни? Спустити питання на гальмах буде вже складно, і це найбільший позитив у всій цій історії.